Міфи Московії: Drang nach Osten

 

Новий Великий китайський мур: Англія, Німеччина, США, Франція, Японія та інші країни протидіють Росії на Далекому Сході. Карикатура Puck, кінець XIX ст.

  Розрекламований, свого часу, жупел Drang nach Osten, так зване німецьке просування на Схід, – міф московської пропаганди, за яким приховується те, що в глибинній психології називають проекцією, тобто намагання приписати іншому власні наміри та дії.
  В основу поняття покладено реальний історичний факт – загарбання німцями території балтських слов’ян. Боротьба почалася в ранньому середньовіччі і тривала багато десятиліть. У XII столітті німці остаточно підкорили поморських та полабських слов’ян. Асимілювати їх вдалося лише у XVIII, і то не всіх: лужицькі серби зберегли національну ідентичність до новітніх часів.
  У Чехії та Польщі Drang nach Osten спинився. В країнах Балтії поширення німців на Схід виявилося не більш успішним – з балтських народів вдалося германізувати лише прусів.
  Німці досягли незначних результатів у порівнянні з просуванням на Схід Москви, яка на весь світ здійняла лемент про німецький Drang nach Osten.

Самодержець. Карикатура на сваволю Александра III в Сибіру. Punch, 1890 р.

  Московитів не зупинив навіть Тихий океан – на деякий час їм вдалося загарбати Аляску та створити форпости на теренах сучасного штату Каліфорнія. Порахуйте відстань від Москви чи Санкт-Петербургу до «крепости Росс» (Fort Ross) у Каліфорнії, з віддаленістю Аахену від Микулиного бору (Мекленбургу) чи Серпейську (Цербсту), і всі питання, хто ж перся на Схід, виявляться зайвими.
  Знаменно, що кліше вдало використане московською пропагандою для розпалення упередженого ставлення до німців, створили зовсім в іншій країні, з іншого приводу.

Метаморфоза

  Поняття Drang nach Osten вигадав у часи «Весни народів» 1848 – 1849 років польський єврей Ієгуда Лейб (Юліан) Клачко, аби посприяти визволенню загарбаної Пруссією частини Польщі. Клачко не робив жодних закидів німцям стосовно асиміляції слов’ян чи балтійських народів, не дорікав хрестовими походами, а просто закликав надати піднімецькій Польщі суверенітет, в якості дружньої до Пруссії держави.

Юліан (Ієгуда Лейб) Клочко

  Польща тоді не здобула незалежності, Клачко емігрував до Франції, але вік звікував у Кракові, який перебував під владою німецької династії Габсбургів, в Австро-Угорській імперії.
  Концепцію Drang nach Osten через кілька років згадав польський історик, письменник і публіцист Кароль Шайноха в далекій від наукових стандартів праці «Ядвіґа і Ягайло» (1861).
  У 1865 році поняття просування на Схід промайнуло на шпальтах газети «Московские ведомости». До початку Першої світової війни ніхто більше не згадував про німецький Drang nach Osten, аж поки його не підхопила царська пропаганда з корисливою метою в протистоянні з Німеччиною. Після поразки Росії в Першій світовій війні та укладанням Брестської мирної угоди, міф про німецьку експансію на Схід більшовики «положили в долгий ящик».
  Який відкрили після переходу СССР з гітлерівської коаліції в антигітлерівську, 22 червня 1941 року. Концепція просування Німеччини на Схід отримала друге дихання також у гітлерівському III Рейху. Спільними зусиллями вигадка отримала постійну прописку в московській історіографії, як невід’ємна складова міфології побєдобєсія.

Московський Drang nach Osten

  Про мізерні досягнення німецької експансії на Схід згадувалося на початку статті. Вони не йдуть у жодні порівняння з московським просуванням на Схід, в Азію, яке отримало назву «добровольное присоединение» та «собирание исконно-посконных земель» імперії Чингізидів.
  Московський Drang nach Osten почався із завоювання Іваном Грозним Казанського ханства і спроби просуватися на Кавказ. З ним надійшла черга інших держав, що постали на уламках Золотої Орди: Астраханського і Сибірського ханств.
  У гонитві за ясаком московити просувалися в глиб Сибіру. Ціле століття знадобилося задля підкорення Теленгетського ханства та держави єнісейських киргизів Хонгорай. Довелося повоювати з якутами, евенами, коряками, чукчами, юкагирами та даурами, щоб вийти до берегів Тихого океану на початку XVIII століття.
  Московія просувалася і на Захід, але з незрівнянно меншою ефективністю. Європейські країни мали кращий технічний та освітній потенціал, тому захоплення цих територій вимагало великої чисельної військової переваги, потужних союзників та складних дипломатичних ігор.

Московський монарх-хрестоносець. Карикатура 1877 - 1878 р.

  При поширенні на Схід Москві також доводилося долати запеклий опір, але допомагала технічна перевага: тамтешні народи, озброєні холодною зброєю, не могли тривалий час протистояти рушницям та гарматам московитів.
  Щойно московство вийшло на кордони з країнами та народами озброєними не гірше за них, просування спинилося. В Америці їх зупинили тлінкіти, яким підприємці з США радо постачали гвинтівки з набоями, в обмін на хутро.

  Імперія просувалася на Кавказ долаючи запеклий опір корінних народів. Аби помститися, росіяни влаштували справжній геноцид ногайцям, черкесам та абхазам.

  З XVII століття Московія користувалась системною кризою та технічним відставанням Османської імперії, щоби з величезними зусиллями завойовувати її території. На деякий час повільне загарбання Росією земель Османів зупинила Кримська війна.

Дом'є О.  Посилюючи самодисципліну. Карикатура на Ніколая I часів Кримської війни. 1854 р.

  Оговтавшись від поразки Росія відновила спроби. Намагаючись захопити турецькі протоки, Російська імперія зникла у вирі Першої світової війни, аби відродитися у вигляді СССР. Сталін і Хрущов не полишали намірів відколоти від Туреччини ласі шматочки, але без особливого успіху.

"Хто встиг - той і з'їв". Росія закусює Маньчжурією. Часопис Puck.

  На Далекому Сході Російська імперія збиралася розшматувати імперію Цін, але зіштовхнулася з опором держав конкурентів, і зазнала приголомшливої поразки у війні з Японією. Слідом за «русскими военными кораблями» Тихоокеанської ескадри мало не пішло все московське самодержавство.

Цар Ніколай II балансує на натягнутій линві з японських гвинтівок до знищеного московського флоту. 1905 р.

  Найбільших успіхів Російська імперія досягла в Центральній Азії, яку вона називала Туркестаном. Перевага в озброєнні сприяла московству вийти на кордон з колоніями Великої Британії. Після цього, як хтось зурочив – просування скінчилося.

"Московська обережність". Московський ведмідь облизується на англійський вулик Герат: "Поласував би медом, та бджіл боюся!". Часопис Puck.

  У комуністичну добу червона Російська імперія намагалася загарбати Афганістан та Іран, з тимчасовим успіхом. Вдалося анексувати Тиву, насадити дружні режими в Монголії, Китаї, В’єтнамі та Камбоджі. СССР намагався утвердитися в Ємені, Анголі й Сомалі, але з незначними проміжними наслідками.

Брежнєв: "Там на А щось лишилося, чи переходити на Б?"

  В комуністичні часи завоювання «русских» сягнули межі можливості. Протягом певного часу, московству вдалося утримувати в царині впливу всі слов’янські, фіно-угорські, монгольські та більшість тюркських народів.

Дмитренко М. Кого б ще з братніх народів визволити? Часопис "Лис Микита", 01.11.1952.

  У різний час Москва нав’язувала свою волю 15 країнам соціалізму: від Китаю до Куби. На війні в Афганістані комуністична Російська імперія зламала зуби і припинила існування.

15 000 загиблих "... і маршем пішли геть".

  Для поневолених народів московське панування завдало колоніальний визиск, національне гноблення, економічний занепад та спричинило екологічні катастрофи. Drang nach Osten приніс Москві значне розширення підвладної території, за яке московство розплатилося животінням у злиденних умовах технологічно та соціально відсталої імперії.

"Ты вернул нам рабство!" Сучасна українська карикатура

  Про яке московити досі згадують з ностальгією: «Деды воевали! Я помню! Я нажрусь!».

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!