Холопство (рабство) на Московії

 

Шануй пана свого!

  Державна інституція, що офіційно займалася справами холопів, виникла на початку народження Московії з лона Золотої Орди, наприкінці XV століття. У 1704 році Холопій приказ злили з Судним. Статус холопа, який мало відрізнявся від рабського, Пьотр I скасував резолюцією на доповідні пункти генерала Чернишова від 19 січня 1723 року.
  Зусиллями оточення, лялька на троні допетрала, що кріпацтво — «духовная скрепа», ефективніша за відверте рабство, тому воно проіснувало ще майже півтора століття. В свою чергу, скасування кріпацтва лише погіршило стан поневоленого населення.

Нарис історії холопства

  До царювання Івана Грозного на Московії на рабів перетворювалися за наявності одної з умов: народження в родині холопів; полон; борги; продаж себе в холопи; добровільний перехід в стан холопів.
  У часи Івана IV вже не робили холопами кримінальних злочинців, оскільки застосовували до них інші види покарань. Через полон на рабів обертали виключно іноземних громадян. Згідно наказу 1556 року вони перебували в неволі до смерті пана. Хоча фактично указ лишився на папері, діти бранців звільнялися від приналежності до рабського стану.
  Приналежність до холопства звільняла поневоленого від тягла (сплати податків) та військової служби. Тому, серед московитів виявилося багато охочих проміняти волю на звільнення від обтяжливих обов’язків — у холопи охоче записувалися навіть не заможні дворяни.

Бунт по-московськи

  Холопи, які потрапили в рабство через позику, зобов’язувалися особистою службою кредитору гасити відсотки на основну суму боргу. Від назви боргового зобов’язання — «кабала», походить назва різновиду рабства: кабальні холопи.
  В разі непогашення боргу та відсотків (росту) вони перетворювалися на рабів до кінця життя, або до довільного рішення пана дарувати волю боржнику. Аби зменшити вимивання потенційних платників тягла (податків) чи військовослужбовців, царський наказ 1556 року забороняв забирати в кабальне холопство осіб молодших за 15 років, що не вплинуло на загальну тенденцію.
  У 1586 році царат видав наказ брати на облік усіх кабальних холопів, тобто зробив їх статус офіційним. 25 квітня 1597 року режим оприлюднив новий указ, згідно якого кабальні холопи разом з родинами лишалися поневоленими до смерті пана, який мав право відмовитися від запропонованого холопами викупу.
  У 1607 році вийшов указ, який зобов’язував рабовласників відпускати на волю незаміжніх дівчат старших за 18 років, парубків віком більше 20 років, удовиць, що не перебували в шлюбі більше двох років. Крім того, звільненню підлягали: бранці, які спромоглися втекти; холопи пана, що зрадив царю; хрещені холопи, нехрещеного господаря.   Через Смуту цими вимогами часто-густо нехтували.
  Уложенням 1607 року холопам заборонялося мати у власності землю та іншу нерухомість. Права рабів на рухоме майно ніким і нічим не гарантувалися.

Розряди холопів

  Як населення Московії поділялося на стани, так холопи поділялися на розряди.
  Вищою верствою вважалися «великі» холопи — управлінський персонал панського господарства: ключники, управителі та їм подібні. Зайве казати, що таких холопів налічувалося небагато, але саме вони володіли якимись статками, утім без жодних правових гарантій.
  Решту холопів, які займалися фізичною працею, вважали «меншими» (малими).

Каяття холопа

  У залежності від шляху до рабства холопи поділялися на: повних, кабальних (поневолених за борги), докладних (оформлених у рабство письмовою угодою), приданих (отриманих паном за угодою), духовних (отриманих за заповітом), куплених. Формально закон їх розрізняв, але фактичної різниці не спостерігається.
  Існували навіть бойові холопи — своєрідне боярське ПВК Вагнера тих часів.
  Закони обмежували панське право карати холопів смертю чи каліцтвом, але в реальному житті рабовласники не часто несли відповідальність за посягання на життя та здоров’я рабів. Під час Великого голоду 1603 року, царат зобов’язав власників годувати підвладних рабів, але в більшості випадків закон не виконували.

Заміна холопства (рабства) кріпацтвом

  Наприкінці XV століття московські володарі створили Холопій приказ, який займався всіма справами холопів: звільненням, зміною власника, кабальними угодами, злочинами холопів, тощо. Як і в інших приказах, усім порядкували стольник та дяк.
  У 1677 – 1678 роках царат здійснив перепис населення з метою збільшити податкову базу. Для цього всіх холопів, які раніше не обкладалися тяглом (податками) прирівняли до тяглових селян.
  За царювання Федора II, в 1681 році, Холопій приказ злили з Судним, де він продовжив функціонувати під виглядом холопського столу. Під час стрілецького повстання 15 травня 1682 року, стрільці знищили Холопій (який начебто вже не існував) та Стрілецький прикази, та ліквідували всі кабальні записи.

Знищення Холопйого приказу в 1682 році. Джерело: П. Крекшин. История Петра І. 

  У 1683 році після придушення стрілецької вольниці, царат відновив Холопій приказ, який у 1704 році цар Пьотр скасував, тобто знов поєднав його з Судним приказом.
  Авантюри Петра спустошили царську скарбницю. Для її поповнення царська адміністрація шукала нові шляхи грошових надходжень. З цією метою 26 листопада 1718 року царський указ зобов’язував повідомляти поміщиків про кількість селян чоловічої статі у маєтках. 22 січня 1719 року цар додатково оголосив землевласникам про необхідність сповістити про кількість підвладного населення, не залежно від приналежності до холопів чи кріпаків, задля оподаткування.
  Резолюцією на доповідні пункти генерала Чернишова від 19 січня 1723 року, цар прирівняв усіх холопів до платників податку. Від цього часу всі селяни поділялися на державних та кріпаків. Рабство скасували, аби втілити його в більш досконалій формі кріпацтва. Кріпаки сплачували податки, рекрутувалися до війська, і водночас їх можна було продавати, міняти, шмагати різками.
  У цьому сенс усіх московських реформ — вдосконалити форми визиску підвладного населення. Після скасування кріпацтва в 1861 році стан селян тільки погіршився, що в кінцевому підсумку спричинило крах самодержавства.

Кривава неділя 9 січня 1905 року - бунт на колінах

  Після повалення царату визиск лише посилився — більшовицька контрреволюція скасувала всі досягнення Лютневої революції. Комуністична неволя сягнула краю у прямому відновленні рабської праці в концтаборах ГУЛАГу та кріпацтва в колгоспах. Колгоспний лад отримав у поневоленого населення назву ВКП(б) — «Второе крепостное право (большевиков)».
  Багатовікове перебування більшості населення в рабському статусі не минулося московству. Більшість населення зберігає дух неволі: «страна рабов, страна господ», сказав про Росію класик московської літератури.   За влучним спостереженням Ігоря Бунича, висловленому в романі «Беспредел», холопський менталітет жорстко обумовлює форму буття московства: одвічне авторитарне, чи навіть тоталітарне правління, час від часу змінюється кривавим безвладдям.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!