Російська імперія напередодні Кримської війни
 |
| Лейб-гвардії саперний батальйон, 1853 р. Джерело: Введенский Г. Армейских будней литописец. |
Російська імперія вразила молодого шотландця своєю відсталістю. Слова «варварство» та «варварська країна» зустрічаються на сторінках книги неодноразово.
Оліфант помітив, що одна з головних причин занепаду країни неволя, бо більшість населення європейської частини імперії становили кріпаки. Торгівлю та підприємництво гальмували застарілі закони, заборони та величезні податки.
 |
| Лоренс Оліфант |
Тобто, відтоді і до нашого часу, московське суспільство суттєво не змінилося. Хіба-що відмінили кріпацтво в 1861 році, але якщо взяти до уваги його відновлення в 1929 під виглядом колгоспів – ВКП(б) – «Второго крепостного права (большевиков)», то хто знає, чи не повториться історія втретє.
Лоренс Оліфант почав мандрівку з Одеси, потім відвідав Москву, Новгород, Дон, Приазов’я та Крим. На Дону та в Україні йому довелося ознайомитися з царським військом та флотом, яким дав досить об’єктивну характеристику, підтверджену подіями Кримської війни 1853 – 1856 років.
З часів війн Російської імперії з Наполеоном козаків почали вважати чи не найбоєздатнішими частинами царського вояцтва. Але, співрозмовник Оліфанта – офіцер угорець, що певний час воював на Кавказі, довів автору книги, що це не більше ніж пропаганда, яка мало стикається з реальністю.
Якщо щось і вирізняло донців, так це зарозумілість стосовно інших етнічних груп та жорстокість до супротивників, що зазнали поразки. Черкеси – народ, чоловіки якого в ті часи були одними з найкращих вояків Кавказу, за словами угорського офіцера, вважали, що військова майстерність донського козацтва нічим не відрізнялася від подібних військових частин царської регулярної армії.
Перебіг боїв за Севастополь частково підтвердив думки Оліфанта – союзники дійсно краще підвозили все необхідне з Франції та Великої Британії, ніж царат з прилеглих територій. Утім, пораду Оліфанта стрімко атакувати Севастополь з суходолу, в 1854 році знехтував командуючий англійським військовим корпусом Лорд Реглан.
Союзники згаяли час і дали змогу царату накопичити військову потугу в місті. Мужність царських вояків, більшість з яких становили українці, дозволила відстрочити падіння міста на 349 днів запеклих боїв.
Спостереження шотландця за московським флотом у Чорному морі, стали підставою до дуже скептичної оцінки його боєздатності. Він швидко визначив, що кораблі робилися з сирої деревини, яку нещадно точили хробаки.
Деревина для суден закупалася за вельми завищеними цінами у Центральній Московщині, за схемами, які сьогодні назвали б «розпилом бюджетних коштів». Нікого не цікавила якість сировини, поточені й прогнилі днища чорноморських кораблів.
Розкрадання флотським начальством казенного майна зі складів та майстерень сягнуло такого рівня, що торгівельним кораблям заборонили заходити в бухту. Севастополя. Легендарний герой анекдотів Совдепу – крадій-прапорщик Совєтської армії не з’явився з порожнечі – він закономірна похідна тривалої військової традиції московської армії.
Ніхто особливо не переймався навчанням та бойовою підготовкою особового складу екіпажів. Більшість часу моряки проводили в казармах на суходолі, при виході в море більше половини сильно страждали від морської хвороби. За висновком Оліфанта, подібний флот міг позмагатися хіба-що з флотом Османської імперії, яка тоді перебувала в стані всеохоплюючої кризи.
Кримська війна підтвердила оцінку мандрівника з математичною точністю – Чорноморський флот завдав поразки Османському, потім повернувся в Севастополь і … затопив власні кораблі на рейді. На цьому гребний та вітрильний московський флот безславно завершив історію, а з нею відійшли у минуле і будь-які перемоги Росії у війнах на морі.
В діючій армії панували корупція та розкрадання казенного майна військовим начальством, нужденне життя та епідемії серед простих солдат. Проте на столичних парадах паркетні вояки випромінювали шик та блиск.
На цьому тлі знаменними виглядають твердження росіян, що вони б давно завершили б підкорення Кавказу, але війна потрібна імперії задля підтримки бойового духу у війську.
Ці вигадки сильно нагадують балачки під час війни РФ проти Чеченської республіки Ічкерія в 90-х роках минулого століття. Тоді серед московства панувало переконання, що війну у Чечні швидко завершили б, якби дехто з найвищих високопосадовців Кремля не продовжував її заради гарних ґешефтів.
Донське козацтво
Перебуваючи на Дону, Оліфант швидко зауважив, що донські козаки вважають себе окремим народом, і до московства ставляться не прихильно. До царату вони також не відчували великої симпатії – через відібранні козацькі права та вольності. Мандрівник відзначив: добробут козаків значно вищий, ніж у пересічного московського селянина.З часів війн Російської імперії з Наполеоном козаків почали вважати чи не найбоєздатнішими частинами царського вояцтва. Але, співрозмовник Оліфанта – офіцер угорець, що певний час воював на Кавказі, довів автору книги, що це не більше ніж пропаганда, яка мало стикається з реальністю.
 |
| Коссак Ю. Донські козаки, 1877 р. |
Чорноморський флот
Перебуваючи в Севастополі Лоренс Оліфант одразу помітив, що місто погано укріплено, військова логістика знаходиться в зародковому стані. На думку мандрівника, потенційний супротивник міг би висадити десант у кількох милях від Севастополю, і стрімким маршем атакувати місто. Через відсутність залізниць та річкового судноплавства царат не зміг би оперативно доправити необхідну кількість військ та боєприпасів на захист Севастополя.Перебіг боїв за Севастополь частково підтвердив думки Оліфанта – союзники дійсно краще підвозили все необхідне з Франції та Великої Британії, ніж царат з прилеглих територій. Утім, пораду Оліфанта стрімко атакувати Севастополь з суходолу, в 1854 році знехтував командуючий англійським військовим корпусом Лорд Реглан.
Союзники згаяли час і дали змогу царату накопичити військову потугу в місті. Мужність царських вояків, більшість з яких становили українці, дозволила відстрочити падіння міста на 349 днів запеклих боїв.
Спостереження шотландця за московським флотом у Чорному морі, стали підставою до дуже скептичної оцінки його боєздатності. Він швидко визначив, що кораблі робилися з сирої деревини, яку нещадно точили хробаки.
Деревина для суден закупалася за вельми завищеними цінами у Центральній Московщині, за схемами, які сьогодні назвали б «розпилом бюджетних коштів». Нікого не цікавила якість сировини, поточені й прогнилі днища чорноморських кораблів.
Розкрадання флотським начальством казенного майна зі складів та майстерень сягнуло такого рівня, що торгівельним кораблям заборонили заходити в бухту. Севастополя. Легендарний герой анекдотів Совдепу – крадій-прапорщик Совєтської армії не з’явився з порожнечі – він закономірна похідна тривалої військової традиції московської армії.
 |
| Обер-офіцер гренадерського полку Російської імперії 1844 - 1855 р. |
Кримська війна підтвердила оцінку мандрівника з математичною точністю – Чорноморський флот завдав поразки Османському, потім повернувся в Севастополь і … затопив власні кораблі на рейді. На цьому гребний та вітрильний московський флот безславно завершив історію, а з нею відійшли у минуле і будь-які перемоги Росії у війнах на морі.
Війна на Кавказі
Оліфант чітко визначив реальні здобутки царського війська у війні з горянами Кавказу. Він зазначив низькі бойові якості імперського війська, оскільки двохсот тисячна армія вже 22 роки без особливого успіху воювала з набагато меншими силами вільнолюбних кавказців. При цьому щорічні втрати московського вояцтва перевищували 20 тисяч осіб.В діючій армії панували корупція та розкрадання казенного майна військовим начальством, нужденне життя та епідемії серед простих солдат. Проте на столичних парадах паркетні вояки випромінювали шик та блиск.
 |
| Вояки Лейб-гвардії Кінного полку 1848 р. Джерело: Анненков И. История Лейб-гвардии Конного полка 1731 - 1848. 1849 р. |
Ці вигадки сильно нагадують балачки під час війни РФ проти Чеченської республіки Ічкерія в 90-х роках минулого століття. Тоді серед московства панувало переконання, що війну у Чечні швидко завершили б, якби дехто з найвищих високопосадовців Кремля не продовжував її заради гарних ґешефтів.
Це аж ніяк не відповідало дійсності. Армія РФ просто не могла впоратися з народним чеченським ополченням. Замість військового вміння московський режим застосував державний терор проти чеченського народу, та переманив частину провідників незалежної Ічкерії на бік РФ.
Терор задля «замирення» Кавказу використовувався і в 19 столітті: від військових злочинів генерала Єрмолова до масової депортації черкесів та абхазців.
Лоренс Оліфант не міг знати про трагедію абхазців та черкесів, оскільки вони відбулися після Кримської війни. Але передбачав: московська експансія суттєво погіршить життя поневолених народів. На думку шотландця, анексія Криму сприятиме занепаду всієї території колишнього Кримського ханства та ногайських земель.
Шотландець розумів, що цар Ніколай І прагнув покінчити з Османською імперією, аби заволодіти протоками з Чорного в Середземне море. Успішність цієї справи видавалася сумнівною, оскільки війна з верховним головою мусульман сунітів – халіфом, Османським султаном, спричинить невдоволення в більшості мусульман Російської імперії, які становили чверть усього населення.
Книга Лоренса Оліфанта вражає розумінням стану справ у Російській імперії, а також тим, що проблеми практично не змінюються з часом. На заваді позитивним змінам стоїть імперіалізм. Щойно починаються зміни – імперія починає розпадатися. Втримати її спокій можливо лише в жорсткому режимі авторитарної влади.
Доки серед московства пануватимуть імперські настрої, доти зберігатимуть актуальність слова московського митця Андрія Макаревича: «И в загадочной этой стране, никогда ничего не изменится».
Терор задля «замирення» Кавказу використовувався і в 19 столітті: від військових злочинів генерала Єрмолова до масової депортації черкесів та абхазців.
 |
| Грузинський П. Горяни залишають аули при наближенні московського війська. 1872 р. |
Шотландець розумів, що цар Ніколай І прагнув покінчити з Османською імперією, аби заволодіти протоками з Чорного в Середземне море. Успішність цієї справи видавалася сумнівною, оскільки війна з верховним головою мусульман сунітів – халіфом, Османським султаном, спричинить невдоволення в більшості мусульман Російської імперії, які становили чверть усього населення.
Книга Лоренса Оліфанта вражає розумінням стану справ у Російській імперії, а також тим, що проблеми практично не змінюються з часом. На заваді позитивним змінам стоїть імперіалізм. Щойно починаються зміни – імперія починає розпадатися. Втримати її спокій можливо лише в жорсткому режимі авторитарної влади.
Доки серед московства пануватимуть імперські настрої, доти зберігатимуть актуальність слова московського митця Андрія Макаревича: «И в загадочной этой стране, никогда ничего не изменится».
Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!
Немає коментарів:
Дописати коментар