Військо Королівства Русь

Серветник С. Битва під Дорогочином

Організація війська Руського Королівства походить від військових традицій Давньої Русі. Перший правитель Галицько-Волинського князівства, який отримав титул короля Русі, Великий князь Київський Данило Романович, модернізував армію згідно вимог часу та місцевих особливостей.

Військо Давньої Русі

У давньоруській державі існувало як професійне військо – княжа дружина, так і народне ополчення.
Княжа дружина поділялася на старшу та молодшу. Старша дружина складалася переважно з важко кінноти. Служба в її лавах була зазвичай спадковою. У винагороду за неї воїни отримували земельні володіння та титули. Більшість старших дружинників становили бояри – аристократія Давньої Русі, яка входила до найближчого оточення князя, і могла впливати на державну політику.

Галицький боярин початку 13 ст. (реконструкція І. Дзися). Джерело: Гольженков И. Битва на Калке, 1994.

Військова служба майбутньої еліти починалася ще в юнацтві, у складі молодшої дружини. Молоді воїни називалися «отроками», старші – «гриднями». Вони становили головну бойову силу князівства. Розмір молодшої дружини визначався економічною спроможністю князя. Керував дружиною або князь, або уповноважений ним воєвода.
За потреби до княжого війська долучалися «списи» – військові дружини бояр. Зазвичай один боярин виставляв від 3 до 20 бійців, і в залежності від фінансових можливостей володаря, це були чи важко озброєні кіннотники, чи піші ратники. Під час бойових дій, окремі загони «списів» зводили в більшій підрозділ, яким могли керувати як окремий воєвода, так і група бояр.
Ополчення скликалося під час масштабних військових дій. Воно складалося з чоловіків вільного сільського («смерди») та міського («містичі») населення, яких називали «воями». Вої використовувалися переважно для захисту своїх міст від ворожої навали.
Княже військо розділялося на полки (1 – 2 тисячі бійців), які поділялися на «стяги», чи «корогви», кожна з яких мала власний військовий прапор. Корогва складалася із «бубнів» та «сурм».

Галицький піший дружинник. Джерело: Крип'якевич І. Історія українського війська, 1935.

Роди військ визначалися за озброєнням. «Оружники» мали меч, сокиру, спис, тіло прикривав панцир, шолом та щит. Головною зброєю «стрільців» слугував лук зі стрілами.
Ополченці гуртувалися довкола рідних міст, і мали інший розподіл: тисячі, сотні, «вулиці», десятки. Очолював ополчення тисяцький міста, у його підпорядкуванні знаходилися сотники та десятники.
Окремими війська становили підвладні, або дружні, князю степові народи: чорні клобуки, половці, торки та інші. Вони зберігали власну військову організацію, і виконували обов’язки або своєрідного ополчення, або найманців.

Військова реформа Данила Романовича

У Галицько-Волинському князівстві боярство було дуже впливовим, що спричинялося до протистояння з князем. За таких умов князь часто не міг покладатися на власну дружину.
Для боротьби з боярами князі наймали, або запрошували на допомогу, іноземців: угрів, половців, поляків. Дуже часто така допомога виявлялася гіршою, ніж боярська загроза – союзники влаштовували грабунки та спустошували території.

Кордони Руського Королівства 1300 р. Джерело: Однороженко О. Українська руська еліта

Опинившись між Сциллою боярської сваволі та Харібдою ненадійних союзників-найманців, князь Данило Романович вирішив створити на противагу боярській дружині інше військо.
На постійну військову службу в якості «оружників» чи «стрільців» почали набирати простолюд та безземельне боярство. «Оружники» становили головну бойову силу княжого війська – важку піхоту. Вояки проходили відповідний вишкіл, отримували зброю та панцирний захист.

Важко озброєний кіннотник Королівства Русь. Джерело: Войтович Л. Князь Лев Данилович, 2012.

Військові якості оружників були на високому рівні – вони досить ефективно билися як з кавалерією, так і з лучниками ворога, могли воювати як у кінних, так і в піших лавах.
Король Данило Романович особливо дбав про особистий захист бійців: увів кольчужні панчохи, високі панцерні коміри, збільшив довжину кольчуги, почав застосовувати панцирі з пластин. Заковувалися в броню і коні, чого зовсім не було на Русі до монгольської навали: голову тварини прикривали металевою «личиною», а круп – шкіряною «коярою».

Галицько-волинський дружинник

Військо фінансувалося за рахунок прибутків від соляних копалень та податків, які сплачували підприємці міських громад вірмен, караїмів та німців.
«Стрільці» мали менше захисних обладунків, озброювалися списами та луком зі стрілами, або самострілами (арбалетами) – «рожанцями».
В часи короля Данила на Русі з’явився новий рід війська – бойові метальні машини. Вони могли стріляти кам’яними ядрами, або запалювальною сумішшю, вагою до 50 кг, на відстань 75 – 150 м. Катапульти використовувалися для облоги міст: руйнування мурів або підпалення споруд.
Данило Романович використовував проти різних ворогів різну тактику. Так, для боїв із європейськими завойовниками, княжі воїни використовували переважно важкі сокири, замість мечів, щоб пробивати міцну броню супротивників.
У татар король Данило запозичив кояри для захисту коней та ідею високої мобільності війська. На конях здійснювала марші не лише кіннота, а й піхота. Це дозволяло долати війську за день до 60 кілометрів.

Печатка Юрія І, короля Русі. Джерело: Грушевський М. Ілюстрована історія України, 1913.

У Давній Русі-Україні, до татарської навали, у перших лавах до бою йшли легкоозброєні бійці, після сутичок яких починався основний бій важко озброєних вояків.
Воїни Королівства Русь почали використовувати іншу тактику. У центрі фронту вишикувалися важко озброєні оружники, яких з флангів прикривали стрільці. Інколи стрільці та оружники йшли в наступ єдиною лавою: лучники розстрілювали ворога на відстані, а оружники потім трощили супротивників у ближньому бою.
У цей час кіннота здійснювала обхідні маневри, для флангових ударів чи оточення ворогів. Важка кіннота Руського Королівства нічим не поступалася вершникам уславленого в творах мистецтва європейського лицарства. Лицарські турніри були для Галицько-Волинського князівства таким же звичним явищем, як і для Західної Європи.
Від часів правління Данила Романовича, змінився тип фортифікації. На заміну земляним валам та дерев’яним стінам міст прийшли кам’яні мури та фортеці.

Печатка Юрія ІІ Болеслава, князя Галицько-Волинського князівства.. Джерело: Грушевський М. Ілюстрована історія України, 1913.

Від зовнішніх ворогів Королівство Русь захищала потужна армія, але перед внутрішніми негараздами вона виявилася безсилою. Протистояння боярства і королівської влади спричинилося до отруєння боярами в 1340 році Юрія II (Юрія-Болеслава Тройденовича) . Зі смертю короля Юрія II династія припинила існування, що стало прологом до загарбання земель Руського Королівства сусідніми державами.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!