Владна вертикаль Володимира Святого

  Князь Володимир Святославович ("Святий", "Красне Сонечко") посів великокняжий стіл шляхом громадянської війни та інтервенції. Згідно "Повісті врем'яних літ" (ПВЛ) та скандинавським сагам, Володимир найняв дружину з варягів, які за його наказом знищили Великого Київського князя Ярополка –брата Володимира.

Невідомий художник. Вбивство князя Ярополка

  Ймовірно на той час на Русі ще не було чіткого права престолонаслідування, адже династія Рюриковичів, якщо вірити ПВЛ, походила не з руських еліт. Традиціями підвладних племен "варяги" могли просто нехтувати.  Спадкове родинне наслідування княжого столу почалося не раніше 945 р. Після смерті князя Ігоря стіл  успадкувала його дружина – Ольга, мабуть у якості регента малолітнього сина Святослава. Попередник Ігоря Олег, судячи з ПВЛ, не доводився родичем ані Рюрику, ані Ігорю.  

  Здобувши великокняжий стіл через перемогу в братовбивчій війні, Володимир відчував хисткість влади, що спиралася на мечі найманих варягів. Задля її зміцнення влаштовувалися "бражничання" з дружиною, для того ж впровадив релігійну реформу.

  Родова полянська знать не дуже охоче визнавала права князя, вважаючи його "робичем", сином рабині. Тому Володимир потребував підтримки іншими соціальними верствами.

  Не виключено, що в опозиції Володимиру перебували язичницькі жерці: люди шановані, впливові, котрі могли бути й світськими провідниками родових чи племінних спільнот. Пригадаймо, що в інших індоєвропейських народів часто в одній особі поєднувалися військовий ватажок, голова роду та верховний жрець.

  Володимир, як узурпатор, спирався на людей енергійних, активних – власну дружину та найманців зі Скандинавії. Вони радо згуртувалися біля князя, підтримуючи єдність братерством по зброї, спільними пиятикою і вірою. Мабуть віра зближувала найбільше, бо єдність відчувається гостріше в оточені інакодумців.

  Зміцненням влади пояснюється женолюбство князя Володимира. У традиційних суспільствах, де соціальний статус визначається походженням, знать використовувала шлюби саме задля збільшення влади й могутності клану та його провідника. Саме це спонукало Володимира до багатоженства, а зовсім не княжа хіть. 

  Впливали на князя і греки, котрих чимало перебувало в Києві: купців та опальних можновладців. Не виключено, що саме вплив грецької діаспори виявився найвагомішим аргументом у виборі віри.

Еггінк І. Великий князь Володимир обирає релігію, 1822 р.

  Від київських ромеїв (греків) походить ідея шлюбу Володимира та Анни Багрянородної. Добра обізнаність зі справами в Константинополі допомогла визначити масштаби скрути, спричиненої повстанням Варди Фоки, і призначити максимальну ціну за допомогу надану Володимиром.

  Непрямим доказом підтримки Київського князя грецькою діаспорою слугують дії херсонеського попа Анастаса. Його вчинок принаймні дивний: християнський священик, грек, зраджує рідне місто задля варварів-язичників.

Іванов А. Хрещення великого князя Володимира у Корсуні, 1829 р.

  Які мотиви могли спонукати Анастаса надіслати лист на стрілі, із зазначенням  плану водопостачання Корсуня? Гроші? Яка впевненість у тім, що заплатять взагалі? Посада? Якщо міг вести переговори про посаду, навіщо знадобилося надсилати листа за допомогою лука, в спосіб досить не певний, без гарантії, що лист потрапить за призначенням? Та й сам лук – зброя, що вимагає великої вправності та тренувань. Де і як міг священик удосконалювати навички стрільця? Швидше за все стріляв не він, значить діяла група змовників.

  Найвірогідніше – Анастас мав довірену особу коло князя і систему зв'язку, що діяла попри облогу міста. Херсонес не обложили з моря, туди заходили кораблі, якщо не з Малої Азії та Балкан, то принаймні, з інших грецьких поселень Північного Причорномор'я. Поселенці, займалися переважно торгівлею між Руссю та Візантією, мали зносини як з метрополією, так і київською діаспорою.

  Як би там не було, Володимир одружився з Анною, сестрою візантійських імператорів-співправителів Василія ІІ Болгаробійця та Костянтина VІІІ. Це збільшувало його політичну вагу на порядок, бо Володимир уже не "робич", а зять імператорів!

  Можливо шуряки-базилевси  підтримував Володимира не тільки авторитетом імперії, а й матеріальними активами: грошима, товарами і християнським кліром, через який візантійці намагалися його контролювати. Принцип "чия віра, того і влада" діяв і в ті часи.

  Поглянемо на князя Володимира очима греків-візантійців: узурпатор, що по трупах братів прийшов до влади, зрікся віри предків і обрав для свого народу релігію Візантії. Аби утриматися при владі змушений спиратися на ромейську діаспору та дружинників-християн. Ідеальний варіант грецької маріонетки на Київському столі!

Юрченко С. Володимир Великий, 2007 р.

  Сподівання ромеїв не справдилися. Володимирові  вдалося зміцнити владу та не потрапити під грецький протекторат. Подробиць літопис не повідомляє.

 Варіантів не так уже й багато. Задля легітимізації влади Володимир вибудовував внутрішню політику задобрюванням "ліпших мужей", тобто боярства.

  Спочатку він намагався знайти підтримку у представників традиційних народних вірувань, про що свідчить спроба реформи слов'янської віри. Коли з'ясував, що християнська партія виявилася могутнішою, то ставку зробив на неї. На догоду їм відбулося хрещення Русі-України.

  Боярство, що входило до складу малої дружини, отримувало землі, пільги та інші блага. Аби посилити згуртованість князь влаштовував  корпоративи, які в ті часи називалися інакше – "бражничання". Для збільшення статків дружинників проводилися походи, які активно збільшували не тільки майно воїнів, але й території Русі.

Рябушкін А. Богатирський бенкет у ласкавого князя Володимира, 1888 р.

  Роздача "милостей" еліті від монарха, який не певно почувається на троні, практика поширена в усі часи та у всіх народів, згадати хоча б Тамерлана (не належав до нащадків Чингісхана), Катерину ІІ (вбила чоловіка-імператора), Петра І (усунув від влади співправителів Софію та Івана V), Олександра І (батьковбивство) та багато інших. Часто саме така практика сприяла піднесенню держави за рахунок зняття протистояння у владних верствах.

  Візантія, через власну політичну слабкість, змогла нав'язати тільки духовний провід для руської держави.

  Захопивши владу в державі з порушенням усіх "законів і поконів" (норм і звичаїв) князь Володимир заклав міну під владу власних нащадків: створив негативний прецедент, яким і скористалися його спадкоємці, одразу по княжій смерті.

  Ярослав Мудрий, син Володимира, знищив братів заради київського Великого Столу. Він діяв за батьковим принципом: "чия сила – того й право". Сценарій відтворювався і в наступних поколіннях руських князів аж до катастрофи спричиненою Батиєвою навалою. 

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!