Загадки Кощія Безсмертного   

Кощій та його кінь

  Смерть Кощія (варіант – Костія) Безсмертного (Бездушного) знаходилася на гілках дубу. Можливо, дуб уособлює Світове дерево. Отже, його гілля – символізує небо. Яйце – Сонце, але його не видно (приховано в скриню). Сонце ховається вночі, але зміна дня та ночі не та подія, що потребує тяжких випробувань героя казки.
  Можна припустити, що йдеться про полярну ніч. Звільнення Сонця з тривалого мороку – це звитяга, на яку спроможний тільки Великий Герой. Припущення про полярну ніч в українській казці постане в іншому світлі, якщо пригадати інші священні тексти.
Дослідження Рігведи та Авести зроблені Тілаком в книзі "The Arctic Home in the Vedas" (Арктична батьківщина у Ведах) переконливо доводить – прабатьківщина аріїв Індії та Ірану знаходилася на північному полюсі.
  Священні гімни аріїв можуть містити згадки про спільну прабатьківщину всіх індоєвропейських народів. Адже співпадіння інформації в Авесті та Ведах свідчать про спільне джерело, яке мусило існувати ще за часів етнічної єдності аріїв, що згодом розселилися в Ірані та Індії.
  Розбиття скрині Кощія Іваном-царенком дуже нагадує один з найбільших подвигів бога Індри – перемогу над Врітрою та розбиття його "броні". В наслідок звитяги Індри звільнено ріки.
  Мабуть, тут віддзеркалено процес скресання криги та закінчення зими, яка на полюсі, супроводжується полярною ніччю. Врітра схожий зі змієм: шипляча істота ("не людина і не бог") без рук, ніг та плечей. Має голову, потилицю та щелепи, в які влучив ваджрою Індра.
  Не виключено, що наші Водохрещі відтворюють міф про двобій Індри з Врітрою. Кульмінація цього дійства – пробивання ополонки (броні Врітри) та занурення в воду –символічна демонстрація: зима минула, ріки вивільнилися, можна купатися. Не випадково Водохрещі завершують цикл різдвяних свят, що розпочинаються від зимового сонцестояння та початку збільшення світлового дня.
  В українських казках Кощій Безсмертний зустрічається не часто. У нас наявний інший персонаж, повна подоба Кощія, теж викрадач жінок та руйнівник, але позбавлена людських рис – Змій. Інколи вони фігурують в різних варіантах однієї казки!
  Пригадаймо змієподібного Врітру. Його переможець Індра звільняє жінок Даси (закуті чудовиськом уособлення води), а Іван-царевич звільняє тварин – символів стихій: повітря (качка), суходолу (заєць), води (щука), що теж можна розглядати, як визволення їх з крижаної броні зими.
  Здобуття Іваном-царенком Кощієвого яйця тотожне "народженню нового сонця" (початок полярного дня).

Васнецов. Кощій Безсмертний та Василіса

  Кощій не лише символ ночі, він також пов'язаний з землеробством. Образ Кощія деякі дослідники виводять з давнього індоєвропейського міфу про сезонні зміни на землі, боротьбу весни й зими.

  Подібний сюжет знаходимо в давньогрецькому міфі про викрадення Аїдом (богом підземного світу) дочки богині Деметри Персефони з метою одруження. Богиня земної родючості Деметра сумуючи за донькою, занедбала свої прямі обов'язки, що спричинило страшенний голод у людей.

  Для розв'язання конфлікту Персефонин батько і цар богів Зевс призначив їй бути вісім місяців на землі, а після завершення всіх земельних робіт повертатися взимку до свого чоловіка Аїда.

  Кощій так само викрадає і доправляє жінку в своє царство, але її звільняє герой. Кощій уособлює зиму і полярну ніч, а герой – переможне Сонце, літо та полярний день. 

Кощій Безсмертний

  Знаменна відповідь коня Кощія на запит володаря, чи можливо догнати втікачів: "Можна, – каже кінь, – за цей час насіяти пшениці, дочекатися, доки вона виросте, зібрати врожай, змолоти муки, напекти хліба й наїстися". Під час другої втечі полонянки, кінь повторює майже те саме, тільки про ячмінь.

  Ці злаки – перші з вирощуваних людьми зернових рослини, що може свідчити про давність міфологічного сюжету.
  На думку спадає найдавніший атрибут різдвяних свят українців – Дідух. Це сніп найкращого збіжжя, зазвичай  виготовлений з першого чи останнього снопа, який, водночас, символізував і добробут, і врожай, і дух померлих предків, і оберіг роду.

  Кощій – такий собі антидідух, дідух з протилежним знаком, що уособлює важку пору року – зиму. Взимку неможливе землеробство, життя людей і свійських тварин залежить від запасів зроблених в теплі часи.

  Кощій має ознаки злого заставного мерця: викрадення жінки в тридев'яте (тобто потойбічне) царство, відсутність душі живої (натомість скриня з яйцем та голкою), з його існуванням можна покінчити тільки у спеціальний спосіб, чує "прісний дух" (тобто живу людину, яка не має запаху тління).
  Дідух символізував добрих і гарних мерців – предків. Але тут не все так просто.

  В українських переказах зберігся сюжет про ритуальне вбивство дітьми своїх батьків. Робилося це переважно взимку: стару людину саджали "на лубок" (примітивні санчата з кори) та спускали в байрак, звідки вже не було змоги вибратися. Ґрунтовне дослідження цього звичаю та його зв'язок з аграрною магією містить чудова праця Велецької "Языческая символика славянских архаических ритулов".
  Звичай переслідував кілька цілей: позбутися "зайвого" їдця; відправити "діда" в потойбіччя, поки він не змалів на силі й у вираю не був би дуже кволим; отримати оберіг для роду (генія", "пената", "діда"), щоб дати початок новому циклу людського життя.
  Такі очікування від доброї іпостасі предка. В той же час, усі народи світу вважають, що мрець хоче потягти за собою душі живих людей, особливо – рідних і близьких. Пригадаймо поширені в наших казках сюжети як у загробному тридев'ятому царстві сестри шукають братів, батьки – дітей, діти – батьків.

  Померлі можуть мститися, хоча б за прогулянку "на лубку". Зловорожі властивості померлих персоніфікувалися в особі Кощія. Зв'язок "дідів" із землеробськими ритуалами також перенесено на Безсмертного, знов таки, в темному недоброзичливому аспекті.
  На прикладі Кощія Безсмертного можна переконатися, що світогляд наших предків був далеким від примітиву. Він містив складні космологічні уявлення про "єдність та боротьбу протилежностей", і можливо, пам'ять про арктичну прабатьківщину. Звичайно такі знання були не зрозумілими  для невтаємничених.   

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!