субота, 9 червня 2018 р.

«Никогда мы не были братьями». Російський генштаб про відмінності українців та московитів (1850 рік).


«Никогда мы не были братьями». Російський генштаб про відмінності українців та московитів (1850 рік).

 
Титульна сторінка. Военно-статистическое обозрѣніе Россійской Имперіи. Издаваемое по высочайшему повелѣнію при 1-мъ Отдѣленім Департамента Генеральнаго Штаба. Томъ XIII. Часть 2. Воронежская губернія. 1850 г.
  Від часів Феофана Прокоповича і до наших днів московська пропаганда повторює як замовляння, що українці, московити та білоруси становлять триєдиний народ. Мовляв, усі складові триєдиного народу мають лише несуттєві розбіжності: говірки «великого и могучего языка», а не окремі мови, регіональну побутову специфіку, а не оригінальні культури. Усі відмінності, стверджують імперські пропагандисти, не мають істотного значення. Існує лише «русская» нація, а решта – вигадки, чи то Австрійського генштабу, чи купки хлопоманів середини ХІХ століття.
  Утім, наявні документи різних часів, зокрема і середини того ж ХІХ століття, спростовують ці облудні твердження кремлівської пропаганди. Одним з таких свідчень є «Военно-статистическое обозрѣніе Россійской Имперіи. Издаваемое по высочайшему повелѣнію при 1-мъ Отдѣленім Департамента Генеральнаго Штаба. Томъ XIII. Часть 2. Воронежская губернія. 1850 года». Воно цікаво тим, що створено самим московством. В 1850 році, коли вийшла ця книга, Австрійському генштабу було не до України – там долали наслідки «весни народів» 1848 року, яка мало не поховала імперію Габсбургів.
Военно-статистическое обозрѣніе Россійской Имперіи. Издаваемое по высочайшему повелѣнію при 1-мъ Отдѣленім Департамента Генеральнаго Штаба. Томъ XIII. Часть 2. Воронежская губернія. 1850 г. 

  В часи коли створювалося «Военно-статистическое обозрѣніе..» була знищена царатом перша українська політична організація – Кирило-Мефодіївське братство, яке за недовгий час свого існування не встигло зробити нічого суттєвого.
  Українці і москвини і тоді, як і завжди, не мали нічого спільного, крім релігії. Утім судіть самі. Цитати наводяться за «Военно-статистическое обозрѣніе Россійской Имперіи. Издаваемое по высочайшему повелѣнію при 1-мъ Отдѣленім Департамента Генеральнаго Штаба. Томъ XIII. Часть 2. Воронежская губернія. 1850 года». – с. 33 – 34. Малоросіянами, тоді на Московщині звали українців, росіянами (дослівно: «русские») – московитів.
Военно-статистическое обозрѣніе Россійской Имперіи. Издаваемое по высочайшему повелѣнію при 1-мъ Отдѣленім Департамента Генеральнаго Штаба. Томъ XIII. Часть 2. Воронежская губернія. 1850 г. с 33
 
Военно-статистическое обозрѣніе Россійской Имперіи. Издаваемое по высочайшему повелѣнію при 1-мъ Отдѣленім Департамента Генеральнаго Штаба. Томъ XIII. Часть 2. Воронежская губернія. 1850 г. с.34
  «Північні уїзди, як прикордонні з Великоросійськими губерніями, наповнилися Росіянами, південні ж, по сусідству з Малоросією, Малоросіянами. Від самого початку, ці два народи, різко відрізнялися і мовою, і вдачею, і звичаями, але між ними був могутній і міцний зв’язок – єдність релігії, яка поступово зближувала їх, однак ці відмінності помітні ще й до сьогодні. Що стосується Росіян... оселі селян – хати, здебільшого дерев’яні; але є і крейдяні, і кам’яні; вони опалюються дровами, соломою, і в південних уїздах виготовляють цеглу з навозу; освітлюють олією та скіпками; одяг – суконний домашнього виробництва; взуття на заможніших – чоботи; їжа житній хліб, щі, гречнева каша, молоко... 
Російська дерев'яна хата (ізба)
     
 
Українська хата
  Малоросіяни майже у всьому відрізняються від Росіян: говірка їх геть особлива, одяг також відрізняється кроєм, жінки носять плахти, пов’язки особливого роду, полюбляють прикрашатися різними привісками і квітами, на шиї багато носять бісеру і тому подібного намиста: улюблені кольори на хустках і сукнях яскраві та строкаті: зимовий одяг на загал: сірий халат і овечий кожух; хати їх усі поспіль білі, мажуться із середини та ззовні крейдою з часткою червоної глини.
Г.-Т.. Паулі. Великороси різних губерній: Ярославль, Владімір, Нижній Новгород,Рязань, Орел, Тамбов. "Этнографическое описание народов России. СПб, 1862 г.
Г.-Т. Паулі. Великороси різних губерній: Псков, Твер, Смоленськ, Калуга, Тула. "Этнографическое описание народов России. СПб, 1862 г.
Жан-Батист Лепренс. Жінка з околиць Москви
Г.-Т. Паулі. Українці. "Этнографическое описание народов России. СПб, 1862 г.

                     
  Місця, де встановляться ікони, розмальовуються строкатими смугами; підлоги здебільшого земляні, але завжди сухі; взагалі охайність в хатах у них дотримується у всьому: приготування їжі робиться зранку і ввечері й часто, тому, хто приїде після обіду, вже немає чого поїсти, крім хліба; хліб переважно полюбляють пшеничний, або мішаний із ячмінним борошном і лише злидні змушують їсти житній; свиняче сало є вже ласий шматок; лазні рішуче виключені з їх життя. Росіяни в домашньому побуті, зрідка дотримують чистоти і навіть живуть разом із тваринами, від чого сморід та огидний запах завжди існує в їхніх оселях, особливо з початком холоду; посуду взагалі буває в господарстві мало і той весь забруднений».     



Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора! 

Немає коментарів:

Дописати коментар