субота, 11 лютого 2017 р.

Одіссея Т. Г. Шевченка

 Одіссея Т. Г. Шевченка


Пішов козак світ за очі...       
На кого покинув                      
Батька, неньку старенькую, 
Молоду дівчину?                      

Т. Г. Шевченко  "Думка"
  Читаючи " Кобзаря", помічаєш: часто в ранніх поемах Тараса Шевченка повторюється один і той же жахливо-трагічний сюжет: жінка-наречена зазнає кривди від зайди-пана, а її наречений не спроможний, через певні обставини: перебуває на війні, заробітках, або не має сили та можливості, стати на захист любої. Дія розгортається дуже зловісно: жінка стає покриткою, кидає дитину та гине, чоловік повертається, аби помститися, що зазвичай вдається.
Т. Г. Шевченко. Катерина, 1842 р.
  Мимовільно виникає питання: чому Шевченко в цілій низці поем: "Причина" , "Гайдамаки" , "Катерина" , "Варнак" , "Марія" та інші, а також в сюжетах деяких картин, відтворює схожий на цей перебіг подій? Брак ідей? Вчитуючись у Шевченкові твори переконуємося – ні, перед нами не проста переробка сюжету, перед нами важливе пророцтво-попередження.
  Якщо у ранніх поемах Шевченка тема покритки з байстрям та нареченим, що повернувся надто пізно, наявна, так би мовити "в чистому вигляді", то в подальших творах образ жінки-матері зливається з образом України, або за словами Поета " старої матері", а хлопчик-сирота набуває рис знедоленого народу вкраїнського.
  Образ чоловіка-нареченого виливається у постатях козаків, що ллють кров свою "за Москву і Варшаву". Маємо метафору – доки українські козаки гинуть, "не за Україну, а за її ката", в їхніх оселях той самий кат ґвалтує жінок, читай: саму Україну. Як наслідок зростають сироти-байстрюки (символ української нації), в яких немає ні батька, ні матері.
Т. Г. Шевченко. Вдовина хата на Україні, 1843 р.
  Багато часу сплинуло відтоді, та небагато змінилося. У більшовицькі часи українські чоловіки захищали СССР на боролищах Другої світової війни та Афганістану, а той самий час по їхніх оселях шурувала колективізація та голодомор, війна та ГУЛАГ, боротьба з буржуазними націоналістами та Чорнобиль.
  Постає питання – чому подібний перебіг подій повторюється в нас уже кількасот років? Збіг обставин, прокляття чи стереотипи поведінки? Це суто українська історія чи є відповідники в інших народів?
Т. Г. Шевченко. Казка, 1844 р.
  Мимоволі пригадуєш класику: історію Одіссея та Пенелопи. Поки Одіссей десять років воював за чужі інтереси, та ще стільки ж блукав світами, повертаючись додому, його оселю руйнували та розкрадали зайди, які прагнули побратися з Пенелопою та стати повними господарями в чужому домі. На відміну від героїв творів Шевченка, в давньогрецьких, усе склалося добре: Одіссей покарав зайд, бо йому вдалося вчасно повернутися домів.
  Схожість сюжетів, за виїмком кінцівок, разюча. І той факт, що Шевченко напевне ознайомився зі змістом "Одіссеї", та запозичив сюжет (якщо зробити таке припущення), не пояснює відтворення Кобзарем цих подій у різних поетичних творах.
  Шевченку довелося жити в епоху, яку можна порівняти з примусовою участю Одіссея в Троянській війні та подальшим довгим шляхом додому. Царська влада поневолила українців та примусово використовувала для своїх потреб.
  "Первий, що розпинав нашу Україну, а Вторая доконала вдову сиротину" ("Сон") – з болем зазначає Поет. Поневолених козаків змусили гинути задля блага катів України на Кавказі, у Кримській війні та інших загарбницьких війнах Московії. У той самий час, окупанти зруйнували Гетьманську автономію, використовували козаків як рабів на побудові Санкт-Петербургу, знищили Січ, розправилися з гайдамаками, закріпачили вільних людей...
  Архетип, закодований в образі Одіссея, дає ключ до розв'язання проблеми. Козакам слід повернутися додому з чужої війни та припинити поневіряннями "світ за очі". "Та добре вигострить сокиру" (Світе ясний.."), "та вражою злою кров'ю волі окропіте" ("Заповіт"), щоб запанувала "в своїй хаті, своя правда, і сила і воля" ("Кавказ"). Так, як зробив це Одіссей, знищивши всіх "наречених" Пенелопи, що руйнували та розкрадали його рідну оселю, його рідну Ітаку.
Т. Г. Шевченко. Селянська родина, 1843 р.
  Ми живемо в час повернення українського Одіссея до власної господи. Не за горами кари час для знахабнілих зайд, що збиткують з України. Нарешті ми можемо зробити так, аби сюжет покритки з байстрям став нашим минулим, і прийшли часи нового життя "в сім'ї вольній, новій"!



Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!

Немає коментарів:

Дописати коментар