Міфи Московії: юдей-хозарин князь Володимир Великий або «40 на 60»

 

Заболотський П. Навернення князя Володимира в християнство. 1866 р.

  Не становить жодної таємниці, що московство привласнило минуле Русі-України. Перенесені на чужий ґрунт історичні факти подеколи набувають химерного вигляду. Яскравий приклад – тлумачення постаті князя Володимира Святого.
  У намаганні прищепити московству цікавість до традиційної давньоруської віри реконструктори вперлися в глуху стіну несприйняття духовного світу Русі-України зросійщеним фіно-угорським та тюркським населенням РФ. Через те, що обґрунтувати «За» виявилося досить складно, вдалися до аргументів «Проти»: проповідники московського оновленого язичництва зосередилися на критиці християнства взагалі, і особистості хрестителя Русі-України зокрема.
  Задачу дискредитації постаті князя Володимира вельми спрощував брак інформації про життя і чин цієї людини, що дозволяло розгулятися уяві та досить вільно тлумачити факти його походження.

Родовід князя Володимира: наявна інформація

  Єдині, фактично тотожні, свідчення про батьків князя містять давні літописи: Іпатіївський, Лаврентіївський та Радзивіллівський. Інформація обмежується повідомленням про пропозицію Добрині громадянам Великого Новгороду попрохати в князя Святослава Ігоровича прислати володарювати в їх край Володимира – сина князя Святослава та ключниці його матері княгині Ольги Малуші. Відзначимо, що Іпатіївський літопис означає посаду неньки Володимира дещо інакше: «Малуши милостьницѣ Ѡльжины сестра же бѣ Добрынѧ» (Ипатьевская летопись / Полное собрание русских летописей. М.: «Языки русской культуры», 1998. Т.2 – С. 58]. Добриня доводився братом Малуші, батьком їх був «Малъко Любчанинъ».

Пам'ятник Малуші і Володимиру. Коростень, 2007 р.

  Крім того, мати Володимира згадує одна зі скандинавських саг . «На той час у Гардаріці володарював з великою славою Вальдамар конунг. Кажуть, що його мати була пророчицею, і це зветься по-книжному духом фітону – пророцтвом у язичників. Справджувалося багато з того, що вона говорила, була тоді вже слабка від старості». (Рыдзевская Е.А. Древняя Русь и Скандинавия в IX – XIV вв. М.: Наука, 1978. – С. 37).
  На додачу, Лаврентіївський літопис містить не зовсім зрозуміли згадку про смерть людини з нетиповим для слов’ян ім’ям «Малъөръдь» (варіант – Малъфридъ) у 1 000 році. (Лаврентьевская летопись / Полное собрание русских летописей. М.: «Языки русской культуры», 1997. Т.1. – С. 129).
  На підставі двох останніх повідомлень виникла гіпотеза про скандинавське походження матері князя Володимира. Наскільки вона обґрунтована кожен може зробити самостійний висновок.

Златник Великого князя Володимира з княжим тризубом

  Більшість літописів називають матір князя Володимира «Малушею». Лише в набагато пізніше створених Никонівському (Патріаршому), Архангелогородському та Устюзькому літописах зустрічається форма «Малка», що можна тлумачити як похідну від імені її батька «Малък, Малк, Малъко, Малко» ( в різних джерелах).
  Вихідні данні літописів роблять прозорими подальші спроби московського тлумачення родоводу князя Володимира Святославича.

«Хазарський слід» у розвідках московитів

  Валерій Ємельянов – перший, хто висунув версію про юдейське походження князя Володимира. Викладач арабських мов, фундатор і провідник Всесвітнього Антисіоністського Фронту «Пам’ять» (ВАСАМФ «Память») виклав свою гіпотезу в книзі «Десионизация», вперше оприлюдненого за вказівкою диктатора Сирії Хафеза Асада в часопису «Аль-Баас» в 1979 році. Невдовзі Організація визволення Палестини передрукувала книгу в Парижі, завдяки чому вона швидко поширилася в самвидаві Совдепу.

Обкладинка книги В. Ємельянова "Десионизация"

  Дослівно, там йшлося (мовою оригіналу): «Князь Владимир, сын князя Святослава от ключницы его матери кн. Ольги – некой Малуши (имя ласкательное от еврейского имени Малка). Отцом означенной Малуши был «равв» — раввин из города Любеча, также носивший еврейское имя Малк, что совершенно неудивительно, если учесть, что один из древнейших русских городов Любеч до 882 года находился в вассальной зависимости от иудейского Хазарского каганата…Нестеровская цензура дохристианских летописей привела к переосмыслению слова «равв» или «рабб»; удвоение согласной пропало и слово стало возводиться к глаголу «робити»; потомок раввина Малка, который даже в «Повести временных лет» остался фигурировать как «робичич», т.е. «раввинач» стал во всех историях России упорно переводиться как «сын рабыни». Узнав, что Малуша зачала от Святослава, разгневанная Ольга сослала ее в село Будутино близ Пскова, где и родился Владимир…Не лучше относился к плоду своей мимолетной — по пьянке – связи с ключницей и сам Святослав Игоревич…Небезынтересно остановиться несколько подробнее и на фигуре родного брата Малуши –Добрыни …при ближайшем рассмотрении его имя чисто еврейское – Дабран – «хороший оратор», «краснобай», «говорун». Ввиду очень близкого созвучия с русским именем Добрыня, сына раввина Малка Дабрана кликали Добрыней». (Емельянов В.Н. Десионизация. Харьков: «ДИВ», 2005. – С. 7 – 9).

Великий князь Володимир Великий з тризубом. Фреска в базиліці Святого Петра у Ватикані.

  Додамо, що слова схожі на ім’я «Малк» у семітських мовах таки існують: מֶלֶך [melech] – король, володар (іврит) та арабське ملِك [mlik], з тим же значенням.
  В інших аспектах твердження Ємельянова збігаються з літописними джерелами: Володимир доручив підлеглим варягам вбити брата Ярополка, завдяки чому захопив владу та приготував ґрунт для прийняття християнства.
  Оскільки Ємельянов дотримався доктрини Геббельса «40 на 60», і надав 60% інформації відповідної до першоджерела, дехто легко проковтнув і 40% тверджень сумнівних.
  Найвідомішим з його послідовників можна вважати Алексія Добровольського (Доброслава), який у своїх творах надав багато місця викриттю злодіянь князя Володимира – байстрюка князя Святослава Завойовника та його наложниці юдейки Малки.

Ритуали московського язичництва, версія і виконання Алексія Добровольського  

  Коли Володимир захопив владу, то одразу почав методично утверджувати грецьку версію юдаїзму на Русі. «Полукровке Владимиру и церковникам весьма легко удалось низвергнуть государственный культ Перуна и других антропоморфных высших богов, поскольку это были сравнительно поздние культы, не обретшие силы традиции и не наложившие глубокого отпечатка на народную душу». (Доброслав. Об идолах и идеалах. «Новая Земля», 2007. – С. 23 – 24).
  Літописи дозволяють припустити інший висновок зроблений Добровольським: спираючись на ромейську (візантійську) діаспору на Русі, Володимир захопив Корсунь, одружився з сестрою імператорів Східної Римської імперії та запровадив християнство на Русі.

Бєлов І. Облога Корсуні князем Володимиром

  Але не зрозуміло, на підставі чого Добровольський зробив висновки про завдану хрещенням шкоду суспільству: пропаганду притаманного грекам пияцтва, знищення лазень та звички русинів (у Добровольського – «русских») до охайності, запровадження інквізиції (Доброслав. Сарынь на кичку! Киров: «ВЯТКА», 2004. – С. 95), що в кінцевому підсумку спричинило занепад давньоруської держави, та її загибель внаслідок татарської навали.
  В наведених твердженнях виразно відстежується принцип «40 на 60». З нічим не обґрунтованого твердження про юдейське походження Малуші, Доброслав виводить документально підтверджені факти подрібнення Русі на удільні князівства та завоювання їх онуком Чингісхана Бату-ханом (Батиєм). При цьому Добровольський чомусь не згадав, хто насправді допомагав Батию завойовувати Русь.
  Не оминув увагою князя Володимира й «академик Арийско-Русско-Славянской академии» Владимир Іванов (Істархов). На його думку, викладеній в книзі «Удар русских Богов», після поразки завданої Великим князем Святославом Завойовником Хозарському каганату, юдеї почали переселення в Україну-Русь задля «внедрения своих кадров в высшие эшелоны власти использовали свой любимый метод – совращение властителей через еврейских женщин». (Истархов В. А. Удар Русских Богов. СПб.: Редактор, 2001. – С. 270).
  Під юдейський вплив потрапила «мать князя Святослава – княгиня Ольга, исходя из своего расово-порочного христианского мироощущения, приняла на работу ключницу девушку Малушу» (там же). Подальші наслідки, з усіма належними похідними, збігаються з висловленими раніше Ємельяновим та Добровольським.
  Дослідник міфічної Гіпербореї Валерій Дьомін вбачав у шлюбі Володимира з Малушею відгомін боротьби християнки княгині Ольги з власним сином язичником Святославом. Саме задля посилення впливу на сина Ольга влаштувала його шлюб з «ключницею юдейкою Малкою». (Демин В.М. От Ариев к Русичам. М.: «Русская Правда», 2001. – С. 241).
  На думку Дьоміна, син Малки виявився мало спроможним протидіяти впливу іноземців. Тому, аби задовольнити войовничі настрої варязької дружини Володимир ліквідував брата Ярополка (там же, с. 250 – 251). Надалі князь пішов за настроями найбільш організованої та згуртованої сили – християнської частини княжої дружини.

Рябушкін А. Богатирський бенкет у ласкавого князя Володимира. 1888 р.

  Внаслідок особистих амбіцій «прагматика Владимира, стремившегося лишь к личному возвеличиванию и обогащению» (там же, с. 255) країна зазнала значних територіальних втрат: печеніги заволоділи Північним Причорномор’ям, відмовилися коритися в’ятичі та новгородці (там же, с. 256).
  В творі Дьоміна ми знов спостерігаємо принцип «40 на 60»: наслідки володарювання князя Володимира пояснюються стратегічними задумами княгині Ольги християнізувати Русь. При цьому лишається недоведеним юдейське походження Малуші, її приналежність до юдаїзму, як і характер впливу на неї християнки Ольги. І зовсім нехтується обумовленість дій будь-якого політика зовнішніми обставинами, на які він має мінімальний вплив.
  До подібного крутійства вдався й історик за освітою Лев Прозоров на псевдо «Озар». Він узяв до уваги версію, що Малуша і Добриня діти древлянського князя Мала, але надав перевагу припущенню, що вони таки хозарського роду. Для обґрунтування цієї версії він навів ім’я матері Володимира – Малка, від семітського «малік» (ملِك [mlik]) – «володар, король») згадане лише в доволі пізно створених літописах, на кшталт Никонівського. (Озар. Святослав Хоробре: ИДУ НА ВЫ! М.: «Белые альвы», 2006. – С. 217 – 218).

Єфошкін С. Князь Володимир. Юність.

  Поява на світ Володимира обумовлена надміром життєвих сил князя Святослава: «Ушлая рабыня успела соблазнить молодого князя и родила от него мальчика» (там же, с. 219).
  Прозоров вважає Добриню хозарином, який отримав ім’я завдяки практиці запозичення. У цьому випадку Озар спромігся відійти від первісної версії міфу, вигаданого Ємельяновим, який пояснював ім’я Добрині від єврейського – «Дабран»: балакун, базікало, оратор.

Рябушкін А. Добриня. Ілюстрація до книги "Русские былинные богатыри", 1895 р.

  Під впливом вищеозначеної міфології опинився і московський письменник Сер-гей Алексєєв, який у романі «Аз Бога ведаю!» змалював Малушу, як хозарку, що перебуває в рабстві вже в третьому коліні. Вона опинилася на Русі в якості бранки князя Ігоря, завдяки спецоперації юдеїв, які очолювали Хазарський каганат. Посилаючись на вплив матері, автор змалював князя Володимира людиною юдейської вдачі: егоїстом та гендлярем, який розбудовує великий каганат та мріє про світове панування. (Алексеев С.Т. Аз Бога ведаю! М.: «ОЛМА-ПРЕСС», 2004).
  На цьому перелік прихильників гіпотези про хозарське походження князя Володимира не вичерпується, але всі їх версії мало чим відрізняються від вищенаведених. Їх усіх об’єднує слабка доказова база висунутих тверджень.

Факти проти вигадок

  Усі спроби московства довести юдейське (хозарське) походження князя Володимира ґрунтуються виключно на пізніх московських версіях імені його матері Малуші та діда Малка, і не мають жодного іншого підтвердження. Не існує жодних вагомих доказів того, що імена Малк та Малка походять від титулу хозарського (юдейського) володаря «מֶלֶך» (мелех).
  Єдиний аргумент на їх користь: хоча в Хозарському каганаті володарів називали «каган» і «бек», але в документах написаних на івриті дійсно зустрічається переклад титулу бека словом «малік».
  При цьому московські автори хозарського міфу чомусь не згадують, що імена з коренем «мал» були досить поширені на землях Давньої Русі. Наприклад, ім’я «Малік» зустрічається в українських селян, що жили в XVI – XVII століттях. (Тупиков Н.М. Словарь древнерусских личных собственных имен. 1903. – С. 241).
  Ототожнювати слова «робичич» та «раввинач» взагалі немає жодних підстав: відсутні будь-які докази і факти фальсифікації в літописах відповіді Рогніди, яка й назвала Володимира робичичем.

Лосенко А. Володимир і Рогніда, 1770 р.

  Вважати Добриню замаскованим «Дабраном» також не варто. Літописи взагалі не містять згадок про якогось «Дабрана», і все обґрунтування гіпотези побудовано на співзвучності слів. Оскільки літописець жив на території України, і в побуті користувався давньоукраїнською мовою, не дуже вірогідно, що він міг зробити подібне ототожнення – в українській мові звук [о] ніколи у вимові не наближався до [а].
  Тлумачення титулу Володимира Святославича «каган», як суто юдейського, не витримує жодної критики, оскільки первісно він з’явився в якості назви володарів Тюркського каганату, що й зафіксували тогочасні китайські літописи. Після занепаду держави тюрків, цей титул запозичили провідники хозар.
  Вірогідно, володарі Русі на правах переможця долучили титул «каган» після розгрому князем Святославом Хозарського каганату.
  Населення Хозарії не було суто юдейським. Більшість дослідників дотримуються думки, що юдаїзм сповідували лише провідна хозарська верства. Простолюд дотримувався традиційних вірувань тюрків, купці надавали перевагу ісламу. (Артамонов М.И. История хазар. Л.: Издательство Эрмитажа, 1962. – С. 266).
  Оскільки літописи беззастережно відзначають приналежність Малуші до рабського стану, сумнівно, чи могла вона належати до родин хозарських можновладців, про поневолення яких князем Святославом не збереглося жодних свідчень.

Еггінк І. Князь Володимир обирає віру в 988 році. 1822 р.

  З огляду на суворо дотримувану ізоляцію єврейських громад, підтверджену численними документальними джерелами, проникнення євреїв в найближче оточення руських князів виглядає більш ніж сумнівно. До того ж, автори байки про хозарське походження Малуші, лишають без переконливих пояснень, чому юдеї хозарського чи єврейського етнічного походження заходилися б поширювати серед інших народів християнське вчення, яке вони вважали єретичним.
  Попри всі зусилля повновладна володарка держави княгиня Ольга не спромоглася нав’язати православ’я Русі-Україні. Сумнівно, щоби з такою задачею впоралася б хозарська рабиня-юдейка, виключно завдяки впливу на сина, який, згідно «Повісті временних літ» (ПВЛ), тривалий час сповідував традиційну віру Русі-України.
  Рідна віра Русі-України ще довго зберігала значний вплив на суспільство, натомість християнство впливало дуже обмежено, про що свідчить наявність у літописах традиційно слов’янських імен князя Володимира та його нащадків: Ізяслава, Ярополка, Ростислава та інших. Моду на грецькі чи юдейські імена руських князів літописи зафіксували в значно пізніші часи.
  Поза сумнівом, нав’язування нової релігії спричинило спротив багатьох верств населення та посилило суспільну напругу. Лишається незаперечним й інший факт: у Середні віки феодальна роздрібненість була притаманна більшості європейських християнських держав.

Ківшенко А. Хрещення Русі. До 1895 р.

  Вплив християнства міг посприяти розпаду Русі-України на окремі князівства, бо як сказав Ієшуа мі Нацерет (Ісус з Назарету): «Не думайте, що я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов я принести, а меч. Адже я прийшов розлучити сина з його батьком, дочку з її матір'ю і невістку з її свекрухою; хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний нене; і хто любить сина або дочку більше за мене, той недостойний мене». (Матвія 10: 34 – 37; переклад І. Огієнка).
  В Давній Русі дійсно мав місце розбрат – міжусобні війни вели виключно князі християни, спільним предком яких був князь Володимир Великий. Але з цього зовсім не випливає, що князь Володимир Святославич та його мати мали хозарське чи юдейське походження.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!