Боротьба Королівства Русь за владу над Австрією

 

Теленик А. Дружина Данила Галицького в поході

  Король Русі Данило Романович брав активну участь в європейській політиці. Монгольська навала на землі Русі, не завадила королю Данилу вступити в боротьбу за австрійське герцогство.

Зав’язка боротьби за австрійську спадщину

  У 976 році імператор Священної римської імперії Оттон II відібрав у баварського герцога низку територій, і створив з них Східну марку (Ostmark), яка згодом отримала назву Австрія. Управління цими землями доручив Леопольду Бабенбергу. Право на володіння збереглося за його нащадками, які створили всі умови для процвітання підвладної території.
  Останній представник роду Бабенбергів – Фрідріх II Войовник, уникав участі в справах імперії, і зосередив зусилля на розбудові власної держави, що стало причиною конфлікту з імператором Фрідріхом II Штауфеном.
  У 1236 році імператор указом конфіскував володіння Бабенберга, для чого наступного року вдерся до Австрії. Не залишилися осторонь і володарі сусідніх держав: імператора підтримав король Угорщини Бела IV, австрійського герцога – волинський князь Данило Романович.

Король Русі Данило Романович Галицький

  Галицько-Волинський літопис містить повідомлення, що в 1235 – 1237 роках князь Данило з братом Васильком вирушили на допомогу герцогу Австрії. Брати завдали поразки імператорському війську, чим допомогли Герцогу Фрідріху II повернути володіння.
  Союзники планували остаточно розбити армію імператора, але до справи долучився угорський король. Йому вдалося залагодити конфлікт імператора з герцогом дипломатичним шляхом. Сам Бела IV досягнув мирного розв’язання конфліктів з князем Данилом.
  Татарська навала на Східну Європу змусила об’єднатися вчорашніх ворогів. У 1241 році, задля протидії вторгненню «монголів» в Угорщину, Бела звернувся по допомогу до Фрідріха II Австрійського. Герцог австрійський скористався поразкою угорського короля, і захопив прикордонні землі, здобувши непогану військову здобич. Наступного року Фрідріх Бабенберг повернув загарбані землі угорській короні, але все нажите «важкою працею» залишив у своїй скарбниці.
  У 1245 році австрійський герцог Фрідріх II вирішив відвоювати угорські території. 15 червня угорські та австрійські війська стали до бою неподалік річки Лейта. Австрійці здобули перемогу, але… Виявилося одне але: в битві загинув герцог Фрідріх II, а з ним припинила існування династія Бабенбергів.
  У битві на Лейті, на боці Угорщини, брало участь військо Галицько-Волинського князівства. Один з німецьких літописів прямо зазначає, що австрійський герцог загинув «від руки руського короля».

  Це повідомлення багатьма сучасними істориками сприймається з чималою долею скепсису. Деякі дослідники вважають, що на той світ Фрідріха відправив інший руський князь – Ростислав Михайлович Славонський, на той час жупан березький та земплинський, зять короля Бели, та давній ворог князя Данила.

  Якби там не було, багатющі австрійські землі виявилися ласим шматком для володарів сусідніх держав.

Боротьба за Австрію

  Через пару місяців зять короля Бели IV – Ростислав Михайлович, зазнав нищівної поразки від князя Данила Романовича у битві під Ярославом. Угорський король почав шукати собі нового зятя і союзника, в землях Русі-України. Ним став син князя Данила – Лев, який одружився з дочкою Бели Констанцією в 1247 році.
  Повернемося в 1245 рік. Імператор Фрідріх II, щойно дізнався про загибель австрійського герцога в битві на Лейті, оголосив його землі виморочним леном. Імператор грубо порушував закон – Австрія мала дарований ще Фрідріхом Барбароссою привілей, за яким спадкування влади у Східній марці могло відбуватися по жіночій лінії.

Герцогиня Австрії Гертруда Бабенберг

  Чим скористався моравський маркграф Владислав – чоловік Гертруди Бабенберг, небоги загиблого герцога Фрідріха. Утім, зближення батька Владислава, короля Чехії Вацлава І, з австрійськими можновладцями, викликало невдоволення чеської еліти, і спричинило повстання, яке вилилося в кількарічну війну між Вацлавом та його сином Перемислом.
  Тим часом, до боротьби за австрійську спадщину долучилися Бела та Данило Романович. У Братиславі, достеменно не встановлено коли, дата коливається в межах 1247 – 1250 років, вони зустрічалися з представниками імператора Священної Римської імперії, але так і не домовилися до чогось конкретного.
  Подальші події підштовхнули Белу і Данила до самостійних рішучих дій. У 1251 році в Австрії запанував син чеського короля Вацлава – Перемисл II Отокар, який одружився з сестрою покійного герцога Фрідріха – Маргаритою Бабенберг.

Королева Чехії, герцогиня Австрії Маргарита Бабенберг

  На противагу йому, королі Русі та Угорщини висунули свого претендента на австрійську спадщину – князя Романа, сина Данила.
  На підтвердження цих претензій у 1252 році в Австрію увійшли війська угорців та половців, можливо, за участі руських військ. Захопити Відень не вдалося, армія Бели вдовольнилася Гімбергом.

  У цьому місті відбулося бучне весілля княжича Романа та, на той час двічі вдови австрійських герцогів, Гертруди Бабенберг. Її другий чоловік, герцог Австрії Владислав, помер у 1247 році. Після урочистостей Романа оголосили герцогом Австрії. Король Бела з відчуттям виконаного обов’язку, повернувся зі своїм військом додому.

Король Угорщини Бела IV

  Опонент угорсько-руської коаліції теж не ловив ґав. Перемисл розбив ар’єргардні загони Бели, і взяв в облогу Грімберг.
  Угорський король вирішив поквитатися з чеським володарем наступного року. Бела IV створив потужну коаліцію, яка мала остаточно розв’язати австрійське питання.

  За задумом короля Угорщини, Австрію мали атакувати війська герцога Баварії, Чеську Сілезію – союзні сили Данила Галицького, князя Опольско-Рацибузького Владислава, та зятя Бели, князя Краківського Болеслава Сором’язливого. Угорський король мав нанести головний удар в моравські землі.
  Історичні джерела не зберегли нам згадки про дії герцога Баварії. Схоже він або ухилився від походу, або не досяг якихось значущих результатів.
  У червні 1253 року Бела IV увійшов на територію Австрії, в спілці з прихильниками Романа та Гертруди рушив до Моравії, де взяв в облогу місто Оломоуц. Облога міста виявилася невдалою, і незабаром, спустошивши усі довколишні з Оломоуцем землі, армія Бели вернула домів.

Король Богемії, герцог Австрії Перемисл II Отокар

  Бо там почалося справжнє лихо – Перемисл скористався незахищеністю земель супротивника, і завдав по ним удару. Ці події поклали край походу короля Бели в моравські землі.

Похід короля Данила

  У червні 1253 року, виконуючи союзні зобов’язання, у похід вирушили війська короля Данила, до якого пізніше долучилися литовські князі Тевтивіл та Евдевид, Болеслав Сором’язливий та князь Владислав.
  Союзна армія заходилася спустошувати землі Чеської Сілезії: Лев Данилович зайнявся південними територіями краю, король Данило з союзниками вирушили на здобуття міста Опави – регіональне осереддя торгівлі.
  На превеликий жаль для союзників, залогу Опави очолював хоробрий та досвідчений вояк – Андрій Бенеш. Стрімким та несподіваним ударом він розбив авангард союзного війська – кінноту краківського князя.

  Польські та литовські очільники вирішили припинити похід, і повернутися до своїх осель. Лише король Русі не піддався паніці, і надихнув союзників до продовження війни.

Дружинник Галицько-Волинського князівства

  З прибуттям основних сил коаліції, Бенеш заховався за мурами Опави. Союзники оточили місто, розпочали приготування до штурму. Утім, вони не мали ані штурмових драбин, ані техніки необхідної для пробиття мурів та облоги. Тому атаки зосередили на брамах міста.
  Війська опольсько-рацинбузького князя Владислава пішли на штурм двох міських брам, зазнали контратаки, та не встояли перед вояками Бенеша. Руські війська штурмували третю браму, також зазнали удару контратаки, і не тільки витримали його, а й відкинули супротивника, і на його раменах увійшли до брами міста.
  З невідомої причини король Данило не розвинув успіх свого авангарду – не надіслав підкріплення, для прориву в місто. Літопис дає якесь дивне пояснення про біль в очах Данила Романовича, через який він не помітив бою за браму Опави. Щоправда, інший літописець – Ян Длугош, повідомляє про взяття міста, але швидше за все, він видав бажане за дійсне.
  Війська коаліції вирішили не марнувати час у довготривалій облозі, й вирушили далі спустошувати Сілезію. Місто Насидле здалося на милість переможців, Глубчиці взяти не вдалося, через помилку союзників. Спустошення краю військами коаліції переросло в масштабну пожежу, через яку вигоріли майже всі дерева довкола міста. Глубчиці захищав дерев’яний частокіл, який у відповідальну мить, союзникам просто виявилося нічим розпалити.
  Потім Данило з Болеславом вирушили до замку Фульштейн, який воєвода Герборт здав без бою. Після цього ватажки коаліції вирішили, що впоралися з покладеним на них союзним договором завданням, і завернули свої війська в рідні краї.

Фінальні акорди

  Ніхто із супротивників Перемисла II Отокара не досяг суттєвих успіхів. Наступного року Чехія та Угорщина уклали мирну угоду, за якою Австрія залишалася за чеським королем, але в якості компенсації передала землі Штирії Угорщині.
  Роман Данилович вирвався з Гімбергу, полишивши там дружини та новонароджену дочку Марію. Королівство Русь остаточно відмовилося від спроб долучити до своєї корони західноєвропейські землі.

Важкоозброєний кіннотник Королівства Русь. Джерело: Войтович Л. "Князь Лев Данилович": Львів, 2012.

  Через пів тисячоліття, Австрія, Угорщина, Чехія, Галичина, Волинь та частина Польщі опиняться в одній державі, але це вже зовсім інша історія.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!