Ціна експансії на Далекий Схід: економічні втрати Росії у війні з Японією в 1904 – 1905 роках

Кісабура Охара. Сатирична карта, виготовлена ​​японським студентом університету Кейо під час російсько-японської війни. Маньчжурія / Китай / Тибет / Туркестан / Формоза. 1904 р.

  Продовження циклу «Ціна імперіалізму». Початок читайте в статтях:

«Ціна імперіалізму: скільки коштували загарбницькі війни Московського царства і Російської імперії»

«Царювання Олександра І – агресивний імперіалізм за рахунок своїх підданих»
«Ціна імперіалізму: Кримська війна, завоювання Кавказу та Туркестану»

Після невдалих спроб оволодіти Константинополем у війнах 1853 – 56 та 1877 – 1878 років, Російська імперія вимушено припинила агресивний Drang nach Osten на землі Османської імперії. Експансію спрямували в діаметрально протилежний бік – на Далекий Схід.

«Путь далек – Дальний Восток»

  Наприкінці XIX століття тут зіштовхнулися інтереси Російської та Японської імперій. Боротьба розгорнулася за панування в Маньчжурії та Кореї.

  У 1896 році Олександр Безобразов запропонував царю, під виглядом комерційних підприємств (концесій), здійснити захоплення Кореї.

Олександр Безобразов

  План передбачав створення компаній, які б займалися лісозаготівлею, а в супровід їм надавалася охорона, створена на базі регулярної армії. Такі собі «зеленые человечки» XIX століття.  

  На початку XX століття почалася реалізація плану групою, що отримала назву «безобразівської кліки». Перевдягнуті в цивільне царські вояки не тільки рубали дерева на узбережжі річки Ялу, але будували військову інфраструктуру: форпости, шляхи, казарми та стайні.

  Гібридна комерція Російської імперії викликала занепокоєння Японії та її союзника Великої Британії, що спричинило початок бойових дій 27 січня (9 лютого) 1904 року.

  Не будемо занурюватися в перебіг військового протистояння Японії та Московщини. Лише відзначимо, що Росія програла цю війну, оскільки її армія ніде і ніколи не могла успішно воювати без величезної чисельної  чи технічної переваги, і (або) без підтримки могутніх союзників. Японія завдала Російській імперії низку поразок, найславніша з яких Цусимська битва – найбільша битва і поразка за всю історію московського панцирного флоту.

  Можна пояснювати поразки московства віддаленістю театру бойових дій, складнощами постачання армії, низькою мотивацією війська і подібними чинниками. Усе це мало місце, але не було визначальним. Зацікавленість вояків царської армії у війнах на Далекому Сході не сильно відрізнялася від настроїв під час агресії в країни Центральної Азії. За чисельністю царська армія була однією з найбільших у світі, отже могла просто завалити трупами Японію.

  Причина поразки в іншому. Російська імперія – бовван на глиняних ногах, химера, яка живилася за рахунок визиску загарбаних територій, мала доволі слабку економіку, що не базувалася на розвиненій промисловості та передових технологіях. Тому, без допомоги союзників, у війні з сильним супротивником, швидко вичерпала економічний потенціал і зазнавала дошкульної поразки.

Японський плакат, що розповідає про успіхи Японії у боротьбі з флотом Російської імперії. 1904 р.

  Не стала винятком і російсько-японська війна 1904 – 1905 років. Московщина швидко наблизилася до стану економічної кризи, що мало не завершилася знищенням самодержавства. Царат викрутився із складної ситуації, але так, що в недалекому майбутньому втягнув свою імперію в нову війну, яка поклала край існуванню царської влади дому Романових.

«Финансы поют романсы»

  Початково Міністерство фінансів Російської імперії виділило на війну з Японією 100 мільйонів рублів. У ході бойових дій тільки прямі витрати склали 2 346,9 мільйони, тобто в 23,5 рази більше. Про такі гроші царська скарбниця могла тільки мріяти, оскільки всі щорічні надходження до бюджету Російської імперії не перевищували 2 мільярди рублів.

Терміновий додаток до журналу "Нива" зі зверненням Ніколая ІІ про початок війни з Японією. 1904 р.

  Царат, аби подолати бюджетний дефіцит, надрукував паперові гроші не забезпечені золотим запасом імперії. Протягом 1904 – 1905 років надрукували 354 мільйонів незабезпечених золотом рублів. Натомість, за час війни, золотий запас імперії «схуднув» на 20%.

  Наприкінці 1905 року, не в останню чергу завдяки діям одного з провідників Петроградського Совєту, соціаліста та підприємця в одній особі,  Ізраеля Гельфланда (Олександра Парвуса), банківська система імперії опинилася на межі колапсу. Тільки в листопаді та грудні 398 тисяч вкладників залишили Госбанк, і вилучили з нього 148,6 мільйонів рублів вкладів.

  Від фінансової катастрофи царат могла врятувати лише велика позика, яку ніхто не квапився давати. Московські фінансисти та підприємці, переважно старообрядці, не поспішали фінансувати режим, який з давніх-давен їх переслідував та визискував, і зараз зволікав йти на пом’якшення політики щодо «розкольників».

  Західні країни, або не мали вільних коштів, або не бажали фінансувати царський режим. Інтереси Британської імперії, в ті часи, збігалися з інтересами Японії, отже про жодні кредити Московщині не йшлося.

  Банкіри США грошенята мали. Але в Сполучених Штатах, у фінансовому секторі економіки, діяло багато євреїв, які зовсім не квапилися надавати позики країні, де антисемітизм діяв на рівні державної політики.

  Конкретний приклад. У штаті Нью-Йорк 20% населення становили юдеї. Що вони думали про імперію, де смуга осілості та єврейські погроми становили норму?

  Царський уряд розпочав переговори з Яковом Шиффом,  головою одного з найбільших банків Америки Kuhn, Loeb & Co, та іншими банкірами євреями. Слід віддати належне банкірам – вони подбали і про свій народ, і про свої інтереси. Єврейські фінансисти  поставили царату вимогу скасувати смугу осілості, та надати їм можливість реалізувати в Російській імперії низку комерційних проектів. Цар відмовився, і залишився без американських кредитів.

  У квітні 1904 року царат позичив гроші у банкірів Франції. Ані сума, еквівалент 300 мільйонів рублів, ані плата за кредит, 6,5% річних, що в 1,5 – 2 рази перевищувала довоєнну ставку, не влаштовували царський уряд.

  В Російській імперії почалася економічна криза, яка обернулася на громадянське протистояння. Спалахнули селянські, робітничі та військові повстання, що отримали назву «Першої російської революції 1905 – 1907 року».

  Аби впоратися з повсталими людьми царат пішов на поступки. І головне – шукав кошти, щоб грошами загасити пожежу народного невдоволення.

  На щастя Московщини, Франція та Німеччина в 1905 році зійшлися в суперечці за панування в Марокко. За цих умов Франція шукала  союзників, і погоджувалася платити за гарматне м’ясо, звичайно із зиском для себе.

  Цар Ніколай ІІ, що опинився у фінансовій скруті, вирядив до Парижу емісара, який запевнив французький уряд, що Московщина за кредит надасть підтримку в найбільш бажаній для Франції формі.

  Франція прагнула військової допомоги Російської імперії в разі збройного конфлікту з Німецькою імперією. На цьому ґрунті учасники перемовин досягали згоди.

  У лютому 1906 року представник найбільшого у Франції Banque de Paris розпочав переговори з очільниками Російської імперії.

  Домовленості передбачали поступки від царату. Замість мільярда рублів надавався кредит у розмірі 843,75 мільйонів під 5% річних, з повним погашенням боргу в 1946 році.

  Цар отримав кошти, аби подолати революційні настрої в імперії. Натомість Росія уклала угоду, що в 1914 році змусила її вступити в Першу світову війну, в якій зазнала нищівної поразки, що спричинила крах самодержавства і фізичне знищення значної частини династії Романових.

Падіння престижу Російської імперії, який символізує піщаний годинник, після поразки у війні з Японією. Журнал "Панч", Британія. 1905 р.

  Більшовики опанували Московщиною в 1917 році, і ціною великої крові зберегли імперію. Яка так і залишилася бовваном на глиняних ногах – як і раніше, в ній надмірна військова потуга і зовнішня агресія базувалися на хисткій економіці. Після грабунку всіх і вся: поміщиків і капіталістів, поневолених народів, земних надр і корисних копалин, держава більшовиків (СССР) припинила існування.

  Ідейні спадкоємці Російської імперії та СССР, що звуть себе «Російською Федерацією» повністю зберігають традиційні московські вади: агресивну політику за слабкої економіки. Панівний режим РФ припускається фатальних помилок своїх попередників, оскільки діє з тими ж мотивами за подібних умов.

  Економіка РФ базується на продажу корисних копалин, що мають низьку додану вартість, тому вельми залежить від мінливої кон’юнктури ринку, отже дуже вразлива. До того ж, це державне утворення зберігає імперську структуру, яка знаходиться в стані системного розпаду.

  Українцям варто усвідомлювати, що розпад імперій – процес невідворотній, і Російська Федерація – не виняток з правила. Україна виграє теперішні визвольні змагання, оскільки процес утворення незалежних національних держав на уламках імперії – об’єктивна історична реальність.

  Москва може вести ар’єргардні бої за збереження імперії, які зрештою, приречені на поразку. Московство може тимчасово насадити в Україні, Молдові чи Грузії своїх додонів та іванішвілі.  Але для поневолених Москвою народів це означає лише тимчасове спадання національно-визвольної боротьби. За яким неминуче незабаром почнеться новий підйом визвольного руху.

  Як і століття тому, московський імперіалізм, у пориві зовнішньої експансії, знов занапастить себе. Важливо не припуститися помилок перших визвольних змагань України, і не дати московським імперіалістам нового шансу, піддавшись на чергові пустопорожні гасла: «Мир народам! Фабрики рабочим! Мишебратья! Адіннарот!» і тому подібним побрехенькам. В цих закликах немає жодного правдивого слова.

  Гасла і принципи вільної України зовсім інші: «Геть від Москви!», «Волю народам і людині!», «Перемогти в боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу!», «За вільні національні держави поневолених народів!».

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!