Уроки доктора Парвуса

 

Доктор Олександр Парвус

  Значна частина населення України перебуває в тенетах московського інформаційного простору, що унеможливлює остаточне визволення країни від колоніальної залежності. Для перемоги над московським імперіалізмом, потрібен новий дискурс – український погляд на історичні події та людей які брали в них участь.

  Серед персонажів, яких сучасна московська історіографія малює суцільно чорною фарбою – Ізраїль Гельфанд, більш відомий під псевдонімом Олександр Парвус. Негативне ставлення до нього переважає і в українському суспільстві. Але чи заслуговує такого ставлення українців, людина, що все життя присвятила боротьбі з Російською імперією?

Єдність і боротьба протилежностей

  Життя доктора Парвуса немов ілюстрація одного з основних законів гегелівської діалектики – єдності і боротьби протилежностей.

  Єврей, який прагнув отримати громадянство Німеччини. Підданий Російської імперії, що все життя присвятив боротьбі з цією імперією.

Олександр III і Олександр Парвус

  Доволі високий огрядний чоловік, обрав собі псевдо «Парвус» , що в перекладі з латини означає «малятко».

  Марксист і революціонер з мільйонними статками, що вмів перетворити революційну діяльність на високоприбутковий бізнес. Організатор і натхненник московської революції 1905 року, ідейний батько більшовицького перевороту 1917 року, і разом з тим – економічний радник уряду младотурків, і теоретик «буржуазних» економічних реформ Мустафи Кемаля Ататюрка.

  Ленін і Троцький користувалися ідеями Парвуса, як власними, але ніколи не зазначали джерело своїх ідей і натхнення. Саме Гельфанд – автор концепції перманентної революції, яку багато хто вважають здобутком Лейби Бронштейна (Троцького). Парвус допоміг Леніну здійснити більшовицький переворот, і на знак подяки більшовики послали його під три чорти.

Ленін і Парвус

  Не будемо занурюватись у нетрі марксизму, просто відзначимо, що на початку 20 століття, майже вся визвольна боротьба поневолених Москвою народів йшла під комуністичними та соціалістичними гаслами.

  Парвус – видатний теоретик марксизму, який пристрасно боровся з московським імперіалізмом. Саме через це його ім’я демонізується московською пропагандою, що свідчить про величезні заслуги в руйнуванні імперії.

Боротьба з імперією

  Ізраїль Гельфанд народився 8 вересня 1867 року в містечку Березино (Білорусь). Мешкав він там недовго – невдовзі під час єврейського погрому згоріла оселя родини Гельфандів, і вони переїхали до Одеси. Але й тут історія повторилася. В квітні 1881 року відбувся черговий погром, унаслідок якого чотирнадцятилітній Ізраїль мало не загинув.

  В Російській імперії царська адміністрація ставилася прихильно до антисемітизму. Смугою осілості царат чітко обмежував території де могли жити євреї. В підцензурних виданнях друкувалися антисемітські тексти. За участь у погромах влада серйозно не переслідувала.

  Мабуть після трагічних подій квітня 1881 року, юний Гельфанд усвідомив: «Якщо імперія проти мене, чому я мушу підтримувати її?». У 1886 році він долучився до марксистської організації «Звільнення праці», очолюваної Плехановим.

  В 1891 році Гельфанд захистив докторську дисертацію з економіки в Базельському університеті, і переїхав до Німеччини. У ті часи, до нього прийшло розуміння – в Російській імперії повно непримиренних суперечностей між різними верствами суспільства, і якусь хистку стабільність вдається утримувати лише досить не чисельній еліті – дворянству та інтелігенції.

  В 90-ті роки позаминулого століття Ізраїль бен Лазар Гельфанд що взяв собі псевдо Олександр Львович Парвус, обмірковував можливі шляхи світової революції. Разом з Марксом та Енгельсом, він не сумнівався, що революція в одній країні спричинить ланцюгову реакцію в усьому світі.

  На відміну від засновників марксизму, Парвус вважав, що цей процес може початися з Російської імперії. В силу різних обставин, єдиним революційним класом тут міг бути лише «пролетаріат», здатний створити державу «без царя, а уряд робітничий».

  «Робітнича демократія» колишньої Російської імперії підштовхне революційний процес у Європі, в країнах якої давно вже створили всі умови для перемоги соціалізму. Після побудови соціалістичного суспільства у себе, європейські пролетарі допоможуть московським у розбудові соціалізму. Ці ідеї Парвуса отримали назву «перманентної революції».

Парвус, Троцький, Дейч

  На початку московсько-японської війни 1904 – 1905 років, він передбачив поразку царату, і її наслідок – революцію на Росії. Парвус не обмежився роллю пророка, став організатором революції 1905 року.

  У жовтні того року він повернувся на Росію, де заходився організовувати Петербурзький совєт робочих депутатів. Йому вдалося налагодити масове видання «Русской газеты» і газети «Начало», які виходили величезним накладом і коштували кілька копійок.

  2 грудня Парвус оприлюднив «Фінансовий маніфест» у якому закликав усіх супротивників самодержавства не сплачувати податки, вилучити  внески з банків та інших фінансових установ, і вимагати від царату проводити всі грошові операції золотом. У разі реалізації цього проекту, фінансова система Російської імперії розвалилася б у лічені дні.

  Цікаво поглянути на фінансові рекомендації Парвуса, з точки зору економічних санкцій, які сьогодні застосовують демократичні країни проти РФ. Вірогідно, відключення держави Путіна від системи SWIFT, та блокування закордонних рахунків «гаманців» ФСБ-КГБ (на кшталт Ролдугіна), мало б набагато більший ефект, ніж низка теперішніх другорядних обмежень економічної співпраці з РФ.

  Після поразки революції 1905 року, Парвус виїхав за межі Російської імперії, брав участь в економічних реформах младотурків в Османській імперії, згодом оселився в Німеччині.

  В часи Першої світової війни почав співпрацювати з німецьким урядом, сприяючи перемозі Німеччини над Російською імперією. Парвус запропонував план революції в Російській імперії 1915 року, та організацію повернення Леніна та його поплічників на Росію за допомогою німецьких можновладців.

  Мандрівці Леніна з камарильєю в опломбованому вагоні присвячено багато наукових і квазінаукових розвідок, знято кілька художніх фільмів. Це подія унікальна, тому не настільки цікава, з точки зору боротьби з московським імперіалізмом, як план революції 1915 року. До речі, транспортування Леніна на Росію, лише складова частина цього плану.

Повернення Леніна на Росію. Карикатура 1917 р.

План революції

  На весну 1915 року Парвус пропонував уряду Німеччини розпочати організацію всеімперського страйку, під гаслами «Свобода і мир». Головна увага приділялася страйку залізничників, що паралізувало б економічне життя Російської імперії, а також постачання фронтів Першої світової війни. Для посилення ефекту саботажу, пропонувалося знищення залізничних мостів.

  Поруч з тим, передбачалася консолідація всіх опозиційних царату сил, здатних до рішучих дій. З метою координації зусиль, влаштовувався б з’їзд соціал-демократичних партій Російської імперії: більшовицької і меншовицької РСДРП, Української Соціал-Демократичної Спілки, єврейського Бунду, с-д партій Польщі, Литви та Фінляндії, вірменської Дашнакцутюн.

Плакат "В жертву Інтернаціоналові", ОСВАГ, Харків, 1919 р.

  Для впливу на сільське населення, Парвус пропонував налагодити контакти с есерами. Радикальні організації мали очолити революційну боротьбу, і в разі потреби перейти до збройного повстання чи партизанської війни проти самодержавства.

  В наш час, об’єднання всіх опозиційних сил задля повалення диктаторського режиму, вважається аксіомою організації боротьби визвольних рухів.

  Особливу увагу, вважав Парвус, варто приділити автономістам Сибіру. Там знаходилося багато політичних в’язнів, панували сильні опозиційні настрої, при не значних силових структурах,  достатня кількість заможних людей, яким не дуже хотілося ділитися національним багатством з імперським центром.

  Відзначимо, що схожа ситуація спостерігається і в наш час: наявність корінного населення, що зазнало значного колоніального визиску; величезні запаси сировини, які Москва просто викачує з цих територій, створюють досить потужні настрої протесту.

  Одним з визначальних чинників повалення самодержавства, Парвус вважав інформаційну кампанію. З цією метою пропонувалося налагодити видання та поширення газет відповідного спрямування як на Росії, так і в інших країнах світу. Особливу увагу доктор Парвус приділяв інформуванню єврейської громади США, та московських емігрантів. Ці групи особливо чутливі до питань боротьби з московським самодержавством, бо в них існували власні рахунки з царатом.

  У сьогоднішньому світі інформаційне протистояння починає переважати над відкритими бойовими діями, оскільки за менших витрат дає таку ж, або навіть більшу, ефективність.

  Значну увагу Парвус приділяв розв’язанню земельного питання – наділення селян землею.

  Він вважав, що в Україні питання земельної власності і державної незалежності тісно пов’язані. Вихід він бачив у створенні незалежної держави Україна, з націоналізацією земель московських поміщиків, і подальшим розподілом їх між українським селянством.

  Парвус не виключав можливості повстання козаків Кубані, вирішальну роль у якому відводив українській пропаганді. В умовах сучасної московсько-української війни, Україні не варто нехтувати етнічними українськими громадами та окремими особами на Росії. Там є люди, які не втратили національну свідомість та історичну пам’ять, з ними можна і треба співпрацювати.

  Доктор Парвус радив німецькому уряду сприяти національно-визвольним рухам Фінляндії та Кавказу. І в наш час, активізація визвольних рухів поневолених Москвою народів – ключ до перемоги над московським імперіалізмом.

  Окремо Парвус зауважив, що московські «революціонери» ніколи не приєднаються до антиімперіалістичних рухів. Це варто пам’ятати і сьогодні, всім, хто вважає, різних нємцових-навальних чимось відмінним від путіних-єльциних.

Ізраїль Гельфанд – Олександр Парвус

  Дестабілізація політичної та економічної ситуації спричинить кризу, в якій будь-які дії царату тільки погіршуватимуть ситуацію. Царські репресії посилять народне невдоволення та лють, а поблажливе ставлення влади сприйматиметься як слабкість режиму. В обох випадках це посилить опозиційні рухи і послабить царат.

  Підсумовуючи, зауважимо, що значну частину рецептів Парвуса успішно використали Ленін з Троцьким. Багато з цих порад, з деякими зауваженнями, лишаються актуальними і сьогодні. Справа лише за їх реалізацією.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!