Святкування 9 травня в Україні
9 травня - день перемоги |
Приховування правди про причини та перебіг Другої світової війни розколює українське суспільство. І справа тут не тільки у відмінності поглядів на ті далекі події, протиріччя вкоріненні на більш глибинному рівні – світоглядному.
В українському суспільстві змагаються між собою щонайменше чотири світоглядні установки, дві з яких пов’язані з колоніальним минулим країни, дві – з перспективою майбутнього нашої держави.
Адепти перших двох світоглядів практично не мають розбіжностей у поглядах на Другу світову війну.
За Сталіна! |
До другої групи слід віднести всіх прихильників «русского мира». В сучасній РФ за браком будь-яких власних досягнень режиму Єльцина-Путіна, хизуються перемогою СССР у Другій світовій війні та польотом Гагаріна в космос. Чекісти, які узурпували владу в РФ, використовують міф про «великую отечественную войну», для відбілення репутації своєї, рясно заплямованою кров’ю безневинних жертв, злочинної організації ЧК-НКВД-КГБ-ФСБ.
Медведчук, Льовочкін і Бойко святкують 9 травня |
Путін на параді 9 травня |
Їх об’єднує небажання бачити очевидне: як тоді, на заміну нацистським окупантам повернулися окупанти московсько-більшовицькі. Як гітлерівські концтабори змінили концтабори ГУЛАГу, в яких знищили набагато більше людей. Як московські комуністи відродили ВКП(б) – «второе крепостное право (большевиков)», як сталіністи репресували народи за вигадані провини, як прирікали на голод і злидні більшість населення СССР в ім’я світової революції, точніше московського панування над світом.
Тим більше вони не хочуть нічого знати про створення сталінсько-гітлерівської коаліції, закріпленої пактом Молотова-Ріббентропа. Про те як виселяли за «101-й кілометр» інвалідів Другої світової війни, щоб вигляд героїв і жертв війни не засмучував зір комуністичних бонз. Що армія СССР принесла в усі країни, які вона начебто «звільнила», жорстокі маріонеткові комуністичні режими керовані з Кремля.
Прихильників цих дискурсів об’єднує травма втрати імперії – вони сумують за величчю СССР-Росії, часів коли «нас все боялись». Подібні погляди створюють реваншистські настрої, подібні до тих, які виникли в Німеччині після поразки у Першій світовій війні. Реваншизм породжує мілітаризм та агресивну зовнішню політику, через яку РФ розв’язала війни в Придністров’ї, Грузії (2008), Сирії (з 2011) та Україні (з 2014).
На щастя, точка зору адептів «смачного пломбіру СССР» та шанувальників Путіна, не визначальна в Україні. Їх існування підтримують генетична пам’ять холопів про колоніальне минуле та відкритість українського інформаційного простору московській шовіністичній пропаганді.
З кожним роком в Україні посилюють позиції погляди українських націоналістів (якщо точніше – національно-демократичних сил), та симпатиків європейської інтеграції України (у більш широкому розумінні – українських лібералів).
Перші вважають, що для Україні, яка стала одним з Головних боролищ Другої світової війни, гітлерівські і сталінські війська були загарбниками. За волю України боролися лише загони Української повстанської армії.
Прихильники євроінтеграції розглядають події Другої світової в спільноєвропейському ракурсі, який розглядає день капітуляції III Рейху як День пам’яті і примирення. Найяскравіше ці погляди віддзеркалюється в гаслі «Ніколи знов!».
Ніколи знову! |
На жаль, цих перемог виявилося недостатньо, аби здійснити структурні реформи в дусі економічного націоналізму і подолати владу олігархії. Утім, ніколи не пізно змінити все на краще.
Один із шляхів зближення світоглядів усіх, хто бачить майбутнє України в сильній незалежній державі – пізнання правди про Другу світову війну. Хай кожен запитає себе: за що загинули мої діди (прадіди) – за Україну чи за її ката? Чому мої предки в часи «пролетарського інтернаціоналізму» жили в голоді та злиднях? А якщо процвітали в ситості та достатку – за рахунок кого і чого? Хай кожен спитає себе, так як заповідав Великий Кобзар: «Що ми?... Чиї сини? Яких батьків? Ким? за що закуті?...»
Один із шляхів зближення світоглядів усіх, хто бачить майбутнє України в сильній незалежній державі – пізнання правди про Другу світову війну. Хай кожен запитає себе: за що загинули мої діди (прадіди) – за Україну чи за її ката? Чому мої предки в часи «пролетарського інтернаціоналізму» жили в голоді та злиднях? А якщо процвітали в ситості та достатку – за рахунок кого і чого? Хай кожен спитає себе, так як заповідав Великий Кобзар: «Що ми?... Чиї сини? Яких батьків? Ким? за що закуті?...»
День перемоги будемо святкувати тоді, коли переможемо ворога! |
Для прихильників «русского мира» та СССР відповіді на ці питання лишаються прихованими за московськими імперіалістичними міфами. Через які в Україні вже кілька років триває війна, розв’язана, не в останню чергу, завдяки брехливій пропаганді про «великую отечественную войну».
Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!
Немає коментарів:
Дописати коментар