Чекіст Ісай Берг – винахідник газової камери

 

Ісай Берг та його винахід

  Дивовижна історія московських винахідників: ті, хто нічого не винайшов, або взагалі ніколи не існував, став гордістю московства, а ті, хто зробив реальні винаходи – поринув у повне забуття. Саме така доля судилася Ісаї Бергу – винахіднику знаряддя страти: автомобільної газової камери. За винахід він не отримав патенту, більше того, його історію старанно приховують засекречені архіви організації московських катів, що з часом змінила багато назв: від ВЧК до ФСБ.

  Ісай бен Давид (або на московський кшталт – Давидович) Берг в 1920 році, п’ятнадцятирічним юнаком пристав до лав Червоної армії, зробив стрімку кар’єру в Совдепі, попри те, що мав усього 4 класи освіти.
  У 1937 році посів посади коменданта і начальника адміністративно-господарчого відділу (АХО) НКВД Московської області. Його стрімкий злет нагадує долю іншого недоучки та коменданта ЧК – Івана Папаніна. Вони обидва організовували масові страти, але Папаніну це допомогло зробити «наукову» кар’єру, а Бергу – отримати кулю в потилицю.

Ісай Берг

  Про все по порядку. До посадових обов’язків завгоспа Берга входила організація страт у Москві та Московській області в часи горезвісного наркома НКВД Єжова.
  У «господарстві» Ісаї бен Давида перебував Бутовський полігон. Сюди щодня на смерть звозили до 500 приречених з усієї Московської області, з Москвою включно. Спочатку полігон налічував шість катів, потім додали ще двох, і на початку 1938 року їх кількість сягнула 12 осіб. Працювали по стаханівські: 28 лютого 1938 року їм вдалося встановити рекорд – 562 розстріли за добу.
  Однак, на перешкоді соцзмаганню червоних катів стала невисока якість людського матеріалу. Як не дивно, в деяких чекістів, лишалося щось схоже на людські почуття: дехто з них не витримував нестерпних страждань приречених на смерть невинних душ, і поринав у запої, або потрапляв до божевільні. Тільки в листопаді і грудні 1937 три чекіста виявилися не достатньо стійкими комуністами, і потрапили до психлікарні.
  Мабуть Ісаю Берга давно непокоїли думки: як полегшити важку працю колег, і чому спалені випари бензину безглуздо викидаються в атмосферу, або як кажуть на Московщині – в «пупырь». Берг чув про випадки учадіння від вихлопних газів, і одного дня в єврейській голові спалахнув інсайт: відпрацьовані гази автівки треба спрямовувати не в довкілля, а в середину кузову машини, де перебувають в’язні.
  Якщо їхати достатньо довго, частина приречених загине від отруєння газами, самі стійкі щонайменше знепритомніють. В будь-якому разі, ніхто не волатиме про милосердя, не спроможеться утекти, чи ще в якийсь спосіб зіпсувати тендітну нервову організацію московських чекістів.

Винахід Ісаї Берга – машина «душогубка» НКВД СССР

  В якості газової камери Берг запропонував використовувати фургон-вантажівку ГАЗ-АА, ліцензійну копію машини Форда моделі АА зразку 1930 року. У середину фургону автомобіля, через шланг від випускної труби, подавалися відпрацьовані гази. До кузову вантажівки запроторювали до 40 осіб, приречених на страту. Приблизно через півгодини поїздки, вони втрачали свідомість, через годину – помирали.
  Найбільш витривалі прибували на полігон у Бутово ще живими, але непритомними. Їх або добивали пострілами, або закопували ще живими. У будь-якому разі жертви не дратували катів розпачливим лементом.
  Не обійшлося без вкоріненого московського «головотяпства»: не всі машини вдавалося достатньо герметизувати, хтось приїжджав швидше, а дехто погано закріплював шланг від випускної труби. Винахід Берга мав і суттєвий недолік – жертв нудило, і після доправлення їх на місце страти, доводилося відмивати кузов від блювотиння. Але в цілому рацпропозиція працювала – комуністичні кати успішно виконували завдання поставлені партією.
  Протягом року єжовського терору на Бутівському полігоні стратили понад 20 тисяч осіб. Крім мешканців Московської області тут загинули 1 458 народжених в Україні, 1 702 – громадяни країн Балтії, 604 – Білорусі. Серед загиблих: уродженці Молдови, Казахстану, Центральної Азії, Закавказзя, Польщі, Румунії, Німеччини, Австрії, Угорщини, Туреччини, і навіть Індії, Китаю та Японії.
  Серед жертв червоного терору, страчених на Бутовському полігоні, тринадцятирічний хлопчисько і вісімдесятилітній чоловік. Більшість приречених становили робітники, друге місце посідали селяни, за ним йшли вірні різних церков. Без вагань убивали людей тільки за соціальне походження: колишніх дворян, священників, підприємців, а також (винахід московського новоязу) «приналежних до суспільного прошарку інтелігенції», тобто грамотних і освічених людей.

Наймолодша жертва сталінських катів Бутовського полігону

  Горезвісні нацистські автомобільні газові камери почали застосовуватися двома роками пізніше – у вересні 1939 року. Раціональні німці замість вихлопних газів застосовували чадний газ (монооксид вуглецю CO), який діяв швидше та ефективніше.
  Серед істориків дотепер точаться дискусії стосовно реальності використання рацпропозиції Берга. Наразі не існує неспростовних документальних свідчень, які б підтверджували пріоритет Берга на винахід автомобільної газової камери. Утім, треба врахувати закритість архівів ЧК-НКВД-КГБ-ФСБ, а також можливість знищення цією злочинною організацією найбільш компрометуючих документів.
  Попри завісу пітьми, яка приховує злочини московсько-більшовицьких катів, правда все одно пробивається назовні. Інформацію по винаходу Берга вдалося отримати московським журналістам (дивіться список використаної літератури). Враховуючи менталітет московства, всю правду про більшість злочинів московських правителів, світ не дізнається ніколи – документи лишатимуться засекреченими, доки не знищать усе, що може кинути «тінь» на «русских» можновладців.
  Повернемося до Ісаї Берга. Наприкінці 1938 року його арештували по «квартирній справі». Виявилося, що чекісти арештовували та страчували деяких людей виключно задля того, аби привласнити їх квартири. Серед обвинувачених опинився і Берг. Вину він не визнавав, хоча в разі «щиросердного зізнання» міг отримати всього три роки ув’язнення.
  Доки провадилося слідство, наркома Єжова викрили як «ворога народу». Його місце посів Берія. Тительман – слідчий, що вів справу Берга, сам опинився в чекістській буцегарні. 7 березня 1939 року Ісай бен Давид Берг отримав кулю в потилицю від колег чекістів. Така ж доля спіткала і його слідчого Тительмана. Але це ще не кінець історії винахідника газової камери.
  Після смерті Сталіна й арешту Берії, його родина подала документи на реабілітацію винахідника пересувної душогубки – одне з найперших клопотань про реабілітацію жертв сталінського терору.
  Комуністичне правосуддя часів раннього правління Хрущова, не наважилося реабілітувати Берга – Сталін усе ще лежав у Мавзолеї вічно живим мерцем, як і товариш Ленін. Тому рішення сталінських «судів» ніхто не збирався скасовувати.
  Берги не заспокоїлися: після викриття культу Сталіна, знов подали документи на реабілітацію Ісаї бен Давида. У 1962 році рідня завгоспа-чекіста нарешті отримала довгоочікуване рішення суду. Відтоді винахідник пересувної газової камери вважається на Московщині незаконно репресованим в’язнем сумління.
  На сьогоднішній день цій «жертві терору» присвячена окрема інтернет сторінка Сахаровського центру. У питанні, про «невинно убієнного» чекіста Ісаю Берга, московські дисиденти та московсько-більшовицькі імперіалісти дісталися згоди. Факт промовистий, будь-які коментарі зайві.

Використана література

  1. Головкова Л. Бутовский полигон // Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2003. — Т. VI. — С. 393—396.
  2. Жирнов Е. «По пути следования к месту исполнения приговоров отравлялись газом». Коммерсантъ Власть, 2007, № 44
  3. Петров Н. «Человек в кожаном фартуке». Новая газета, спецвыпуск «Правда ГУЛАГа» от 02.08.2010 № 10 (31).

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!