ДНР в 2005 – 2013 роках: під крилом московських спецслужб і донецького клану

 

Андрєй Пургін з прапором "Донецкой республики"

  Московська пропаганда стверджує, що «Донецкая народная республика» (ДНР) виникла стихійно, як реакція на перемогу Майдану. Це твердження, як і все, що говорить Москва – суцільна брехня і крутійство.
  ДНР створили ще в 2005 році, за підтримки московських імперіалістів та їх спільників з донецького олігархічного клану, як організація, що мала на меті знівелювати перемогу Віктора Ющенка на президентських виборах 2004 року.
  Донецька братія, очолювана Януковичем, не могла змиритися з поразкою на виборах, в які вони вкинули силу-силенну грошей та зусиль. Одразу після провальної спроби фальсифікувати другий тур президентських виборів, прихильники Януковича зібралися в Сіверодонецьку де намагалися залякати політичних опонентів погрозами відколоти від України східні регіони.
  Досить швидко ригівська братва зрозуміла, що подібні заклики можуть дорого коштувати: від ув’язнення до втрати статків. Аби убезпечитися від відповідальності за заборонену Конституцією України діяльність, регіонали вирішили діяти за принципом: «Гавкай, Рябко – ти дурніший». Вони відшукали низку маргінальних осіб, які виконували вся брудну роботу.
  У 2005 році в Донецьку створили кілька диванних організацій, більшість лідерів яких у 2014 опинилися в маріонеткових керівних структурах окупованих Москвою територій Донецької області. Пригадаємо: «диванними» називаються організації, весь особовий склад яких вміщується на одній канапі.
  Від початку всі ці «товариші» не приховували зв'язків з партією регіонів, комуністичною партією України, регресивними соціалістами Вітренко. Наприклад, суб’єкт з промовистим прізвищем Пургін (по-московськи «нести пургу» = «верзти дурниці»), заявив, що його погляди на 70% співпадають з поглядами Наталі Вітренко.
  Знаменно, що синочок запеклої сталіністки Н. Вітренко – Юрій, замолоду працював на корпорації американського «капіталізму», доки, в часи Президента Ющенко, в 2008 році, його не запросили попрацювати в НАК «Нафтогаз» України.
  З листопада 2018 по липень 2020 років він керував НАК «Нафтогаз» в якості виконавчого директора, наслідком чого став кризовий стан компанії. Лише за перше півріччя 2020 року НАК спрацював зі збитками на 11,5 мільярдів гривень. В липні того ж року уряд відсторонив Ю. Вітренка від роботи в «Нафтогазі», і підвищив ціни на газ для населення на 35% – до 6,3 гривень за кубометр.
  Як сказав поет Андрій Макаревич : «Бур’ян породив бур’ян. З хробака не виростиш гордого сокола!». Це закон генетики, яким не можна нехтувати.
  Повертаючись до донецьких адептів «русского мира», відзначимо, що всі ці диванні організації штибу «За Украину без Ющенко», «Мы», «Союз рожденных революцией» та їм подібні, брали участь в акціях до пам’ятних дат московсько-більшовицької окупації України, на яких не могли зібрати й сотню маргіналів.
  Компенсувати мізерну кількість, донецькі ватники намагалися «якістю», як вони її розуміли – атрибутами дешевої комуністичної вистави: портретами Сталіна, будьонівками, червоними прапорами й подібним несмаком.
  Донецьк, в якому мешкав понад мільйон міщан, навіть не помітив вибриків московсько-більшовицьких фриків. Очільники диванних організацій (Хряков, Пургін, Цуркан та їм подібні) розцінили відсутність громадської уваги, як дозвіл на подальші дії.
  6 грудня 2005 року в Донецьку офіційно реєструють міську організацію «Донецкая республика» (ДР) за поданням Цуркана, Приткова, Пургіна та Фролова. Останній кадр за сумісництвом очолював «русское движение в Украине», а після початку московської агресії виринув у самопроголошених органах «влади» на окупованих Москвою територіях Донбасу.
9 лютого 2006 року в Донецьку з'явилася Міжрегіональна федерація громадських організацій «Донецкая федеративная республіка» (ДФР), до складу якої увійшли: «Донецкая республика», «Днепропетровская республика», «Запорожская республика», «Луганская республика», «Харьковская республика», «Херсонская республика»
– федерастія диванних угруповань, що проголосили себе спадкоємцями Донецько-Криворізької республіки. Очолив федерастів Цуркан.

Члени "Евразийского союза молодежи" з прапором "Донецкой республики"

  Діячі «федерації» співпрацювали з організаціями «русского мира», чиї тренінги та семінари старанно відвідували. Найбільш тісна співпраця відбувалася з «Международнымое Евразийским движением» (МЕД) та його дочірню організацією «Евразийским союзом молодежи» (ЕСМ), створених головним ідеологом сучасного московського імперіалізму Алєксандром Дугіним. Щороку представники «Донецкой республики» відвідували збори євразійців на озері Селігер.
  На Росії путінська влада взяла під оруду всі організації імперіалістичного ґатунку. Через них йшла організаційна і фінансова підтримка диванних «республік».
  І не тільки їх. Принагідно згадаємо, що до «Высшего Совета Международного Евразийского движения» входила не тільки згадувана раніше Н. Вітренко, а й один з активістів створення Придністровської республіки на теренах Молдови – Дмитро Корчинський.
  Разом з Корчинським розбудовою євразійської інтеграції займався «військовий експерт», який зробив мізерну кількість точних прогнозів, ярий прихильник Русі в Україні – Олексій Арестович. Згадайте цей факт, коли почуєте як Корчинський чи Арестович, переймаються долею України.

Дугін, Корчинський та Арестович на спільній конференції з приводу відкриття  "Евразийского антиоранжевого фронта". 2005 рік.

  Повернемося в 2006 рік. За підтримки московських імперіалістів, диванна «федерація» розпочала атаку на державний суверенітет і територіальну цілісність України. Під московськими триколорами і власною сепаратистською символікою, вони влаштували публічні акції в усіх обласних центрах південно-східної України.
  12 квітня 2007 року Президент України Віктор Ющенко дав наказ СБУ та прокуратурі почати розслідування діяльності промосковських сепаратистів. 6 листопада 2007 року Донецький окружний адміністративний суд заборонив діяльність ГО «Донецкая республика».
  Що зовсім не злякало московських пахолків. 15 листопада 2007 року вони розпочали відкритий збір підписів за проведення референдуму про надання незалежності «Донецкой федеративной республики» до складу якої мали увійти Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Одеська, Харківська та Херсонська області.
  Рішення про заборону сепаратистської організації, її члени одразу почали оскаржувати в судах вищої інстанції. Судова тяганина тривала до 2013 року. Не виникає сумнівів, що сепаратистів підтримували можновладці регіонів, де діяли екстремістські організації. Без такої «крыши» адепти «русского мира» швидко опинилися б за ґратами.
  Не залишилася осторонь і Москва. У 2008 році, її правитель Путін заявив, що задля протидії західному курсу української політики Президента України В. Ющенка, РФ підтримає всі промосковські сили в країні. «Усі» означає: включно з терористами та збройними бандами бойовиків-сепаратистів. Погрозу реалізували в повному обсязі в часи Революції Гідності в Україні.

Засновники "Донецкой республики"

  На світлинах з акцій «Донецкой республики» легко побачити, що всі учасники одягнені досить бідно. Навіть побіжний погляд на цих адептів «русского мира» одразу зауважує на їх обличчях ознаки хронічного алкоголізму карб «духовных скреп».
   Диванна організація не могла, виключно за рахунок членських внесків, зібрати достатньо коштів на відвідування численних заходів московських євразійців та їм подібних, виготовлення власної символіки та пропагандистських матеріалів, оренду помешкань, не кажучи вже про гроші на послуги кваліфікованих адвокатів. Сепаратисти мали спонсорів, які зовсім не бажали слави благодійників ДР.

  9 лютого 2009 року відбувся III з’їзд «Донецкой федеративной республике», на якому проголошено державний суверенітет ДФР, до складу якої зараховувалися ті самі регіони, що й раніше. Державною мовою псевдофедерації визнавалася московська говірка. Того ж року сепаратисти організували воєнізовані загони «Донецкой русской армии».
  СБУ відкрила кримінальну справу на Цуркана, Пургіна та Дворядкіну. Але завдяки покровителям з донецького олігархічного клану сепаратисти уникнули карної відповідальності за розпалювання національної ворожнечі, закликів до зміни конституційного ладу та посягання на територіальну цілісність і недоторканність України.
  Враховуючи підтримку донецьких можновладних любителів «русского мира», чи варто дивуватися, що 21 січня 2010 року апеляційний суд Донецької області спрямував справу «Донецкой республики» на додаткове розслідування.

  Замість терміну ув’язнення від 2 до 5 років, вищезгадана трійця сепаратистів відбулася підпискою про невиїзд. Після судової тяганини, справу закрили в березні 2013 року. Суд зобов’язав СБУ повернути екстремістам усю вилучену символіку та оргтехніку.
  Про тісну співпрацю ДР з партією Регіонів свідчить активізація сепаратистів під час виборів Президента України 2010 року. Після перемоги на тих виборах Януковича відпала потреба шантажувати Київ сепаратистськими рухами на сході країни. Відповідно діяльність «Донецкой республики» на якийсь час практично зійшла нанівець.

Конференція "Донецкой республики"

  У 2012 ляльководи знов витягли з нафталіну на світ Божий диванні промосковські організації. У серпні того року вони провели Донецькому національному університеті круглий стіл «Региональная реинтеграция как стартовая площадка евразийского объединения» влаштований «Донецкой республикой» спільно з «Евразийским союзом молодежи». Влада з приводу цього збіговиська не випустила ані пари з вуст.
  Того ж року Пургін та Фролов оголосили про відкриття в Москві, в штаб-квартирі «Евразийского союза молодежи», посольства ДР, в якому роздавали паспорти не існуючої квазідержави.

Пургін і Фролов

  Після фактичного виправдання донецькими суддями в березні 2013 року, екстремісти ДР остаточно знахабніли. 4 квітня 2013 року вони зірвали україно-американський семінар з ІТ-технологій, за участі посла США в Україні Джона Теффта. Екстремісти буквально взяли штурмом культурний центр «Ізоляція», при повній бездіяльності ментів та СБУ.
  Зоряний час для діячів «Донецкой республики» настав після перемоги Майдану. За розробленим московськими спецслужбами планами, військової й інформаційної підтримки РФ, донбаські колабораціоністи створили квазідержаву «Донецкая народная республика». На початках більшість чільних посад в ній займали донбаські запроданці, але через нетривалий час більшість з них відсторонили від ключових посад, які посіли вихідці з Московщини.

Хронологія "Донецкой республики"

    «Маври» зробили свою справу, і пішли нах….

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!