«Самодержавие, православие, совдепы».
Младороси – ідейні батьки сучасного рашизму

Членський значок "Союза младороссов"

  Це не анекдот. В двадцяті роки XX століття, серед московських «білих» емігрантів утворилася ідейна течія, всю сутність якої віддзеркалювалася в гаслі: «Царь и Советы!».

  Партія гармонійно поєднувала ідеї московського шовінізму, монархізму, православного фундаменталізму, націонал-більшовизму, корпоративізму, євразійства, одним словом усього того, що зараз уособлює режим Путіна, і називається рашизмом.

  Рух виник у Мюнхені 1923 року на «Всезагальному з’їзді національно мислячої російської молоді», де утворилася спілка «Молодая Россия». Її очолила дуже цікава постать – Александр Казем-Бек (докладніше про нього трохи згодом).

  У 1925 році організація змінила назву на «Союз младороссов». Союз, в якості претендента на московський престол, підтримував великого князя Кирила Володимировича з дому Романових. Інтереси князя Кирила у вищому партійному керівництві младоросів представляв великий князь Дмитрій Павлович, єдине досягнення котрого в якості державного діяча: участь у груповому звірячому вбивстві невинної та беззбройної людини – старця Григорія Распутіна (Нових).

Великий князь Володимир Кирилович й Александр Казем-Бек приймають парад младоросів у лісі Фурке. Грудень 1930 р.

  Младороський рух зміг стати доволі потужним в середовищі московських емігрантів – він налічував тисячі прихильників. Найбільші центри утворилися в Парижі та Нью-Йорку. Секрет популярності младороської організації стане зрозумілішим, коли ми ознайомимося з біографією її очільника Казем-Бека. Поки-що розглянемо ідеологічні засади.

Ідеологія

  Младороси являли собою гармонійне, для москвинів, поєднання шовінізму з більшовизмом. Головну мету Союзу младоросів становила «світова революція Духу», котра мала утвердити панування духовності над матеріалістичними цінностями. Тобто все той же сумнозвісний московський месіанізм, який зараз зветься «духовными скрепами» та «русской весной» чекізму.

  Младороси вважали, що комуністична «революція» народила нову людину – мужнього і патріотичного героя, здатного на жертовне служіння Росії. Ці нові люди, об’єднані в партію, опанують владу в СССР після усунення режиму ВКП (б).

Учасники конференції трьох організацій московських фашистів. Лідери організацій по середині світлини: П. Бермондт-Авалов (у центрі з краваткою-метеликом), А. Казем-Бек (ліворуч від нього), А. Восняцький (по праву руку Бермондта-Авалова).

  Свою партію младороси вважали орденом, створеним на засадах духовного братерства вільних творчих особистостей, згуртованих на засадах суворої національної дисципліни та необмеженої влади Вождя.

  Маємо практично прямі паралелі з іншою партією «орденом мечоносців» – більшовиками. Такий же мудрий вождь («дєдушка Ленін»), на чолі палких революціонерів. Щоправда, пролетарський інтернаціоналізм замінили на московський шовінізм. Ті самі яйця, тільки у вигляді збоку.

  Проглядається ще одна цікава паралель, але вже з іншими носіями тоталітаризму. В якості одностроїв младороси використовували сині сорочки. Для вітання здіймали правицю вгору та вигукували славлячи Вождя: «Глава! Глава!». Паралелі стануть ще прозорішими, якщо пригадати статтю 1939 року младороської газети «Бодрость». Там стверджували, що Муссоліні злигався з Гітлером, отже став расистом. Оскільки фашизм і расизм не сумісні, то «останніми фашистами» лишається єдина партія – младороси.

Газета младоросів "Бодрость"

  Союз младоросів, у деклараціях, не мав на меті безпосереднього управління державою. Своє завдання вони вбачали в духовному вихованні нації, ну зовсім як це зараз намагається робити в РФ Московський патріархат.

  Цар повинен перебувати поза партіями, а ось прем’єр-міністр майбутньої Московії мав очолювати владну партію. В оновленій державі залишалися створені більшовиками Совєти – непартійні органи самоврядування, які б взаємодіяли з місцевими та центральними представниками царської влади. Совєти обиралися б на багатоступеневих виборах, так як це робилося в СССР, і практично так, як згодом пропонував «обустроить Росссию» Солженіцин.

  Ця модель державного устрою віддзеркалена в головному младороському гаслі: «Царь и Советы!».

  Уявлення про ідейні засади можна скласти при ознайомленні з центральним партійним виданням «Младоросская искра». Помітно явне мавпування назви ленінської «Искры», що свідчить про куцу фантазію младоросів.

Газета "Младороська іскра"

  У № 2 цього видання проголошувалося гасло «К Социальной Монархии», з похідними тезами: «Принцип не умирает – умирает форма. Революция есть  смерть старого типа  Монархии и рождение Монархии нового типа».  В № 3 проголошено: «Пролетариат будет опорой Монархии», оскільки до 1930 р. «русская нация  фактически стала нацией пролетарской». «Русский царь освободит  трудящихся от ига красных и золотых  паразитов» (№ 6).

  Майбутня «Союзная Российская империя» уявлялася як централізована федерація національних утворень, зовсім як тодішня СССР та сучасна РФ. Провідна роль відводилася «малой России» («посконной» Московії) та московству.

  Планувалося зберегти планову економіку, але дозволити приватну власність під жорстким державним наглядом, тобто зробити те, що більшовики називали НЕП (нова економічна політика).

  Помітно, що в сучасній РФ запроваджено практично всі програмні принципи младоросів: централізована імперія («федерація»), з «духовными православными скрепами», царем якого неможливо усунути від влади легітимними методами, системою Совєтів (зараз їх звуть «Думами»), з елементами охлократії – опертям влади на пролетаріат (люмпенів, охлос).

  Не збігається тільки єдина «дрібничка» – теперішній цар  Московії – Путін, ставленик структури комуністичних карателів ЧК-КГБ- ФСБ. У младоросів країну очолював би хтось із Романових – людина далека від катів комуністичної спецслужби.

  Усе стає на свої місця, якщо врахувати, що фактичну владу в младороській імперії отримував прем’єр-міністр. А на цю посаду планувався вождь партії з «исконно русской фамилией» Казем-Бек.

Александр Казем-Бек

  Народився 2 (15) лютого 1902 року. Прізвище походить від уродженця Азербайджану прадіда Александра – Мірзи Мухаммеда Алі Гаджи Касим огли Казем-Бека.
  Під час І світової війни Александр належав до скаутської організації. В 1920 році родина Казем-Беків виїхала в еміграцію.
  В 1923 році молодий (21 рік) Александр Казем-Бек створив «Молодую Россию», яка через два роки змінила назву на «Союз младороссов». Як спромігся такий молодий чоловік, не бідний, але й не настільки заможний, щоб подужати створення партії, реалізувати витратний проект?
  Усі, хто знав Казем-Бека, відзначають його непересічні комунікативні навички – він умів спілкуватися з людьми, володів даром переконувати. Мабуть мав непогані навички лідера й організатора. Але головний секрет не в цьому.
  Таємниця несподівано відкрилася в серпні 1937 року. Алєксандр Казем-Бек, спираючись на гасло «Царь и Советы!», шукав контактів з більшовицькою владою СССР. Розбудовуючи контакти він і «спалився». У Парижі в кав’ярні «Руаяль» Казем-Бека помітили в товаристві «червоного графа» емісара СССР комбрига Александра Ігнатьєва.
  Ситуація набула розголосу. Для всіх стало очевидним – вождь партії младоросів співпрацює з чекістами. Через гучний скандал Казем-Бек полишив посаду доповідача при особі «імператора» Кирила Романова. В 1940 році Казем-Бек рятуючись від німців, втік з Франції до Америки. Там він оголосив про припинення діяльності партії младоросів.
  Далі він викладав московську говірку в різних вишах світу. У 1954 році звернувся до комуністичного режиму СССР з проханням надати можливість повернутися на батьківщину, що йому дозволили в 1957 році.

Алєксандр Казем-Бек в готелі "Національ". Москва, 1957 р.

  Казем-Бек отримав житло в одному з найпрестижніших районів Москви – Фрунзенській набережній. Працював старшим консультантом відділу зовнішніх церковних взаємин Московського патріархату. «Викривав» в газетних статтях бездуховну Америку. Був «виїзним» за кордони СССР. Помер 21 лютого 1977 року, похований, згідно заповіту, на цвинтарі в Ново-Передєлкіно.

Похорон А. Казем-Бека. Заупокійну відправу провадив єпископ Виборзький Кирил Гундяєв (теперішній патріарх РПЦ МП). Передєлкіно, 23 лютого 1977 р. 

  На поминках, заступник покійного по відділу зовнішніх церковних взаємин професор протоієрей Ніколай Гундяєв, старший брат теперішнього патріарха РПЦ МП, наголосив: «Казем-Бека слід не тільки пам’ятати, його треба вивчати».

Замість післямови

  На сьогодні не існує прямих доказів того, що Алєксандр Казем-Бек створював «Союз младороссов» за підтримки ЧК-ОГПУ.
  Але сукупність непрямих даних, може важити не менш за прямі свідчення.

А. Казем-Бек з офіційним рупором ЦК КПСС газеткою "Правда"

  Отже, маємо. Молодий хлопчина без значних грошових статків, створив партію, яка швидко набрала популярності, з цілою низкою масових періодичних видань та осередками в різних країнах та континентах. Партія ставила на меті розбудову тоталітарної держави вельми схожу з тодішнім СССР за винятком кількох дрібниць: назви титулу самодержця, назви владної партії, «морковки на вудці для віслюків» (тобто без мети світової революції), ставлення до НЕПу.
  Згодом «Вождь» палиться на зв’язках з ЧК-НКВД, переїжджає до СССР, де живе як у бога за пазухою. Для порівняння. Батько Александра, Лев Казем-Бек. добровільно повернувся в СССР 1947 року, де його засудили за антисовєтську діяльність на заслання в Казахстан, де й помер у 1952 році.
  Мотиви гри в младоросів Алєксандра Казем-Бека зрозумілі: гроші, кар’єра, статус. Чого потребували чекісти?
  Перше – каналізації «білого» руху, який відволікався б від боротьби з більшовизмом і налаштовувався на ідею співпраці з комуністами. Робилося це шляхом прийняття низки ідеологем більшовизму: роль пролетаріату, влада совєтів, однопартійна диктатура, світова революція задля перемоги справедливого суспільного устрою, тощо.
  Друге. Спрямований по налагодженим більшовицькими спецслужбами каналах рух, слугував гарним довкіллям для вербування агентури ЧК з числа младоросів. Додатково відзначимо, що саме на початку двадцятих років ЧК-ОГПУ активно провадило масштабні спецоперації за межами СССР, як наприклад» «Трест», внаслідок якої заарештували Бориса Савінкова.
  Ну і третє: можливо, хтось на найвищих щаблях більшовицького режиму готував младороський термідор, як запасний варіант, на випадок краху комунізму.
Запасний неонацистський варіант знадобився лише через кілька десятиліть, і практично повністю, з невеличкою корекцією, реалізований у сучасній РФ.

Православні "вовки" під прапором, що поєднує більшовизм з православ'ям. Так виглядає реалізація старого гасла  "Царь и Совдепы!" в наш час."

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!