Мовний закон Муссоліні на РФ
Зразок сучасного "великого, могучего русского языка" |
Кремлівський режим постійно демонструє паралелі з тоталітарними режимами XX століття. Щоб переконатися в цьому варто пригадати традиційне побєдобєсіє з вихваляннями сталінської диктатури, або висловлену Путіним в інтерв’ю з Карлсоном думка, що Польща спровокувала напад III Рейху і Другу світову війну, коли відмовилась віддати Гітлеру Гданськ.
Законом від 23 липня 1929 року режим Муссоліні заборонив вживати іноземні слова та літери з інших мов. Через майже століття, влада РФ ухвалила подібний закон. Щоправда він не скоротив кількість літер у московській абетці, а просто заборонив послуговуватися запозиченими словами в публічному просторі.
«При использовании русского языка как государственного языка Российской Федерации не допускается употребление слов и выражений, не соответствующих нормам современного русского литературного языка (в том числе нецензурной брани), за исключением иностранных слов, которые не имеют общеупотребительных аналогов в русском языке и перечень которых содержится в нормативных словарях, предусмотренных частью 3 настоящей статьи.
Вихідна форма слів іноземного походження |
З якою метою це зробили? Підказку дає закон Муссоліні.
Мовний закон Муссоліні
Від занепаду Римської імперії аж до 1870 року на Апеннінському півострові існувало ціла низка незалежних країн, населення жодної з яких не усвідомлювало себе італійцями. Генуезці, тосканці, сицілійці та люди з інших держав не тільки мали різні мови, але й часто-густо воювали між собою.Після об’єднання апеннінських країн у єдину державу, проблема національної єдності лише загострилася: в Італії існувало і повноцінно функціонувало понад три десятки мов.
Історично склалося так, що в якості державної італійської мови обрали тосканську, якою розмовляло населення колишнього Великого герцогства Тосканського (Флоренції), тобто не більше 3% населення Італії.
Італійський уряд заходився об’єднувати націю молодої держави, примушуючи використовувати державну мову в різних царинах суспільного життя. Попри те, що італійська мова перетворилася на єдино можливу в державних установах та закладах освіти, більшість населення не квапилося полишати рідні мови. На момент приходу Муссоліні до влади в 1922 році, лише 12% населення послуговувалися італійською в повсякденному житті. Тобто за півстоліття кількість носіїв італійської мови збільшилася лише на 9%.
Щойно Муссоліні зміцнив владу – вирішив розв’язати мовне питання і консолідувати націю. З цією метою ухвалили закон який забороняв вживати іноземні слова, та вилучив з абетки літери, які вважалися запозиченими: «J», «K», «W», «X» та «Y». Реформована абетка пережила режим дуче, нею користуються дотепер.
Сучасна італійська абетка |
Мовний закон не визнавав жодних компромісів: усі іноземні слова підлягали заміні на італійські, а якщо не існувало відповідника – його вигадували. Завдяки цьому всього за кілька років державну мову Італії збагатили понад пів тисячі неологізмів. Більшість з них не пережили диктатуру дуче, і лише невеличкий відсоток залишився у вжитку.
На думку фашистів, заміни потребували не тільки загальновживані слова, а й особисті назви. Понад п’ять тисяч осіб (переважно слов’ян), змусили змінити «іншомовні» прізвища на італійські. Така ж доля спіткала села та містечка країни з «не італійськими» назвами.
Муссоліні назвав свою диктатуру тоталітарною зовсім не випадково. Він прагнув зробити вплив фашизму всеосяжним, тому не залишилися без «перекладу» і власні імена й географічні назви інших держав. Так Буенос-Айрес, в буквальному перекладі – «гарне повітря», перетворився на Буонарію, Луї Армстронг (буквально: «сильна рука») – на Луїджі Браччофорте , Мікі Маус – на Тополіно («мишеня»).
Якщо Буонорія та Браччофорте не прижилися, то (Мікі) Тополіно залишився в сучасній італійській мові.
Але це не єдиний успіх мовної реформи Муссоліні. По закінченню II світової війни італійську мову почали вживати на постійній основі 35% населення країни. Остаточну перемогу державній мові принесло запровадження загальної освіти та панування телебачення. Наразі носії італійської становлять 92% населення країни.
Мета мовного закону РФ
Паралелі з фашистською Італією допомагають зрозуміти мету московського мовного закону – уніфікація та зросійщення населення РФ. Але московство не врахувало значну відмінність між Італією та Росією – відмінність між мононаціональною державою та імперією.Населення Італії становили народи, що говорили спорідненими мовами або діалектами одної мови. А на Російській Федерації, за офіційно визнаною доктриною мешкає «многонациональный российский народ», тобто кількадесят поневолених Москвою народів, рідні мови яких часто не мають між собою нічого спільного.
Дещиця слів московської говірки іншомовного походження |
Мовний закон РФ в дії |
В разі порушення мовних норм, стаття №6 закону передбачає «ответственность, установленную законодательством РФ». Поки що московські законотворці розробили правову відповідальність лише за порушення мовних норм в царині реклами. Пункт 1 ч. 5 ст. 5 Федерального закону від 13.03.2006 N 38-ФЗ «О рекламе» містить заборону на використання іншомовних слів і висловлювань, здатних спотворити сенс, що згідно ст. 14.3 КоАп РФ передбачає для юридичних осіб штраф до 500 000 рублів.
«Гладко было на бумаге, да забыли про овраги»
Якщо подібний закон застосувати до художніх творів, то під його дію потрапляє вся московська література XIX століття, рясно насичена словами на кшталт: променад, панталоны, жилет, публика, реверанс, пассия, штурман та сотні подібних іншомовних слів, які мають московський відповідник. Чи виправлять цензори в текстах класиків московського красного письменства «кальсоны» на «попыхи»?Віссаріон Белінський - борець за "исконно-посконный язык" |
Безжально викорінюватимуть з документообігу, реклами та мистецтва слова мов поневолених Москвою народів.
Щоправда в разі застосування норм закону до мов корінних народів московство потрапляє в пастку, яку само собі вирило, засліплене власними історичними міфами.
Керуючись історичною парадигмою Карамзіна, москвини вважають, що їх народ і державність народилися ще в Давній Русі. Утім, більш-менш обізнана з історією людина знає, що попри титанічні зусилля Карамзіна, Погодіна, Шахматова та багатьох їм подібних, московству так і не вдалося остаточно довести це твердження.
Для всіх неупереджених людей очевидно, що Московія постала з державності Золотої Орди, на територіях з роду-віку заселених фіно-угорськими народами. Етнічною основою московства стали повністю (меря, ям, мурома, чудь) або частково (карели, вепси, ерзя, мокша) асимільовані, за допомогою православної церкви та церковнослов’янської (староболгарської) мови, фіно-угорські народи.
Це визнають і московські мовознавці.
Доктор філологічних наук Владімір Журавльов |
Наприклад, у статті доктора філологічних наук В. К. Журавльова «Влияние было взаимным» («Русская речь» №3, 1972 – с. 126), читаємо. «Группа лингвистов (Б.А. Серебренников, В.И. Лыткин, П.С. Кузнецов, А.М. Селищев и др.) видит объяснение некоторых специфических особенностей русского языка именно в финно-угорском влиянии. М. Фасмер, крупнейший специалист по русской этимологии и славянским древностям, подчёркивал, что финно-угорское влияние особенно ярко проявляется в русском устном народном творчестве. Не отвергал финно-угорского влияния на русский язык и академик А.А. Шахматов. Около полувека назад немецкий языковед Э. Леви выдвинул теорию финно-угорского субстрата (языковой подосновы) русского языка».
Вплив фіно-угорських мов настільки просякнув московську говірку, що перетворився на щось буденне. Наприклад, носії майже всіх індоєвропейських мов використовують мовну конструкцію «я маю» (право, гроші, дітей, оселю тощо). Натомість, фіно-угорські мови використовують для позначення володіння чимось дієслово «бути». Саме тому, москвин говорить: «у меня есть жена (право, дети, машина, дача)». Висловлювання «я имею жену» для них означає царину інтимних взаємин.
Відповідно до мовного закону РФ, під його визначення потрапляють слова фіно-угорського походження: гусар, сабля, гуляш, салага, тундра, пурга, паинька, пай- (девочка), пахта и ще кількадесят «кондовых» слів. А як бути з назвами міст Рязань (Ерзянь) чи Арзамас (буквально: «земля ерзя»)?
Ще більше московських слів походять з тюркських мов: деньги, ямщик, таможня, алтын, товар, базар, башмак, плов, не кажучи вже про Арбат та іншу татарську міську топографію Москви.
А як розглядати, з точки зору мовного закону, староболгарську (церковнослов’янську) мову? Навіть у самого московства не викликає сумнівів, що болгарська мова та її давній варіант – іноземні. Москвини називають свій «язык» «русским».
Що руська мова відрізнялася від болгарської знали завжди. Книга Лаврина Зизанія «Лексисъ, сирѣчь реченія, въкратъцѣ собраны и изъ словенскаго языка напросты рускій діѧ́лєктъ истолкованы», вперше надрукована в 1596 році, містить переклад 1061 слова словенської (церковнослов’янської) мови, що відрізняються від слів руських формою чи значенням. Якщо ми звернемося до цього твору, до дізнаємося, що руська мова – зовсім не «русский язык».
Граматика сучасної московської говірки формувалася на основі праці Мелетія Смотрицького «Грамматіки славє́нскиѧ пра́вилноє Сѵ́нтаґма», яка вийшла друком 1619 року в місті Єв'є (зараз — місто Вевіс у Литві). Там можна прочитати таке: «Словенски переводимъ: Удержи языкъ свой от зла и устнѣ своѣ же не глати (глаголати) лсти. Руски истолковуемъ: Гамуй языкъ свой от злого и уста твои нехай не мовятъ здрады».
Навіть для москвина помітно, що руська мова дуже схожа на українську. І що в такому разі, робити авторам словника іншомовних слів «русского языка» з церковнослов’янськими та українськими (руськими) словами? Як бути з українськими словами, що вже давно прописалися як у книгах, так і на телебаченні РФ: «Рада», «незалежность», «самостийник», «вареник», «галушка», «бублик», «миска»?
Це далеко не вичерпний перелік труднощів, з якими зустрінуться укладачі «канона иностранных слов русского языка».
Укласти вичерпний словник «иноземных слов русского языка» не можливо, оскільки «русский» = імперський. Для порівняння уявіть, що в імперії Габсбургів спробували б укласти подібний словник австро-угорської мови.
Вплив фіно-угорських мов настільки просякнув московську говірку, що перетворився на щось буденне. Наприклад, носії майже всіх індоєвропейських мов використовують мовну конструкцію «я маю» (право, гроші, дітей, оселю тощо). Натомість, фіно-угорські мови використовують для позначення володіння чимось дієслово «бути». Саме тому, москвин говорить: «у меня есть жена (право, дети, машина, дача)». Висловлювання «я имею жену» для них означає царину інтимних взаємин.
Відповідно до мовного закону РФ, під його визначення потрапляють слова фіно-угорського походження: гусар, сабля, гуляш, салага, тундра, пурга, паинька, пай- (девочка), пахта и ще кількадесят «кондовых» слів. А як бути з назвами міст Рязань (Ерзянь) чи Арзамас (буквально: «земля ерзя»)?
Ще більше московських слів походять з тюркських мов: деньги, ямщик, таможня, алтын, товар, базар, башмак, плов, не кажучи вже про Арбат та іншу татарську міську топографію Москви.
А як розглядати, з точки зору мовного закону, староболгарську (церковнослов’янську) мову? Навіть у самого московства не викликає сумнівів, що болгарська мова та її давній варіант – іноземні. Москвини називають свій «язык» «русским».
Що руська мова відрізнялася від болгарської знали завжди. Книга Лаврина Зизанія «Лексисъ, сирѣчь реченія, въкратъцѣ собраны и изъ словенскаго языка напросты рускій діѧ́лєктъ истолкованы», вперше надрукована в 1596 році, містить переклад 1061 слова словенської (церковнослов’янської) мови, що відрізняються від слів руських формою чи значенням. Якщо ми звернемося до цього твору, до дізнаємося, що руська мова – зовсім не «русский язык».
Слова зі словника Лаврина Зизанія Тустановського, 1596 р. |
Навіть для москвина помітно, що руська мова дуже схожа на українську. І що в такому разі, робити авторам словника іншомовних слів «русского языка» з церковнослов’янськими та українськими (руськими) словами? Як бути з українськими словами, що вже давно прописалися як у книгах, так і на телебаченні РФ: «Рада», «незалежность», «самостийник», «вареник», «галушка», «бублик», «миска»?
Це далеко не вичерпний перелік труднощів, з якими зустрінуться укладачі «канона иностранных слов русского языка».
Мем від Черномирдіна |
«Русскими» вважають себе люди позбавлені етнічної ідентичності. Вони ототожнюють себе виключно з імперією, що віддзеркалила конституція РФ визначенням «многонациональный российский народ».
Для «русского» калмика, «русского» коряка чи «русского» бурята майже всі слова «русского языка» належатимуть до нерідної, чужої мови. Для кожного етносу «багатонаціонального народу» слова «языка» мають іншомовне походження. Інакше й бути не може, бо кожна імперія – химера.
Для «русского» калмика, «русского» коряка чи «русского» бурята майже всі слова «русского языка» належатимуть до нерідної, чужої мови. Для кожного етносу «багатонаціонального народу» слова «языка» мають іншомовне походження. Інакше й бути не може, бо кожна імперія – химера.
Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітор
Немає коментарів:
Дописати коментар