Україна в планах III Рейху

 

Німецькі окупанти

  Попри твердження істориків СССР, та їх спадкоємців із сучасної РФ, про тотальне зачищення від корінного населення Польщі та СССР за генеральним планом «Ост», у нацистській Німеччині ніколи не існувало офіційного проекту устрою завойованих територій комуністичної імперії. Натомість було кілька проектів, жоден з яких так і не затвердили остаточно.

План Ост

  Генеральний план «Ост» розроблений у 1941 році Головним управлінням імперської безпеки. Згідно з планом, території СССР до Уралу розподілялися на 5 губернаторств, які мали бути заселені німецькими колоністами протягом 30 років. При цьому 65% українців підлягали примусовій депортації до Західного Сибіру. Схожа доля очікувала на білорусів, чехів, литовців, латишів та естонців. На зачищені від корінного населення землі планувалося пересилити до 45 мільйонів німців.      

  Генеральний план «Ост» не знайшов підтримки вищого керівництва III Рейху. 1943 року всі розробки по ньому згорнули. План «Ост» про який в СССР оповідали всі шкільні підручники з новітньої історії, ніхто з «істориків» Совдепу в очі не бачив.  Оригінал плану вдалося відшукати в архівах лише в 80-х роках XX століття. Такі тривалі пошуки викликають, щонайменше, подив. Сорок років генеральний план Німеччини по східних територіях не могли знайти в архівах нації, що уславилася своєю старанністю та дисципліною!

План Альфреда Розенберга

  Міністерство справ східних територій на чолі з Альфредом Розенбергом розробило свою концепцію майбутнього окупованих теренів Східної Європи.

  Розенберг вважав, що Україна повинна існувати як незалежна дружня до Німеччини держава. Запорукою цього союзу слугував факт, що українці та німці ніколи безпосередньо не воювали один з одним. У війни проти Німеччини українців втягувала Москва.

  Альфред Розенберг народився та зростав у Російській імперії, тому добре розумівся в процесах, що там відбувалися. Він чітко відрізняв українців від московитів. Головною відмінністю двох націй Розенберг вважав ставлення до власності.

  Москвини відрізняються колективізмом, що проявляється в общинному володінню землею. Українці завжди прагнуть до особистої власності на землю. Тобто московити відрізняються від українців так, як колгосп від фермерського господарства.

  Задля зміцнення української державності Розенберг наполягав на сприянні всебічному розвитку української мови, плеканні українського мистецтва всіх жанрів. Передбачалося створення україномовних закладів освіти всіх рівнів, з вищою включно. Пропонував створити український університет у Києві.

  В економічному плані Розенберг бачив Україну аграрною державою – великою житницею Європи. В якості валюти пропонувалися національні гроші – карбованці, прив’язані до німецької марки.

  Українські території збільшувалися приєднанням Воронезького та Курського адміністративних округів.

  Гітлер не підтримав план Розенберга, бо заперечував ідею державної незалежності України.

План Інституту сільського господарства при Берлінському університеті

  Згідно цього плану, створеного на замовлення Гіммлера, на частині українських земель – в Криму та Північному Причорномор’ї, створювалося маркграфство «Готенгау», яке входило б до складу Німеччини. Сюди планувалося масове переселення німецьких колоністів – 5 мільйонів до початку 1960-х років.

Маркграфство "Готенгау" на карті виготовленій Карлом Ротом та Клаусом Карстенсом у 1993 році

  Гітлер підтримував ідею «возвращения в родную гавань» земель Криму та Таврії. Аби втримати окуповані українські землі, передбачалося створення опорних  селищ (Wehrbauern) для ветеранів Вермахту та СС.

  Селища складалися б з 30 – 40 господарств. Розмір поселення визначався кількістю дорослих чоловіків, яких мало бути не менше роти. Озброєні військові поселенці повинні мали відігравати провідну роль в німецькій колонізації Північного Причорномор’я, своєрідного фортечного муру з м’яса та крові, як висловився з цього приводу очільник Гітлер'югенду Артур Аксман.

  Місцеве населення планувалося частково депортувати за межі «Готенгау», частково пересилити в сільську місцевість. В «Готенгау» мало залишитися до 4 мільйонів колишніх підданих СССР. Через брак німців, в Північне Причорномор’я планувалося залучати шведів, датчан, норвежців, голландців та, за можливості, англійців.

  Південний Крим мав перетворитися на курорт імперського значення, колонізований переважно тірольцями.

  Згідно нацистських планів, у 1960-х роках рівень життя у Північному Причорномор’ї мав становити не менше 80% середнього у Німеччині.

  До практичного втілення планів німецької колонізації Криму та Таврії так і не дійшло. У 1943 році фельдмаршал Вільгельм Кейтель поклав край планам депортації українців з Криму, розумно зауваживши, що така депортація просто зруйнує всю економіку краю.
  Генріх Гіммлер виступав проти виселення кримських татар з півострова. Татар з Криму депортують «доблестные советские воины освободители» 18 травня 1944 року.

Плани та дії окупаційної адміністрації

  Наприкінці липня 1942 року на ім’я рейхскомісара Еріха Коха подали масштабний план іригації земель Північного Причорномор’я. Згідно з ним, зрошувальна система з водами з Дніпра та Інгульця мала б запрацювати восени 1943 року.

Рейхскомісаріат Україна

  Подбали німці і про вивезення майбутніх врожаїв. Планувалося будівництво залізниць, автомобільних доріг та навіть мосту через Керченську протоку.

  На практиці Кох влаштував в Україні масовий терор мирного населення та депортації «остарбайтерів», масштабні вивезення природних ресурсів та культурних цінностей. За ці дії отримав у в’язниці комуністичної Польщі персональну камеру з телевізором, свіжою пресою та ліками з країн Заходу.

 На суді наполягав, що став на заваді планам Розенберга створити незалежну українську державу. З огляду «на слабке здоров’я» колишнього гауляйтера смертну кару замінили на ув’язнення. Помер дев’яностолітній Кох 1986 року.

***

  Жодному плану III Рейху стосовно України не судилося стати реальністю. Більше того, жоден з них не затвердили на офіційному рівні. Їх практичне втілення в життя, хіба що винятком проекту Розенберга, принесло б народу України лише нові страждання та гноблення.

  Окупанти і колонізатори скрізь і завжди приносили поневоленим народам лише визиск. Московсько-більшовицький режим, який на нетривалий час змінили гітлерівські зайди, вчинив справжній геноцид народу України: кілька Голодоморів, масові страти, депортації та репресії.

  Запорукою процвітання України та її громадян може бути лише незалежна держава. Альтернатива самостійній Україні – тільки нова сваволя окупантів та колоніальне гноблення.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!