Колківська повстанська республіка

 

Колківська республіка

  У 1943 році, в умовах виснажливої війни на два фронти постала Колківська республіка. Її існування стало свідченням незборимої сили духу та високої здатності до самоорганізації української нації.

  У березні 1943 року розпочалися бої Української Повстанської армії та німецьких окупантів за невеличке місто Колки, неподалік від Луцька. Кілька разів українська армія займала місто, щоб згодом його залишити. Нарешті, на  Великдень, 25 квітня, три куреня УПА під проводом «Олега» (Миколи Якимчука) та «Рубащенка» (Степана Коваля) вибили гітлерівських окупантів з міста.

Микола Якимчук "Олег"

  Незабаром від німецьких окупантів і московсько-більшовицьких партизан звільнили ще п’ять районів Волині та Рівненщини. Так виникла республіка з центром у місті Колки.

  Її територія становила понад 2,5 тисячі квадратних кілометрів, і налічувала до сорока населених пунктів. Край обороняли понад три тисячі повстанців.

  Новоутворена республіка не була проявом місцевого сепаратизму. Навпаки, її творці бачили в ній плацдарм, з якого почнеться великий похід задля визволення всієї України. Про ці наміри свідчив величезний напис на в’їзді в місто: «Колки тимчасово, до звільнення Києва – столиця України».

   За розпорядженням «Клима Савура» (Дмитра Клячківського) – командира УПА-Північ, на звільнених територіях організували інституції необхідні для нормального життя цивільного населення – адміністративні установи, поліція, суд, школи і церкви.

  Скасовувалися колгоспи, відновлювалася приватне володіння землею, майно іноземних колоністів (німців і поляків) конфіскувалося на користь українських селян.

Дмитро Клячківський "Клим Савур"

  В аграрному регіоні переважали підприємства орієнтовані на переробку сільськогосподарської продукції, але поруч із ними працювали електростанція, майстерні з виготовлення паперу, мила, спирту, одягу, взуття, білизни та інших необхідних товарів. У Колках відкрилися дві їдальні і готель.

  Не зважаючи на те, що Колківська республіка існувала в агресивному ворожому оточенні, діяла система середньої освіти українською мовою. Для початкової школи розробили та надрукували буквар.

  Задля культурних потреб громадян республіки у клубі в Колках працювали аматорський театр, хор та оркестр, виступали лектори. Поширювався часопис «До зброї» та гумористичне видання «Український перець».

  Особлива увага приділялася медичним закладам. Під орудою українського Червоного хреста діяли два військових шпиталі , мережа аптек, амбулаторних і санітарних пунктів для цивільного населення, курси для навчання медичних сестер.

  На території республіки використовувалася власні гроші – бофони (бойовий фонд) – грошові одиниці з національною символікою, розроблені видатним повстанським митцем Нілом Хасевичем.

  Існування Колківської республіки викликала скажену лють німецьких окупантів. Для знищення невеличкої держави вони спрямували цілу дивізію з танками, літаками та артилерією. Після жорстоких боїв 3 – 4 листопада 1943 року українські повстанці відступили з території Колківської республіки. На зайнятих німецькими військами територіях почалися масові страти, повстанську столицю – Колки, спалили вщент.

Німецькі окупанти

  З історичної точки зору, німці отримали лише тактичну перемогу. Незабаром III Рейх припинив існування, пізніше зник інший ворог творців Колківської республіки – СССР. А українська держава існує дотепер, зі столицею в Києві, як про це мріяли бійці УПА в далекому 1943 році. В історичній перспективі перемога залишилася за Україною та українцями.

  Ключем до успіху стала здатність українців до самоорганізації в умовах бездержавного існування. Згадаємо історію наших армій, які захищали бездержавний народ.

  Опришки витримали чотири століття партизанської війни, козаки продемонстрували понад 200 років діяльності високоефективної недержавної армії, гайдамаки – близько півстоліття партизанської війни, повстанці УНР і УПА – десятиліття збройної боротьби у важких умовах тоталітаризму.

  Варто згадати історію нашої літератури 19 століття – її творили ентузіасти, не те що без державної підтримки, а часто навпаки, українські митці проходили через переслідування та цькування імперською владою.

  Українська діаспора після II світової війни набула такого рівня, що Президент Рейган мусив визнати – за організованістю українці США поступалися тільки єврейській громаді.

  Колківська республіка – яскраве свідчення високої здатності українського суспільства до самоорганізації. Як показали Майдани, цю здатність ми зберегли, попри влаштований комуністами геноцид.

  Позбавлені власної держави, українці звикли покладатися лише на власні сили. Тепер ми вчимося довіряти власній державі. Щоб довіряти державі, треба навчитися обирати владу, яка б стояла на сторожі національних інтересів, а не обслуговувала б олігархічні групи чи закордонний імперський центр.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!