Українська мова в світлі теорії розбитих вікон
Теорія розбитих вікон у дії |
Профілактика важкої хвороби набагато краща за її лікування. Як сказав Сунь-Цзи: «Неперевершена військова стратегія – зруйнувати плани й стратегії супротивника, дещо слабша – атакувати ворожі союзи та сув'язі; ще гірша – нападати на армію ворога; і найгірша – кидатись на укріплені мурами міста».
Іван Ющук про необхідність захисту української мови на державному рівні |
Метаморфози нью-йоркського метрополітену
У вісімдесятих роках минулого століття були не найкращими часами міста Нью-Йорк. Майже щодня там відбувалося близько півтори тисячі важких злочинів, більшість з яких відбувалися у метрополітені. Користуватися підземкою вважалося небезпечним навіть удень: враження занедбаності платформ посилювало тьмяне світло ліхтарів, яке дозволяло роздивитися розмальовані графіті стіни вокзалів та вагонів метро, загиджені брудом та купами непотребу.Усе змінилося на початку 90-х років. За нетривалий час кількість вбивств скоротилася на 2/3, а інших важких злочинів – уполовину. Дивним чином тисячі злодіїв та психопатів принишкли.
Цей феномен досліджував Малкольм Гладуелл у книзі «Переломний момент». Канадський соціолог вважав, що людина здійснює правопорушення не обов’язково через психічні розлади чи дефекти виховання. Величезне значення відграє довкілля, контекст в якому відбувається людське існування.
«"Теорія розбитих вікон" — дітище криміналістів Вілсона та Келлінга, які стверджували, що злочинність – неминучий наслідок відсутності ладу. Якщо вікно розбите і не засклене, то ті, що проходять повз вирішують, що всім байдуже і ніхто ні за що не відповідає. Незабаром розіб’ють й інші вікна, і почуття безкарності пошириться на всю вулицю, що дасть сигнал всій окрузі. Сигнал, що спонукає до серйозніших злочинів».
Усе починається з незначних порушень суспільних норм |
Виходячи з подібного досвіду, новий директор нью-йоркського метрополітену Девід Ганн вирішив розпочати зміни саме з графіті. Він вважав, що саме в безглуздих малюнків у вагонах та на станціях, причаївся занепад суспільної моралі, що спричиняє буяння злочинності.
Згідно наказів Ганна, день у день, працівники метрополітену змивали кострубату творчість варварів. Жоден вагон з графіті не виходив на маршрут, поки його не очищували від намальованого несмаку.
У той самий час, у 1990-му році посаду начальника транспортної поліції Нью-Йорку посів Вільям Браттон. Головну увагу він зосередив на тих, хто полюбляв «халяву» безкоштовного проїзду в метро. Браттон вважав, що як з графіті починається безлад, так і можливість уникнути оплати за проїзд, відкриває браму для злочинів.
«Зайці», які перестрибували чи обходили турнікети, заохочували інших пасажирів до подібних дій. Аби покласти цьому край, у місцях, де здійснювалася оплата проїзду на метро, почала чергувати перевдягнена в цивільне поліція, яка затримували любителів «шари»: одягали їм на руки кайданки, збирали порушників у великі групи, аби всі інші могли бачити наслідки небажаних дій, а потім відправляли затриманих у відділок.
Там їх реєстрували, із занесенням відбитків пальців у картотеку. У багатьох із затриманих знаходили зброю чи наркотики, також виявилося чимало осіб, яким інкримінували інші порушення закону. Завдяки всім ужитим заходам кількість злочинів у нью-йоркському метро почала стрімко знижуватися.
Розбиті вікна занедбаного кінотеатру "Планета". Санкт-Петербург, 2011 р. |
Поліція почала жорстко зупиняти найменші прояви правопорушень: затримували не тільки за спроби надзюрити посеред вулиці, але й за кинуті на вулиці порожні пляшки чи спроби розмальовувати мури будинків. Бо на думку мера міста і шефа поліції: «Дрібні та незначні, на перший погляд, порушення сигналізували про можливість здійснити тяжкі злочини».
Результат виявився таким самим, як і в підземці – рівень міської злочинності почав стрімко знижуватися. Наприкінці 1990-х Нью-Йорк перетворився на найбезпечніший мегаполіс Сполучених Штатів.
Якби загарбники знали, що війна розтягнеться на роки, і українське військо утилізує сотні тисяч московитів, вони б ніколи не наважилися на вторгнення. Московські сподівання на легку і швидку перемогу підігрівалися переконаннями, що українці та москвини «один народ». Що в Україні багато населення надає перевагу московській культурі, і не бажає говорити українською мовою. Терористи, на кшталт гіркіних та моторил перебували в переконанні, що в Україні «русская земля, тут русские песни поют».
Почасти їх сподівання справдилися. Ті, хто не бажав говорити, ба навіть чути українську мову, в 2014 році зустрічали квітами московських окупантів у Криму та на Донеччині. Недаремно найбільших успіхів тоді московити досягли в самих зросійщених регіонах України.
І водночас, московство не змогло утриматися в тих районах Донеччини, де лишалося чимало людей, які вважали українську мову рідною. Лаптєносці вельми здивувалися, коли з’ясували, що в існує чимало українців, в тому числі і на Донеччині, ладних боронити власну мову, культуру і державу.
Утім, Москва вирішила, що це все не серйозно, адже в нас лишалося чимало недолугих політиків та населення, які щиро вірили в те, що «какая разница, на каком языке говорить (лишь бы по-русски)».
Московство, не без підстав, сподівалося, що нехтування українською мовою – та сама перша вибита шибка, яка дозволить їм у подальшому знищити Україну разом з українською нацією та культурою. Вони значно переоцінювали вплив московської мови та культури на українське суспільство, які імперія століттями насаджувала в Україні.
Українці зберегли рідну мову – живодайне джерело народної сили та основу національної ідентичності. А слова «какая разница, на каком языке говорить», в Україні завжди і скрізь говорять виключно носії московської говірки. З підступним наміром «гатити шибки», тобто руйнувати підвалини української культури, згідно «теорії розбитих вікон».
Результат виявився таким самим, як і в підземці – рівень міської злочинності почав стрімко знижуватися. Наприкінці 1990-х Нью-Йорк перетворився на найбезпечніший мегаполіс Сполучених Штатів.
Підвалина національної безпеки України
Поза сумнівом, теорія розбитих вікон діє не залежно від того, усвідомлюють її окремі люди чи ні. Причини теперішньої війни Росії проти України зумовлені не тільки агресивною сутністю московського імперіалізму, а і їх сподіваннями на легку перемогу та відсутність серйозного опору з боку українців.Ліна Костенко про значення мови |
Почасти їх сподівання справдилися. Ті, хто не бажав говорити, ба навіть чути українську мову, в 2014 році зустрічали квітами московських окупантів у Криму та на Донеччині. Недаремно найбільших успіхів тоді московити досягли в самих зросійщених регіонах України.
Юрій Липа про сутність московського імперіалізму |
Утім, Москва вирішила, що це все не серйозно, адже в нас лишалося чимало недолугих політиків та населення, які щиро вірили в те, що «какая разница, на каком языке говорить (лишь бы по-русски)».
Московство, не без підстав, сподівалося, що нехтування українською мовою – та сама перша вибита шибка, яка дозволить їм у подальшому знищити Україну разом з українською нацією та культурою. Вони значно переоцінювали вплив московської мови та культури на українське суспільство, які імперія століттями насаджувала в Україні.
Василь Шкляр про українську мову |
Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!
Немає коментарів:
Дописати коментар