Козацький батько Гельмут фон Панвіц

  Гельмут фон Панвіц походив зі старовинного шляхетного роду з Прусії, серед предків якого були й слов'яни. Родовий маєток Боцановіц знаходився біля кордону з Російською імперією. Ще хлопчиком Гельмут заприятелював з козаками, що охороняли московський кордон з Німеччиною: вивчив їх мову, пісні, засвоїв козацькі навички джигітування. 

Гельмут фон Панвіц

   Ці обставини суттєво вплинули на подальшу долю Гельмута і стали вирішальними для нього в часи Другої світової війни.

  До гарнізону "легендарной крепости-героя Бреста" входив 132-й окремий батальйон конвойних військ НКВД, який охороняв міську в'язницю Брест-Литовська й слідчий ізолятор Брестської фортеці. Існують свідчення рядового Дмитра Кожанова –  майже весь командний склад карального батальйону 21 червня 1941 року відрядили "евакуювати" тюрми (так чекісти називали розстріли без суду та слідства).

  22 червня батальйон кіннотної розвідки 45-й піхотної дивізії Вермахту, під орудою майора фон Панвіца, розігнав загони карателів, звільнив в'язнів з тюрем. Втрати батальйону – 5 поранених бійців та 3 коня (один внаслідок аварії).

  Цікава деталь: фон Панвіц намагався уникати страти полонених чекістів та комісарів, перешкоджав помсті колишніх в'язнів своїм катам. Виникає чітка асоціація з кінострічкою "Врятувати рядового Раяна": американські бійці помилували німецького солдата, який згодом усіх їх знищив...

  Фон Панвіц розумів, що для поневолених Москвою народів ця війна стає продовженням визвольної боротьби,  а для московства – продовженням громадянської війни, початої в 1917 році. Тому він був одним з ініціаторів творення підрозділів Вермахту з полонених червоноармійців, з розподілом по військових частинах за національною ознакою. У першу чергу такі підрозділи мали б використовуватися на своїй батьківщині, для зачистки від сталінських диверсійно-терористичних загонів.

  Існують свідчення, що в восени 1941 року поблизу Чернігова більшовицькі війська вели бої з німецьким полком "групи Панвіца" у червоноармійських одностроях без совдепівських відзначок. Воювали вони мабуть непогано, бо саме в цей час підполковника Гельмута фон Панвіца нагородили Лицарським хрестом.

  Тоді ж, фон Панвіц радив начальству застосувати проти сталінських військ нову тактику: створити в кожній бойовій дивізії Вермахту мобільні кіннотно-механізовані розвідувальні підрозділи задля глибоких рейдів по ворожих тилах. Начальство ідею не підтримало.

  Таку тактику проти московсько-більшовицьких окупантів застосовували українці під час зимових походів військ Української Народної Республіки 1919 – 1921 років. У 2014 році збройні сили України здійснили 400 км рейд по тилах московсько-терористичних банд на Донеччині, з бойовими діями впродовж половини шляху.  

  Наприкінці 1941 року фон Панвіц застудився. Застуду обтяжувала пневмонією та ішіасом, що спричинило перерву у військовій діяльності.

   В листопаді 1942 року Гельмут почав формувати на Кубані бойові частини з козаків. Аби зрозуміти, чому козаки масово пішли воювати на боці Німеччини, варто пригадати, що мовою, культурою, життєвим устроєм вони сильно відрізняються від московського люду.

 Козаки сучасної РФ, по суті, четверта східнослов'янська нація. Але відсутність власної держави сильно ускладнила творення етнічної ідентичності. За право на власну державу козаки провели багато воєн з Москвою: від "Смути" на початку 17 століття до антибільшовицької війни під час Другої світової.

  Москва завжди намагалася подолати козаче прагнення волі. З цією метою більшовики, у 20 – 30 роки XX століття влаштували їм справжній геноцид. Не дивно, що за сприятливої нагоди козаки повстали проти кривдників.

Бійці 15 Козачого кавалерійського корпусу

  В гітлерівській Німеччині козаків вважали нащадками готів (германців), а не часткою московського народу. В наш час, ідеї про близькість готів та козаків висловлюють представники альтернативної історії Фоменко й Носовський.

  Красномовний вчинок –  Гельмут усиновив хлопчика-козака (за іншими даними серба) Бориса Набокова. Фон Панвіц не зробив би цього, якщо б вірив у расову неповноцінність слов'ян.

Борис Набоков

  Гельмут фон Панвіц ніколи не перебував у лавах нацистської партії. Після невдалого замаху на Гітлера вчиненого Штауффенбергом, він переховував у своїй дивізії декого з учасників замаху, віддав наказ стріляти в гестапівців у разі спроби захопити заколотників.

  У 1944 року Козачу дивізію перетворили на 15 Козачий кавалерійський корпус СС, але Гельмут фон Панвіц відмовився від звання групенфюрера СС.

Козаки фон Панвіца

  У корпусі Панвіца ніколи не використовувалися відзначки СС, сам командувач надавав перевагу козачій черкесці з газирями та загальновійськовій генеральській шинелі. Форма козаків Вермахту містила лише одну німецьку складову –  кітель. Решта одягу була суто козацькою: шаровари з лампасами, папахи, тощо. У корпусі існували православні військові духівники.

Козаки перед боєм

  Щира прихильність фон Панвіца до козаків не залишилася поза їх увагою. У березні 1945 року Всекозацьке Коло, куди входили представники Кубанського, Донського, Терського та Сибірського козацтва, обрали Гельмута Головним Похідним Отаманом усього Козачого війська.

  Але війна вже добігала кінця. Усвідомлюючи людиноненависницьку сутність московсько-більшовицького режиму та власну відповідальність за очолюваних ним козаків, фон Панвіц почав виводити підрозділ з Балкан в Австрію, окуповану англійцями.

  Там понад 20 тисяч козаків інтернували, і згодом, в місті Лієнц, передали в лапи сталінських катів.

  Генерал-майор фон Панвіц, як й інші німецькі офіцери, не підлягав передачі, бо був громадянином Німеччини. Будучи людиною Честі, зважився на вчинок який ніколи не зрозуміють адепти "Морального кодексу будівельника комунізму".

  Гельмут зібрав усіх підлеглих німецьких офіцерів та оголосив, що ділив з козаками все гарне, тому зараз розділить і погане. На знак цього він зрізав з однострою всі відзначки Вермахту, а офіцерам порадив чинити на власний розсуд. Більшість тих старшин розділили долю козаків –  пішли до більшовицьких катівень разом з провідником та підлеглими.

Ліворуч-праворуч: генерал Шкуро, генерал Науменко, генерал-майор  фон Панвіц, полковник фон Боссе.

  Козаків та німецьку старшину відправили в сталінські концтабори, звідки більшість не повернулася. Генерала Гельмута фон Панвіца, та інших козацьких генералів: Петра Краснова, Андрія Шкуро, Султана Килич Ґерая та Тимофія Доманова чекісти розстріляли в ніч з 15 на 16 січня 1947 року.

  Відео про Гельмута фон Панвіца

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!