Розгадки «загадочной русской души»

Московство як воно є

  Не шкодуючи часу, зусиль та грошей московство розповсюджувало побрехеньки про «загадочную русскую душу». Якщо не занурюватися в питання, хто її загадив, то вся «загадковість» становить таємницю Полішинеля.
  Національна вдача московства нескладна і цілком прогнозована, якщо врахувати певні обставини. Головна з яких – у випадку аналізу психології великої соціальної групи, варто тримати в полі зору, що як кожна окрема особистість не позбавлена внутрішніх суперечностей, так і будь-який об’єкт дослідження психології мас позбавлений цілісності. Тобто, серед московства можна знайти різні характеристики, які перебувають у залежності від соціальної верстви чи прихильності до якоїсь ідеології.
  У переважній більшості випадків, типового «русского» можна визначити як носія імперіалістичної ідентичності, злиденного, неосвіченого, кепсько вихованого шовініста, який переконаний, що знає рецепти, як підвести Московію з колін, і цим ощасливити людство.
  Для притомної людини байки про московську «богообраність» важать не більше за подібні байки інших народів. Але саме завдяки цьому міфу московство повірило, що їх світова місія – панувати над світом. За царату вони це робили аби поширити на все людство «свет православия», а після краху самодержавства сподівалися звести весь світ на манівці «світлого майбутнього» обіцянками комуністичного раю на землі, який в реальному житті обернувся на жахливе тоталітарне пекло.

Реалії московської культури

  Московська-більшовицька імперія СССР пишалася тим, що вона носій «передового учения Маркса-Ленина-Сталина», що не заважало вихвалятися не тільки поневоленому населенню, а й комуністичним бонзам придбаними «по блату» імпортними речами з ворожого Заходу: джинсами, відеомагнітофонами, платівками, банальними жуйками чи пивом у жерстяних банках.
  Паралельно з тим, імперіалістична пропаганда поширювала байки про «перших у світі» московських винахідників, завдяки яким, начебто, відбулася сучасна цивілізація. Подібні навіювання не втратили актуальності аж дотепер, і надійно живлять імперіалістичну манію величі московитів.
  Поразка спроби уярмити весь світ у московську кормигу під гаслами «мировой коммунистической революции», з подальшим крахом СССР, спричинило в адептів «русского мира» настрої реваншизму. Докладніше про це йшлося в статті «Психологічні основи рашизму», ознайомитися з якою запрошуємо читачів.
  Режиму чекізму, на чолі з Путіним, вдалося переконати більшість підвладного населення РФ в тому, що після поразки в Холодній війні, лише катам із ЧК-КГБ-ФСБ вдасться підвести «Россию з колен», і отримати низку блискучих геополітичних перемог. Варто відзначити, що всі, хто повівся на пропаганду чекізму, перебували в стані «Ах, обмануть меня не трудно!.. Я сам обманываться рад!».

Путінізм назавжди!

  Тобто, населення, що призвичаїлося до опричної моделі владного режиму, тільки й очікувало від внутрішніх окупантів більш-менш прийнятного пояснення їх права на владу. На побутовому рівні це добре ілюструє розповсюдження культури злочинного світу в усіх верствах населення «русского мира».
  Всі вони, від президента до в’язня, з насолодою слухають блатняк, замаскований під французькою назвою «шансон», з яким московські кримінальні співи та співаки не мають нічого спільного. І так само всі вони шанують «понятия» злодійкуватої квазікультури гопників.
  Зачарування кримінальним світоглядом засвідчує, що московський загал засвоїв в’язничний менталітет, з поділом на чекістську меншість, яка охороняє в’язнів, та загальнонародну ув’язнену більшість. Якщо зазирнути за лаштунки московської пропаганди, то швидко побачимо, що більшість імперського населення животіє в умовах не кращих за бараки концтаборів сталінського Гулагу.  На більшості території РФ не існує нормальних автотранспортних шляхів, відсутня каналізація та водогони, часто-густо лікарні чи пологові будинки знаходяться бозна-де від пацієнтів, владний режим безпорадний перед наслідками техногенних та природних катастроф. Чи відрізняються подібні умови існування від побуту в’язнів сталінських концтаборів? Чи могли коменданти тих концтаборів вигади більше визиску та приниження для поневолених рабів?
  Дещо окремо позиціонує себе путінська опозиція. Вони так само марять про богообраність московства, велич імперії, але на відмінну від більшості співвітчизників прочитали кілька книжок, і головне – дременули з благословенного «русского мира» на «загнивающий Запад».

Путінська опозиція

  Де вони, з повною серйозністю, базікають, що підтримувані всіма московитами колоніальні війни проти України, Ічкерії, Грузії чи Сирії – війни Путіна, а не Росії. Клеять дурня, закликами до співвітчизників прийняти участь в процедурні легітимізації Путіна, яку путінські опозиціонери, ледь стримуючи гомеричний регіт, звуть «виборами». Та закликають уряди цивілізованого світу зняти санкції з «сердешних невинних росіян», які не від ненависті, а виключно за гроші, мільйонами тіл пруться руйнувати незалежну державу Україну та здійснювати геноцид українців.
  При цьому «безневинні жертви путінізму» зустрічають оплесками, та ходять під себе окропом, від погроз їх чекістського пахана застосувати проти України, чи інших країн Вільного світу, ядерну зброю чи якийсь «орешник».
  Попри всі марення власною богообраністю та величчю, московство не здатне здійснити наукову та технологічну революцію, подібну до тих, які відбулися колись у Великій Британії, США, Німеччині, Японії чи Південній Кореї. Імперія опричників та холопів не здатна на щось схоже, через саму сутність рабського менталітету.
  У їх світі, де домінують взаємини панування-підкорення (садо-мазо), всі спроби модернізації дають виключно протилежні наслідки. Саме тому, на Московщині спостерігаємо замість технологічного прогресу запізніле копіювання західних моделей, із затятим викоріненням вільної думки разом з її носіями.
  Усі спроби модернізації за європейськими взірцями завершувалися ще більшим визиском поневоленого населення та колоніальними війнами, які спричиняли подальший занепад імперії та смути. Щоб переконатися в цьому варто пригадати всі реформи Московії: від Івана Грозного та Петра I до сталінської індустріалізації і колективізації та реформ Єльцина-Путіна включно.

Стабільність по московськи

  Іншого годі й сподіватися від суспільства, де замість наукових знань та вільної підприємницької ініціативи культивується імперіалістична міфологія, поняття злочинного світу, теорії змови та догми православної інквізиції. Увесь цей непотріб московити зарахували в «духовные скрепы», шаг ліворуч-праворуч від яких розцінюється як спроба до втечі, а стрибок на місці як провокація. До речі, саме як імітацію спротиву – «стрибки» в межах «духовных скреп», варто розцінювати діяльність всієї путінської опозиції. Саме путінської, а не московської, бо різні навальнята-чубайсята перебувають в опозиції до Путіна, а не до Московії.
  Владний московський режим, як і путінська опозиція, не здатні до критичного аналізу та переосмислення імперіалістичного бекграунду, тобто не спроможні створити ідеологію, яка б відповідала б на сучасні виклики та могла б їм зарадити. І це не дивно – перебуваючи всередині системи неможливо оцінити її об’єктивно, тобто як зовнішній об’єкт.
  Тільки невеличка кількість росіян спромоглася вийти за межі московської матриці й об’єктивно оцінити наявну ситуацію: долучитися до підтримки України зі зброєю в руках, або будь-якою іншою вагомою допомогою.
  Ще раз – задля цього бійці РДК чи легіону «Свобода Росії» мусили вийти за межі всіх звичних московських парадигм. Вони здійснили надзвичайне інтелектуальне зусилля, і стали на двобій з московським імперіалізмом з позиції етнічного націоналізму, за що їм безмежна подяка та шана. Пригадаємо, що в усьому світі націоналістами звуть борців за національне визволення від пут імперіалізму та колоніалізму.
  Саме їх боротьба, спрямована на подолання психіатричних комплексів шовінізму, імперіалізму та колоніалізму, породжує надію на можливість перетворення імперії на етнічну державу росіян, які визнають право на існування у вільних і незалежних державах усі поневолені Москвою народи.
  В іншому разі, московство поглине імперіалістична трясовина, і вони зійдуть з історичної арени, як спільнота, яка так і не спромоглася знайти відповідь на нові виклики існування в умовах інформаційного суспільства. Всі спроби відновити антисистему приречені на поразку, бо імперська Химера не життєздатна.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!