Московія – спадкоємець Золотої Орди

 

Н. Шустов. Іван III топче ординський ярлик. 

  Державний устрій Московії суттєво відрізнявся від устрою давньої Русі, проте багато в чому співпадав з ординським. Московити запозичили в Золотої Орди не тільки державні інституції, а й відповідну термінологію.

Державний устрій Русі та Московії

  Жоден руський князь не міг би назвати себе самодержцем. Русь зберігала традиції народовладдя, відомі як віче. Літописи повідомляють про випадки усунення народом князів від влади.

  Навіть там, де віче вже не мало якогось значення, формувалася сильна боярська опозиція, яка ставала на заваді князівському авторитаризму. Варто пригадати якого клопоту завдали бояри князю Данилу Галицькому та його батькові князю Роману Мстиславовичу.

  Нічого подібного не спостерігається на Московії. Жодних згадок про віче. Земські собори можна вважати лише блідою їх тінню. Самодержавний терор практично звів нанівець навіть натяк на боярську опозицію. Московська держава повторювала державну модель відпрацьовану Чингісханом та його нащадками.

  В стародавній Русі васали, в мирний час, могли поміняти собі сеньйора, повністю зберігаючи свої земельні володіння. Навіть билини оповідають, що той чи інший богатир (наприклад Ілля Муромець), вирішував (а не мусив) служити Київському князю Володимиру.

  На Московії вибір сюзерена був просто неможливим. Московські бояри та удільні князі могли піти на службу до іншого володаря, але з повною втратою своїх земельних володінь. Пригадаємо долю Андрія Курбського, який аби врятувати життя,  утратив усе майно і володіння, які привласнив цар Іван IV. В державі Чингізидів самодержці також мали повне право на життя і статки будь-якого зі своїх підданих.

Орлов-Петров. Присяга на княжіння. 1912 р.

  В Україні-Русі не існувало рабства, як державної інституції. Існувало рабство «закупів» через борги, добровільне запроданства чи шлюби з холопами, але це було наслідком приватних взаємин, а не державної політики. Також на холопів обертали злочинців та полонених ворогів. Холопство Русі передбачало можливість викупу і звільнення. Більшість землеробів-селян Русі були вільними людьми – смердами.

  Для Московщини притаманне масове холопство. Законами, що прикріплювали до землі, на холопів обертали колись вільних селян. Холопство (рабство) офіційно проіснувало на Московщині до 19 січня 1723 року, коли було відмінено резолюцією Петра І на доповідні пункти генерала Чернишова. Від того часу на заміну холопству постало кріпацтво, яке проіснувало до 1861 року.

  Слід відзначити, що масове холопство селян, як і кріпацтво, не були притаманні Золотій Орді, і являють собою московське ноу-хау. Холопський дух став родючим ґрунтом для формування «загадочной русской души».

   Збройні сили Русі складалися з професійних вояків: великої та малої княжих дружин, та міського ополчення, що скликалося для масштабних бойових дій.

  На Московщині повністю інша військова структура. Збройні сили поділялися, за ординським звичаєм, на п’ять полків (частин): великий, правої та лівої руки, передовий та сторожовий.

  Від Орди Москва запозичила адміністративний і військовий поділ. «Тьма» від тюркського «тумен» –  назва військового підрозділу та адміністративної одиниці, з населення якої формувався тумен.

  Для правової системи Русі, в концентрованому вигляді викладеному в «Руській правді», не властиві смертна кара і тортури. Фізичні покарання застосовувалися лише до невільників. Для вільних людей в якості головного покарання використовували грошову компенсацію за заподіяну кривду.

  Натомість для Московії, як і для Орди, тортури та страта  стали поширеним явищем. Розповсюдженість тортур зафіксовано сталими виразами московської говірки: «подлинная правда» – від «длинник» – довгий «кнут» (батіг), «подноготная правда»  – зізнання отримані після встромляння голок під нігті, «капать на мозги», прислів’я «Москва слезам не верит, Москва кровушки жаждет».

  Ординська термінологія – найяскравіше свідчення народження московської державності із державного устрою Золотої Орди. Деякі слова і назви пережили навіть предмети і явища які вони означали, утім залишилися в ужитку, як пам’ять про славне ординське минуле Московії.

Ординська термінологія

  На Московії фактично всі поняття, що пов’язані з грошима та податками мають ординське коріння. Це власне самі «деньги» (від на тюркського täŋkä – монета), «таможня» (від тюркського тамга – родовий знак, тавро), «ясак» ( татарська назва натурального податку), «аманат» (арабською – заручник),  «ярлык» (від монгольского зарлиг – наказ, повеління), «казна» (тюркське слово від арабського хазне – скарбниця, сховище), «кабала» (від арабського кубул – згода, та кабіля – фразеологізм «вдарити по руках»), «бакшиш» (татарською – подарунок).

С. Іванов. Баскаки, 1909 р.

  В державі Чингізидів добре налагодили систему перевезень державних чиновників та вантажів. Саме звідти беруть початок тюркські назви візників та станцій – «ямщики» та «ямы». Як і назви пов’язані власне з коням : табун, барыш, аргамак, буланый (кінь), та інші.

  У судочинстві татарський вплив залишився у назві нижчих служників приказів – «ярыг», від монгольського jandu, yandu – суддя.

  Багато ординських слів збереглося у військовій термінології. «Барабан», «сагайдак» (від монгольського sаgаdаg – лук і стріли), «тюфяк» як назва гармати (від тюркського  tüfäk – трубка), «колчан» (татарське kolčan, kulčan, з тим же значенням).

  Московська говірка містить багато слів, що походять від ординського минулого Московії. У невеличкій статті неможливо, та й не потрібно, відтворювати повністю величезні розділи етимологічних словників. Кожен бажаючий може ознайомитися з ними сам, скориставшись послугами Інтернету.

  Спадщина Золотої Орди збереглася навіть у назві московських царів. «Білий цар» – так називали тюркські та монгольські народи царя Московії. Таку назву можна було почути і від кубанських козаків, або зустріти в «Голубиной книге» – московській збірці народних релігійних віршів. «Білим генералом» називали Скобелєва – одного з провідників московської експансії в Туркестан.

  В державі Чингісхана кожна сторона світу мала відповідний колір: чорний, синій, червоний та білий. Відповідні назви мали й частини Орди. Захід позначався білим кольором, тому і Московія, як розташована на захід від ханської ставки, отримала назву Біла Орда. Збереглися документи, в яких московський князь Іван III називає себе князем «Білої Орди» (у листуванні з Ордою), та князем «Білої Русі» (у листування з європейськими володарями).

  Ситуація змінилася в часи Івана Грозного. Він проголосив себе царем, і почав вважати саме Москву центром ординських земель. Він продовжував дотримувати ординського позначення сторін світу, тому назвав «Білою Руссю» землі Литви, розташовані на захід від Москви.

  Пригадаємо, що на європейських картах тих часів назву Литва мають землі сучасної Білорусі, Русь – це Україна, сучасна Литва називалася Жемайтією (латиною – Samogitia), або Жмуддю, Московія так і звалась – Московія.

  На сучасній Московщині прийнято заперечувати походження московської державності від Золотої Орди. Карамазіни і Татищеви витратили багато зусиль та чорнил, аби привласнити Москві спадщину давньої Русі. І все ж, навіть поверхневий аналіз, легко віднаходить ординські джерела Московської держави.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!