Пригоди Чарівника країни Оз в імперії московських більшовиків

 

Інгпен Р. Смарагдове місто в країні Оз

  Завдяки творчому переосмисленню Александра Волкова сюжет казки Френка Баума «Дивовижний чарівник країни Оз», у СССР зазнав перетворення з теософської езотерики на приховану критику московського комунізму.

Казка Френка Баума

  Приналежність Баума та його дружини до Теософського товариства не становили жодної таємниці, до того ж його теща належала до видатних представників цієї організації.
  Олена Блаватська заснувала товариство з метою об'єднати різні віросповідання через знаходження спільного прихованого сенсу символів усіх релігій. Зайве казати, що подібну діяльність визнали неприйнятними для себе всі християнські секти.
  Саме з цієї причини, казку, яка побачила світ в США в 1900 році, і швидко здобула шалену популярність в англомовному світі, ніхто не збирався перекладати та видавати в Російській імперії, яка трималася на «духовных скрепах» «Самодержавие, православие, народность».
  У СССР книгу також не квапилися видавати. Як не дивно, попри драконівську цензуру, що лютувала на окупованій Москвою території України, вперше на території московсько-більшовицької імперії казку прочитали українські діти. Її вихідні дані: Чарівник країни Оз : повість-казка для мол. шк. віку / Л. Ф. Баум; Пер. з англ. М. Пінчевський. — К. : Веселка, 1977. — 144 c.
  На Московщині вкрай спрощений варіант казки побачив світ у 1983 році, у вигляді адаптованого, під редакцією Г. Магідсон-Степанової, видання для школярів, які вивчали англійську мову. Перший переклад на московську здійснила в 1991 році Е. Плегунова, але більшої популярності зажив переклад С. Бєлова, який оприлюднили роком пізніше.
  Причина ігнорування Московією казки, що здобула всесвітню популярність, стає зрозумілою якщо врахувати теософські погляди Френка Баума. Для людини більш-менш обізнаної з головними доктринами індуїзму та буддизму, очевидно, що казка Баума розповідає про «мокшу» – індуїстську назву шляху звільнення з колеса «сансари», уособлену стежиною з жовтої цегли, якою прямує душа адепта, Атмана  («дівчинки Дороті»), спираючись на допомогу розуму («Страхопуд»), чуйності («Бляшаний Дроворуб») та сміливості («Лякливий Лев»). Дороті долає морок «Маїй» (назва в індуїзмі) та марево «Мари» (образ з буддизму), який уособлюють ілюзії Чарівника країни Оз, завдяки чому отримує змогу повернутися додому (в Абсолют, Нірвану).

Інгпен Р. Карта Чарівної країни Оз.
Зображення якої вельми нагадує буддійську мандалу.

  Не будемо докладно зупинятися на прихованому теософському змісті казки «Дивовижний чарівник країни Оз», оскільки це виходить не тільки за межі цієї розвідки, а й блогу загалом.
  Поза сумнівом, автор казки не намагався свідомо створити езотеричний підручник теософського вчення. Він просто розповідав цікаву історію для дітей, яка завдяки його світогляду та підсвідомим установкам набула прихованого змісту. Сам Баум наполягав, що створив виключно розважальну історію, яка не містить жодних алегорій.
  На підтвердження правдивості його слів, пригадаємо зізнання іншого автора популярного циклу казок «Хроніки Нарнії» Клайва Льюїса. Його казки насичені християнської символікою, але він сам зізнавався, що зовсім не прагнув цього робити свідомо. Перед його уявою поставали дивовижні образи, які він перетворював у тексти. Зрозуміло, що за художніми образами стояли неусвідомлювані світоглядні установки, завдяки яким книга й здобула популярність.
  Саме через те, що казки Баума та Льюїса насичені релігійними символами, за якими приховані загальнолюдські архетипи колективного несвідомого, твори письменників здобули майже всесвітню популярність.
  Цього не розуміли носії матеріалістичного світогляду, які намагалися розгледіти в казці Баума відлуння суспільних суперечностей та боротьби класів. Саме до цієї когорти належав Александр Волков, який перелицював американську казку на московський лад, під новою назвою «Чарівник Смарагдового міста», яка вийшла друком у СССР в 1939 році.
  Перше ніж перейти до метаморфоз казки Баума в Совдепі, пригадаємо спроби матеріалістичного тлумачення казки на Заході.

Казка як політична алегорія

  У 1964 році в Нью-Йорку видавництво American Quarterly надрукувало есе для старшокласників школи в Маунт-Верноні американського педагога та історика Генрі Літтлфілда. Автор стверджував, що казка Френка Баума – політична сатира, присвячена подіям, які збурювали американське суспільство на межі століть.
  Казка віддзеркалила суперечки стосовно золотого стандарту США, які розгорнулися між кандидатами в Президенти країни, двох Вільямів: Мак-Кінлі від республіканців та Браяна від демократів.
  На думку Літтлфілда шлях з жовтої цегли, яким подорожували герої, символізувала золотий запас США. Страхопуд уособлював аграрну галузь країни, Бляшаний Дроворуб – промисловість, Лев – армію, Дороті – пересічного американця, Чарівник країни Оз – президента Мак-Кінлі.

Інгпен Р. Бляшаний Дроворуб та Лякливий Лев

  Страхопуд, тобто американські фермери, не усвідомлювали, наскільки вони розумні, робітники (Дроворуб) не розуміли свій моральний потенціал, військовики не осягнули власну потугу та сміливість, яку вони дієво продемонстрували під час іспано-американської війни 1898 року. У перебігу подій казки, американська нація, тобто Дороті та її друзі, осягають, що саме вони являють собою головний суб’єкт історії.
  За версією Літтлфілда, наприкінці XIX століття більшість пересічних американців виявляли невдоволення тим, що через золотий стандарт долара ціни на продукцію лишалися невисокими, натомість як банківські кредити мали велику процентну ставку, що вельми ускладнювало спроможність повертати банківські позики.
  Спираючись на наявну ситуацію, політичні популісти поквапилися перекласти всю відповідальність на зажерливих банкірів, які виключно з метою визиску, заперечували обіг срібних доларів паралельно із золотими. Республіканці обґрунтовували власні твердження, зокрема, досвідом Російської імперії, режим якої розплачувався знеціненими паперовими грошима, а податки стягав в еквіваленті дорогоцінних металів, що сприяло зубожінню широких верств населення.
  На той час, ідеї біметалізму проголошувала Демократична партія, а її опоненти з республіканців наполягали, посилаючись на досвід інших промислово розвинених країн, на золотому стандарті. Монетарні суперечки сягнули піку під час президентських перегонів 1896 року.
  Висуванець Демпартії Вільям Браян закликав відновити біметалічний стандарт, коли золотий долар співвідносився із срібним у пропорції 1 до 16. Цього персонажа в казці Баума начебто уособлював Лякливий Лев, який жахав усіх гучним ричанням, але сам не мав і крихти хоробрості. Його опонент Вільям Маккінлі – Чарівник країни Оз, здатний хіба-що дурити довірливих мешканців краю нескладними штуками.
  Срібні черевички Дороті Ґейл начебто віддзеркалюють прагнення більшості американців, яких уособлюють дівчинка та її друзі, до запровадження обігу срібних доларів. За образом вірного супутника Дороті, песика Тото, який завжди гавкає не на тих, на кого треба, приховалася критика популярної тоді Народної партії США. Смарагдове місто – Вашингтон, в якому зелена віньєтка паперових асигнацій, які не обмінювали на золоті долари – ті самі «смарагдові окуляри», які породжують химерні ілюзії. Та й сама назва Оз, не що інше, як скорочене написання слова «унція», якою вимірюють вагу золота.

Інгпен Р. Друзі на шляху до Смарагдового міста

  У казці американська нація розібралася в ситуації завдяки власним зусиллям: Дороті повернулася додому, а в чарівній країні запанували селяни (Страхопуд) та робітники (Дроворуб). Тобто відбулася комуністична революція.
  В реальному житті Президентом США став «Чарівник» Мак-Кінлі, а невдаха Браян подався з політики, подібно до Лякливого Лева, який тихо пішов до рідного лісу. Срібний стандарт так тоді й не запровадили.
  У новітні часи ідеї Літтлфілда стосовно казки Баума підтримав економіст Девід Герберт у книзі «Борг. Перші 5 000 років історії».
  З огляду на чудернацькі тлумачення дитячої казки в США, вже не дивними здаються подібне розуміння її в імперії «діалектичного матеріалізму», яку здійснив московський письменник Александр Волков.

Кілька слів про плагіат

  У наш час поширюються думки, що казка «Чарівник Смарагдового міста», як і деякі інші запозичення московитами популярні сюжети, – примітивний плагіат. Чи відповідає це дійсності?
  Засновник психоаналізу та глибинної психології Зиґмунд Фрейд зводив усі сюжети світового красного письменства до варіацій «комплексу Едіпа». Один з найвидатніших письменників XX століття Хорхе Борхес вважав, що існує лише чотири сюжети, які переспівує вся світова література.
  Якщо погодитися з їх точкою зору, то з цього випливає, що всю літературу після Софокла та Гомера слід вважати плагіатом. Подібне твердження, як мінімум, несерйозне. Більше того, творче переосмислення якогось сюжету, в жодному разі не можна вважати плагіатом.
  Пригадаємо «Гамлета» Шекспіра чи «Ісаія. Глава 35 (Подражаніє)» нашого Великого Кобзаря. Хіба можна вважати ці шедеври високої художньої цінності примітивним плагіатом фабул з «Діянь данів» Саксона Граматика чи біблійної книги Ісаї? Питання риторичне.
  Казка Александра Волкова – цілком самостійний твір, в якому автор творчо переосмислив езотеричні теософські складові казки Баума, і трансформував їх у приховане скептичне ставлення до ідей московського більшовизму часів сталінізму.

Метаморфози казки

  Версія казки Баума в переказі Волкова містить чимало розбіжностей з оригіналом, і перелічувати їх усі немає потреби. Для нашої мети варто зупинитися на відмінностях, які стосуються Смарагдового міста та його «чарівника».
  Волков стверджував, що шлях до Чарівної країни закрила не тільки величезна пустеля, як у Баума, а й височезні гори. Поза сумнівом, Чарівна країна уособлює СССР, яка відгородилася від усього світу «залізною завісою», і проголосила себе «обложеною фортецею, у ворожому оточенні капіталістичних країн».
  Про те, що під Чарівною країною, Волков розумів комуністичну утопію, свідчить зміна імені її «Чарівника». У Баума його звуть Оскар Зороастр Фадріг Ісаак Норман Хенкл Еммануель Амбройз Діггс, які він сам замінює ініціалами, і не називає останніх літер, які складаються в слово «pinhead», тобто «дурень, дрібничка».

Інгпен Р. Чарівник країни Оз за роботою

  Волковського «чарівника» звуть Гудвіном, що в тогочасних симпатиків соціалізму та анархізму викликало асоціації з Вільямом Годвином (William Godwin, 1756 – 1836) – англійським письменником і журналістом, фактичним засновником ліберальної політичної філософії та ідеології анархізму. У наш час більше відома його дочка Мері Шеллі – автор готичного роману «Франкенштайн, або Сучасний Прометей».
  Пригадаємо, що кінцева мета, проголошена анархістами, комуністами і соціалістами – побудова безкласового, а отже й бездержавного, суспільства. Тобто, в особі Гудвіна Волков вишукано натякає на соціалістичні вчення, теоретики яких мріяли про Чарівну країну загальної рівності та інтернаціонального братерства.
  Як усі ідеологи комунізму, анархізму та різних соціалізмів, Гудвін виявився звичайним пройдисвітом, що за допомогою різних хитрощів та брехні змусив підлегле населення жити в ілюзії. Вони всі носять окуляри зі смарагдовими скельцями, і цей факт варто порівняти зі сталим московським висловлюванням «одеть розовые очки», тобто перебувати в ілюзії.

Інгпен Р. Дороті в "чарівних" смарагдових окулярах

  Можна заперечити, що ідею смарагдових окулярів належить не Волкову, а Бауму. Це дійсно так, але в казці «Дивовижний чарівник країни Оз» мешканці міста носять лінзи зі смарагду, а у Волкова – зі звичайного зеленого скла. Наведемо відповідне місце, якого немає в американському оригіналі, повністю.
  «— А изумруды? — спросил Страшила.
  — Простое стекло, но хорошего сорта! — гордо добавил Гудвин.— Я не жалел расходов. И потом, изумруды на башнях города — настоящие. Ведь их видно издалека».
  Волков недаремно розповідає про прикрашені дорогоцінним камінням вежі Смарагдового міста. Коли він працював над адаптацією твору Баума для совкової авдиторії, в 1937 році, за наказом Сталіна, над Кремлем замайоріли помітні здалеку рубінові зірки.
  Скло для якої виготовили на заводі «Автоскло», в місті Костянтинівка (Донецька область, Україна) яке, наразі, нещадно бомбардують сучасні московські сталіністи. Унікальне рубінове скло кремлівських зірок, яке не знебарвлювалося під впливом сонячних променів, за собівартістю цілком можна порівнювати зі смарагдами.
  Цим подібність Чарівної країни з СССР не вичерпується. У Баума, після повернення Чарівника на історичну батьківщину, владу в державі опановує Страхопуд, який володарює одягнений у те саме дрантя, в якому він на початку історії висів на городі. У Волкова Страхопуд вияв несподівану прихильність до розкошів, і розпочав правління із заміни латаної свитини на одяг «haute couture» – майже відвертий натяк на трансформацію більшовицьких вождів «из грязи в князи».

Іпгпен Р. Зустріч Дороті Ґейл зі Страхопудом

  Баум розповідав про Червону країну, мешканці котрої нічим не відрізнялися від решти населення країни Оз. Зі зрозумілих причин, Волков повідомляє, що в краї, який він називає «Рожевим», мешкають Балакуни. Зміна цілком логічна – з цензурних міркувань він прибрав колір який символізує комунізм, із заміною на близьку за спектром барву, аби подальшою влучною характеристикою визначити сутність ленінської партії.
  Поза сумнівом, вдалося пригадати не всі випадки, коли Волков езоповою мовою висміював московський більшовизм, і уважні читачі могли помітити більше таких епізодів у казці. Але й висловленого достатньо, аби зрозуміти приховані натяки московської версії американської казки.

Інгпен Р. Чарівник країни Оз розкриває таємниці

  Через низький рівень освіти і культури московсько-більшовицький режим не помітив нічого підозрілого в казці Волкова, і на відміну від оригіналу Френка Баума, дозволив її публікацію. Твір здобув популярність.

  Попри те, що читачі Совдепа не могли розгледіти жодних релігійних ідей, закладених в американському оригіналі, казка Волкова відповідала ментальності московського населення СССР, яке прилюдно вихваляло комуністичних пророків та штукарів, а в приватному житті тримало для них дулю в кишені.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!