Піддослідні: злочинні експерименти над людьми в СССР

 

Піддослідна дитина з фістулою. Кадр з фільму "Механика головного мозга", СССР, 1926 р.

  Вівісекції, тобто експериментальні операції над живими істотами, в СССР проводилися  не лише на тваринах, а й на людях. В якості «лабораторного біоматеріалу» використовували найбільш незахищені верстви населення: безпритульних дітей-сиріт, в'язнів, військовиків.

Експерименти школи академіка Павлова

  Науковий доробок академіка Івана Павлова цілком і повністю відповідав «единственно верному учению марксизма-ленинизма». Павловська концепція людської психіки — чистий редукціонізм, зведення вищих проявів людського духу і душі до примітивних тваринних рефлексів.
  Московський більшовизм вчепився в ідею, оскільки в разі її успішного практичного застосування, виховання «нового советского человека» (простіше кажучи — «совка») виявилося б не складнішим, ніж вишкіл собак.
  Для вдалого застосування павловських методів формування безумовних рефлексів, тобто звичок та інших потрібних дресирувальникам із Кремля реакцій, досліджень на собаках та жабах виявилося замало. Система маніпуляцій психікою потребувала випробування на людському матеріалі.
  Одразу відзначимо, що безпосередньо Іван Павлов подібні експерименти не проводив. Це робили працівники його наукової школи. Цей факт на сучасній Росії використовується як один із доказів гуманності експериментів павловської школи.
  Більше того, московство намагається заперечити сам факт вживлення дітям фістул, подразнення електричним струмом та інші методи діяльності школи Павлова. Подібні твердження можна знайти хоча б у статті Поліни Жукової, оприлюдненої до 170-ліття з дня народження академіка «Правда и и мифы об академике Павлове: ставил ли ученный опыты над детьми?» —  Комсомольская правда, 26.09.2019.
  Попри облудні заяви московської пропаганди, павловська команда не соромилася експериментів, тому залишила про них документальні свідчення, в тому числі кіно- і фотоматеріали.

Ніколай Красногорський

  Ніколай Красногорський, який очолював і керував експериментами над людьми, без жодних докорів сумління розповів про дослідження в книгах  «Развитие учения о физиологической деятельности мозга у детей» (Л., 1939) та «Высшая нервная деятельность ребенка» (Л., 1958). Піддослідні сироти, на думку Красногорського, не варті навіть того аби назвати їх прізвища. Замість них використовуються ініціали дітей.
  Про факти експериментів над дітьми згадує і головний літописець школи Павлова — Федор Майоров у книзі «История учения об условных рефлексах» (М., 1954).
  Крім того, в 1926 зняли документальний фільм «Механика головного мозга»,  про сутність вчення Павлова та практичну роботу його школи (інша назва — «Поведение животных и человека»), режисер В. Пудовкин, оператор А. Головня, виробництво кинофабрики «Межрабпром-Русь». Про експерименти над дітьми розповідається з 21,5 до 28 хвилини стрічки. Фільм можна знайти в Інтернеті.

Фістула для слинної залози

  Дітям із сиротинців шляхом нескладної, але тривалої та болісної операції вшивали фістули, яка спрямовувала витік слини з ротової порожнини назовні. Шрам від операції залишався назавжди.
  В якості альтернативи використовувався слинозбірник Лешлі, який встановлювався на внутрішню поверхню щоки. Прилад складно контролювати та керувати ним. Його фіксація на слизовій поверхні дуже болісна для піддослідного. Травма щоки, після використання слинозбірника Лешлі, змушувала експериментаторів відправляти піддослідного на кількаденне лікування.
  Більшість дітей добровільно погоджувалися на роль піддослідних, спокушаючись харчами (хліб, журавлина і подібні страви). Тих, хто не витримував ролі «собаки Павлова», і тікав, відловлювали і силоміць повертали в катівні лабораторії чекісти — куратори і замовники павловського проекту.

Дитина з фістулою. Кадр з фільму "Механика головного мозга", СССР, 1926 р.

  Спроби Павлова створити методику маніпуляції людиною, шляхом формування відповідних безумовних рефлексів, спіткала невдача. Людська психіка  виявилася набагато складнішою за примітивні марксистько-ленінські умоглядні схеми. 

Випробування отруйних речовин

  Московський комунізм вважав, що «если враг не сдается, его уничтожают». Тобто, тих кого не можна підкорити шляхом контролю над харчовим рефлексом та стимуляцією електричним струмом, слід «пустить в расход» будь-яким зручним способом.
  Використання отрути як хімічної зброї масового ураження із середини 20-х років досліджував Науково-дослідний хімічний інститут РККА (Рабоче-крестьянской Красной армии). У період з 1930 по 1935 роки здійснили понад дванадцять тисяч експериментів над людьми з використанням малих доз бойових отруйних речовин. Застосовування іприту, фосгену, кантаридину та інших отрут відбувалося як у лабораторних умовах, так і під час військових навчань.

Ураження від іприту, так зване "іпритове намисто"

  Документи про ці факти збереглися в РГВА (Российский  государственный военный архив), колишній ЦГАСА (Центральный государственный архив Советской Армии), і оприлюднені Радіо Свобода 31 грудня 2018 року  в межах проекту «Крым. Реалии», у матеріалі В. Воронова «Подопытные красноармейцы: испытание химического оружия в СССР в 1930-е годы».
  Московські керівники потребували не лише масової хімічної зброї, але й отрут індивідуального використання. Ці речовини призначалися для спецоперацій, в яких вимагалося ліквідувати людину без зайвого галасу, з імітацією смерті від природної причини.
  Саме таке завдання поставила ВКП(б) перед створеною ще в 20-ті роки Токсикологічною лабораторією при Всесоюзному інституті експериментальної медицини. З 1937 року лабораторія перейшла у безпосереднє підпорядкування НКВД. Відтоді, незмінно, до 1951 року, її очолював полковник медичної служби професор Григорій Майрановський.

Григорій Майрановський

  Лабораторія розташовувалася у Варсоноф'євському провулку біля внутрішньої тюрми НКВД. Для дослідження дії та властивості отруйних речовин використовувалися в'язні засуджені до страти, а також військові бранці.
  Точна кількість жертв не відома, оскільки документи лабораторії досі засекречені. Більшість джерел зазначає, що стратили в такий спосіб понад 250 осіб.
  Кожен засіб випробовувався щонайменше на десяти жертвах. Приречених закривали в окремі помешкання, та спостерігали за дією отрути через дверне вічко. Кулі начинені отрутою, уколи та гази ніколи не вбивали миттєво. Зазвичай жертва помирала не одразу, а конала в страшних муках. Якщо доза виявлялася замалою, піддослідного добивали через певний час.
  Крім отрут використовували наркотики, як засоби, що змусять людину розповісти на допитах правду.
  Вважається доведеним, що творчий доробок Токсикологічної лабораторії використали для вбивства провідників Білого руху Олександра Кутєпова та Євгена Міллера, архієпископа української греко-католицької церкви Теодора Ромжі, Провідника ОУН(р) Степана Бандери та Голови ОУН(з) Лева Ребета.  

 Випробування ядерної зброї

  14 вересня 1954 року на Тоцький полігон Оренбурзької області з літака Ту-4 скинули атомну бомбу потужністю 40 кілотонн, яка вибухнула у повітрі, на висоті 350 метрів. Літак супроводжували два винищувача МіГ-17 та бомбардувальник Іл-28, проводилася кінозйомка.
  Довкола епіцентру вибуху, на різній відстані, розташувалися 45 тисяч вояків Совєтської армії, 600 танків і САУ, 500 гармат і мінометів, 600 бронетранспортерів, 320 літаків, 6 тисяч автівок.

Ядерний вибух на Тоцькому полігоні 14.09.1954

  У ході навчань через епіцентр вибуху пройшло близько 500 осіб. Усього в районі ядерного вибуху діяло понад три тисячі вояків. Решта військовиків виконувала поставлені задачі в зоні радіусом до 15 кілометрів від епіцентру вибуху.
  Вплив опромінення на людей, що перебували в зоні вибуху досі не відомі, оскільки данні про операцію «Снєжок» засекречені.
  10 вересня 1956 року під час Семипалатинських військових навчань літак Ту-16 скинув атомну бомбу потужністю 38 кілотонн у тротиловому еквіваленті, яка вибухнула на висоті 270 метрів. 
  Мета навчання — висадка десанту в зону ядерного ураження, щоб утримати плацдарм до приходу основних сил. У навчанні брало участь 1,5 тисячі військовослужбовців. Безпосередньо в епіцентр вибуху висадилося 272 особи.

  Данні про подальшу долю та стан здоров'я учасників навчань відсутні.

***

  Навіть далекий від вичерпності перелік злочинних експериментів над людьми розкриває сутність режиму московського більшовизму. Попри гучні заяви про процвітання всіх і кожного в СССР, комуністична верхівка ставилася до підвладних «громадян», як до бранців чи мешканців окупованих територій. Пересічна людина в СССР для кремлівського режиму слугувала лише матеріалом, засобом для досягнення поставлених Марксом та Сталіним цілей.

 Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!