Фініш московського динозавра

 

Йолкін С. Схоже на відлигу чекати марно

  Глибоко помиляються ті, хто вважає, що на Росії можлива демократія. Якщо там колись запанує демократичний лад, то країна вже не буде Росією. Бо імперія і демократія – речі не сумісні.
  Вельми помиляється московська «опозиція», яка вважає, що їй вдасться перехопити у чекістів владу на «вільних виборах», і збудувати «прекрасную Россию будущего». Достеменно не відомо, яка доля спіткає залишки імперії, але можна стверджувати, що після поразки у війні жодні імперські інституції не збережуться. Спадковість між старим та новим устроєм виявиться ще меншою, ніж у 1917 чи в 1991 році. Бо цього разу імперія зникне остаточно. Після неминучої деколонізації РФ, лише декотрі відновлені держави поневолених колись Москвою народів підуть демократичним шляхом.
  Попри мантру «80% населения РФ составляют русские», яку белькотить начебто «український» журналіст іноетнічного походження, котрий після тривалого перебування виїхав з Московії, але залишився в полоні московських ідеологем, незалежні від Москви держави постануть навіть там, де наразі більшість населення вважається «русскими».

Традиційні московські цінності

  Йдеться про Сибір і Далекий Схід, утім не лише про них. Хоча московству вдалося зробити тамтешні корінні народи меншістю на своїй рідній землі, але колонізацію тих земель здійснювали особи, які світоглядно відрізнялися від «исконно-посконных» московитів. Якщо на Московії, чи поневолених нею землях Смоленщини чи Твері, населення поділялося на панство та холопів і кріпаків, то території за Уралом колонізували вільні люди, і (або) приречені на каторгу чи заслання, за політичні чи кримінальні справи, супротивники царату та його «духовных скреп». Тому менталітет корінних сибіряків дуже відрізняється від світогляду нащадків спадкових кріпаків та холопів.
  Татарстан, Бурятію та інші регіони тримає купи лише примус метрополії, котра висотує з них усі ресурси, і стоїть на заваді розвитку колоній. Бо добробут окупованих територій у перспективі поставить під сумнів потребу в імперському центрі, котрий нічого крім насильства не дає, натомість безжально визискує колонізовану периферію.
  Крім московської окупації не існує жодних підстав, аби колонії й надалі погоджувалися на імперіалістичний визиск. «Духовные скрепы» нічого не скріплюють. Без насильства вони так само малоефективні, як і казочки про «мирне збирання земель» під орудою «богом помазаного царя», чи «світле комуністичне майбутнє народів всесвітньої країни пролетарського інтернаціоналізму».

Йолкін С. "Нападки на Сталина как на главного злодея — это часть той самой атаки на наше прошлое, на итоги Второй мировой войны", — заявив голова МЗС РФ С. Лавров.

  Попри те, що майже все московство тяжіє до традиційних цінностей: снохацтва, спадкового холопства, віковічного кріпацтва та безжального колоніального визиску, повернення до тих основ московського менталітету принципово не можливе. Оскільки з розвитком технологій суспільні взаємини стають більш складними і суперечливими, аби їх можливо було розв’язати заснованими на принципах садомазохізму командно-адміністративними методами, брутальним патерналізмом чи викладанням у школі «закона божьего».
  Прихильність московства до традиційних цінностей ВКП(б) – «Второго крепостного права (большевиков)» зрозуміла, й обумовлена складністю сучасних суспільних взаємин в умовах свободи і демократії. Розмаїття культурних норм і форм, складність економічність процесів та крихкість соціальних зв’язків спонукають більшість населення Московії погоджуватися з «традиційними цінностями» чекізму. Бо московитів століттями привчали мовчки коритися окупаційній моделі влади самодержавного авторитаризму чи більшовицького тоталітаризму.
  Сум за простотою та зрозумілістю суспільних взаємин за принципом «Я — начальник, ты — дурак», робить їх привабливими як для пересічного московства, так і для панівного режиму, оскільки принципи управління масами стають чіткими і зрозумілими. Але є одне але.

Поєднання непоєднуваного в головах московства: "Родина (імперія)! Свобода! Путин!"

  На заваді гармонії московського суспільства стоїть його національна, економічна та соціальна складність. Спрощення складної системи означає її деградацію. Повернення індустріального чи постіндустріального суспільства до «традиційних цінностей», означає не вороття в «Золотий вік людства», а регресію до аграрної економіки, панування важкої фізичної праці, патріархальної родини, низької мобільності населення та жорсткої владної вертикалі, спрямованої на колоніальні війни та нещадний визиск підвладного населення.
  Тільки за умов аграрної економіки має сенс існування великих патріархальних родин. Де діти дуже рано залучаються до праці, і тим самим збільшують сімейний добробут та годують старих і немічних предків. Натомість, у сучасному світі на заміну дитячій праці прийшла тривала освіта, завдяки котрій людина утримується батьками і розпочинає власний трудовий шлях часто-густо у віці понад 20 років.
  Завдяки отриманій освіти в більшості випадків діти можуть, і часто обирають, царину професійної діяльності не пов’язану з батьківською. За таких умов етичні цінності різних поколінь можуть суттєво відрізнятися, оскільки вони вже не слугують гарантом єдності патріархальної родини, яка веде спільне господарство. Технологічні революції лише посилюють ці процеси.
  Досвід режиму червоних кхмерів у Кампучії чи «культурної революції» в Китаї засвідчили, що вороття до традиційних цінностей аграрного суспільства обертається на гуманітарну катастрофу, яка знищує та занапащає мільйони людських життів. Повернення до тоталітарного устрою СССР обернеться не лише втратою інтернету та нових смартфонів у поневоленого населення, але й мільйонами людських жертв спричинених війнами та терором, не кажучи вже про злиденне існуванню простолюду, дефіцит усіх товарів, з новітніми ліками включно, занепад медичних та інших технологій тощо.

М'ясоєдов Г. Земство обідає. 1872 р.

  Модернізація суспільства відбувається завдяки прогресу технологій та розвитку державних і громадських інститутів, а не галасливою пропагандою ідеологічних кліше. Досвід реформ Петра I чи колонізації європейцями американських континентів засвідчують, що не можна запозичити нові технології при збереженні традиційного життєвого устрою. Саме тому разом з економічною модернізацією московитам петровських часів довелося перевдягатися в європейський одяг, голити обличчя та смалити тютюн, а традиційні індіанські культури, з мотичним землеробством чи полюванням на бізонів, поступилися новим способам господарювання з використанням колісного транспорту, коней, плугів тощо.
  Як не можливе запровадження нового, без скасування хоча б значної частини старого, так і повернення до минулого устрою не можливе без ліквідації нових систем. Що завжди обертається на катастрофу. Пригадаємо, що московсько-більшовицька контрреволюція, яка скасувала зародки свободи і демократії – хисткі досягнення Лютневої революції 1917 року, повернулася до віджилого азійського способу виробництва та тоталітаризму ціною життя десятків мільйонів людей, та понівеченого на багато поколінь уперед існування всіх поневолених Москвою народів.
  Повернення чекізму до православних «духовных скреп», культу побєдобєсія та інші спроби відтворити минуле, свідчать про відсутність у кремлівського режиму будь-якої прийнятної візії прийдешнього. Брак котрої надійно гарантує, що в майбутті немає місця Росії та її імперії, бо вона не може запропонувати хоч якусь прийнятну перспективу не тільки українцям чи чеченцям, але й носіям імперіалістичної ідентичності – «русским».

Типовий краєвид Магнітогорська

  Традиційні суспільні цінності мають повне право на подальше існування лише тоді, коли синтезуються із суспільним поступом, стають частиною механізмів розвитку, а не реалізацією регресивного проекту застарілого минулого. Перспективу й право на майбуття отримують ті культури і нації, які здатні здійснювати інновації в поєднанні з власними найкращими традиційними цінностями та здобутками. Ті, хто прагне реставрувати віджилу архаїку снохацтва, холопства, самодержавства та комунізму, приречені на долю динозаврів та мамонтів.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!