«Закон божий» як матриця ідеологічної обробки населення

 

"Гімназисти: шикуйсь! Струнко!"

  Комуністи, як і наступні узурпатори влади на Московії, взяли за взірець ідеологічної обробки поневолених Москвою народів та «русских», викладання закону божого в освітніх закладах Російській імперії. Завдяки чому, в наші часи, ідеологеми «православного самодержавства» здійснили плавний перехід від більшовицьких побрехеньок «пролетарського інтернаціоналізму» до фантомів «русского мира».

Історична довідка

  Від народження Московії з лона Золотої Орди сплинуло чимало часу, аби московити збагнули, що в якості основи імперіалістичного експансіонізму можна використати «православ’я». Хоча московство завжди намагалося силоміць навернути в свою віру поневолені народи, ідея використовувати для цього освіту, виникла лише за обставин, що змусили імперську владу збільшити кількість освітніх закладів. Бо в разі існування в світі блаженного невігластва «русский мир», який відставав від поступу передових держав світу, прирікав би себе на існування на закапелках цивілізації.
  Після Великої французької революції, яка докорінно змінила світ, московський імператор Александр I, що посів трон унаслідок мовчазної згоди на вбивство рідного батька, збагнув, що збереження імперії вимагає абсолютно нових підходів. Хоча спираючись на властивості «загадочной русской души» він сподівався, що й надалі в світі пануватиме право завойовника, в його голові замайоріла думка, що часи змінилися. Тому в наказі про заснування гімназичної освіти (1804), православний закон божий згаданий в якості предмету, обов’язкового для вивчення в навчальних закладах нижчого ступеню – церковнопарафіяльних школах.
  Трохи згодом, цар, який здав Москву Наполеону і доручив Растопчину спалити місто, після здійснення бажаного, раптом перетворився з Савла на Павла. «Пожар Москвы освятил мою душу, и я познал Бога» – розповідав він пізніше. Лишається тільки дивуватися, що мовчазна згода на знищення рідного батька, не викликала каяття в московського царя, а руйнування за його наказом міста, буцімто спонукало до якоїсь спокути.
  У 1812 році, коли Наполеон здійснив недолугий похід на терени Російської імперії, цар створив інструкцію для навчальних комітетів з обґрунтуванням необхідності викладання закону божого в закладах середньої освіти. Завдяки чому в гімназіях додали щоденні читання з Нового заповіту.
  У 1823 році митрополит Філарет оприлюднив Православний катехізис, який узяли за основу створення програми навчання закону божому в закладах середньої освіти. 8 грудня 1828 року Ніколай I, новий цар і брат Александра I, затвердив Статут середніх навчальних закладів, основою котрого стала програма міністра «народної освіти» графа С. Уварова, яка робила наріжним каменем навчального процесу «закон божий». Саме цю освітню систему московити чомусь вважають «класичною».
  Відтоді закон божий посів чільне місце в системі гімназичної освіти. Усіх учнів, котрих числили православними, зобов’язували вивчати «духовнные скрепы» московського православ’я, з обов’язковим знанням більшості сюжетів Тори, Танаху та Нового заповіту, примусовою участю у всіх церковних відправах та докладним щорічним задокументованим звітом про регулярні сповіді та причастя.
  Згідно вищеозначеного Статуту в I класі гімназії вивчали священну історію з Тори та Танаху, в II – з Нового заповіту, в III класі студіювали катехізис, у IV до нього додавали основи літургії. Вивчення катехізису завершувалися в V класі. У VI вивчалася історія всієї Східної православної церкви, а в VII – відбувалося «повторение — мать учения и прибежище ослов» повного курсу церковної освіти. Усе підсумовувалося іспитами з закону божого, котрим вважався одним з головних і визначальних.

Іспити із закону божого в Російській імперії

  Відзначимо, що учнів інших релігійних конфесій звільняли від цього вельми обтяжливого вантажу непотрібних у повсякденному житті знань, що викликало люті заздрощі православних мучеників церковної «науки». Після узурпації влади, московські більшовики відзначили це явище та його похідні, та запровадили в школах поневолених Москвою народів звільнення учнів від вивчення мови титульної нації «союзної республіки».
  Звільняли переважно дітей колоністів, батьків яких Москва різними пільгами заманювала переселятися в загарбані країни. Чи варто казати, що в багатьох дітей поневолених народів байдикування учнів «звільнених від вивчення мови корінного народу», могло викликати бажання долучитися до числа привілейованих байдикарів?
  Учнів царських гімназій змушували вивчати напам’ять величезні фрагменти «святого письма», з обов’язковим буквальним відтворенням текстів. Додатково запам’ятовували канони, ектенії, псалми, особливості ритуалів та назви усіх їх атрибутів. Також вивчалася історія церкви зі спростуванням численних єретичних рухів, праці церковних діячів та їх просторікування, устрій синоду та чернецтва, постанови соборів та тонкощі катехізису.
  Закон божий виконував роль наріжного каменю, на котрому зводилася вся система тогочасної освіти. Для його засвоєння вивчали «мертву» староболгарську (церковнослов’янську) мову. Крім того, на законі божому ґрунтувалося вивчення московської мови й творів письменства, історії Московії та світу, та всіх гуманітарних наук. Навчальний рік, з канікулами включно, орієнтували на православні церковні свята, сутність котрих вивчали в обов’язковому порядку.

Урок закону божого на сучасній РФ

  Всеосяжні реформи московської імперії царя Александра II скасували обов’язкове вивчення закону божого в освітніх закладах, але Александр III відновив курс, із збільшенням його обсягу, з поглибленим вивченням у нововведених восьмих класах гімназії.

Божі заповіді

  У VII класі під час повторення всього курсу «закону божого» докладно зосереджувалися на моральному значенні «духовнных скреп» московського православ’я. Особливу увагу приділяли «божим заповідям», викладеним у 20-й главі книги Вихід. Сьогодні ці заповіді подаються як «загальнолюдські цінності»: «не вбий, не кради, не створюй ідолів, шануй шабат (шабаш, суботу), не перелюбствуй тощо».
  І чомусь зовсім випускають з уваги, що Мойсей розбив скрижалі з цим заповітом (Вихід 32;19), і отримав нові заповіді. Наведемо їх вичерпний перелік (число означає № вірша з глави 34 книги «Вихід», в перекладі І. Огієнка).

Гюстав Доре. Мойсей розбиває Скрижалі Закону. (Вихід 32;19)

  «¹¹ Виконуй те, що Я наказую тобі сьогодні. Ось Я виганяю перед тобою амореянина, і ханаанеянина, і хіттеянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина. ¹² Стережися, щоб не склав ти умови з мешканцем тієї землі, що ти входиш на неї, щоб він не став пасткою серед тебе. ¹³ Бо ви їхні жертівники поруйнуєте, а їхні камінні стовпи для богів поторощите, а їхні дерева святі повирубуєте. ¹⁴ Бо не будеш ти кланятись богові іншому, бо Господь Заздрісний ім'я Його, Бог заздрісний Він! ¹⁵ Щоб не склав ти умови з мешканцем Краю, як будуть вони любодіяти вслід за богами своїми, і будуть богам своїм жертви приносити, то якщо він покличе тебе, то ти не будеш їсти із жертви його. ¹⁶ І не візьмеш із дочок його для синів своїх, бо будуть вони любодіяти вслід за богами своїми, і вчинять розпусниками синів твоїх вслід за богами своїми. ¹⁷ Литих богів не зробиш собі. ¹⁸ Будеш виконувати свято Опрісноків. Сім день будеш їсти опрісноки, що Я наказав був тобі на умовлений час місяця авіва, бо в місяці авіві ти вийшов з Єгипту.
  ¹⁹ Усе, що відкриває утробу то Моє, як і всяка твоя худоба, що є самець, відкриття утроби вола та вівці. ²⁰ А відкриття утроби осла викупиш ягням. А якщо його не викупиш, то заб'єш його, зламавши шию. Кожного перворідного з синів твоїх викупиш. І не будуть являтися перед обличчя Моє з порожньою рукою. ²¹ Шість день будеш працювати, а дня сьомого спочинеш від праці; в орці й у жнива спочинеш від праці. ²² І свято тижнів зробиш собі, і первоплоду жнив пшениці, і свято збору врожаю під кінець року. ²³ Тричі в році вся чоловіча стать буде являтися перед лице Владики Господа, Бога Ізраїлевого. ²⁴ Бо Я вижену людей перед лицем твоїм, і розширю границю твою, і ніхто не запрагне твоєї землі, коли ти ходитимеш являтися перед лице Господа, Бога твого, тричі в році. ²⁵ Не будеш приносити на квашенім крови жертви твоєї, і не переночує до рана святкова жертва Пасхи. ²⁶ Початок первоплодів твоєї землі принесеш у дім Господа, Бога твого. Не будеш варити ягняти в молоці його матері».
  Церковники чомусь ігнорують той факт, що саме ці заповіді слід вважати остаточними, оскільки попередні Мойсей розтрощив спересердя. Стосовно «загальнолюдського значення» підсумкових заповідей Ягве, судити Вам, любий читачу.

Вчення Маркса-Леніна в СССР

  Московські комуністи швидко зметикували, що методику викладання закону божого в Російській імперії, слід виправити відповідно до «єдино вірного вчення», розвинути та використати. Вони врахували слабкі місця православної ідеології та вдосконалили систему.

Ясла в СССР

  Запровадження комуністичного віровчення починалося ще з дитячих ясел. У дитячих садочках людей призвичаювали до святкування комуністичних свят, з обов’язковим вивченням напам’ять дітьми віршів та використанням атрибутів комуністичних ритуалів. Для цього влаштовувалися тривалі приготування малечі до урочистих вистав на честь комуністичних свят, які діти відзначали під виглядом «утренников».
  Комуністична ідеологія становила осереддя освіти в СССР. З позицій учення марксизму-ленінізму вивчали не тільки гуманітарні знання, скажімо історію та літературу, а навіть природничі науки. Вивчення комуністичних догм становило «базис» усіх навчальних дисциплін.

Урок псевдонауковго комунізму

  Комуністичні ідеологеми вивчалися в закладах початкової, середньої та вищої освіти. З подальшими обов’язковими іспитами з «обществоведения», «научного коммунизма», «истории КПСС» та інших предметів факультету зайвої інформації.
  Навіть у вищих навчальних закладах, серед питань на іспитах з будь-якого предмету, обов’язково існував білет із завданням окреслити значення розвитку цієї навчальної дисципліни в світлі рішень чергового з’їзду КПСС.
  Існували й відмінності від освіти часів царату. Якщо до часів «діалектичного матеріалізму» навчальні заклади вели суворий облік участі гімназистів у всіх церковних відправах і карали прогульників, то за комунізму відвідування церков вважалося чимось осоружним, оскільки суперечили культу «єдино вірного вчення Маркса-Леніна». Учителі ретельно фіксували всіх учнів, що ходили до церков, ухилилися від участі в комуністичних суботниках, «демонстрації солідарності трудящих», політінформаціях тощо, аби покарати «відступників» згідно ленінсько-сталінської доктрини.

Комуністичний облік і контроль

  Після занепаду московського комунізму, теперішній чекізм на РФ намагається поєднати «духовнные скрепы» уроків закону божого з культом сталінізму, втіленому в «побєдобєсії».
  Рашистам, яким роблять ставку на цій гримучій суміші, варто пригадати уроки історії. Наприкінці 1991 року жоден москвин не поворухнув і пальцем на захист комунізму. З усіма чекістами: путіними, патрушевими, кириєнками, примаковими та івановими, включно.
  Те саме відбулося і з православними «духовнными скрепами». Після Лютневої революції, коли революційні закони скасували обов’язкове виконання церковних обрядів, кількість людей, що надалі сповідували православ’я, скоротилася в 10 (десять!) разів. А число блюзнірств та експропріації церковного майна вийшла далеко за межі статистичної похибки.
  Попри всі намагання провідників московства залити нове ідеологічне вино рашизму в застарілі міхи імперіалізму, всі їх зусилля зазнають закономірної невдачі.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!