Світова змова: московський слід
 |
| Світова змова |
«Ты помнишь, как все начиналось?»
Зрозуміло, що до того, як політика якоїсь держави не вийшла на світовий рівень, зайве вести мову про виникнення в ній конспірологічних теорій. З цієї причини, перші прояви підозр у зловорожій змові проти Російської імперії з’явилися там лише тоді, коли держава почала істотно впливати на життя європейських країн.Мабуть, першим документом, в якому сусідні країни підозрюються в змові проти Росії, можна вважати, на думку історика А. Зоріна, «Оду Ея Императорскому Величеству Екатерине Второй, Самодержице Всероссийской, на заключение с Османскою Портою мира» написаною в 1775 році Василієм Петровим. Московський віршомаз не пошкодував чорнил, щоб змалювати підступні заходи Франції, які шкодили величі Росії.
Поки що, це перша письмово зафіксована заява про вороже оточення Російської імперії, яка згодом перетвориться в поширене серед загалу уявлення, що імперія знаходиться в стані «обложеної фортеці».
Слід відзначити, що конспірологічні думки виникли не тільки в хворій уяві московського поета Петрова. Для подібних ідей існував родючий ґрунт у вигляді «духовных скреп». Історично склалося так, що з XV століття, Московія залишилася єдиною країною, з православ’ям у якості державної релігії.
Від самого народження Московії з лона Золотої Орди серед московства зростали підозри, що довколишні єретики, тобто усі не православні, тільки і мріють, аби загарбати московські болота та забрати в «народа богоносца» курні хати та личаки-лапті. Такої наруги тендітна натура московита витримати не могла.
Московство з недовірою ставилося до іноземців, яких винаймали на службу перші Романови. Утім, колективна свідомість лапотного населення обмежилася лише глухим невдоволенням наявності «немцев» на Московщині, та чутками, що цар Пьотр І — Антихрист. Далі балачок, які старанно вгамовувала новітня царська «опричнина», справи не просувалися.
Аж поки імператриця Єкатерина ІІ не знайшла зловорожих «иностранных агентов» — масонів. Розправа відбувалася в своєрідному, московському дусі, за принципом: «Разберемся как следует, и накажем кого попало».
 |
| Еверетт Г. Структура масонства. Журнал LIFE, 1956 р. |
Царат послідовно боровся з масонством. Один за одним, Єкатерина II, Павел, Александр І та Ніколай І забороняли масонські ложі в імперії. Лише царю Александру вистачило мужності зробити це офіційним указом. Решта московських володарів обмежилися приватними повідомленнями провідникам масонства.
Самодержавство не дуже вірило в організацію політичних заколотів з боку масонів. Але вельми переймалося, що впливові та освічені люди можуть стати центром опозиції. Що через масонські зв’язки в європейських країнах можуть дізнатися про царську сваволю та самодурство. Це ж справжня зловмисна змова проти московської духовності!
Побіжно пригадаємо, що саме з таких міркувань, діяльність масонів заборонили також справжні вороги самодержавства — більшовики. У весь час їхнього панування в СССР, з 1917 по 1991 роки, діяльність масонства вважалася не бажаною.
Диму без вогню не буває. Частина масонів таки готувала, і навіть намагалася здійснити, заколоти. Наприклад, декабристи, провідники яких належали до масонських лож. Знаменно, що саме їх підривну діяльність царат і проґавив.
Легше кинути за ґрати просвітянина Новікова, чи заплющити очі на масонство корисного для престолу Карамзіна, аніж вести боротьбу з реальним войовничим супротивником.
Підозри щодо Європи тільки посилилися, коли Британська імперія та Німеччина сильно погамували царські апетити, які виникли після перемоги на Балканах у московсько-турецькій війні 1877 – 1878 років.
У роздмухуванні підозр стосовно підступних намірів Заходу особливо відзначилися слов’янофіли. Як приклад, можна згадати «Дневники писателя» Федора Достоєвського, де він відверто шпетить Європу, католиків, соціалістів та євреїв. Він не єдиний, а лише найбільш відомий, автор подібних опусів.
Наприкінці XIX століття підозри відносно єзуїтів та масонів почали втрачати злободенність. У Європі виник соціалістичний рух, провідниками та теоретиками якого були переважно євреї.
Політика Російської імперії не забарилася із запобіжними заходами. За мовчазної підтримки царату в імперії, час від часу, відбувалися єврейські погроми. І якщо між першим (Одеса 1821 року) та другим (Одеса, 1859 рік) минуло багато часу, то за царювання Ніколая ІІ явище набуло майже регулярного характеру.
Більшість постраждалих від погромів не мали жодного відношення ані до революційного руху, ані до політики взагалі. Їх знищували та грабували лише за вірність батьківській релігії та культурі.
Цей факт аж ніяк не турбував борців з «єврейською світовою змовою». Більше того, проведення погромів забезпечили ідеологічним обґрунтуванням. У 1901 році на Московщині побачили світ «Протоколы сионских мудрецов».
Православний письменник Сєргєй Нілус стверджував, що йому вдалося отримати 24 таємних протоколи першого Сіоністського конгресу, який відбувся в Базелі 1897 року. Начебто тоді, єврейські провідники якихось таємних лож, провели нараду, на якій опрацювали план захоплення влади над усім світом.
Попри те, що ретельний аналіз довів фальшивість «протоколів», вони й до нашого часу використовуються в організаціях з відповідною ідеологією.
Соціалісти «всех мастей», які повалили самодержавство, а згодом здійснили жовтневий заколот, дійсно входили до міжнародних організацій, що планували захопити владу над усім світом.
Інша справа, що кожна з соціалістичних течій, вважала лише себе гідною «повести людство залізною рукою до щастя».
Від початку головні ідеологи розійшлися в поглядах, як це слід зробити. Ідейний батько анархізму Міхаїл Бакунін вважав, що варто здійснювати революції скрізь де є найменша нагода, не марнуючи часу на різні теорії.
Від Кримської війни до Жовтневого перевороту
Поразка у Кримській війні викликала у вірнопідданої частини населення імперії думки про міжнародну змову. Мовляв, британський та французький капітал, за підтримки Сардинського королівства, вдарили в спину Росії і не дали їй захистити православне населення Османської імперії. А заразом, захопити турецькі протоки з Чорного моря до Середземного.Підозри щодо Європи тільки посилилися, коли Британська імперія та Німеччина сильно погамували царські апетити, які виникли після перемоги на Балканах у московсько-турецькій війні 1877 – 1878 років.
 |
| Всесвітня змова ілюмінатів. Засідання Світового уряду. |
Наприкінці XIX століття підозри відносно єзуїтів та масонів почали втрачати злободенність. У Європі виник соціалістичний рух, провідниками та теоретиками якого були переважно євреї.
Політика Російської імперії не забарилася із запобіжними заходами. За мовчазної підтримки царату в імперії, час від часу, відбувалися єврейські погроми. І якщо між першим (Одеса 1821 року) та другим (Одеса, 1859 рік) минуло багато часу, то за царювання Ніколая ІІ явище набуло майже регулярного характеру.
Більшість постраждалих від погромів не мали жодного відношення ані до революційного руху, ані до політики взагалі. Їх знищували та грабували лише за вірність батьківській релігії та культурі.
Цей факт аж ніяк не турбував борців з «єврейською світовою змовою». Більше того, проведення погромів забезпечили ідеологічним обґрунтуванням. У 1901 році на Московщині побачили світ «Протоколы сионских мудрецов».
Православний письменник Сєргєй Нілус стверджував, що йому вдалося отримати 24 таємних протоколи першого Сіоністського конгресу, який відбувся в Базелі 1897 року. Начебто тоді, єврейські провідники якихось таємних лож, провели нараду, на якій опрацювали план захоплення влади над усім світом.
Попри те, що ретельний аналіз довів фальшивість «протоколів», вони й до нашого часу використовуються в організаціях з відповідною ідеологією.
У часи комунізму
Після більшовицького перевороту 1917 року теорії про зловорожі змови проти СССР, комуністичного ремейку Російської імперії, розквітнули пишним цвітом. |
| Конспірологія |
Інша справа, що кожна з соціалістичних течій, вважала лише себе гідною «повести людство залізною рукою до щастя».
Від початку головні ідеологи розійшлися в поглядах, як це слід зробити. Ідейний батько анархізму Міхаїл Бакунін вважав, що варто здійснювати революції скрізь де є найменша нагода, не марнуючи часу на різні теорії.
Його опонент, Карл Маркс, навпаки, написав багато томів макулатури, в якій начебто здійснив вичерпне обґрунтування неминучості соціалізму.
Щоправда, з логікою в нього було поганенько, через хронічний фурункульоз на сідницях. З одного боку, він вважав, що розвій виробничих сил і взаємин неодмінно зробить неминучою перемогу соціалізму.
З іншого боку, цього все одно недостатньо, аби соціалістичним суспільним ладом керували соціалісти. Бо капіталісти ніколи не дадуть їм владу, навіть у соціалістичному бездержавному суспільстві. Тому марксистам слід здійснити світову революцію, задля запровадження світлого майбутнього всього людства.
Щоправда, з логікою в нього було поганенько, через хронічний фурункульоз на сідницях. З одного боку, він вважав, що розвій виробничих сил і взаємин неодмінно зробить неминучою перемогу соціалізму.
З іншого боку, цього все одно недостатньо, аби соціалістичним суспільним ладом керували соціалісти. Бо капіталісти ніколи не дадуть їм владу, навіть у соціалістичному бездержавному суспільстві. Тому марксистам слід здійснити світову революцію, задля запровадження світлого майбутнього всього людства.
Чиряк дуже впливає на здатність мозку думати, навіть якщо він скочить на дупі. Як поєднується неминучий еволюційний розвиток суспільства в соціалістичному напрямку з необхідністю здійснення світової соціалістичної революції, невтаємниченому в марксистську писанину, зрозуміти важко.
Не зрозуміли того і посвячені в Марксове вчення соціалісти. Частина, яка оголосила себе соціал-демократами, сподівалась на еволюцію капіталізму в соціалізм, пішла легальним шляхом і інтегрувалася в політичне життя європейських країн.
Московські марксисти пішли «другим путем». Їх ватажок Ленін перетворив партію більшовиків на таємний орден професійних революціонерів, з головною метою захоплення влади. Спочатку в Російській імперії, а згодом, за допомогою світової революції, над усім світом.
Після узурпації влади в Російській імперії ленінці заходилися готувати світову революцію. Використовували всі засоби: від відкритої військової агресії та окупації сусідніх держав (України, Білорусі, Грузії, Монголії, Польщі та багатьох інших країн) до організації підривних комуністичних і терористичних рухів та заколотів (Ангола, Нікарагуа, Сальвадор, Палестина та інші).
Керування підривними рухами спочатку здійснювалося через Комінтерн, а після його розпуску в 1943 році, безпосередньо Кремлем через відповідні спецслужби.
Комуністична імперія, яка намагалася дестабілізувати весь світ, вдалася до того, що в психології називають проекцією. Тобто, почала звинувачувати усіх, хто намагався протидіяти експансії московського комунізму, в намірах здійснити напад на СССР, аби знищити усі досягнення «страны победившего пролетариата».
З досягненнями настільки мізерними, що могли спокусити хіба що божевільного. Професійні московські революціонери швидко перетворилися на клас партійно-господарської номенклатури. В умовах не ефективної планової соціалістичної економіки вони безжально визискували поневолене населення задля власних розкошів та приготування СССР до вирішальної війни за світове панування, тобто світової комуністичної революції.
Злиденне життя трудящих поневоленої більшовиками імперії та васально залежних соціалістичних країн, московські комуністи виправдовували за допомогою теорії змов.
Мовляв, світовий капітал тільки і робить, що гострить ікла та пазурі проти молодої соціалістичної держави. Задля цього вербує, або засилає, в країну силу-силенну шкідників-диверсантів. Та і в середині країни лишилося багато «контри»: контрреволюціонерів, інакодумців та просто людей, на яких впливає капіталістична пропаганда.
Увесь час свого панування московські комуністи безперервно втокмачували населенню про зловорожі задуми світового капіталу. Починаючи з дитячого садочка, людям розповідали про змову капіталістів, зловороже оточення концтабору країн соціалізму.
Не зрозуміли того і посвячені в Марксове вчення соціалісти. Частина, яка оголосила себе соціал-демократами, сподівалась на еволюцію капіталізму в соціалізм, пішла легальним шляхом і інтегрувалася в політичне життя європейських країн.
Московські марксисти пішли «другим путем». Їх ватажок Ленін перетворив партію більшовиків на таємний орден професійних революціонерів, з головною метою захоплення влади. Спочатку в Російській імперії, а згодом, за допомогою світової революції, над усім світом.
Після узурпації влади в Російській імперії ленінці заходилися готувати світову революцію. Використовували всі засоби: від відкритої військової агресії та окупації сусідніх держав (України, Білорусі, Грузії, Монголії, Польщі та багатьох інших країн) до організації підривних комуністичних і терористичних рухів та заколотів (Ангола, Нікарагуа, Сальвадор, Палестина та інші).
Керування підривними рухами спочатку здійснювалося через Комінтерн, а після його розпуску в 1943 році, безпосередньо Кремлем через відповідні спецслужби.
 |
| Карикатура. Засідання Світового уряду. |
З досягненнями настільки мізерними, що могли спокусити хіба що божевільного. Професійні московські революціонери швидко перетворилися на клас партійно-господарської номенклатури. В умовах не ефективної планової соціалістичної економіки вони безжально визискували поневолене населення задля власних розкошів та приготування СССР до вирішальної війни за світове панування, тобто світової комуністичної революції.
Злиденне життя трудящих поневоленої більшовиками імперії та васально залежних соціалістичних країн, московські комуністи виправдовували за допомогою теорії змов.
Мовляв, світовий капітал тільки і робить, що гострить ікла та пазурі проти молодої соціалістичної держави. Задля цього вербує, або засилає, в країну силу-силенну шкідників-диверсантів. Та і в середині країни лишилося багато «контри»: контрреволюціонерів, інакодумців та просто людей, на яких впливає капіталістична пропаганда.
Увесь час свого панування московські комуністи безперервно втокмачували населенню про зловорожі задуми світового капіталу. Починаючи з дитячого садочка, людям розповідали про змову капіталістів, зловороже оточення концтабору країн соціалізму.
Робили це на зайняттях та політінформаціях у школах та інститутах, на лекціях та мітингах на виробництві, розповідали з газетних шпальт, з кіно- й телеекранів.
Комуністичний режим не обмежувався книжками штибу «ЦРУ против СССР». Знімали не тільки пропагандистські документальні фільми, але й художні стрічки. Згадаємо лише популярні тоді серіали: «Ошибка резидента», «ТАСС уполномочен заявить», «Вечный зов»...
Останній фільм знятий по книзі з такою ж назвою. Він містить текст, який в трохи переробленому вигляді, отримав назву «план Даллеса». План начебто передбачав шляхи і методи знищення СССР із середини, через буржуазну пропаганду та моральний розклад населення.
Попри те, що першоджерело «плану Даллеса» — вищезгаданий твір А. Іванова, на Московщині багато хто й досі не сумнівається, що цей план власноруч написав голова ЦРУ Ален Даллес.
Не забули кремлівські старці й про світову змову євреїв та масонів. Щоправда, офіційна комуністична пропаганда обмежувалася викриттям підступних дій та намірів світового сіонізму.
У той же час, влада начебто не схвалювала, але й не переслідувала, таких істориків, як Фроянов чи Гумільов. Їх твори про юдейську Хазарію, єврейських лихварів у Давній Русі, друкувалися в наукових часописах і набули особливої популярності після краху комунізму в СССР.
Знайшлися й продовжувачі справи Сєргєя Нілуса. У самвидаві з’явився «Катехизис еврея в СССР», в якому детально пояснювалося, як слід поводитися нащадкам Авраама, аби перехопити всю повноту влади в Совдепі.
Провідники московського комунізму використовували конспірологічні теорії світової змови, як інструмент внутрішньої політики, за допомогою котрого намагалися виправдати повний провал теорії та практики марксизму-ленінізму та соціалізму-комунізму.
Одним з перших її почав модернізувати колишній дисидент Глєб Павловський. Він оцінив крах СССР як найбільш трагічну мить московської історії. Цього він так і не зміг пробачити Єльцину.
Тому активно заходився допомагати Путіну прийти до влади, як людині здатній навести порядок у країні, і можливо, відновити СССР. Він також обґрунтував путінську розправу з окремими олігархами: Гусинським і Березовським, змовою проти панівної влади.
У 2004 році, на виборах Президента України, він брав активну участь в якості політтехнолога Віктора Януковича. Вірогідно, саме Павловському належать ідеї про те, що Ющенко агент Держдепу США, або створення мап з трьома сортами українців.
На думку Павловського США намагалися підпорядкувати собі весь постсовєтський простір шляхом експорту кольорових революцій та відсторонення від влади промосковських політиків у незалежних державах, які виникли на уламках Совдепу.
За подібну діяльність він мав щедрі нагороди від панівного на РФ режиму, працював в адміністрації президента Росії.
Після 2012 року розійшовся у поглядах з путінською клікою і відтоді в опозиції. Зараз намагається потрапити в лави «хороших русских».
Інший ідейний викривач світової змови — Александр Дугін, вважає Росію центром православного християнства, провідною силою «континентальної» цивілізації.
Комуністичний режим не обмежувався книжками штибу «ЦРУ против СССР». Знімали не тільки пропагандистські документальні фільми, але й художні стрічки. Згадаємо лише популярні тоді серіали: «Ошибка резидента», «ТАСС уполномочен заявить», «Вечный зов»...
Останній фільм знятий по книзі з такою ж назвою. Він містить текст, який в трохи переробленому вигляді, отримав назву «план Даллеса». План начебто передбачав шляхи і методи знищення СССР із середини, через буржуазну пропаганду та моральний розклад населення.
 |
| План Даллеса |
Не забули кремлівські старці й про світову змову євреїв та масонів. Щоправда, офіційна комуністична пропаганда обмежувалася викриттям підступних дій та намірів світового сіонізму.
У той же час, влада начебто не схвалювала, але й не переслідувала, таких істориків, як Фроянов чи Гумільов. Їх твори про юдейську Хазарію, єврейських лихварів у Давній Русі, друкувалися в наукових часописах і набули особливої популярності після краху комунізму в СССР.
Знайшлися й продовжувачі справи Сєргєя Нілуса. У самвидаві з’явився «Катехизис еврея в СССР», в якому детально пояснювалося, як слід поводитися нащадкам Авраама, аби перехопити всю повноту влади в Совдепі.
Провідники московського комунізму використовували конспірологічні теорії світової змови, як інструмент внутрішньої політики, за допомогою котрого намагалися виправдати повний провал теорії та практики марксизму-ленінізму та соціалізму-комунізму.
Сучасна РФ
Після розпаду СССР теорія світової змови отримала на Московщині друге дихання.Одним з перших її почав модернізувати колишній дисидент Глєб Павловський. Він оцінив крах СССР як найбільш трагічну мить московської історії. Цього він так і не зміг пробачити Єльцину.
 |
| Кравчук, Шушкевич та Єльцин після підписання Біловезької угоди. 1991 р. |
У 2004 році, на виборах Президента України, він брав активну участь в якості політтехнолога Віктора Януковича. Вірогідно, саме Павловському належать ідеї про те, що Ющенко агент Держдепу США, або створення мап з трьома сортами українців.
На думку Павловського США намагалися підпорядкувати собі весь постсовєтський простір шляхом експорту кольорових революцій та відсторонення від влади промосковських політиків у незалежних державах, які виникли на уламках Совдепу.
За подібну діяльність він мав щедрі нагороди від панівного на РФ режиму, працював в адміністрації президента Росії.
Після 2012 року розійшовся у поглядах з путінською клікою і відтоді в опозиції. Зараз намагається потрапити в лави «хороших русских».
Інший ідейний викривач світової змови — Александр Дугін, вважає Росію центром православного християнства, провідною силою «континентальної» цивілізації.
На його думку, континентальні держави перебувають у постійному протистоянні з «морськими». Надходить час Росії явити світу історичну місію: врятувати світ від ліберального глобалізму, який нав’язують морські держави англосаксів.
Схожі ідеї висловлювали московські «інтелектуали»: Навроцька, Кургінян, М. Шевченко та інші.
Весь їх зміст зводиться до кількох тез. Росію намагаються занапастити зловорожі сили: глобалісти, ілюмінати, НАТО, євреї, масони та їм подібні, в залежності від уподобань автора. Ті сили бездуховні, мріють тільки про владу і збільшення своїх статків.
Вони вже наносили удари по Росії: крах Російської імперії в 1917 році, розпад СССР в 1991. Тепер мріють захопити неозорі полярні пустелі, тундру, тайгу, а також привласнити мізерні статки населення РФ.
Але Росія може протиставити цьому «духовные скрепы» «русского мира» і знешкодити зловорожі задуми «мировой закулисы». В цьому полягає історична місія «народа богоносца».
Ідеї підхопив Кремль. Спочатку звідти залунали розмови про «суверенную демократию» в якій втілився особливий історичний шлях Росії. Потім набули поширення байки, що СССР занапастила змова зловорожих сил. Тому, слід відновити справедливість, тобто СССР.
Офіційна московська пропаганда поширювала побрехеньки з висловлюваннями провідних іноземних політиків, які, буцімто, вважали за необхідне розділити природні багатства РФ між іншими країнами.
Потім в хід пішли байки про завоювання Росії та її колишніх колоній шляхом кольорових демократичних революцій. Відбулася реабілітація сталінізму через культ побєдобєсія.
Схожі ідеї висловлювали московські «інтелектуали»: Навроцька, Кургінян, М. Шевченко та інші.
 |
| Світовий уряд ілюмінатів |
Вони вже наносили удари по Росії: крах Російської імперії в 1917 році, розпад СССР в 1991. Тепер мріють захопити неозорі полярні пустелі, тундру, тайгу, а також привласнити мізерні статки населення РФ.
Але Росія може протиставити цьому «духовные скрепы» «русского мира» і знешкодити зловорожі задуми «мировой закулисы». В цьому полягає історична місія «народа богоносца».
Ідеї підхопив Кремль. Спочатку звідти залунали розмови про «суверенную демократию» в якій втілився особливий історичний шлях Росії. Потім набули поширення байки, що СССР занапастила змова зловорожих сил. Тому, слід відновити справедливість, тобто СССР.
Офіційна московська пропаганда поширювала побрехеньки з висловлюваннями провідних іноземних політиків, які, буцімто, вважали за необхідне розділити природні багатства РФ між іншими країнами.
Потім в хід пішли байки про завоювання Росії та її колишніх колоній шляхом кольорових демократичних революцій. Відбулася реабілітація сталінізму через культ побєдобєсія.
Усіх, хто хоч трохи не згоден з путінською політикою в РФ, оголошують «иностранными агентами», тобто, шпигунами інших держав.
Боротьба зі світовими змовами сягнула піку в 2014 році, коли Росія розв’язала війну проти України, під гаслами боротьби з глобалізмом, експансією НАТО та лихими намірами англосаксонського світу занапастити «русский мир».
Для неупередженого спостерігача очевидно, що путінська пропаганда приписує всьому світу власні наміри панувати над світом, або хоча б над величезною частиною Євразії. Чекісти, які наразі керують РФ, добре затямили в школах КГБ ідеї про необхідність панування над світом через світову революцію.
Вони приписують власні наміри, здійснюючи психологічну проекцію, іншим. Діагноз невтішний, але він піддається лікуванню: на уламках імперії мають виникнути незалежні держави поневолених Москвою народів.
Для «русских» прийшов час припинити боротьбу з вигаданими світовими змовами та подбати про справжній добробут для більшості пересічних росіян в незалежній Залісській республіці, що утвориться на території колишньої Московської, Владимирської та Іванівської областей РФ.
 |
| Маріонетка та ляльковод |
Для неупередженого спостерігача очевидно, що путінська пропаганда приписує всьому світу власні наміри панувати над світом, або хоча б над величезною частиною Євразії. Чекісти, які наразі керують РФ, добре затямили в школах КГБ ідеї про необхідність панування над світом через світову революцію.
Вони приписують власні наміри, здійснюючи психологічну проекцію, іншим. Діагноз невтішний, але він піддається лікуванню: на уламках імперії мають виникнути незалежні держави поневолених Москвою народів.
Для «русских» прийшов час припинити боротьбу з вигаданими світовими змовами та подбати про справжній добробут для більшості пересічних росіян в незалежній Залісській республіці, що утвориться на території колишньої Московської, Владимирської та Іванівської областей РФ.
Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!
Немає коментарів:
Дописати коментар