Що криється за гаслом «make America great again»

 

Путін і Трамп обговорюють мир в Україні. Путін: "Не зважай на смерть".

  Дії Трампа лише почасти пояснюються дивацтвами підстаркуватої людини, бо перебувають у повній відповідності із загальною стратегією США, яку вони використовують протягом останнього століття. Яку мету переслідують Штати?
  Політика командна гра, й особисті риси окремих політиканів хіба-що віддзеркалюють здатність, у притаманний їм спосіб, доносити загалу партійну лінію. Аби переконатися в цьому достатньо звернути увагу на поведінку провідних політичних верств країни, зокрема на реакцію конгресменів під час виступу Дональда Трампа в Конгресі США 6 березня 2025 року.
  Республіканці зустрічали майже кожну його тезу оплесками та стоячи. За невеличким винятком, партія майже одностайна в підтримці особи, яку визнала провідником, шляхом передбаченого процедурою волевиявлення.
  Клінтони, обами, байдени, гаріси та решта колишніх та прийдешніх лідерів «демократичної» партії, на знак протесту проти політики Трампа, не здійняли жодної пари з вуст. Тільки один конгресмен від Демпартії висловив незгоду діям теперішнього президента США відверто, решта вирішила, що достатньо обмежитися дулею в кишені, точніше трошки потримати в руках нікому не цікаві написи під час доповіді Трампа конгресу.

Рамірез М. Мирний план для України. 2025 р.

  Подібна поведінка провідної верстви Штатів пояснюється її довготерміновою стратегією стосовно Росії та Європи. Деякі аспекти історії палкої дружби СССР-РФ та США висвітлені у статті за посиланням, ознайомитися з котрою запрошуємо шановних читачів. Також у ній йдеться про те, чому РФ в якості протидії Китаю не становить жодної цінності для США.

План Моргентау

  Як згадувалося в цій статті, за наслідками Другої світової війни США та СССР поділили Європу на царини впливу, які в загальних рисах збіглися з відповідними зонами військової окупації. Московська окупація мала характер беззастережного визиску, а американська виявилася не такою однозначною. Про що свідчить доля Німеччини.
  Режим США добре усвідомлював, що економічний та інтелектуальний потенціал цієї країни, навіть після поразки в двох світових війнах спроможний швидко відновитися та скласти серйозну конкуренцію Штатам. Аби уникнути небажаного розвитку подій, під час змови в Тегерані та Ялті, СССР і США запропонували два відмінні сценарії.
  Сталін висловився проти розділу Німеччини, якщо вона повністю опиниться під його окупацією. В разі здійснення цього сценарію політика комуністичного тоталітаризму знищила б німецьку інтелектуальну та економічну потугу «всерьез и надолго».
  Натомість уряд США вважав, що має власну стратегію знищення величезного потенціалу німецької нації на підконтрольній території – план Моргентау. З його допомогою Рузвельт, президент країни, де ще багато років домінувала політика расової сегрегації, прагнув перетворити Західну Німеччину на аграрну країну, тобто «бананову республіку».

Генрі Моргентау

  Американський економіст єврейського походження Генрі Моргентау запропонував позбавити Німеччину промисловості. Пропозицію підтримали СССР і Франція. Внаслідок реалізації плану Моргентау, який тривав з 1945 по 1947 рік, багато мільйонів німців американської зони окупації країни опинилися без жодних засобів до існування – сільськогосподарський устрій Німеччини просто не потребував такої кількості населення, отже, не міг його прогодувати.
  Інші країни Західної Європи досить швидко відчули відсутність німецького вугілля, металургії та машин. Завдяки плану Моргентау режим США швидко переконався, що в разі його остаточного втілення підконтрольна Штатам Європа швидко перетвориться на зону гуманітарної катастрофи.
  Тільки після усвідомлення нікчемності пропозицій єврейського економіста Моргентау, уряд США погодився на план генерала армії та держсекретаря Джорджа Маршалла. Пропозиція Маршалла передбачала не тільки відродження німецької промисловості та допомогу у відновленні економік країн американської зони окупації, але й створення оборонного альянсу з метою гарантії безпеки цих країн. Тобто, задля захисту власних інтересів уряд Гаррі Трумена застосував менш витратну програму, яка передбачала економічну самозарадність окупованих держав.
  Інша складова плану Маршалла – створення НАТО. Проект виявися взаємовигідним: країни Європи змогли заощадити значну частину витрат на оборону, і спрямувати їх на економічний та культурний розвій, натомість Штати отримали цілу низку економічних та політичних переваг. Тобто, м’який характер американської окупації Європи зумовлений не демократичними цінностями та гуманізмом провідної верстви США, а раціональним розрахунком та прагматичною користю.

Американська політика щодо держав, що постали на руїнах СССР

  Проминемо кілька десятиліть історії, аби не повторювати фактаж статті «Історія палкої дружби СССР-РФ та США», і перейдемо до взаємин Штатів з незалежною Україною.
  Уряд США всіляко намагався уникнути розпаду імперії СССР, найяскравішим свідченням чого можна вважати «котлету по-київськи» Джорджа Буша-старшого, про що йшлося у вищезгаданій статті.
  Попри заклики старого імперіаліста Буша залишатися в московському ярмі, українці вибрали існування у власній незалежній державі. Удар у відповідь не забарився. Білл Клінтон, наступник Буша-старшого на посаді президента США, за всебічного сприяння запеклого ленінця Кравчука, позбавив Україну понад 4-х тисяч ядерних боєзарядів, 176-ти міжконтитнентальних балістичних ракет і 103-х стратегічні бомбардувальники різних модифікацій. Більшість з цього опинилося у власності Москви, а на заміну ми отримали нічого не варті «гарантії безпеки», якими знехтували всі гаранти: РФ, США та Велика Британія.
  Перед тим, як перейти до огляду дій «гарантів» Будапештського меморандуму, нагадаємо, що до початку відвертої військової агресії РФ проти України наприкінці лютого 2014 року, США, м’яко кажучи, залишали без наслідків войовничу політику Кремля стосовно держав колись поневолених Москвою народів.
  Окупацію московською 14-ю гвардійською армією, пізніше перейменованою на Оперативну групу московських військ, придністровської частини Молдови, режим Буша-старшого зробив вигляд, що не помітив.
  Коли Єльцин знищував незалежність Чеченської республіки Ічкерія, Клінтон розважався з коханкою Монікою Левінські. Тобто, «демократ» Біллі дотримував стратегічної лінії «котлети по-київськи» «республіканця» Буша, спрямованої на збереження московської імперії.

Дружнє спілкування родин Клінтонів та Трампів

  Після розв’язаної РФ у 2008 році війни проти Грузії, США обмежилися пустопорожніми заявами, і практично погодилися з фактичною окупацією п’ятої частини території країни, хоча мирний план Медведєва-Саркозі передбачав виведення московських окупаційних військ з теренів Південної Осетії та Абхазії.
  Безкарність агресивної політики Кремля на Кавказі лише заохочували чекізм до нових військових злочинів.
  І вони не забарилися. Наприкінці лютого 2014 року московські диверсанти без жодних військових розпізнавальних знаків розпочали анексію Криму.

«Допомога» уряду Обами Україні після початку московсько-української війни

  Ось як згадує ті події Олександр Турчинов, що на той час виконував обов’язки Президента України.
  «I один із гарантів напав на нашу державу. Я звернувся до президента Сполучених Штатів, сказав, що на нас напали, і нам потрібна ваша допомога. В нас з вами є підписані угоди.
  І він прислав мені віце-президента Байдена і держ. секретаря Керрі, які мені пояснили, що Будапештський меморандум це виключно політична декларація і вона не несе ніяких зобов'язань.
  Тобто зброя була реальна, Україна мала третій ядерний потенціал у світі, нам не був страшний ніякий ворог, ніхто б не посмів напасти на Україну. Але тоді потрібні були кредити, потрібні були ресурси. Ніхто не думав, що прийдеться воювати, і захищати країну. І ми легко відмовилися від зброї, на папірці, які, як виявилось, нічого не варті». (О. Турчинов. «Як Барак Обама у 2014 році допоміг Україні під час російської агресії». Публікація інформагенції Главком від 13.02.2020).

Барак Обама

  Оскільки подробиці тих подій багато хто вже призабув, коротенько нагадаємо подальшу допомогу адміністрації Обами сухою мовою фактів і чисел.
  Після окупації Криму та частини Донеччини уряд Обами надав Україні допомогу у вигляді 330 тисяч сухих пайків, готових до споживання, на суму 3 мільйони доларів. 4 червня того ж року Барак Обама заявив про надання ЗСУ бронежилетів, пристроїв нічного бачення і додаткових засобів зв’язку вартістю $5 мільйонів.
  На початку липня уряд США передав Україні 1 тисячу спальних килимків, 3 600 камуфляжних жакетів, а також 2 тисячі бронежилетів Interceptor.
  З червня по вересень до України від Штатів надійшло 2 тисячі аптечок першої допомоги типу IFAK, 175 систем зв’язку Harris Multiband Handheld Radios, 7 роботів для розмінування, 5 катерів "Willard" Sea Force 730 та Sea Force 11M, 4 500 комплектів військових одностроїв, 1 тисяча шоломів і 150 приладів нічного бачення.
  Натомість уряд України прохав надати летальну зброю, хоча б у вигляді мінометів, ручних гранатометів та протитанкових ручних ракет. У реалі Україна отримала кілька контрмінометних РЛС AN/TPQ-48A, безпорадних проти реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) й артилерії великого калібру.

військова допомога США Україні в 2014 р. Джерело: радіо "Свобода"

  Наприкінці року наша армія отримала 35 броньованих позашляховиків Volkswagen Amarok та Toyota Land Cruiser 200, а також 2300 комплектів військових одностроїв. З огляду на стратегічну лінію США, інші країни надавали підтримку Україні виключно не летальними засобами.
  Крім того, уряд Обами запровадив проти РФ малоефективні пакети економічних санкцій. Свою позицію Барак пояснив тим, що вважає помилковою стратегію посилення санкцій проти РФ, щоби не провокувати Путіна змінити курс. Тобто, санкції вводилися так, аби узурпатор трону Московії не полишив спроби атакувати Україну.
  Дії адміністрації Обами викликали різку критику конгресмена республіканця, голови Гельсінської комісії з безпеки та співробітництва в Європі Кріса Сміта, який на початку березня 2015 року заявив на слуханнях Комітету палати представників США із закордонних справ, про фактичне ембарго Штатів на постачання зброї Україні.
  Обама відреагував на критику, й оголосив, що в межах програми European Reassurance Initiative надасть Україні аптечки першої медичної допомоги, карети швидкої допомоги, радіостанції, БПЛА, контрбатарейні радари, 30 броньованих машин Humvee і 200 неброньованих – усього на 75 мільйонів доларів.

Військова допомога США Україні в 2015 р. Джерело: радіо "Свобода".

  Стосовно наданих броньованих машин слід зауважити, що всього наша країна отримала 130 панцерних HMMWV, хоча прохала 1 312. Від моменту ухвалення рішення до реального постачання минало багато місяців, до того ж, деякі з наданих панцерників не мали бронювання, або мали проблеми з шинами, внаслідок чого тривалий час перебували на складах чи в ремонті.
  29 вересня 2015 року Обама підписав указ про постачання Україні контрбатарейних радарів AN/TPQ-36,з дальністю виявлення пуску РСЗВ – 24 км, та артилерії – 18 км. Загальна сума постачання становила 20 мільйонів доларів. За повідомленнями WSJ, радари модифікували так, аби українці не могли їх використанням «посилити ескалацію конфлікту з РФ», тобто ефективно опиратися агресії.

Військова допомога США Україні в 2016 р. Джерело: радіо "Свробода".

«Допомога» Україні від першої до другої каденції Трампа

Новий президент США Дональд Трамп продовжив надавати Україні військову підтримку. Протягом наступних двох років Штати передали 24 БПЛА та 40 автомобілів швидкої допомоги HMMWV M997A2.

Військова допомога США Україні в 2017 р. Джерело: радіо "Свобода"

  1 березня 2018 року влада США схвалила поставити Україні військових засобів на суму 47 мільйонів доларів, включно з 37-ма протитанковими комплексами Javelin[ та 210-ма ракетами до них. За умови, що ці комплекси не використовуватимуться в зоні бойових дій на Донбасі, а зберігатимуться на складах, далеко звідти.

Військова допомога США Україні в 2018 р. Джерело: радіо "Свобода"

  У вересні 2019 року Трамп оголосив про припинення військової допомоги Україні, яку відновив лише його наступник на посаді президента.
  Аби надалі не обтяжувати читачів числами, обмежимось загальними рисами наданої Байденом військової підтримки. З одного боку вона допомогла нам витримати удари супротивника, який переважав нас військовим, економічним та демографічним потенціалом.
  З іншого боку, Джо Байден дотримав усіх штук, які застосовували його попередники. Зброя постачалася з великою затримкою, подеколи некомплектна, з суворим обмеженням можливостей її використання. Адміністрація Байдена категорично забороняла переносити війну на територію агресора, і дотримувалася принципу, що в московсько-українській війні не може бути ані переможця, ані переможеного.
  Якщо врахувати вимогу вести бойові дій виключно на території України, це означало, що з часом наш край мав обернутися на суцільну руїну, а терени РФ мали лишатися неушкодженими.
  До того ж, в разі успіхів Збройних сил України, Штати намагалися їх мінімізувати. Оскільки події зливу планів контрнаступу, припинення військової допомоги на 7 місяців чи їм подібні, відбувалися порівняно нещодавно, кожен може їх легко пригадати самостійно.
  Проте й такий перебіг подій не влаштовував провідні верстви США. Після повернення на посаду президента США, Трамп швидко оголосив про припинення допомоги Україні. З вимогами дякувати Америці за надану милість «с барского плеча» й вибачатися за наїзд Трампа і Венса на Президента України. Перше ніж говорити про мотиви «допомоги» Штатів Україні, яка коливалася від «на тобі Боже, що нам не гоже» до її зупинки в критичні моменти, поглянемо, як би така поведінка виглядала на побутовому рівні.
  Уявімо, шановний читачу, що Ви віддали комусь 10 мільйонів доларів (еквівалент ядерної зброї України), під чесне слово повернути хоча б частково за першої вимоги (Будапештський меморандум). Коли Ви опинилися в скруті (початок агресії РФ проти України), Вам повертають дуже повільно і з затримками кілька копійок, а зрештою кажуть: «Невдячний, поверни в кілька разів більше ніж тобі віддали, красно дякуй, а решту будеш винен стільки, скільки існуватимеш!».

Смертельна московська зброя. Карикатура. 2025 р.

  Як свідчать факти, в подібному стилі стосовно України діяли всі президенти США від Буша-старшого до Трампа. Тільки попередні очільники Білого дому намагалися зберігати хоч якусь подобу пристойності, а Трамп відкинув зайві формальності.

Make America great again

  І тут постає питання: яку мету вони переслідували? Підказку дає Трамп, який з властивою йому прямотою заявив, що слід зробити США знов великою наддержавою.
  Поза сумнівом, американські провідні верстви за допомогою власних аналітичних центрів обрахували, що за наявних тенденцій вони досить стрімко можуть втратити міжнародний вплив і вагу. У новітні часи одразу декілька держав продемонстрували стрімке економічне зростання, яке в перспективі вимагало нових ринків збуту, а отже посилення політичного впливу на інші країни світу.
  Офіційно, аби запобігти цьому, США оголосили головним супротивником Китай, але добре розуміли, що за певних умов такі країни як Німеччина, Велика Британія чи Франція здатні відновити свій потенціал, аби знов зазіхати на статус світових наддержав, як це було до Другої світової війни.
  Оскільки Штати не мали прямих важелів, аби завадити їх зростанню, вони вирішили всіляко зберігати військову потугу РФ, як єдиної країни, яка традиційно загрожує Європі.
  Саме з цієї метою США не утилізували, а передали відібрану в України, Білорусі та Казахстану ядерну зброю. Саме тому Штати практично не втручалися в розв’язані Москвою війни проти Молдови, Ічкерії та Грузії. Саме тому, коли путінські терористи почали анексію Криму, адміністрація Обами наказувала владі Україні: «Не стріляй! (в окупанта)». Саме тому підтримка боротьби України за територіальну цілісність була такою млявою.
  Слід віддати належне і українським можновладцям. Постколоніальний синдром завадив нашій нації сформувати ефективну владу, яка керувалася б інтересами нашої держави. Тому в діяннях кожного з президентів України, та їх команд, можна виявити чимало вчинків, які підривали національну безпеку. Ступінь їх вини чи невинуватості мав би визначити суд, але...
  Повернемося до взаємин США та РФ. Штати розуміють, що завадити подальшому зростанню потенціалу провідних країн Європейського Союзу може тільки війна. Саме з цією метою Трамп завдає ударів по всій системі світової безпеки, руйнує НАТО, розпочинає митні війни з дружніми країнами та віддає на поталу Москві Україну. За повної мовчазної згоди всієї провідної верстви США, яка хіба-що інколи мляво обурюється деякими надто брутальними витівками теперішнього президента.

Йолкін С. Європа між Трампом і Путіним. Карикатура. 2025 р.

  Утім Ялта-2, коли Вашингтон та Москва знов поділять Європу на зони впливу, може й не відбутися. Бо провідники європейських країн усвідомлюють, до чого йдеться, і готуються протидіяти. Про це свідчать дії і заяви Президента Франції Макрона, майбутнього федерального канцлера Німеччини Мерца, прем’єр-міністра Великої Британії Стармера та королівського дому цієї країни, який очолює конфедерацію Британської співдружності націй. Більшість очільників та провідних суспільних верств європейських країн усвідомлюють загрозу майбутньої війни з РФ, і роблять кроки аби зруйнувати плани агресора та його натхненника.
  Як і напередодні Другої світової війни Європа знов опинилася перед загрозливими викликами. Ключ до їх розв’язання перебуває в поєднані зусиль європейських країн спрямованих на порятунок України та посилення власної обороноздатності. Від того, кому вдасться стати great again, залежить майбутнє всього світу.
  У цій боротьбі, єдина можливість врятуватися Україні та українцям– дотримувати заповіту нашого Великого Кобзаря:

«Борітеся — поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!».

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!