Політика та політики в світлі Законів дурості людської Карло Чіполли

 

Карло Чіполла та його Закони дурості людської

  «Закони дурості людської» італійського історика та економіста Карло Чіполли (Carlo Cipolla) – не тільки ефективний інструмент розуміння сутності дій пересічних людей, але й метод, який дозволяє збагнути підстави рішень політиків та прогнозувати наслідки їх діяльності.
  Перше ніж перейти до розгляду законів людського глупства, з якими український читач може ознайомитися в книзі К. Чіполла. Закони дурості людської. К.: Наш формат, 2024, варто зробити вагомі зауваження. Не можна здійснити адекватні судження про людину на підставі його окремої дії, на яку могли вплинути як сторонні непередбачувані обставини, так і не повне володіння інформацією про ситуацію. Тільки за умов, коли особа, раз у раз, за подібних обставин відтворює схожі вчинки, слід робити висновки про її розумові здібності.
  Варто також урахувати, що умоглядна концептуальна модель навіть найбільш розумної людини не віддзеркалює всієї складності реального світу. «Карта – не територія».

«Закони дурості людської»

  Перший закон: людина завше недооцінює кількість довколишніх ідіотів. Їх число завжди перевищує всі очікування. І все через невідповідність критеріїв оцінки. Бо особу, яка не здатна користуватися законом Ома чи теоремою Піфагора, ще не можна вважати дурнем. Феномен дурості полягає зовсім в іншому. Тому люди з вашого оточення здатні неприємно здивувати, в саму несприятливу для вас мить.

Обкладинка книжки К. Чіполли "Закони дурості людської"

  Другий закон. Дурість не визначається вихованням, освітою чи культурними чинниками, бо залежить не стільки від впливу довкілля, як визначається спадковістю. Дослідження Карла Чіполли виявили, що кількість пришелепуватих в будь-якій соціальній чи професійній верстві не залежить від наукового ступеню, місця в соціальній ієрархії чи отриманої освіти, і завжди відповідає Першому закону.
  Ми впритул наблизилися до головного питання – що вважати основною ознакою дурості? Відповідь криється в Третьому законі.
  Третій закон. Дурень – суб'єкт, чиї дії завдають збитки іншим, але шкодять, чи щонайменше, не дають жодної користі самому дурневі. На підставі користі-шкоди собі та оточенню Чіполла поділяє все людство на чотири величезні групи: розумні, простаки, злодії та дурні.
  Більшість вчинків розумних людей виявляються корисними як для них самих, так і для оточення. Простаки переважно чинять шкоду собі, але роблять це задля блага спільноти. І навпаки, якщо особа спрямовує власну діяльність на отримання максимальної користі для себе, усі збитки від чого отримують інші, її дії можна кваліфікувати як злочинні. І лише дурень чинить за принципом «ні собі, ні людям».
  Це визначення ключове для розуміння й оцінки як дій оточення, так і власних. Завжди варто розуміти, хто від кожного конкретного вчинку отримав зиск, а хто – збитки. При цьому, завжди слід усвідомлювати, що слова та наміри людини важать дуже мало, завжди визначальні дії та їх наслідки.
  Проілюструємо на прикладі. Згідно публікації «President Trump made 16,241 false or misleading claims in his first three years» часопису The Washington Post від 20 січня 2020 року, станом на 1095 день правління (19.01.2020), Трамп зробив 16 241 брехливих заяв, тобто в середньому прилюдно брехав 14,8 разів на день.
  Хоча відповідні підрахунки щодо Путіна чи Сталіна не проводилися, можна сподіватися, що їх результати ні чим не поступатимуться заявам ділка – шестиразового банкрута.
  При оцінці наслідків будь-яких дій, і насамперед рішень політиків, слід зважати, що людська діяльність не відбувається в ідеальних умовах, і завжди зустрічає опір довкілля. Але, якщо особа, раз у раз, повторює дії з результатом, що шкодить їй та оточенню, її можна вважати йолопом.
  Якщо якийсь чекіст сподівається «взяти Київ за три дні» завдяки підвладним маріонеткам, тітушкам, бандам гіркіних-діркиних чи військовому «генію» шойгу-герасимова, його можна вважати ідіотом, який перебуває у полоні власних фантазій. Якщо хтось має надію завдяки гучним заявам поглинути сусідню державу, чи анексувати Гренландію, чи примусити козацьку націю до капітуляції лапотним зайдам – його слід зарахувати до тієї ж категорії.
  Небезпека подібних суб’єктів полягає в тому, що притомним людям не можливо збагнути мотивацію їх дій. Жодне прогнозування неможливе, бо їх ірраціональність шкодить людям без причини та мети, тому заскочує інших зненацька, в саму несподівану мить. Оскільки притомна людина не здатна передбачити мінливий калейдоскоп примх дурня, то звідси випливає неможливість вибудувати надійний раціональний захист від вчинків йолопа.

Дурень за роботою

  Четвертий закон. Люди завжди недооцінюють здатність дурнів до руйнування. При спілкуванні з дурнями й розумні, і простаки, і злочинці вважають, що їх інтелектуальна перевага гарантує їм успіх та безпеку, тому нехтують величезним руйнівним потенціалом недолугих. Реальність інша: співпраця з дурнем завжди гарантує набагато більше збитків, аніж отриманої користі.
  П'ятий закон дурості. Дурень – найнебезпечніший тип особистості. Висновок із закону: дурень гірший за злочинця, бо його деструктивна діяльність руйнує суспільство за принципом «ні собі, ні людям». Натомість, усі інші групи з класифікації Чіполли діють б більш-менш раціонально: розумники збільшують власний і суспільний добробут, простаки усупереч власним інтересам працюють на користь громади, а злодії дбають про власні статки, визискуючи суспільство.

Закони Чіполли в політичних реаліях

  Закони Чіполли дають розумному громадянину демократичної держави надійний орієнтир, який допомагає розібратися в діяльності політичних партій та їх окремих представників. Для цього слід звертати увагу не на їх гучні заяви та гасла, а на дії та похідні наслідки.
  Отже, якщо хтось працює на благо собі та суспільству – маємо справу з розумною людиною. В якості прикладу згадаємо Вацлава Гавела або Лешека Бальцеровича, які вивели свої країни з комуністичного концтабору в світ демократії та вільного підприємництва.
  Не можна погодитися з думкою Чіполли, що осіб, які свідомо прирекли себе на страждання заради суспільного блага, слід називати простаками. Людей, котрі жертвують собою заради блага суспільства, більшість народів називає Святими. Іван Світличний, Юрій Литвин, Василь Стус та інші борці за волю України – не «простаки», а Герої, що принесли власне життя в жертву, заради майбутнього України та українства.
  Так само помиляється Чіполла, коли вважає, що злодії не шкодять суспільству, оскільки займаються лише перерозподілом матеріальних цінностей. Аби спростувати подібні твердження достатньо пригадати корупціонера, який обкрадає сиріт, біженців чи постачання армії в умовах бойових дій. 

  Зі злочинцями усе гранично зрозуміло – вони грабують суспільство, і всі їх дії зосереджені довкола наживи. На відміну від дурнів, чин яких за визначенням не передбачуваний для притомної людини, діяльність злодіїв переважно раціональна, а отже піддається аналізу та прогнозу.

Теоретики і практики злочинної ідеології

  Діяльність дурнів, як і злочинців, руйнівна для суспільства. Відрізнятимуться вони лише вигодою для діяча: злодій спробує отримати зиск від скоєного та уникнути покарання, а дурень зашкодить собі та людям безкорисно.
  В новітній історії України чимало відомих політиків завдали величезної шкоди національній безпеці нашої держави. І коли на майбутніх виборах, вони, чи їх наступники, закликатимуть Вас підтримати їх політичну силу, запитайте себе: з огляду на їх реальні дії, до якої групи, згідно класифікації Чіполли, їх слід віднести? Чи принесе їх володарювання користь особисто Вам, Вашим рідним і близьким та українській нації назагал?

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!