Гріх обжерливості в Московській православній церкві

 

Повнота православ'я

  У посланні до Филип’ян фарисей Саул, який раптово перетворився на апостола Павла, назвав ворогами «Христового хреста» (Флп.3:18) тих, для кого «їхній кінець — загибель, їхній бог — черево, і сором — їхня слава; вони про земне міркують» (Флп.3:19). Під це визначення цілком потрапила московська православна церква, щойно її побут почали документувати.
  Для прикладу візьмемо пару витягів з меню московського патріарха Адріана зразку 1690 року. Врахуйте, що згідно церковної традиції, чорне духівництво не могло вживати тушки ссавців та птахів, але мало змогу відвести душу за рахунок риби.

Перов В. Трапеза. 1865- 1876 р.

  Отже, повсякденну трапезу патріаршого двору 4 вересня того року становили. «Икра зернистая, икра белой рыбицы. Вязига под хреном. Прикрошка телная. Присол щучей. Присол стерляжей. Щука паровая. Лещь паровая. Язь паровой. Линь паровой. Схаб белужей. Кружок телной. Збитель. Шти с кашей. Уха окуневая. Пирог косой. Уха карасевая. Потрох. Пироги долгие. Щука колодка. Звено белой рыбицы. Пышки. Полголовы осетрии. Олады путные. Звено ставное. Сырники. Блины тонкие. Блюда карасей. Блюдо прежье. 2 леща паровые. Стерлядь паровая. Язь паровой. 2 плотицы на масле». Врахуйте, що йдеться про споживання їжі в «скоромный день». Під час посту ласували: «икра зернистая, вязига, грузди гретые, шти со снятками. Галушки. Калья (похлебка с паюсной икрой и огурцами). Лапша. Пирог с вязигой. Блюдо оладий. Пироги долгие. Блюдо прежья. Блюдо карасей».
  А на шабат, тобто на сьомий день тижня, коли Ягве заповів усім своїм прихильникам спочивати від трудів праведних, святий сердега та його пахолки споживали 21 жовтня 1690 року, але без апетиту, виключно задля підтримання «духовных скреп», наступні ласощі. «Икра зернистая. Икра белой рыбицы. Вязига под хреном. Прикрошка тельная. Прикрошка осетрья. Присол щучьей. Присол стерляжий. 2 звена белой рыбицы. 2 схаба белужья. Збитель. Оладья тельная. Шти с кашей. 2 ухи карасевые. Пирог рассольный. 2 ухи подлещиковые. Пирог косой. 2 ухи окуневые. Пирог с телесы. 2 ухи плотичьи. Пирог с белой рыбицей. Потрох. Пироги подовые. 2 щуки колодки. Оладьи путные. Полголовы белужьи. Пышки. Полголовы осетрии. Сырник. 2 звена ставные. Блюдо карасей. Блины тонкие. Блюдо прежья» (Писарев Н. Домашний быт русских патриархов, К.: 1904. – С. 178 – 179).
  Найвище московське духівництво зовсім не переймалися пересторогою Ієшуа з Назарету, якого вони вважали сином божим, утримуватися від обжерливості та пияцтва (Лк.21:34). Що вже казати про попередження Ісуса, сина Сирахова, який застерігав, що від обжерливості трапляється безсоння та різаки в пузі (Сир.31:23). Згідно переконань християнських попів, усі гріхи можливо відмолити, а хвороби вилікувати за допомогою лікарів.

"Їх бог - черево". Флп 3:19

  Лишається не зрозумілим, навіщо щирим християнам вдаватися до послуг лікарів, якщо їх бог, Ієшуа з Назарету мовив: «Бо насправді кажу вам: коли будете ви мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не матимете неможливого!» (Мат 17:20).
  Московство сприйняло ці слова буквально, в матеріальному сенсі, і вирішило притягнути собі багатства реального світу ще за земного життя. Тобто в часи, коли Московія ледь вилупилася з лона Золотої Орди, наприкінці XV століття в Заліській Орді розпочалися суперечки між йосифлянами та нестяжателями. Перші наполягали на зміцненні церковного землеволодіння, тобто на накопиченні земних багатств, а інші намагалися їх обмежити рамками пристойності, якщо це слово можна застосувати до московства.

Перов В. Чаювання в Митищах. 1862 р.

  Аби збагнути сутність ідей нестяжателів, наведемо свідчення їх супротивника Зиновія. «Видал я при дворе великого князя называющих себя нестяжателями, у которых в кошельке было по 1000 серебрянных монет и больше, которые ели хлебы пшеничные, чистые и мягкие, икры белые и черные, вязиги белужьи и осетринные, белых рыбиц и паровых рыб, ухи белые, черные и красные, овощи у них были: смоква, станиды, (родзинки), рожки, сливы, вишни, дули, яблоки; а приправы: инбир, перец, корица… Одежды мягкие, теплые и легкие» (Преображенский И. Нравственное состояние русского общества в ХVI в. по сочинениям М. Грека. М: 1881. – С. 131).
  Якщо меню нестяжателів містило дорогі заморські харчі, як от імбир, корицю та перець, то що вже казати про йосифлян, які зрештою отримали перемогу. Їх провідник Йосиф Волоцький, який наполягав на необхідності православної інквізиції, як інструменту державної політики, в особистому житті не відзначався схильністю до аскетизму.
  У заснованому ним Волоколамському, та подібному йому Тихвінському монастирі, згідно статуту до церковних свят ченці ласували наступним чином: «в трапезе скатерти-настилки белые, хлеб кладут осьминки, да калачи целые по солонкам, а шти белые, да рыба двоя добрая — со зваром, и с хреном, или с горчицей, да каша молочная, а квас медвен». Аби пам’ятати благодать, яку Волоцький монастир отримав від Йосифа, на день його пам’яті в ньому: «В трапезе на братью утешение великое, настилки белые, шитые, а калачи белые, а рыбы троя: в сковородах свежая да по сковородам просола добрая двоя, да сельди переяславские, и масляное обои — и пироги и оладьи с медом и квас медвен» (Жмакин В. Поездка в Волокаламский монастырь).

Полухін В. "Божія корівка (сонечко), полети на небо, принеси мі хліба..."

  Заради справедливості, варто відзначити, що згідно рангів про ієрархію Йосифа Волоцького, якість харчування чорного йосифлянського духівництва, визначало місце в церковній ієрархії. На найнижчому рівні послухів очікувала хліб, соль та вода, трохи вища чернеча сірома могла розраховувати на вариво, і лише на найвищому щаблі ченців очікували калачі та рибні страви.
  Але подібні суворості стосувалися ченців, що не походили з можновладців. Стоглавий собор, скликаний Іваном IV Грозним, у главі 52 визначив, що «так как в великих честных монастырях стригутся князи и бояре и приказные люди великие… и дают выкупы и села вотчинные, то на них за немощь и старость законов не полагать о трапезном хождении и келейном ядении, а покоити их по рассуждении ествой и питьем». Тобто внесок послушника в скарбницю монастиря визначав якість його харчування, здоров’я та існування.
  Чомусь московська церква знехтувала словами апостола Павла: «Зодягніться Господом нашим Ісусом Христом, а догляд за тілом не обертайте на хтивість!» (Рим.13:14). Бо згідно юдейським першоджерелам християнства, догоджання плоті обертається на занепад. «Господь один водив його, не було з ним чужого бога. Водив його по вершинах краю, годував його плодами поля; давав йому мед зі скелі ссати й олію з каменя твердого; коров'ячу сметану й молоко овече, разом із туком ягнят, башанських баранів, цапів з тучним зерном пшениці, і пив ти кров грона – вино шипуче. Погладшав Єшурун (Ізраїль) та й вибуяв; став ситний, вгодований, грубий; і покинув Бога, що створив його, зневажив скелю, що його врятувала. Вони розсердили його божищами чужими, гидотами його роздратували. Жертву приносили бісам, не Богові, богам, яких і не знали досі; новим, які поприходили недавно, яких батьки їхні не шанували. Скелю, що привела тебе на світ, ти занехаяв, забув про Бога, що породив тебе. Побачив те Господь і відкинув у гніві власних синів і дочок власних». (Втор.32: 12 – 19).
  Занепад московського духівництва впав в око навіть учню Йосифа Волоцького, митрополиту Даніїлу. «Почто братие, гордимся и возносимся, и сами себя прельщаем, ища власти игуменства, или епископства, страстни суще и немощни на таковая величества восходити? Для чего мы этого ищем? Для того ли, чтобы есть и пить многоразличная и драгая и сладострастнейшая, или злата и серебра, и многая богатства и имений собирати; или веселиться и прохлождаться, и возноситься, составлять пиры и созывать на обед славных и богатых, и напрасно истощать на тунеядцев монастырские доходы, яже церкви и церковным потребна б и станным и нищим. Мы призираем это, и церковные доходы изъедаем со славными, и богатыми, и тунеядцами» (Преображенский И. Нравственное состояние русского общества в ХVI в. по сочинениям М. Грека. М. 1881. – С. 70).

"Всі люди братія - люблю з них брати я". Карикатура.

  Зайве казати, що саме пристрасть православної чернечої братії до принад матеріального світу породила рух «нестяжателів». Фундатор цієї течії московської релігійної думки інок Вассіан Косий, у миру князь Василій Патрикеєв, закидав йосифлянам. «Какая может быть польза благочестивым князьям, принесшим все это (власні статки – Ю. Г.) Богу, если вы употребляете приношения неправедно, и лихоимственно, совершенно вопреки их благочестивому намерению? Сами вы изобилуете богатством и объедаетесь, сверх иноческой потребы, а братья наши крестьяне, работающие на вас в ваших селах, живут в последнеи нищете» (Павлов А. Исторический очерк секуляризации церковных земель в Росии. Ч. 1. Одесса: Типография Ульриха и Шульце, 1871. – С. 71).
  Практично те саме виголошував Максим Грек: «Если я у вас на иконе ношу золотой венец, за то в жизни погибаю от холода и голода, тогда как вы объедаетесь, упиваетесь, и в светлые одежды облачаетесь… Вы честные дары доблестных и богатых вельмож расточаете на различные наслаждения душ ваших, на украшение своих одежд, на богатые пиршества» (Преображенский И. Нравственное состояние русского общества в ХVI в. по сочинениям М. Грека. М. 1881. – С. 106).

Православний піп про католицькі пости

  Відтоді сплинуло багато часу, та мало що змінилося. Навіть московський люд помічав розбіжність між церковними проповідями та реальним життям православного духівництво, що знайшло віддзеркалення в їхніх соціально-побутових казках. Найвідомішою з котрих можна вважати «Сказку о попе и его работнике Балде» – літературну обробку народних переказів Александра Пушкіна.
  Судячи з огрядних пик та предметів розкошів сучасного  московського духівництва, від єпископа та вище, вони дотримують вищезгаданої церковної традиції «духовных скреп». Отже, жодні зміни не проглядаються, а тому не можливі.

Тут уже нічого не виправиш...

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!