неділя, 2 березня 2025 р.

Вітер змін

 Вітер змін

 
Передчуття апокаліпсиса
  Розв’язана московським імперіалізмом війна проти України продемонструвала, що система світової безпеки не що інше, як «потёмкинская деревня», яка не витримує тиску нових реалій.
  Московія наочно виявила хижацьку сутність «исконно-посконного» імперіалізму, про що протягом багатьох років намагалися донести світовій громадськості борці за визволення поневолених Москвою народів. Але їх не хотіли чути – завжди знаходилися рузвельти та обами, які починали белькотіти про «перезавантаження взаємин» та іншу дурню. На жаль, у майбутньому ми побачимо ще багато фіцо, орбанів та їм подібних, які зловтішатимуться з лиха інших держав.
  ООН не тільки продемонструвала повну безпорадність хоч якось залагодити повномасштабну війну в Європі, але наочно продемонструвала, що членство в цій організації мало важить, якщо країна не входить до Ради Безпеки цієї організації. До речі, тим, що РФ посіла в ООН місце СССР, не в останню чергу маємо завдячувати Кравчуку та його комуністичним посіпакам, які погодилися на цю вимогу Москви, аби тільки швидше перейти від перемовин з єльциноїдами до бенкету з ними.
  Путін, який начхав на звинувачення Міжнародного суду в Гаазі, та Нетаньяху, що зневажив ордер на арешт Міжнародного кримінального суду «за злочини проти людяності та воєнні злочини», яскраво продемонстрували, що груба сила вища за право. Зрозуміти логіку дій цих осіб, обвинувачених у важких злочинах неважко. Але: якщо сила надає право, то слабкість злодія означає його провину. Тобто вони й надалі сіятимуть лише зло, руїну та смерть, допоки не отримають добрячої прочуханки. А доти всі міжнародні інституції лише демонструватимуть слабкість та «глибоке занепокоєння» їх зухвальством.
  Папа Римський виявив вдавану неспроможність відрізнити жертву від агресора. Мовляв, у його уяві прийшов час, коли «уживатиметься вовк поряд з вівцею, а леопард дріматиме біля ягняти. Теля, лев і бичок житимуть мирно разом, а дитинча доглядатиме їх» (Ісая 11:6–9).
  Поставимося з пошаною до його віри, запитаємо лише: навіщо під час важкої хвороби папа Франциск вдався до послуг лікарів? Адже його бог недвозначно сказав: «якби ваша віра була завбільшки з гірчичне зернятко, ви могли б звеліти цій горі: „Пересунься звідси туди” — і вона б пересунулася. Тоді для вас нічого б не було неможливого» (Мат 17:20). Тобто, для його зцілення вистачило б щирої віри та палкої молитви папи-єзуїта чи його священників.
  США остаточно продемонстрували невідповідність статусу «лідер Вільного світу». Про який вільний світ та права людини можна говорити в країні, яка у Всесвітньому рейтингу свободи преси за квітень 2024 року опинилася на 55 місці, між Белізом та Габоном?
Всесвітній індекс свободи преси за 2024 рік. Репортери без кордонів.
  Для порівняння: Україна, попри війну,обмеження військового стану та похідної від цього цензури, посіла 61 місце, РФ – на 162-му. І попри утиски свободи слова, особа проти котрої його власна країна відкрила кримінальні провадження, щось розповідає про диктатуру в Україні та розсипається в компліментах «другу Владимиру (Путіну)».
  З’ясувалося, що «гарантії безпеки» імперій на кшталт РФ та США, в документах штибу Будапештського меморандуму, важать набагато менше вартості чорнил, якими їх підписано. Усі країни світу отримали чіткий сигнал: без ядерної зброї ви повністю беззахисні, тому озброюйтеся, як тільки зможете.
  Логічне продовження демонстрації непридатності старих міжнародних інституцій та уявлень – голосування в Генасамблеї ООН з приводу третьої річниці від початку повномасштабної агресії РФ проти України. Вони остаточно продемонстрували стратегічний курс США на підтримку РФ, як противагу Європі.
  Голосування наочно продемонструвало, хто Україні друг, хто вичікує кращої нагоди, а хто не був, і в осяжній перспективі, залишиться нашим супротивником.
Підсумки голосування Генеральної асамблеї ООН по резолюції України з приводу третьої річниці початку повномасштабної агресії РФ проти України. 23 лютого 2025.
  Зустріч Президента України Зеленського та президента США Трампа також виявилася знаковою. Вона продемонструвала, що нехтування дипломатичними процедурами узгодження позицій швидко обертається на кризу взаємин.
  Для підписання угод очільники держав мають зустрічатися лише тоді, коли дипломатичним корпусом погоджені всі питання, і лишається тільки їх формально затвердити. В цьому сенсі обидві дипломатичні служби, м’яко кажучи, виявилися далеко не ідеальними.
  З огляду на обставини, що склалися, Україні та українцям варто пригадати мудру думку китайського мислителя Сунь-цзи. «Неперевершена військова стратегія – зруйнувати плани й стратегії супротивника, дещо слабша – атакувати ворожі союзи та сув'язі; ще гірша – нападати на армію ворога; і найгірша – кидатись на укріплені мурами міста».
  Оскільки таємні домовленості США та РФ з часом стають усе більш помітними, то на противагу їм Україні треба руйнувати плани змовників, посилювати власну потугу та шукати підтримку в дружніх держав, насамперед європейських. Це загально зрозуміла стратегія, яка не потребує зайвих пояснень та обґрунтувань.
  У складних умовах московської агресії Україні слід не припиняти спротив агресору, плекати усталені союзи, шукати нових друзів та руйнувати ворожі спілки. За таких умов недружній тиск геронтократії вашингтонського Капітолія зійде на пси так само, як колись розтанули мов роса на сонці, намагання кремлівських стариганів створити «новую историческую общность – советский народ».


Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!

Немає коментарів:

Дописати коментар