Ідеолог «русской мира» Юрій Бородай  про вплив рукоблуддя на розвиток людства

 

Люди кам'яного віку

  У творчому доробку Юрія Бородая – одного з провідних ідейних батьків сучасного московського імперіалізму, не тільки концепція, що пізніше отримала назву «русской весны», але й чудернацька гіпотеза розвитку людства. На його думку, онанізм перетворив людиноподібних мавп на людей. Мастурбація – рушійна сила антропогенезу: розвою людської свідомості, розумових здібностей та суспільних взаємин.

Концепція «русской весны»

  У 1960 – 1970-х роках в інституті філософії РАН Юрія Бородая вважали філософом. Головний офіційний об’єкт його розумових зусиль в ті часи – роль уяви в пізнавальній діяльності людини.
  Тоді ж зблизився з істориком Левом Гумільовим та логіком Александром Зінов’євим, задля посилених спільних міркувань над майбутньою долею Росії. З часом гурток припинив існування, але Бородай не полишив наміру врятувати «родину-мать».

Юрій Мефодійович Бородай (1934 - 2006)

  У 1994 році він оприлюднив працю «От империи к национальному единству». Головна ідея твору: порятунок Росії прийде від «русских», що живуть в нових державах, що постали на руїнах СССР.
  Закордонних «русских» Юрій Бородай вважав найбільш пасіонарною, мобільною та дієздатною частиною московського селянства, які колонізували захоплені Російською імперією території. Ці «миллионы россиян, иных по генетическим своим задаткам, чем те, которые живут в центральных областях», вважають себе «русскими», яким «не по пути с местными самостийными политиканами».
  На думку Бородая, становище Росії лишатиметься хистким, доки панівний режим не візьме на озброєння, хоча б у якості гасла, національне об’єднання всіх «русских», разом з землями, де вони мешкають. «Опорный стержень этого принципа уже ясен: без Белоруссии, Восточной Украины и Новороссии, без Крыма и русской части Казахстана России не жить».

Александр Бородай

  Чи варто дивуватися, що син Юрія Бородая – Александр, в 2014 році виявився тим самим «русским» ДНР, який ніколи на Донбасі не жив, але приперся встановлювати нам «русский мир» и «русскую весну»?
  Мабуть під впливом євразійця Гумільова, Юрій Бородай вирішив, що московське православ’я більше сумісне з ісламом, ніж з католицизмом. Тому Москва має прийти на допомогу усім ісламським регіонам колишнього СССР, бо їх населення стихійно тяжіє до Росії, отже «русское правительство не смеет предавать своих», і повинно «добровільно приєднати» мусульман до імперії.
  Подібні міркування Ю. Бородая з усією очевидністю свідчать – у московства, навіть серед так званих «інтелігентів», зовсім не сформувалася національна етнічна ідентичність. Натомість у них панує імперське ототожнення. Докладніше про це можна прочитати в статті «"русский" = імперський».
  Сам Бородай навіть не уявляв, що етнічна та імперська «Ми»-концепції – дві великі різниці. Це й не дивно – перебуваючи в полоні імперіалістичної парадигми, він просто не уявляв, чогось іншого, а саме – як сприймають етнічну спільність неімперські народи.
  Та й ніколи було займатися такими дрібницями – розумові потуги він спрямував у іншому напрямку. Як зазначено на сайті інституту філософії РАН: Юрій Бородай «выдвинул оригинальную концепцию происхождения сознания через сублимацию сексуальных влечений в пространстве воображения, тем самым внеся большой вклад в развитие отечественной философской антропологии». Розглянемо «величезний внесок» у московську філософську антропологію.

Онанізм – рушійна сила антропогенезу!

  «Оригінальна концепція» побачила світ у книзі «Эротика, смерть, табу: Трагедия человеческого сознания» (М.: «Гнозис», Русское феноменологическое общество, 1996). Доволі розлогий опус на 416 сторінок. Щоб не втомлювати читача, усім викрутасами польоту думки батька «прем’єр-міністра» одного з провідних терористів ДНР, обмежимося самою суттю, у стислому переказі.
  Юрій Бородай поділяв думку Зигмунда Фрейда, що первісні люди, жили «ордою», великою родиною, де вся влада належала «батькові» (за Фрейдом), або як його називав Бородай – вожакові.

Неандертальці

  Ватажок мав виключне право на сексуальні контакти з усіма самками групи. Усі інші самці позбавлялися радощів кохання, ба більше – будь-яка їх спроба розцінювалася ватажком як злочин, і жорстоко каралася.
  Недомінантні самці гомініди примусово пригнічували статевий потяг під загрозою страшної кари. Вони прирікалися на пекельні страждання, бо не могли залишити групу – це означало б для них вірну загибель.
  Інстинкти не можливо пригнічувати тривалий час – це суперечить законам природи. Тому простим самцям первісної «орди» лишалося лише два шляхи: гомосексуалізм або онанізм.
  Далі, у своїх міркуваннях, Бородай здійснює не достатньо обґрунтований висновок. Мовляв, для цих самців сексуальне задоволення асоціювалося зі смертельною небезпекою. Тобто, в уяві первісних людей, розплата за статеве задоволення – смерть. Звідки Бородай взяв такий висновок?

Люди плейстоцену

  Він посилається на той факт, що багато зі знайдених залишків австралопітеків, містять ознаки насильницької смерті заподіяні примітивною зброєю: камінням чи палицями.
  Але які докази, що в невеличкій виборці залишків гомінідів, усі «жертви» загинули через пристрасне кохання? Причиною трагедії могли стати сутички з іншими групами, чи навіть видами приматів, або сварки, з різного приводу, в середині групи.
  Бородай просто нехтує такими можливостями, задля утвердження своєї концепції. На його думку, аби отримати задоволення від мастурбації, і не наражати психіку на відчуття смертельної небезпеки, первісні люди використовували нейтральні для психіки різноманітні знаряддя праці: палки-копалки, рубила та інші речі.

Людина з примітивними знаряддями праці

  Після інтимного застосування, первісна людина вже не могла використовувати інструменти за прямим призначенням. Вони перетворювалися на фетиші й тотеми, а заборона їх у буденному використанні спричинилася до виникнення табу.
  Таким чином, первісна людина сублімувала статевий потяг в онаністичні фантазії та шанування «фетишів». В їх уяві, також здійснювалася помста ватажкові, який не давав утілити мрії про кохання в реальність.
  Подальші міркування Юрія Бородая в книзі «Эротика, смерть, табу» присвячені трансформації сексуальних фантазій онаністів у творчу уяву, яка згодом перетворюється в дієвий інструмент пізнання світу.
  Завершуються роздуми критикою комунізму та капіталізму, і висновком, що Росії потрібно шукати свій «третій» шлях. Що на практиці означає московську імперіалістичну експансію під проводом автократичної, а можливо й тоталітарної, влади.

Александр Бородай з бойовиками ДНР

  Лишається зауважити, що Росія завжди прямувала подібним шляхом, і більшості її населення це приносило лише злидні та упосліджене животіння.
  Більш оптимістичним, для московства, висновком з книги Бородая, могла б стати порада московським можновладцям, трансформувати імперські амбіції в радість ручного самозадоволення. Це б стимулювало їх уяву, і можливо, вони б розвинулися б до пізнання необхідності створити своїм підданим можливості для мирного існування в добробуті. Але Юрій Бородай не спромігся зробити такий висновок.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!