Похід українських козаків на Архангельськ і Помор’я

 

Козаки

  Під час походу загону полковника Марка Боришпольця у глиб земель Московії українці здійснили найбільший північний рейд по тилах супротивника за всю історію козацтва. Козаки подолали шлях від Москви до Карелії, довжиною понад півтори тисячі кілометрів.

Початок славних справ

  Після невдалої спроби армії Яна-Кароля Ходкевича врятувати співвітчизників, які несли службу в гарнізоні московського Кремля, восени 1612 року великий гетьман литовський вирішив повернутися у Річ Посполиту.

Коссак В. Корогва на марші

  Не всі в армії погодилися з таким рішенням. Частина українських козаків, які на початку походу становили дві третини гетьманської армії, вирішила продовжити війну проти Москви.
  Зосередження головних сил московитів у Москві, створювали для козаків слушну нагоду погуляти по тилах ворога. Свій похід «черкаси», як називають їх московські джерела, спрямували на північ. Першим містом на шляху козаків виявилася Вологда.
  Вночі 22 вересня 1612 року козацька армія заскочила місто зненацька. Козакам вдалося захопити міську скарбницю. Вологду захищали два московських воєводи: Долгоруков загинув під час штурму, Іван Оболенський-Мєньшой – накивав п’ятами. Згідно московських джерел, внаслідок штурму місто вигоріло вщент.
  Через три дні козаки залишили згарища Вологди, трохи згодом захопили та спустошили Тотемський та Вельський посади, звідки вирушили в напрямку Вазького Богословського монастиря. Як скаржився в чолобитній царю Михайлу Федоровичу ігумен Євфимій, переможці забрали з монастиря все цінне: від харчів до коштовностей.
  Можливо ігумен перебільшував розміри втрат, намагаючись умовити царя звільнити монастирську братію від сплати ямського податку. У будь-якому разі, козаки нагадали ченцям з берегів річки Вага про потребу дотримувати чернечих обітниць: жити в бідності, пробачати ворогів та виконувати євангельську заповідь – «Не збирайте собі скарбів на землі» (Мф. 6:19).
  Подальший шлях героїчного рейду пролягав в напрямку Устюгу. Козаки здобули і зруйнували Соль Вичегодську, звідки попрямували на Новгород. Місто захоплювати не стали, бо його контролювало шведське військо на чолі з Якобом Понтуссоном Делагарді.

Гедлек Л. Козацька атака

  Козаки вдовольнилися прилеглими територіями. Від кінця 1612 року до осені 1613, вони гуляли по Новгородському та Білозерському уїздах. Якоб Делагарді оцінив бойовий хист козацтва і запропонував їм службу в шведській армії.
  Думки розділилися. За свідченням московських джерел, «литовцы», правильно б написати «литвини», тобто білоруси, пішли до Новгороду на службу в шведському війську. А «черкасы и русскіе воры» (українські козаки та московські повстанці) на чолі з полковниками Марком Боришпольцем та Іваном Сидоркою вирішили продовжити війну з Московією в автономному режимі.

Похід Боришпольця та Сидорки

  Наприкінці листопада 1613 року загін Боришпольця і Сидорки вирушив на Каргополь. Затримані місцеві мешканці повідомили, що Каргопольський острог охороняє сильна залога з гарматами. Щоб уникнути облоги і зимівлі в бідному на харчі краї, козаки вирішили оминути Каргополь.
  Більш перспективною видавався похід на Холмогори та Архангельськ, у яких, на думку козацтва, остроги не добудували. Цілком слушне рішення, якщо врахувати повну відсутність гармат у козацькому війську.

Козацьке військо

  Ворог теж не ловив ґав. До Двинського воєводи князя стольника Петра Пронського дійшли чутки, що на північ йде козацьке військо. Він відрядив воєводу Мойсея Глєбова укріплювати Архангельськ, а сам заходився готувати до оборони Холмогори. Також, в Ємці, перелаштували жіночий Іванів монастир на острог.
  На узвишшях, неподалік від Ємця, розташувалася стрілецька сотня Смірного Чертавського з Холмогорської залоги. Поблизу Ратової-Наволоки козаки потрапили в стрілецьку засідку. Московські джерела повідомляють про повну поразку «литовцев». Далі вони стверджують про захоплені трофеї: три прапори і двох бранців. Бранці неабияк перелякали московітів повідомленням, що вони лише невеличкий авангард, за яким йде семитисячна армія.
  Після «повної перемоги» сотник Смірний Чертовський відвів вояків до Холмогорського острогу, під захист стін та гармат. Козаки повернулися на Вагу. Військова сутичка була лише випробуванням сил для обох військ, а не «повною перемогою» одного з них.
  6 грудня 1613 року військо «переможених» козаків підійшло до стін Холмогор. Ця подія наочно демонструє брехливість московських джерел. Як переможений загін міг узяти в облогу переможців?
  Назустріч загону Боришпольця та Сидорки вийшли стрільці очолювані Смірним Чертовським. Поблизу села Єрзовка супротивники стали до бою. Незабаром стрільці помітили, що з ними б’ється лише козацька піхота.
  Кіннотники, приблизно половина козацького загону, долаючи глибочезний сніг, намагалася оточити московських служивих. Смірний Чертовський наказав відступати, запаливши холмогорський посад разом із церквою Зосими і Саватія. За задумом стрілецького сотника, тактика випаленої землі, примушувала козацьке військо полишити Холмогори, щоб не зимувати в чистім полі. Козаки не зрозуміли московського натяку і взяли острог в облогу.

Нестеренко В. Народне ополчення 1612 р.

  8 грудня в московський полон потрапив козак Ісак Сумбулов, який повідомив холмогорським воякам про намір Боришпольця взяти острог штурмом. Московити вирішили провести розвідку боєм, зробили вилазку. Під час сутички загинув полковник Сидорко. Єдиним ватажком козаків лишився Марко Боришполець.
  10 грудня до Холмогор перебіг Смірко Іванов, який повідомив, що козацький загін налічує близько 600 бійців, лише половина з яких має вогнепальну зброю. Незабаром інший бранець – Олександр Білозерковець повідомив, що козаків вдвічі більше, ніж казав Іванов. Головна бойова сила загону – 300 кіннотників, озброєних пищалями. Обидва бранці стверджували про неминучий штурм, який мав ось-ось розпочатися.

Козаки в бою

  Вранці наступного дня з’ясувалося, що козаки розділилися на два загони і залишили позиції під Холмогорами. Боришполець повів загін на Архангельськ, решта – 300 козаків під проводом сотника Фетка повернулися на Вагу. Начебто, місцем майбутньої злуки обох загонів призначили Каргополь.
  Ця звістка неабияк наполохала московитів в Архангельську. Вони покинули все майно та сховалися за стінами англійської торгової факторії – в Німецькому дворі. Московити розраховували не тільки на мури двору, але й на те, що козаки не наважаться наражатися на конфлікт з Англією.
  Розрахунок виправдався. 14 грудня козаки увійшли до Архангельську, розташувавшись табором на Вагіному острові. Московські вояки відсиджувалися на Німецькому подвір’ї, залишивши посад у повне розпорядження козацтва.
  19 грудня обтяжені великою здобиччю бійці загону полковника Боришпольця залишили Архангельськ і рушили на Онегу.
  Двінський літопис розповів про цю подію стисло: козаки добряче погуляли у Помор’ї, але «у Архангельского города не были, побежали мимо».
  Згодом козацьке військо захопило і сплюндрувало Ніколо-Корельський монастир і ще кілька посадів Онезької землі. За повідомленням московських джерел, неподалік Сумського острогу стрільці розбили козаків. Загін Боришпольця відступив за Заонезькі погости, де їх, буцімто, наздогнали і знов розбили московські воєводи.
  Далі ще цікавіше: «а потом в Олонецких краях они погибли окончательно, хотя и не сразу». (Див. С. 19 у №2 зі списку використаної літератури). Примітка до цього речення повідомляє, що козаки продовжували спустошувати рейдами Помор’я аж до 1619 року.

Московія в часи Смути.

  Вірогідно, козаки перейшли у шведські володіння, де їм дозволили оселитися, а можливо й прийняли на службу. В часи Смути північ Московії спустошили настільки, що місцеве населення завалило царя чолобитними з проханнями допомогти і не брати податки.

Використана література

  1. Двинской летописец. Пространная редакция / ПСРЛ. Т. 33. Л.: Наука, 1977. С.152.
  2.Памятная книжка Архангельской губерніи на 1913 годъ. Архангельскъ: Губернская типография, 1913. С. 10 – 19.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!