Чому Велика Британія і Франція не оголосили війну СССР, після вторгнення Сталіна в Польщу в 1939 році?

 

"Наступна війна в Європі почнеться за Україну". Часопис Look (США) 14.03.1939.

  Повернення московства під виглядом «хороших русских» в ПАРЕ демонструє, що Захід нехтує уроками історії. У новітні часи США цілеспрямовано робили з СССР наддержаву, а Велика Британія та Франція посприяли цьому виходячи з міркувань політичної доцільності.

Перебіг Польської кампанії

  Увесь світ, крім найбільш затятих совків знає, що Друга світова війна почалася 1 вересня 1939 року, через вторгнення III Рейху в Польщу. Через день, задля виконання союзницьких зобов’язань Велика Британія та Франція оголосили війну Німеччині. Але чомусь історики «антифашисти» сором’язливо мовчать про відсутність реакції антигітлерівської коаліції на те, що союзник Гітлера – більшовицький СССР, так само вдерся на територію Польщі та окупував її території.
  Союз Гітлера та Сталіна не становив для Лондона й Парижу жодної таємниці. 10 березня 1939 року Сталін заявив учасникам XVIII з’їзду ВКП(б), що СССР діятиме виключно виходячи з власних інтересів, тому не прийматиме бік Англії та Франції. У серпні того ж року диктатор пролетаріату сказав: «Якщо ми приймемо пропозицію Німеччини, вона, напевно, нападе на Польщу, і втручання Франції та Англії стане неминучим. Західна Європа зазнає серйозних втрат та безладу, а у нас буде багато шансів на вигідний вступ у війну».
  19 серпня два тоталітарні режими уклали торговельну угоду, котра мала на меті допомогти Німеччині витримати можливу економічну блокаду з боку Великої Британії. 24 серпня III Рейх і СССР уклали пакт Молотова-Ріббентропа, в котрому домовилися про узгодження спільних дій, розподіл царин впливу, а також зобов’язалися уникати участі в будь-яких коаліціях, спрямованих проти учасників пакту. Після укладання угоди Молотов дав журналістам чітке визначення позиції СССР: «Фашизм — це справа смаку».

Піднесений настрій Сталіна після підписання пакту Молотова-Ріббентропа. Вони обидва знаходяться поруч на передньому плані, відповідно ліворуч і праворуч від диктатора СССР.

  Можливо уряди Франції та Англії не знали зміст секретних протоколів пакту, згідно котрих Німеччина отримувала Польщу, а СССР – окуповані Польщею землі Західної України і Білорусі, разом з країнами Балтії. Але союзники Польщі чудово розуміли, що Совдеп перебуває стосовно Німеччини, щонайменше в стані дружнього нейтралітету.
  Після вторгнення німці стрімко захопили значну частину країни, і вже 14 вересня оточили Варшаву. Допомога союзників польській армії обмежилася боями місцевого значення між німецькими та французькими військами, бо Британія виявилася неготовою надіслати хоч якусь військову допомогу раніше жовтня.
  Тим часом «сброд тонкошеих вождей» московського пролетаріату уважно спостерігав за подіями в Польщі. У разі запеклої війни між Німеччиною та Польською коаліцією сталінська камарилья дотримувала б нейтралітету, щоб не допомагати жодній зі сторін, і розпочати бойові дії лише коли супротивники добряче виснажать одне одного.
  Але оскільки Велика Британія та Франція обмежилися млявою «дивною війною», панівний в СССР режим вирішив окупувати східні території, які на той час входили до складу Польщі. З цієї миті до «дивної війни» додалася не менш дивна байдужість урядів Франції та Британії щодо збройної агресії гітлерівського союзника – СССР.
  Внаслідок спільної агресії проти Польщі III Рейх окупував 188 тисяч км² території з населенням 23 мільйони осіб, а СССР – 200 тисяч км² з 12 мільйонами населення. . Обидва тоталітарні режиму отримали ресурси, необхідні для подальшого ведення бойових дій, які охопили більшу частину Європи. Після чого Німеччина швидко розбила французьку армію і окупувала частину Франції, Данію та Норвегію.
  Через байдуже ставлення союзників Польщі до московсько-більшовицької агресії, сталіністи переконалися, що не існує жодних перешкод для поглинання країн Східної Європи. Протягом нетривало часу Совдеп окупував країни Балтії та частину Румунії, але отримав жорстку відсіч від фінської нації.
  22 червня 1941 року несподівано для Кремля, СССР перейшов з гітлерівської коаліції до антигітлерівської, і в ході Другої світової війни окупував ще декілька східноєвропейських країн: Болгарію, Угорщину, Чехословаччину, Польщу та частину Німеччини. Союзники Сталіна по антигітлерівській коаліції погодилися, що всі окуповані Совдепом країни входять до московсько-більшовицької царини впливу.

Аргументи на виправдання урядів Великої Британії та Франції

  Один з головних аргументів на виправдання нехтування урядами Великої Британії та Франції агресії СССР проти Польщі – умови пакту взаємодопомоги між Польщею і Британією укладений 25 серпня 1939 року. У першій статті котрого йшлося: «У випадку якщо одна з Договірних сторін буде залучена у воєнні дії з європейською державою внаслідок агресії, вчиненої останньою проти зазначеної Договірної сторони, інша Договірна сторона негайно надає Договірній стороні, залученій у воєнні дії, всю необхідну від неї підтримку та допомогу». Секретні протоколи до цього пакту чітко визначали, що в якості «європейської держави» слід розуміти виключно Німеччину. Отже, формально уряд Англії не обіцяв захищати Польщу від СССР.
  Утім, формальності укладеної угоди між Великою Британією та СССР проти III Рейху не завадили англійському уряду розпочати війну проти нейтрального Ірану, аби вторувати зручний шлях для ленд-лізу, та оголосити війну Фінляндії, що зупинило фінську армію від звільнення поневолених Москвою фіно-угорських народів.
  Отже, виправдання формальностями Пакту взаємодопомоги між Польщею і Британією – не більше ніж банальне юридичне крутійство.
  Інший аргумент – Велика Британія і Франція прагнули уникнути війни на два фронти, бо не приготувалися навіть до боротьби з однією Німеччиною. До того ж населення обох країн не бажало нової великої війни, оскільки не забули про жахіття Першої світової.
  Аргумент відповідає дійсності, але залишається питання – чому у виборі, з якою з двох тоталітарних диктатур битися, обрали саме Німеччину? Адже на ту мить Гітлер не встиг скоїти й тисячної долі злочинів проти людства, які не вагаючись творили московсько-більшовицькі окупанти на загарбаних територіях. Англійський і французький уряди знали про влаштований ленінською клікою червоний терор, жертвами якого стали сотні тисяч безвинних осіб, два Голодомори, жахіття колективізації та концтаборів Гулагу. Тоді як гітлерівський концтабір Аушвіц та йому подібні перебували ще на стадії проектів.

Черчилль, Сталін, Гарріман

  Відповідь доволі проста: західні союзники зважили, що на відміну від Совдепа, Німеччина позбавлена значних сировинних і людських ресурсів, тому видавалося, що з нею легше впоратися. До того ж Захід завжди приходив на порятунок Московії, натомість як серед самих європейських країн існували гострі суперечності та конфлікти. Тому політики Франції та Англії вирішили за рахунок підтримки дужчого режиму знищити слабкішу диктатуру Німеччини, з якою, до того ж, воювали порівняно нещодавно – якихось двадцять років тому. Почасти розрахунок виявися вдалим: основний військовий тягар у війні з Німеччиною випав на долю СССР.
  Задля того аби втягнути Сталіна у війну проти Гітлера, уряди Англії і Франції вдали ніби повірили в московські баєчки про «захист братніх народів українців і білорусів», і навіть не задалися питанням – а що дає право Кремлю вдавати з себе «рятівника»?
  І Франція, і Британія напередодні совкового вторгнення визнавали окуповані Сталіним території частиною Польщі. Ці землі ніколи не входили до складу Російської імперії. Більше того, після Першої світової війни українці і білоруси створили власні незалежні держави, край яким поклала московсько-більшовицька та польська агресії. З таким же успіхом можна вважати спільне вторгнення СССР і Британії в Іран «турботою про братній іранський народ».
  Наступний аргумент – на момент вторгнення СССР Польща фактично припинила існувати як держава. І хоча Лондон прихистив польський уряд у вигнанні, ніхто не бажав розпочинати заради нього нову війну з небезпечним ворогом. Тобто, аргументи штибу «ми вже допомогли вам на 500 мільярдів доларів, повертайте їх, поки ми допомагатимемо вашому супротивнику» винайшли задовго до лідера Make America Great Again.

Наслідки

  Московсько-більшовицьки окупанти розпочали масштабний терор, щойно зайняли території Західної України і Білорусі. Розстрілювали та депортували цілі верстви населення. Тільки в Катинському лісі чекісти знищили понад 21 тисячу польських офіцерів. З урахуванням подальшої окупації країн Східної Європи, жертвами московського комунізму стали десятки мільйонів осіб.
  Світ наочно переконався, що міжнародне право нічого не важить, якщо його порушують озброєні до зубів диктатури. Велика Британія, яка вступила у світову війну заради захисту польської незалежності, після поразки Гітлера погодилася, аби Польща опинилася під більш кривавою кормигою московського більшовизму.
  Внаслідок недалекозорої політики західних членів антигітлерівської коаліції, багато хто в світі й досі вважає Гітлера чи не єдиним тодішнім світовим злом, а Сталіна – переможцем, що врятував світ від «брунатної чуми». І нехтують тим, що на рахунку «рятівника» десятки мільйонів жертв: страчені та закатовані чекістами невинні люди, заморені Голодоморами казахи та українці, замордовані в концтаборах Гулагу в’язні, депортовані народи, солдати, що загинули на спровокованій і розв’язаній Совдепом світовій війні тощо.

Колаж: світлина зі спільного комуно-нацистького параду в Бересті на честь завершення окупації Польщі на тлі чергового кремлівського недомірка

  Теперішні московські спадкоємці Сталіна продовжують ту саму політику, виправдовуючи історичними побрехеньками право на окупацію незалежної України. Сьогодні українську визвольну боротьбу підтримують усі провідні європейські країни: Німеччина, Велика Британія, Франція, Норвегія, Литва, Польща, Румунія і це далеко не вичерпний перелік. Низький уклін і величезна подяка їм усім за дуже важливу допомогу, яка рятує нашу націю і державу.
  Але виходячи з уроків Другої світової війни варто врахувати, що найменший компроміс з московством, у подальшому може обернутися величезним лихом. Як кажуть самі московити: «коготок увяз – всей птичке пропасть». Так звана «московська опозиція» прагне лише перезавантажити імперію, аби та з часом породила нових сталіних і путіних.
  Непокаране зло завжди повертається, тому заради сталого миру в Європі, світ має сказати: «ніколи знову» московській імперії та її імперіалістам усіх ґатунків.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!