За Вашу і нашу Свободу!

 

Бійці чеченського батальйону імені Шейха Мансура на українській вулиці, названій на їх честь. 2022 рік

  Перші успіхи Російського добровольчого корпусу та Легіону «Свобода Росiї» засвідчили — визволення поневолених Москвою народів здобудуть представники цих народів. Україна та українці мають посприяти Божій волі — перетворитися на локомотив визвольних рухів усіх, кого уярмила Москва.
  Тим більше, що цього прагнуть усі найкращі представники колонізованих Москвою народів, а Україна та світ виходитимуть з відповідного досвіду та історичних прецедентів.

Прецеденти часів Хмельниччини

  Жодна визвольна війна України не відбувалася без ініціатив українців, спрямованих на пошук союзників в таборі супротивника. Добу княжої Русі-України та Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського залишимо поза розглядом, через те, що більшість конфліктів та союзів відбувалося на ґрунті особистих амбіцій та взаємин князів.
  Зовсім інша річ почалася в часи Хмельниччини. Протистояння, що почалося з прагнення Хмельницького помститися за особисту образу, підсилене бажанням козацтва отримати рівні права із шляхтою, перетворилося в прагнення козаків створити власну державу.
  Українці та білоруси і зараз розуміють мови один одного без перекладача. Мабуть тоді мовна близькість була ще більшою. До того ж, значна частина населення Литви, як тоді називалась Білорусь, та України сповідували православ'я, на противагу польському католицизму. Навіть у першому реєстрі козаків третину становлять люди, що народилися в Мінську, Могилеві та інших містах тодішньої Литви.
  Усе це дало підстави Хмельницькому заявити права на білоруські землі, як частину козацької держави. Вже 1649 року року Гетьман Богдан, посилаючись на княжу добу, заявив польським послам, що вважає литвинські (білоруські) землі підвладними собі.
  На підтвердження прав Хмельницький призначив полковника Івана Золотаренка наказним гетьманом Сіверщини та Білорусі. Під його проводом Ніжинський, Стародубський та Чернігівський полки оволоділи Бобруйськом, Гомелем та деякими іншими містами литвинів.

Облога Бобруйська козаками Хмельницького, 1649 рік

  Згодом звання полковника білоруського, могилівського та гомельського отримав Іван Нечай. Полковим містом вважалися Чауси, але військове керівництво деякий час розташовувалося в Старому Бихові, до захоплення міста московитами в 1659 році, а згодом у Слуцьку. Сотенні міста: Акулино, Вербіж, Гомель, Гори, Городенка, Заболоття, Заозеро, Межево, Могильов, Новий Бихів, Пропойськ, Рогоза, Святозеро, Слизьке, Смоляни, Уланів, Чауси, Чериків, Чичерськ.
  Після того як полковник Нечай потрапив у полон, Білоруський полк очолив Денис Мурашко. На початку 60-х років XVII століття цей полковник білоруський та могилівський відмовився коритися всім: Речі Посполитій, Гетьману України, царю Московії, канцлеру ВКЛ. Отже ініціативу Дениса Мурашка можна вважати далеким пращуром Білоруської Народної республіки, яка постала через чверть тисячоліття потому.
  Серед інших діячів з оточення Хмельницького варто пригадати литвинських (білоруських) полковників Філона Гаркушу та Костянтина Поклонського, чия діяльність вплинула на перебіг визвольної війни.
  Хмельницький активно працював і з польськими дисидентами. Не без української підтримки шляхтич Олександр Костка-Наперський 14 червня 1651 року здійняв повстання в польському Підгаллі. Хоча виступ уже 24 червня придушив колишній Великий канцлер коронний, сенатор, єпископ краківський Пйотр Гембіцький, сам факт співпраці українських та польських повстанців знаменний.

Дебіцький С. Олександр Костка-Наперський. 1905 р.

  Гетьман Богдан, як майстер політичної інтриги, грав не тільки на шахівниці Польського королівства та ВКЛ. Для впливу на московського царя в 1649 році він зблизився з Тимофієм Анкудіновим. Цей пан проголосив себе царевичем Іваном Шуйським — сином колишнього царя Московії Василія Шуйського.

  Обставини склалися так, що в Хмельницького не виникла потреба повторювати події Смути, та допомагати Анкудінову-Шуйському повторити стрімкий злет царя Дмитрія I. Можна не сумніватися, що в разі потреби Богдан не вагався б ні хвилини.

Визвольні змагання Нового часу

  Хмельницькому не вдалося збудувати незалежну козацьку державу. Але його зусилля надихнули прийдешні покоління. Після краху московського самодержавства, українці заходилися виборювати волю України.
  Діячі Центральної Ради чудово усвідомлювали, що вирватися з цупких московських лабет Україні самотужки не вдасться. Тому Рада ініціювала з'їзд поневолених народів Росії. На той час поневолені Москвою народи ще не зрозуміли, що позбутися московської кормиги мирним шляхом не можливо. Прозріння прийшло надто пізно. Було каяття, та не було вороття.
  Похибки Перших визвольних змагань врахувала нова генерація борців за Волю України. Заради вишколу військової старшини частина українських націоналістів погодилася на створення національних військових частин під орудою III Рейху. Так постали батальйони Нахтігаль та Роланд, дивізія Галичина.

Бійці з прапором батальйону Нахтігаль. 1941 р.

  Слід зауважити, що сподіваючись на визволення своєї землі, на боці Німеччини билися не тільки українці, а й військові частини вірмен, козаків, підрозділи мусульман та представники інших народів СССР.
  Пригадаємо, що Субхаш Чандра Бос задля визволення країни з під оруди Великої Британії створив легіон СС «Вільна Індія», і за це на батьківщині вшановується як національний герой.
  Українські націоналісти мало сподівалися на добру волю Гітлера, тому числили насамперед на власні сили. Українська повстанська армія розгорнула кампанію по залученню всіх поневолених Москвою народів до спільної збройної боротьби. В УПА воювало чимало неукраїнських бійців, деякі навіть створили власні національні бойові підрозділи.
  По закінченню Другої світової війни зусиллями революційної ОУН виник Антибільшовицький Блок народів (АБН). Згодом, АБН, у спілці з іншими учасниками Всесвітньої антикомуністичної ліги, врятували декілька країн від червоного терору, великих стрибків, колективізацій, голодоморів, культурних революцій та інших наслідків керованої з Кремля світової комуністичної революції.

Ізраїль та Ліван

  Ідею «ворог мого ворога — мій друг», використовували не тільки українські націоналісти. Пригадаємо, що в усьому світі націоналістами звуть учасників національно-визвольної боротьби, і тільки імперіалістичне московство спотворило первісний сенс цього слова.
  Ізраїль, у боротьбі за збереження держави євреїв, радо підтримував потенційних союзників. Наприклад, після початку громадянської війни в Лівані, для протидії Організації визволення Палестини та Хезболлі, на півдні країни створили Армію Вільного Лівану, яку очолив Саад Хаддад.

Емблема Армії Південного Лівану

  Уже в січні 1976 року ізраїльтяни розпочали допомагати армії Південного Лівану зброєю, харчами, медикаментами і навіть зарплатнею для військовослужбовців. Через гарну оплату праці до армії радо долучалися навіть ліванці байдужі до ідеології військового керівництва. Ізраїль підтримував збройні сили Вільного Лівану, що в 1980 році змінили назву на Армію Південного Лівану (АПЛ), до 2000 року.
  Співпраця АПЛ та Ізраїлю стабілізувала регіон. Тільки через тиск ззовні Ізраїль погодився на початку нового тисячоліття виконати резолюцію СБ ООН № 425 від 19 березня 1978 року, та припинити підтримку Армії Південного Лівану.

Сучасна РФ

  РФ не вагаючись створює бандформування з прибічників «русского мира», завдяки яким виникають квазідержави, що перебувають під жорстким контролем Кремля. Просто пригадайте події в Абхазії, Придністров'ї, Донеччині та інших збурених Москвою регіонах незалежних держав, що постали на уламках комуністичної імперії СССР.
  Декого хвилює моральний аспект: якщо Україна підтримає борців за незалежність Ідель-Уралу або Казакії, чи не перетворимося ми на Москву №2?

  Питання риторичне. На відміну від РФ Україна не прагне відновлювати імперію та анексувати нові території. Наша держава зацікавлена жити в мирному співіснуванні з сусідами, і те що Україна допоможе їм здобути незалежність, тільки поліпшить добросусідські взаємини.
  Задля реалізації цієї мети Україні варто допомогти створити поневоленим Москвою народам збройні підрозділи, які згодом перетворяться на осереддя армій нових незалежних держав, що постануть на уламках РФ.

Спільна визвольна боротьба

  Наразі від московської агресії Україну боронять національні підрозділи поневолених Москвою народів.

Нарукавний шеврон полку імені Кастуся Калиновського

  Полк імені Кастуся Калиновського сьогодні бореться за Волю України, аби завтра здобути Свободу Білорусі. Прообраз полку Калиновського слід шукати не так у Білоруському полку Золотаренка і Нечая, як у вільній території полковника Мурашка.

  Пригадаємо також рейкову війну білоруських партизан 2022 року, завдяки яким блокувалося перекидання московських військ для участі в бойових діях проти України.
  Україна не прагне панувати в Білорусі, як це робить Москва. Українців цілком влаштовує вільна дружня держава білорусів, на кшталт Чехії чи Литви.
  Те саме можна сказати про чеченських військовиків у складі Збройних Сил України. Їжакові зрозуміло, що батальйони імені Шейха Мансура чи імені Джохара Дудаєва воюють не за те, аби приєднати Чечню до України.

Емблема чеченського батальйону імені Шейха Мансура

  Захищаючи Україну, чеченці відстоюють право на існування власної держави, яку Україна визнала територією тимчасово окупованою РФ. Чеченські батальйони у лавах ЗСУ — ядро майбутньої армії незалежної Ічкерії.
  21 вересня 2022 року активісти визвольного руху Башкортостану проголосили створення «Комітету башкирського спротиву». 10 жовтня його провідники оголосили, що беруть курс на незалежність Башкортостану та створення власних збройних сил. На заклик провідників відгукнулися місцеві активісти: восени того року в Башкортостані запалав військкомат та офіс московських комуністів.

Акція Комітету башкирського спротиву

  Україна мусить підтримувати всіх борців поневолених народів задля їх визволення з під московської кормиги. Добровольців тих народів варто і треба приймати до лав ЗСУ, аби вони отримували вишкіл та бойовий досвід, щоб після розпаду РФ створити ядро армій нових незалежних держав.
  Привабливими для добровольців мають стати не тільки ідеї національного визволення, але й гарна винагорода за ратну працю в лавах ЗСУ. Звісно не за рахунок українських бійців, які теж повинні отримувати гідну, і не меншу, винагороду за захист Батьківщини.
  Антиімперські гасла: «За Вашу і нашу Свободу!» та «Воля народам! Воля людині!» зараз актуальні як ніколи.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!