Заміна назви «Росія» на «Московія»: користь і ризики для України

Не Росія, а Московія

Цзи Лу запитав: «Вейський правитель має

намір залучити Вас до управління державою.

Що Ви зробите насамперед»?

Конфуцій відповів:

«Необхідно розпочати виправлення імен».

«Лунь юй», глава Цзи Лу

  На межі 2022 та 23 років українці зібрали понад 25 тисяч підписів під петицією до Президента України В. Зеленського офіційно перейменувати Росію на Московію. Президент дав доручення уряду «вивчити питання». Розглянемо й ми плюси і мінуси відновлення історичної назви імперії.

Історична справедливість

  Історичні джерела засвідчують, що в княжу добу питома назва «Русь» стосувалася виключно земель Наддніпрянської України. Натомість, до одруження князя Московії Івана ІІІ на Софії Палеолог назва «Росія», як і «Русь», стосовно підвладної території, московські володарі не використовували в офіційних документах. Вірогідно, під впливом ромейського (візантійського) почету Софії, московство почало вживати утворену внаслідок помилкового перекладу Біблії назву «Росія».
  Аж до перемоги у Північній війні в 1721 році, ту країну офіційно називали Московією або Московським царством, а її мешканців – московитами. І лише з подачі українського попа Феофана Прокоповича цар Пьотр I наважився змінити назву підвладної країни на «Російська імперія».
  Повернення України до правдивої назви північного сусіда наголосить, що Московія мало причетна до спадщини Давньої Русі, столиця котрої дотепер розташована в Києві.
  Ця позиція України спричинить шалену лють московства, разом зі звинуваченнями у «переписывании истории».

  Будь-яка наука розвивається через зміну парадигм, як це продемонстрував Томас Кун у книзі «Структура наукових революцій». Хоча його розвідка стосувалася насамперед фізики, але ті самі принципи вагомі й для всіх гуманітарних наук. Бо інтерпретація накопичених знань змінюється відповідно до отриманої інформації та зробленої на їх підставі нових гіпотез та відкриттів. Отже, застигла, мов муха в бурштині, історія без змін («переписувань»), не що інше ніж пропаганда, непорушність якої охороняє сокира опричника.
  Не становить таємниці, що історія Давньої Русі ґрунтовно спотворена Карамзіним, Погодіним, Шахматовим та іншими мединськими, твори котрих з цього питання важать не більше ніж імперська пропаганда, оскільки на підтвердження своїх висловлювань про пряме походження московської держави з давньоруського джерела, вони висуваються лише шовіністичні гасла та умоглядні спекуляції. Жодних вагомих доказів з царини історичних джерел чи мовознавства вони навести так і не спроміглися.
  Відновлення історичної назви Залісся – колонії Давньої Русі, руйнує самі основи використання нею московських історичних міфів «адіннарот», «мишибратья» та претензії на історичну та культурну спадщину Русі-України.
  В українській мові існує розрізнення понять «росіянин» та «руський», котре, на жаль, відсутнє в більшості іноземних мов. Нерозуміння нетотожності назв «Русь, руський» та «Россия, русский» знімає повернення питомої назви «Московія» та «московити», оскільки їх відповідники або наявні, або легко можуть бути створенні в мовах народів світу. Повернення України до «исконно-посконной» назви імперіалістичного сусіда «Московія», руйнує підвалини їх претензій на «спільну колиску трьох братніх народів» та зазіхань на спадщину Давньої Русі.
  Натомість, Україна та українці отримують чудовий інструмент відновлення історичної правди, яку Москва переховувала за ширмою словесних вивертів та оманливої пропаганди. Важливість правильної назви людство розуміло з давніх давен. Прикладом чого служить епіграф до цієї статті. Передбачаючи звинувачення «у вириванні слів з контексту» наведемо відповідний уривок з «Лунь юй» повністю.
  Цзи Лу запитав (Вчителя): «Вейський правитель має намір залучити Вас до управління державою. Що Ви зробите насамперед?»
  Конфуцій відповів: «Необхідно розпочати виправлення імен».
  Цзи Лу запитав: «Ви починаєте здалеку. Навіщо потрібно виправляти імена?»
  Вчитель сказав: «Який ти неосвічений, Ю! Шляхетний чоловік виявляє обережність стосовно того, чого не знає. Якщо імена неправильні, слова не мають під собою підстав. Якщо слова немає під собою підстав, то ці справи неспроможні здійснюватися...
  Тому шляхетний чоловік, даючи імена, має вимовляти їх правильно, а те, що вимовляє, правильно здійснювати. У словах шляхетного чоловіка не повинно бути нічого хибного».

Афоризм Конфуція

  Повернення до питомої назви сусіда допоможе Україні зруйнувати московську імперіалістичну міфологію, засвідчить давність української ідентичності та сприятиме відновленню правдивої історії Східної Європи.

Аспекти міжнародних взаємин

  Зміна назви країни з її власної ініціативи явище пересічне, яке легко сприймається світовою спільнотою. Пригадаємо, як світ залюбки погодився на існування Туреччини замість Османської імперії (Блискучої Порти) чи зміну назви Верхня Вольта на Буркіна-Фасо.
  Зрозуміло, що перейменування одної держави іншою, не знайде одностайного схвалення рештою країн. Але збудить у них, щонайменше, зацікавлення: чому так відбувається. На ту мить Україна мусить виявити здатність провести потужну інформаційну кампанію, аби довести до світової спільноти власну історичну парадигму. Можливо, саме через відсутність відповідних інформаційних ресурсів, попри звернення української громадськості, Президент України так і не розпочав зміну назви імперіалістичного сусіда.
  Бо без відповідного інформування світу про підстави та мету перейменування, світова спільнота може сприйняти наші дії як глузування з ворога чи необґрунтовану примху керівництва нашої держави. До того ж, без офіційної згоди кремлівського режиму ООН, міжнародні організації та керівництво більшості країн світу не погодяться з ініціативою України, і збережуть в офіційних документах запропоновану Москвою назву.

Московія, а не Росія

  Та навіть за таких умов українську ініціативу приймуть інтелектуально чесні журналісти та історики, а слідом за ними – громадська думка їх країн. Як вода камінь точить, так і відновлена назва «Московія» поступово і невпинно впливатиме, на підсвідомому рівні, на іноземних політиків так науковців. У суворій відповідності до зміни світоглядних парадигм, досліджених Томасом Куном.

Деколонізація імперії

  Ідея повернути Московії питому назву лютить московських імперіалістів аж до сказу. Здавалося б, ну що їм до того, як українці називатимуть московство та їх країну? Наприклад, німці не відчувають жодного дискомфорту від того, що інші народи звуть їх країну не Deutschland, а Німеччина, Germany, Allemagne тощо. Фіни не засмучуються коли чують Finlande чи Фінляндія, замість їх питомої назви Suomi.
  Чому ж московство сприймає повернення до власних джерел на рівні «мови ворожнечі», якщо вжити визначення з політкоректного словничка цензорів США.
  Справа в тім, що без міфу про давньоруську колиску Московії, Москва втрачає ореол великодержавності. Руйнується вся конструкція «Великой России», яку так звуть на противагу «Малой и Белой Руси». Хоча й так співвідношення великого і малого, легко зрозуміти на прикладі Малої Греції, тобто власне Давньої Еллади, та її колоній у Південній Італії, що отримали назву Великої Греції. Та і в самому московському «языке» чітко розрізняють поняття «малої» та «великої» батьківщини. Тобто рідного краю та імперії, в котрій доводиться жити.
  Стосовно всіх поневолених Москвою народів, зміна назви матиме найбільш далекосяжні наслідки. Якщо зараз панівний режим хоч якось заколисує їх оксюмороном «многонациональный российский народ», то із поширенням відновленої назви усе може докорінно змінитися.
  Оскільки в якості імперського політоніма використовується прикметник «русский», то словосполучення його з іменником етнічної назви звучить цілком природно: «русский бурят», «русский ненец», «русский эрзянин» тощо.
  Чого геть позбавлені назви «московит чеченец» або «московит ингерманландец». Понад те, повернення до вжитку питомої назви може нагадати мешканцям регіонів, що вони рязанці чи вятчани, а зовсім не московити. Тому відновлення Україною історичної назви сусідньої держави – Московія, подібно до скальпеля хірурга, розкриє справжню сутність імперії та реальне становище поневолених нею народів.
  Зрозуміло, що українське перейменування не змінить імперіалістичної сутності Московії, але здатне суттєво вплинути на перебіг інформаційної складової нашої національно-визвольної боротьби: утвердити історичну справедливість та завдати дошкульних ударів імперіалістичній пропаганді. Реалізувати цей задум можливо через наполегливу працю в галузі освіти та науки, численні публікації у вітчизняних та іноземних ЗМІ, як і використання відновленої назви на різних міжнародних форумах. Як усе незвичне, процес пройде стадію заперечення, котру змінить компроміс, і завершиться все прийняттям світової спільноти.

Афоризм Лао-цзи

  І в цьому тривалому процесі, все починається не з указу Президента України, а зі свідомого ставлення до власної лексики кожного українця. Коли до зміни назви імперії та імперіалістів дозріє більшість нашого суспільства, владі не залишиться іншого вибору, як підтримати народну ініціативу. Це саме той випадок, коли суспільні зміни залежать від кожного з нас.

  Як сказав давній китайський філософ Лао-цзи: «Навіть шлях у тисячу лі починається з першого кроку». Поза сумнівом, українська нація пройде шлях, наприкінці якого назва «Росія» залишиться лише в підручниках історії, як це сталося зі «Священною Римською імперією німецької нації», «Османською імперією» чи III Рейхом.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!