Доноси як феномен московської спільноти

 

А ти написав донос?

  Росія — єдина країна, де всю повноту влади опанували чекісти. На їх організації лежить відповідальність за втілення в життя політики державного терору, який забрав і зламав життя десятків мільйонів людей. Лише частково підтримку влади катів можна пояснити масованою пропагандою та невисоким культурним рівнем населення. Причина закорінена у вікових традиціях московської держави, яка з моменту заснування ґрунтувалася на тісній взаємодії схильної до терору влади з системою доносів.
  Це головні «духовные скрепы» «русского мира», що зрослися подібно до сіамських близнюків. Червоною ниткою доносів прошита вся історія московської держави. Завдяки обмовам століттями зміцнювалася владна вертикаль, яка сягнула краю в державному терорі сталінського тоталітаризму. Якщо хтось думає, що все залишилося в минулому, той глибоко помиляється.

За часів самодержавства

  Завдяки доносам Івана Калиту призначили головним збирачем данини для Золотої Орди в північно-східних землях колишньої Русі. Ця подія — точка відліку в зародженні державності Московії.
  Успіх надихав. Москва високо оцінила ефективність кляуз, і всіма силами заохочувала доносництво. Обмовляли всі, не зважаючи на родинні зв’язки або місце в соціальній ієрархії. На досягнутому ніхто зупинятися не збирався — система доносів розвивалася в прямій відповідності зростанню Московської держави.

Лебедєв К. "К боярину с наветом". 1904 р.

  Від Івана Калити до Івана Грозного доноси подавали як чолобитні, або їх шепотіли на вушко царевим людям. Невміння більшості населення читати та писати серйозно гальмувало подальший розвиток важливого починання. Написання ябеди потребувало платних послуг писаря. Зайві накладні витрати донощиків стояли на заваді розвитку суспільно корисної ініціативи московитів.
  Романови вдосконалили систему: зробили доносництво складовою державної політики, оформили їх у «Слово и дело государево». Через брак грамотних людей на Московії, доноси дозволили подавати в усній формі. Публічний вигук «Слово и дело государево», мав привернути увагу служивих людей. Їм ставилося в обов'язок відреагувати на сигнал, і доправити крамольника куди слід, а тамтешні досвідчені кати свою справу знали!
  Перші Романови не тільки заохочували донощиків, а й карали чистоплюїв, які нехтували справою державної ваги. Недонесення вважалося державним злочином. Усі, хто знав про крамолу, але не подав сповіщення, підлягав смертній карі разом з родиною.
  Стимуляція донощиків виявилася настільки продуктивною, що Таємний Приказ, а згодом його спадкоємця — Таємну канцелярію, буквально завалили наклепами. Органи не могли впоратися з потоком інформації. Страждала справа державного значення.
  Щоб нормалізувати роботу установи, цар Пьотр I наказав допитувати донощиків, і розпочинати розшук лише за наявності вагомих підстав. Тоді ж почали карати за хибний донос. Щоб не занепало благе починання, для заохочення кляузників запровадили нові стимули у вигляді частки майна засудженого, або звільнення з кріпацтва, в разі доносу на свого пана.

Доноси і допити

  Дали плоди й зусилля Петра з просвітництва Московії. Зі зростанням грамотності, поширилися письмові доноси, майже зник на вулицях несамовитий вигук: «Слово и дело государево». Донос став таємним, що зменшувало ймовірність помсти родичів виказаної жертви.

Революціонери та реакціонери

  Доноси заохочував як царат, так і його запеклі супротивники. Бо при всьому багатстві вибору альтернативи цьому феномену в Російській імперії немає і не буде. «Не такие русские» часів царату — декабристи, одразу після перемоги над самодержавною тиранією, планували створити Міністерство Державного Благочинія: відповідник Таємної канцелярії та прообраз ЧК-КГБ-ФСБ.
  З посиленням революційного руху в Російській імперії доносництво поширювалося в лавах борців із царатом. Встановлено, що на VI (Празькій) Всеросійської конференції РСДРП(б), у січні 1912 року, з 28 делегатів, близьких Леніну товаришів, щонайменше четверо працювали на охранку.
  Провокатори сприяли подальшому розвитку системи донесення. Але кожне явище має зворотний бік — стукачі почали шкодити царату.
  Провокатор охранки Мордехай Бодров застрелив міністра внутрішніх справ Аркадія Столипіна. Став хрестоматійним приклад керівника Бойової організації есерів Євно Азефа, який усував партійних конкурентів руками охранки, а за допомогою соратників по партії винищував царську адміністрацію. При цьому отримував гроші як від революціонерів, так і від реакціонерів. Після викриття соратниками по терору, Азеф відбувся легким переляком, і через багато років спокійно помер у власному ліжку.

Євно Азеф

  Після більшовицького перевороту чиновники Охоронного відділення, що опинилися в еміграції, назвали таємними співробітниками свого відомства комуністичних очільників Луначарського та Розенфельда (Каменєва). Масовість провокаторства робить зрозумілим, чому одразу після повалення самодержавства, революційні маси, незалежно від партійної приналежності, заходилися дружно нищити архіви поліції та Охоронного відділення.
  Більшовики ліквідували залишки архівів охранки, але не порушили усталену традицію. Не можна різати курку, що несе золоті яйця. З моменту виникнення ВЧК контора розгорнула бурхливу діяльність із створення розгалуженої мережі інформаторів. Донощики навіть отримали спеціальну назву «сексот» — «секретный сотрудник».
  Для популяризації доносництва більшовицький режим не шкодував ані сили, ані коштів. Документальні кінохроніки та ігрові фільми сталінської доби рясніють викривачами «ворогів народу». На партійних, профспілкових, комсомольських і піонерських зборах повідомлення «про ворогів совєтської влади в наших лавах» стали невід’ємним ритуалом збіговиськ.
  З особливим піднесенням комунізм розбещував дитячі душі. Як зразок для піонерського наслідування, юним ленінцям навіювали бути схожими на Павліка Морозова. За комуністичною легендою, він зажив слави та шану за виказ рідного батька, і через це загинув від рук куркулів.

Юдин В. Ілюстрація обкладинки книги В. Губарева "Павлик Морозов", 1979 р.

  Сюжет настільки відповідав національній вдачі, що віддзеркалився в московському фольклорі.

«На стене висит топор, и простынка розовая.

 Мы с папашкой поиграли в Павлика Морозова».

  Після падіння комунізму, в країнах сателітах СССР розкрили архіви комуністичних спецслужб. Вони засвідчили, що в лавах професійних стукачів перебувало не менше 1% населення країн соціалістичного табору.  

  Архіви КГБ СССР закриті, і, мабуть, ніколи не потраплять у відкритий доступ. Але якщо перенести пропорції країн Варшавського блоку на совкову дійсність, виходить, що в Совдепі стукали не менше двох мільйонів осіб. Це мінімум, бо та країна йшла «впереди планеты всей». У тому числі й за кількістю стукачів. Семен Ігнатьєв, який очолював МГБ у 1951 – 1953 роках, оцінював кількість сексотів у СССР в 10 мільйонів осіб.
  Донесення не просто феномен московської вдачі, а й ціла система аморального виховання. Власним дітям стукачі прищепили думку, що «сигнал куди слід» допомагає робити кар'єру і досягати успіхів, у суспільстві, що цінує кляузника.
  Чекісти невтомно вербували стукачів, бо за кожного завербованого отримували премію в 100 рублів. Нічого особистого, тільки бізнес. Явище створило цілий професійний словничок: «источник», «сигнал», «фигурант агентурного дела» та їм подібні.

Скарги трудящих

  На піку найбільшого розквіту народного руху донесення, система стукачів почала працювати проти комуністичної диктатури. Цей момент зі смаком змальовано в романі Володимира Войновича «Життя і надзвичайний пригоди солдата Івана Чонкіна».
  Один із персонажів хизується перед головним героєм, що задля боротьби з більшовицькою владою, писав доноси на всіх здатних принести реальну користь сталінському режиму. Завдяки простому олівцю він ліквідував цілу дивізію завзятих будівельників комунізму, за прямої підтримки НКВД.

Послухайте, товаришу міліціонере!

  Персонаж сатиричний, але в кожному жарті наявна лише частка жарту. Завдяки синтезу доносу з державним терором, диктатура псевдопролетаріату знищувала людей, які могли реально розвивати та зміцнювати червону імперію. Масове донесення стало однією з причин деградації комуністичного режиму.

Стукачі сучасності

  Крах комунізму не зашкодив стукачам. Перший керівник КГБ у новоствореній державі РФ Бакатін попередив: «Передача архівів з агентурою тільки через мій труп». Йому в такт заявив перший директор ФСБ Степашин: «Агентура була, є і буде».

Йолкін С. Доноси в Росії. Березень 2022 р.

  Чекісти, що захопили владу в РФ, ретельно культивують традицію донесення. Бо без неї працювати не вміють, не можуть і не хочуть. За даними Роскомнагляду, лише за перше півріччя 2022 року надійшло 144 835 звернень — на 25% більше, ніж за відповідний період минулого року.
  Війна з Україною заохотила стукачів. Доносять всі на всіх, не зважаючи ні на що. На Московщині оживає примара сталінізму. Тоді в кампанії з чотирьох осіб, якщо хтось розповідав політичний анекдот, то троє доносили куди слід, того ж дня, четвертий — наступного.
  Як і за комунізму, частина доносів працює проти системи. Наприклад, до Слідчого комітету РФ надійшла скарга на Наталю Поклонську за «Дискредитацію збройних сил Росії» за допомогою дитячого малюнка, продемонстрованого в телепередачі. Випадок з персоною, яка зрадила Україну заради депутатського крісла в Держдумі РФ, поки що сприймається як курйоз. Але це лише перша ластівка, яка весну не робить, але провіщає.

Марина Овсяннікова

  Інший донос торкнувся запеклої рашистської пропагандистки Марини Овсяннікової, яка вирішила перекваліфікуватися в «хорошие русские». За звинуваченням у дискредитації збройних сил РФ, її засудили до штрафу 30 000 рублів. Хоча цей випадок швидше додає їй ауру борця за мир та прекрасну Росію майбутнього, під якою мається на увазі оновлена Російська імперія. Але все тільки починається. Кляузники завдаватимуть ударів незважаючи, хто хороший русский, а хто ще кращий.
  Мешканка Москви написала донос на 8-річну дівчинку, після уважного ознайомлення з її сторінкою в соцмережі. Так вона вирішила помститися дитині, яка нібито ображала її дочку. Приводом для заяви до поліції став відеоролик у соцмережі Лайки, на якому дівчинка зім'яла руками аркуш паперу з намальованим прапором РФ та показала малюнок зі стягом України. Москвичка написала на дитину заяву в поліцію. На її думку, своїм записом школярка висловила русофобську позицію.
  Проти мешканця Рязанської області Василя Большакова відкрили кримінальну справу через анекдот у соцмережі Вконтакте. Він опублікував гіпотетичну розмову президента РФ Владимира Путіна та міністра оборони Сергія Шойгу:
— Сергію, а чому ми відступаємо від Херсонщини?
— Володю, то ти ж сам наказав звільнити Україну від фашистів та нацистів.

Йолкін С. Стукацтво в Росії перейшло на рівень національної ідеї

  На Большакова написали кілька доносів. 14 лютого силовики прийшли до нього додому, побили, одягли наручники, провели обшук, вилучили телефони та ноутбук. Дата ухвалення рішення про порушення кримінальної справи символічна: 24 лютого 2023 року. Чоловіку загрожує 3 роки в'язниці.
  Жителя Москви Юрія Самойлова заарештували на 14 діб за статтею про поширення екстремістських матеріалів. Вранці 17 березня в метро один із пасажирів побачив у його в телефоні зображення, які «дискредитують армію РФ», і викликав поліцію. За кілька станцій поліція затримала Самойлова.

  Подібні випадки лише множитимуться з часом.
  На Росії змінюються режими, назви країни, але феномен доносництва лише посилюється. На велике задоволення всього «многонационального народа».

  На інше годі сподіватися в суспільстві, де забезпечення порядку ґрунтується на доносах, а населення намагається догодити можновладцям. Влада отримує дивіденди у вигляді безкарності та безконтрольності. Стукачі відчувають особисту значущість і причетність до збереження величі імперії, без якої московство не може себе уявити.

З дитинства дятел стукати звик

  І нема чого все валити на владу. Мовляв, винен лише Путін. Або, залежно від контексту: Сталін, Ленін чи Іван Калита. Як сказав московський літератор Сергій Довлатов: «Мы без конца проклинаем товарища Сталина, и, разумеется, за дело. И все же я хочу спросить — кто написал четыре миллиона доносов?»
  N.B. Під час написання тексту автор зіштовхнувся з очікуваним ускладненням. Якщо в московській говірці існує цілий шар лексики, пов’язаної з доносами, то в українській мові таких слів обмаль. У словниках українських синонімів знаходимо: донос, донесення, кляуза, простомовне виказ, застаріле ябеда, та рідковживані слова доносництво, донощик. Донос явно запозичене слово. Оскільки в ньому не відбувається притаманне українській мові чергування звуків і — о: доніс — доноса.
  Порівняйте з московськими розмаїттям: донос, навет, извет, стукачество, ябеда, кляуза, телега, наводка, деляция, сикофантия, сигнал, стук, сообщение куда следует, доносительство, слово и дело... Словник видає більше шести десятків синонімів тільки до слова донос.
  «Никогда мы не были братьями»!

Версія ютуб-каналу "hrendyabliki"

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!