«Майдан» по-московськи 

 

Чернець Гермоген та ветеран ВОВ Єрофей Левшов

  Історія Росії останніх років переконливо свідчить: будь-які зміни панівного режиму відбудуться виключно в бік закручування гайок. На рішучі дії, які можуть змінити владу РФ, здатні лише прихильники авторитаризму.

«Майдан» на Красній площі

  Восени 1989 року Політбюро ЦК КПСС вирішило створити з Москви і Московської області шістнадцяту республіку СССР. Підкилимне рішення Горбачова, Рижкова, Яковлева та інших «прорабов перестройки» викликало обурення всієї шовіністичної громадськості Московії.
  Адепти «единой-недилимой» в особі «ВОВчика» (ветерана ВОВ – «великой отечественной войны») Єрофея Левшова, монархіста Ігоря Сичова та сина полковника НКВД Міхаїла Хмельницького – ченця Гермогена, у миру відомого як Генадій Хмельницький, вирішили провести акцію протесту під мурами Кремля.

Чернець Гермоген (Хмельницький)

  Протест призначили на 12 листопада, оскільки після підвищеної готовості в зв’язку із святкуванням 7 листопада – днем більшовицької Жовтневої контрреволюції, силові структури СССР переводилися в звичайний режим функціонування. Ця обставина підвищувала шанси несанкціонованого мітингу на безкровне проведення.
  Московські шовіністи цим не обмежилися. Вони провели цілу операцію з дезінформації комуністичної опричнини, через людей підозрюваних у співпраці з КГБ: В. Новіков, М. Розанов, брати І. та М. Стульєви повідомили чекістам, що мітинг планують провести чи то на площі Маяковського, чи на площі Ногіна.
  Натомість акцію спланували провести на Красній площі. Невеличкими групами, посвячені в задуми Гермогена с товариством, близько опівдня 12 листопада почали сходитися на головну площу Москви. Відданих справі московського шовінізму, які начебто не продалися КГБ, виявилося близько 3,5 тисяч осіб. Сумнівно, щоб у такій кількості втаємничених антисовєтчиків не виявилося чекістської агентури.
  Варто відзначити, що поблизу Кремля вдень завжди вешталися юрби провінційних туристів Совдепу, тому зібрання кількох тисяч московських шовіністів, до того як вони розгорнули прапори та гасла, не кидалося у вічі.

Мітингувальники

  Щойно шовіністична тусовка згромадилася, вона потрапила в поле зору комуністичних силовиків. Близько шести сотень ментів та чекістів перекрили протестувальникам хід до головних окрас Красної площі: Спаської вежі, храму Василія Блаженного та пам’ятника Мініну й Пожарському.
  Полковник КГБ Берг поцікавився з якого приводу зібралася юрба. Коли дізнався, що патріоти принесли квіти до пам’ятнику героям Смути, дозволив групі з трьох осіб покласти квіти, а решті наказав розійтися.
  Можливо, якби таке сказав якийсь Іванов, Петров чи Сидоров, натовп слухняно виконав би наказ, і мирно розтанув. Прізвище полковника КГБ збурило юрбу. Залунали вигуки: «Освободим Красную площадь от оккупантов!», «Долой русофобов и интервентов!», «Очистим Кремль от бандократии!», «В борьбе обретем мы право свое!».
  Тим часом, чутки про мітинг великодержавників ширився Москвою. На допомогу мітингувальникам прибули кізяки козаки в шинелях з аквафрешем на рукавах. До них долучилися декілька совкових офіцерів підмосковного ППО, які на своєму зібранні вирішили підтримати мітинг. Цей факт наочно підкреслює ефективність прийнятого організаторами заходу засобів безпеки та таємничості.
  Завдяки вжитим організаторам акції заходам секретності, на площу прибули стрункі лави сталіністів з організації «Единство», очолювані професором В. Прищепенком. Також долучилися вірні Московської православної церкви, зі своїм реквізитом: іконами та корогвами. Під їх співи чисельність протестувальників зросла до 5,5 тисяч.
  Кількість переросла в якість – юрба відчула силу і рушила зносити ментівські загородження, разом з охороною. Захисники панівного режиму дременули до Спаської вежі, сподіваючись чи то на захист кремлівської влади, чи то в спробі її захистити. Як сказав їх класик: «Все смешалось в доме Еблонских».

Мітингувальники прямують до Кремля

  Захмелені перемогою мітингувальники затягнули: «Врагу не сдается наш гордый Варяг». Попри успіх вони відчували страх покарання та підбадьорювали себе піснею. Мовляв: «На миру и смерть красна».
  Монархіст Сичов відчув – прийшов час рішучих дій. Користуючись гучномовцем, він оголосив ультиматум Кремлю: припинити реставрацію капіталізму, що перетворює Росію на сировинний додаток транснаціональних корпорацій. За вимогою припинити це неподобство, надійшов заклик відновити Собор Казанської ікони Божої матері на Красній площі і Храм Христа Спасителя на Москві, та оголошення Кремля історичним заповідником. Правлячому режиму він запропонував переїхати в одне з містечок Підмосков’я. У цих закликах уся сутність московського протесту: поверніть собаці кістку, а м’ясо і владу заберіть собі. Мітинг одностайно підтримав заклик.
  На акцію реакційних сил Московії прибув представник демократичного напрямку в РСФСР – поет Євтушенко. Син чекіста, чернець Гермоген, без жодного страху кинувся на ворога тоталітаризму, та копаном кованого армійського чобота вигнав поета зі свого збіговиська. Від сміливого вчинку попа проти представника опозиції до комуністичного режиму, юрба зайшлася в екстазі.

Протестувальники поблизу Кремля

  Окрилений успіхом ВОВчик (ветеран ВОВ) Єрофей Левшов закликав перекрити урядовий виїзд з брами Спаської вежі. Як на сміх, саме тоді туди прибули кортежі Прем’єр-міністра СССР Рижкова та спікера Верховного Совєта СССР Лук’янова. Юрба затримала авто партократів.
  Але потім, пригадала, що перед ними не ворожі демократи, як Євтушенко, а рідна в дошку комуністична номенклатура. Тому, Лук’янов і Рижков швидко отримали вільний шлях, під обіцянку довести до відома Політбюро ЦК КПСС вимоги мітингувальників.
  Якби комуно-монархічні протестувальники замість реверансів кремлівськім бонзам та знущанням над демократичною опозицією режиму, вирішили увірватися в Кремль, на заваді їм ніхто б не став. Але, як каже саме московство: «Умна мысля приходит опосля». Вони просто розійшлися, сповнені надії, що їх ультиматум змусить Кремль погодитися на всі висунуті умови.

Спроба № 2

  Коли запал ущух прийшло протверезіння. Вірні сталіністи та монархісти зрозуміли, що їх зусилля виявилися марними. Тому, 13 листопада зібрали новий мітинг.
  Цього разу зібралося всього півтисячі найдобірніших адептів сталінізму та відновлення православного самодержавства. Незламні борці за відновлення тоталітаризму вийшли на Красну площу з червоними прапорами, іконами та корогвами зі Спасом Нерукотворним.

Анархісти з монархістами біля ГУМу

  Їм назустріч підтюпцем побігли менти з чекістами. У відповідь. православні більшовики, відкрили свої шинелі й.... Замість стриптизу продемонстрували готовість до самоспалення, разом з чекістами та міліціонерами.
  Щойно дві юрби зблизилися, провідники протестувальників закликали прихильників застосовувати коктейлі Молотова, аби спалити себе разом з ланцюговими псами московського комунізму. Гебня з ментами швидко накивали лаптями, подалі від небезпеки. Не для того ж вони прийшли на службу, аби загинути за безпеку кремлівських вождів! Кремлівські опричники укрилися за брамою Спаської вежі, і почали готуватися до відбиття штурму.

Анархісти мітингують

  Замість атаки на Кремль, відчайдушні комуно-монархісти три години поспіль вешталися під Спаською брамою, вигукуючи гасла. Протестанти не зайняли жодної будівлі, хоча поруч з ними, практично без захисту, знаходився офіс ЦК КПСС (зараз адміністрація президента РФ). Трохи провештавшись, протестувальники розійшлися по оселях, мирно чистити зуби та вкладатися спати.
  Єдиний позитивний наслідок їх активності: Політбюро ЦК КПСС відмовилося від ідеї створити Московську ССР.
  Через деякий час нова єльцинська влада перейшла у контрнаступ. У січні 1992 року у своїй оселі загинув, від пострілу в потилицю, ветеран Єрофей Левшов. Вбивць не знайшли. Того ж року, за загадкових обставин помер чернець Гермоген. 1994 року така ж доля спіткала монархіста Ігоря Сичова.
  Заради справедливості відзначимо, що їх дії хоча б трохи налякали Кремль. На більше комуністичним монархістам забракло рішучості та смальцю в голові. На їх тлі зовсім безпорадними виглядають опозиціонери путінському режиму.

Імітація протесту

  З мітингів Гермогена-Сичова Кремль зробив належні висновки. Провідників не системної опозиції панівний режим РФ знищив, їх спадкоємців зачистив. На цьому електоральному полі залишилися виключно контрольовані Кремлем гравці. Більше того, Путін опанував цей шмат електорату, і сам почав грати на полі побєдобєсія, монархізму та «духовных скреп» православ'я.
  Кишеньковій опозиції чубайсят відвели функцію клапану скидання надлишкової напруги в суспільстві.
  Яскраве свідчення цього – рух «бєлалєнтачьнікаф». Вони зібрали кілька мітингів, за участі сотень тисяч людей, і звели енергію протесту нанівець. Замість рішучих дій стався грандіозний пшик, енергія пішла в нікуди.

Мітинг "бєлалєнтачьнікаф". Москва, проспект Сахарова, 12 грудня 2011 року

  На цьому не зупинилися. Носили герань Нємцову на міст. Підсвічували ліхтариками небо. Влаштовували інші безглузді дії, з нульовою ефективністю, але які робили видимим для путінського режиму все активне, здатне до рішучого протесту населення РФ.
  З усієї історії новітнього руху протестів Москви та москвинів випливають невтішні висновки. Відгуки в переважної більшості московського суспільства знаходять авторитарні рухи: православних чекістів-чорносотенців, як Гермоген, чи відвертих монархістів, як Сичов.
  Такі як вони здатні хоча б на подобу рішучих дій. Недаремно режим Путіна зачистив ці стихійні рухи, аби їх очолити. Серед путіністів можна зустріти їх усіх: монархістів, сталіністів, побєдобісів, православних шовіністів.
  «Не такие русские», в кращому разі, імітують опозиційну діяльність: у більшості випадків їх лідери розряджають невдоволення в суспільстві максимально безпечним для влади чином.
  Порівняння діяльності «хороших русских» з відвертими московськими шовіністами, підказує, що в разі усунення від влади Путіна, йому на заміну прийдуть ще гірші імперіалісти, такі як Патрушев.
  У боротьбі з московським імперіалістам українці можуть розраховувати виключно на активістів визвольних рухів поневолених Москвою народів. Тільки демонтаж останньої імперії здатен служити надійною запорукою національної безпеки України.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!