Демонтаж імперії

 

Незалежні держави, на уламках РФ. Карта Форуму Вільних Народів Постросії. Прага 22 - 24 липня 2022 року.

  Громадськість України та вільного світу все більше схиляються до думки, що чи не єдина запорука сталого миру в Європі – демонтаж московської імперії. І якщо до 2022 року подібні погляди виглядали чимось ексцентричним, то наразі в західних ЗМІ, в тому числі й дуже поважних, з’являються публікації, які закликають готуватися до можливого розпаду РФ.

Москва як метрополія

  Після краху комунізму панівний режим новоутвореної Російської Федерації запровадив зміни, які мали на меті зберегти жорстку централізовану владу імперського центру. Економічні реформи здійснювалися виходячи, насамперед, з інтересів керівників великих державних підприємств, які отримали влучну назву «червоні директори».
  Москва пильно стежила за тим, аби не втратити контроль над важливими активами. Кремль сконцентрував у своїх руках основні фінансові потоки, і визначав, у чию власність перейдуть ті чи інші найбільш рентабельні підприємства, насамперед пов’язані з видобутком нафти і газу.
  Успадкована від СССР жорстко централізована система управління економікою посприяла, аби Москва утримала статус імперської метрополії, яка визискувала решту територій, підвладних центру політично, економічно і культурно.

Бо ми банда!

  Наразі, стосовно підлеглих територій, імперська метрополія впевнено утримує статус регіону вищого ґатунку. Для мешканця імперських провінцій переселення в Москву мало чим відрізняється від еміграції за кордон: так само потрібен дозвіл на проживання, діють обмеження громадянських (виборчих) прав, а для мешканців багатьох регіонів необхідна ще й мовна адаптація. Поводження з порушниками паспортного режиму в Москві, жорсткіше за заходи демократичних країн, спрямовані на боротьбу з незаконною міграцією.
  Після путінського «зміцнення владної вертикалі» Москва посилила статус осереддя колоніальної адміністрації, яка контролює більшість ресурсів імперії: владної імперської бюрократії, силових структур, провідників найбільших державних корпорацій і ЗМІ, разом з ЛСД (лідерами суспільної думки), які здійснюють потужну ідеологічну обробку населення.

Ідеологічна порожнеча

  Комуністичний режим СССР тримався на двох головних «скрепах»: ідеології та терорі. Вчення марксизму-ленінізму малювало «народним масам» привабливу картину майбутнього, в якому, буцімто, зникнуть усі засоби визиску людини людиною: приватна власність з товарно-грошовими взаєминами, держава з репресивним апаратом, релігія та навіть родинні взаємини. Осіб, на яких не впливали казочки пропагандонів, «переконували» майстри витончених тортур у катівнях ЧК-КГБ або вертухаї в концтаборах ГУЛАГу.
  Коли більшість підвладного населення втратила віру в комуністичні побрехеньки, СССР швидко зійшов на пси. Посткомуністичний кремлівський режим вирішив не витрачати час та зусилля на створення нового світогляду, й повернувся до підтоптаної імперської концепції «православие – самодержавие – народность».
  Якщо для московських більшовиків ідеалом слугувало «общество светлого коммунистического будущего», то Єльцин і єльциноїди обрали за взірець Російську імперію Романових. Саме з цієї причини державними символами РФ стали імперський двоголовий орел та триколор, а ідеологію марксизму-сталінізму замінив московський варіант православ’я та мудрування рашистів на кшталт Ільїна.
  Досить швидко орієнтована на минулу імперську велич ідеологія продемонструвала суттєву ваду – повну відсутність привабливого образу майбутнього. Панівний режим компенсував його казочками про тисячолітню історію великої держави, ритуалами побєдобєсія та байками про смачний пломбір та ковбасу по 2,20 в СССР.

РФ = новояз + двоемыслие

  На початку нового тисячоліття на світовому ринку виник шалений попит,а отже й високі ціни, на головні продукти імперської економіки – нафту і газ. Путінська кліка, яка опанували владу на РФ, вирішили що так буде завжди, і для повного щастя її та підвладного населення, бракує лише територіального відновлення Російської імперії.
  Православні чекісти у доступній формі пояснили бізнесу, хто на РФ господар, і заходилися методично витискати з суспільного простору політичну опозицію та громадські організації. Досить швидко незгодних з владою оголосили «иностранными агентами», фактично – шпигунами. До найбільш невгамовних застосували точковий терор, з фізичною ліквідацією включно.
  Водночас путінська кліка провадила проти держав, що постали на руїнах СССР, інформаційну війну, за методою розробленою ще КГБ СССР. Чекізм працював невтомно і методично, і одного дня, засліплений золотим дощем нафтодоларів, вирішив, що прийшов час взяти реванш за поразку в Холодній війні та відновити імперію, з цариною впливу в межах держави Романових та СССР.
  У Кремлі добре розуміли, що без завоювання України, всі мрії про величну імперію залишаться в царині хворобливих марень. Для підкорення країни Москва пропхнула свою агентуру на найвищі державні посади, майже повністю окупувала інформаційний простір України, завалила населення колорадками та блатняком, використала на повну всі наявні технічні та інформаційні можливості… Кремлівським стариганам здавалося – потрібне зробити ще невеличке зусилля, і Україна «войдет в родную гавань» імперського колоніального визиску.
  Але коли в Україну вдерлися банди московського спецназу та злочинців, на кшталт гіркіна-бабая, з’ясувалося, що в країні дуже мало охочих повертатися в імперію. Москва вирішила, що виконала спецоперацію надто незначними силами, підготувалася ретельніше, аби здійснити повномасштабне вторгнення, і… знов облом.
  Дідусі, які випорожнюються в спеціальні валізи, так і не зрозуміли, що безкоштовна роздача колорадок, побрехеньки про смачний пломбір та ритуали побєдобєсія – слабенька принада для українців. Та нічого іншого Москва запропонувати не здатна – в неї просто не існує якогось привабливого, для більшості українців, образу майбутнього.
  Більше того, війна в Україні показала всім поневоленим Москвою народам та регіонам РФ, що міфу про велику московську імперію місце лише на звалищі історії.

Ситуація в регіонах РФ

  До початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, за умови високих цін на нафту й газ, Москві вдавалося так-сяк контролювати ситуацію в імперській провінції. Але величезні витрати на війну та дії міжнародних санкцій стрімко змінюють ситуацію.
  На війну в Україні Кремль у першу чергу мобілізував поневолені Москвою народи.
  Панівний на РФ режим намагався цим кроком уполювати одразу двох «зайців»: зменшити кількість корінного, не «русского» населення, та спрямувати лють українців на «боевых бурятов и якутов». І в першому, і в другому випадках московству вдалося досягти певних успіхів.

Карта з прапорами регіонів РФ

  Українська армія знищила величезну кількість московських загарбників, не зважаючи на їх етнічну приналежність. Натомість журналісти українських ЗМІ, які раніше радо прислуговували Москві, наполегливо просували в суспільстві побрехеньки про «бойових бурятів», і це мало вплив на тих, хто виявився неспроможним порівняти питому вагу бурятів в загальній масі населення РФ взагалі, та в «русской» армії зокрема.
  Крім того, українцям варто пам’ятати, що якутів, калмиків або бурятів на війну в Україну загнав московський режим, що якби ці народи жили у власних незалежних державах, ми навіть не мали б з ними спільних кордонів.
  Національно свідомі представники поневолених Москвою народів давно вже відчули небезпеку з боку Кремля, який узяв курс на остаточне перетворення «многонационального российского народа» на «русских». Чим практично і обмежується пропонований імперією образ бажаного майбутнього.
  Найбільш підготованим до спротиву асиміляції та зросійщенню виявився чеченський народ, натхненний свіжим досвідом збройної боротьби за здобуття власної держави. У 2014 році, після початку відвертої московської агресії проти України, уряд Чеченської республіки Ічкерія у вигнанні створив два добровольчі батальйони, які долучилися до визвольної боротьби української нації. Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну, кількість чеченських батальйонів у лавах ЗСУ зросла до п’яти.
  Колись кремлівська камарилья з показовою жорстокістю знищила Ічкерію, аби залякати поневолені Москвою народи, та раз і завжди відбити в них прагнення здобути волю. Чекістський режим системно і наполегливо нейтралізував національно-визвольні рухи. У кращому разі їх активісти виїхали з РФ, у гіршому – імперський режим їх знищив, або запроторив за ґрати.
  Наразі чекізм максимально придушив на РФ активність національних та регіональних рухів. В умовах еміграції, брак ресурсів істотно обмежує діяльність активістів визвольної боротьби, але не позбавляє перспектив.

Свободі - бути!

  На відміну від однодумців на батьківщині, яких тиск путінської тиранії змусив ховатися в запіллі, ентузіасти національно-визвольних рухів за межами РФ, завдяки сучасними технологіями, мають можливість не тільки вільно висловлювати та поширювати власні ідеї, але й донести їх до співвітчизників у рідному краї.
  У часи московсько-комуністичної окупації борці за волю України створили Антибільшовицький блок народів, і видавництво «Пролог», до участі в яких долучили не тільки найкращих діячів української діаспори, але й інформаційні ресурси уряду Сполучених Штатів та їх союзників.
  Провідники США швидко оцінили потенціал інформаційного спротиву, завдяки чому радіо «Свобода» та «Вільна Європа» несли поневоленим Москвою народам слово правди активістів національно-визвольної боротьби.
  Накопичений досвід потребує відтворення на новому технологічному рівні, з урахуванням усіх сучасних реалій.

Боротьба за вплив

  У запеклому герці з московською імперією відбувається стрімке усвідомлення українською нацією потреби активізувати визвольну боротьбу всіх поневолених Москвою народів. Деякі важливі кроки вже зроблені.
  У листопаді 2022 року Верховна Рада України визнала Чеченську республіку Ічкерія окупованою РФ територією, і право інгушів на побудову власної незалежної держави. Президент України підписав указ про історично населені українцями території РФ.
  За підтримки України організовані Форуми Вільних Народів Постросії, у яких беруть участь не тільки провідники національних та регіональних рухів РФ, але й політики та громадські діячі з інших країн. Діяльність визвольних рухів привернула увагу уряду США: Комісія Держдепартаменту з безпеки та співробітництва в Європі (Гельсінська Комісія) влаштувала публічні слухання на тему деколонізації РФ.

Логотип Форуму Вільних Народів Постросії

  Активність представників визвольних рухів поневолених Москвою народів не на жарт занепокоїли всіх «русских» імперіалістів. Кремлівський режим поквапився зарахувати Форум Вільних Народів Постросії та Лігу Вільних Націй до переліку небажаних організацій, за допомогою яких Захід прагне розділити не лише Росію, але й увесь «многонациональный русский народ» на «московитів, уральців та інших».
  До них долучилися «хорошие русские» Наприклад, про учасників Форуму Вільних Народів Постросії, навальніст М. Свєтлов сказав, що це «агенты госбезопасности собрали в Праге форум, чтобы напомнить, что если не Путин — то гражданская война».
  Риторика інших «хороших русских» не дуже відрізняється від свєтловської. Вони навипередки розповідають, що РФ – мононаціональна держава, про загрозу етнічних конфліктів, можливий спалах ісламського фундаменталізму та прийдешні економічні негаразди в новоутворених державах. Загалом аргументація «русских» зводиться до звинувачень у сепаратизмі та твердженнях, що носити ошийник раба легше, ніж обладунки воїна.
  Від так званої московської «опозиції» годі сподіватися на щось інше, ніж участь у путінських виборах та безглуздих акціях, штибу підсвічування неба ліхтариками чи ходи з туалетними йоржиками. На допомогу визвольним рухи має долучитися Україна, для спільної боротьби «За нашу і вашу Свободу!», підтримка якої вимагає порівняно невеликих ресурсів.

Засоби боротьби за визволення

  Для початку, визвольні рухи поневолених Москвою народів потребують створення організаційних керівних центрів, здатних налагодити плідну працю. Штатні працівники цих центрів мають спланувати, організувати та реалізувати програми визвольної боротьби.
  Потім потрібно налагодити діяльність ефективних інформаційних ресурсів, за допомогою яких активісти визвольних рухів могли б поширювати ідеї створення незалежних національних держав. Для цього слід профінансувати команди професіоналів, де поруч з журналістами та редакторами, працюватимуть дизайнери, системні адміністратори, фахівці з кібербезпеки та інший персонал.
  Якщо технічне забезпечення ЗМІ всіх визвольних рухів може здійснювати одна чи декілька фахових команд, то створення контенту потребує творчості груп добре обізнаних з конкретною національною та регіональною проблематикою.
  Центрам визвольної боротьби необхідна підтримка в налагодженні джерел самофінансування. Також потрібна допомога в організації підпільної мережі на батьківщині, та структур котрі забезпечуватимуть охорону активістів як за кордоном, так і в умовах діяльності в рідному краї.
  Важлива складова визвольної боротьби – створення національних військових підрозділів під орудою ЗСУ, в чіткій взаємодії з провідниками центрів визвольної боротьби. У перспективі, ці загони мають виконати роль основи, з якої постануть національні армії незалежних держав народів Постросії.

Університет Вільних Народів

  В Україні вже створений Університет Вільних Народів, який ставить на меті вивчення теорії і практики національно-визвольної боротьби представниками поневолених Москвою народів, які публічно підтримують Україну, та прагнуть до створення власних незалежних держав на руїнах московської імперії. Це ініціатива Організації Українських Націоналістів (бандерівців) та Антиімперського Блоку Народів, в рамках інформаційно-політичного проекту «Свобода народам».
  Це добре, але недостатньо. Підготовка провідної верстви майбутніх незалежних держав, що постануть на уламках РФ, потребує потужнішої підтримки. Для розуміння важливості подібної роботи, пригадаємо, як спираючись на план Парвуса, Німеччина перемогла Російську імперію в Першій світовій війні.
  Українській дипломатії варто посприяти налагодженню визвольними центрами партнерських взаємин з урядовими та громадськими організаціями інших країн світу.
  Усі ці дії потребують грошових витрат, які не так уже й багато важать у порівнянні з ціною життя бійців нашої героїчної армії. Людське життя вартує набагато більше за грошові знаки, особливо в умовах демографічної кризи, яка вже давно поглинає Україну. Пам’ятаємо, що вкладені кошти можуть перетворити визвольні рухи на реальні політичні сили, здатні посприяти перемозі України у війні та принести подальший сталий довготривалий мир у Європу.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!