У пошуках живущої та цілющої води

 

Живуща та цілюща вода

  В українських казках про живущу та цілющу воду закодовані розповіді про езотеричні практики, котрі формувалися ще в часи творення праіндоєвропейських релігійних уявлень. Їх відгомін можна відшукати не тільки у фольклорі слов’ян, але й інших народів, носіїв індоєвропейських мов.

Живуща та цілюща вода у фольклорі слов’ян

  Одним з поширених тематичних сюжетів можна вважати розповідь про те, як літня людина (цар, батьки тощо) маліє на силі та виряджає синів на пошуки еліксиру молодості: живу воду, молодильні яблука, чи щось інше, що дарує гарне здоров’я та тривале життя (безсмертя). Подібний сюжет спостерігаємо в українських народних казках «Молодильна вода», «Казка про живу воду та найменшого царенка» тощо.
  Іншу групу становлять казки, в яких цілюща вода повертає життя головному герою казки, ба більше, обдаровує його надзвичайними здібностями. У казці «Ох!» за допомогою живущої води Ох тричі повертає до життя спаленого на попіл головного героя, завдяки чому повністю змінюється його вдача, і він виявися здатним опанувати науку чарівника.
  У казці «Про жар-птицю та вовка» молодший брат вирушає на пошуки диво-птаха. Після того, як він за допомогою вовка здобув «коня до половини золотого, а до половини срібного», жар-птицю і красну панну, хлопець, попри пересторогу заснув.
  Його надибали заздрісні старші брати і вбили уві сні. Сіроманець послав сороку з двома «коробочками» за живущою та цілющою водою. Вовк оживив хлопця, який повернув усе втрачене, пробачив братів, а «вовкові засмажив цілого барана».

Кисляков Г. Ілюстрація до української народної казки "Про жар-птицю та вовка"

  Схожий сюжет наявний в гуцульській казці «Вдячний мертвець», записаної Володимиром Шухевичем. Задля зцілення хворого батька герой починає пошуки золотого птаха. На шляху йому трапився пес, який у минулому житті був людиною, що набралася багато кредитів та не повернула їх. Після смерті він народився в новому тілі людини, яку 17 років нещадно лупцювали. Герой погасив борги особи, якій і в собачій подобі діставалося на горіхи.
  Добра справа сталася в пригоді. Коли старші брати вбили героя та кинули в криницю, пес повернув свого рятівника до життя: склав розтрощене під час падіння кістки (тіло) та окропив їх мертвою та живою водою, і повернув до життя.
  Різновидом сюжетних ліній про здобуття живущої води можна вважати казки, в яких герой долає чудовисько, що забрало в людей воду: як у казках «Іван Білокрис», «Божий фін» тощо.
  Історією з протилежним знаком, коли живуща вода посилює супротивника героя, можна вважати московські варіанти казки про Кощія Безсмертного. Іван зглянувся на прохання втамувати спрагу закутого в ланцюги Кощія, дав йому води, чим повернув в’язню життєву силу. Той порвав кайдани, вирвався на волю та перетворився на головного антигероя казки.
  Можливо найбільш докладну розповідь про мандрівку головного героя за живущою та цілющою водою, практично не обтяжену іншими сюжетами, знаходимо в польській народній казці «Жива вода». Брати, що хочуть зцілити хвору неньку, дізнаються про умови необхідної процедури.
  «Варто вам окропити живою водою хвору матір, як вона негайно ж одужає. Ця вода і мертвого воскресити може, але дістати її дуже важко. Якщо вирушити звідси в той бік, де сходить сонце, то через сім днів шляху дійдеш до високої гори, яку люди називають Суботньою горою. На її вершині росте старе-старезне дерево. У нього срібне листя, і воно може говорити людським голосом. Під цим деревом і знаходиться джерело з живою водою.
  Тільки нелегко дістатися туди. Дорогу до того місця перекривають невідомі сили. Щоб дістатися до живої води, потрібно йти по крутій, кам'янистій стежці, не зупиняючись і не озираючись на всі боки, що б ти там не побачив і не почув. Якщо озирнешся, або піддасися спокусі, або ж злякаєшся небезпеки і втечеш геть, то відразу ж перетворишся на камінь. На моєму віку багато людей ходило по живу воду, та жоден з них досі не повернувся».
  Старші брати не впоралися із завданням. На шляху до живої води найменшому сину Мацею намагаються завадити рудобородий чорт у німецькому вбранні, який пропонує йти широким шляхом, але герой відмовляється. Хлопця атакує інша нечиста сила, на перепоні стає вогняна стіна, запалена блискавками. Коли хлоп пройшов через вогонь, то опинився на верхівці гори, де зустрівся з семиголовим змієм. Вистачило змаху ціпком, аби дракон зник і відкрився вхід до темної печери. Мацей вийшов через тунель на світ до дивовижного саду, жодним плодом котрого він не спокусився. За садом натрапив на палац з коштовностями та затишними спальнями.

Северин І. Ілюстрація до польської народної казки "Жива Вода".

  Хлопець знов встояв перед спокусою, відчинив легким дотиком важелезні двері й дійшов «до мети. За два кроки перед ним височіло старе дерево, срібне листя якого тремтіло під ранковим вітерцем і видзвонювало ніжну пісеньку, а цівки джерела внизу підспівували йому своїм дзюрчанням». Мацей втамував спрагу, і почув від дерева: «Слухай мене, юначе! На дні джерела лежить глечик. Дістань його і наповни живою водою. Потім зріж у мене одну гілку. На зворотному шляху будеш вмочати гілку в живу воду і кропити каміння на стежці».
  «Схилився Мачей над джерелом і побачив на дні золотий глечик, дістав його, зачерпнув води живої і, перш ніж рушити у зворотній шлях, відламав гілочку зі срібним листям». На зворотному шляху хлопець не побачив нічого з того, що трапилося йому на шляху до джерела живодайної води.
  Кроплення живою водою повертало перетворених на камінь людей до життя. Уся сила-силенна тих людей попрямувала за Мацеєм, та оселилася в його селі. Завдяки чому воно перетворилося на велетенське місто, бурмістром якого став Мацей, що зцілив свою неньку.
  Отримана інформація надає ключі, необхідні для розуміння сутності казок про живущу та цілющу воду.

Мета мандрів героя

  Мірча Еліаде переконливо довів, що центральним сюжетом шаманських сюжетів слід вважати розповідь про мандрівку в засвіти, з метою повернути до звичного буття душу, вкрадену нечистою силою. Завдяки допомозі шамана людина одужувала чи долали лихоліття, спричинене злими духами.
  До цієї категорії слід віднести українські казки, де герой вирушає аби дізнатися про причину та ліквідувати наслідки спричиненого зловорожими силами будь-які нещастя: посуху, пересихання річки чи струмка, хворобу чи смерть людини тощо. Їх персонажі подібні герою казки «Про жар-птицю та вовка», котрий під час подорожі в потойбічний світ рятує молоду красуню, тобто повертає її душу до світу живих.
  Достеменно невідомо, як у традиційній релігії слов’ян називалися люди, що мандрували в засвіти. Оскільки в сучасній українській мові слова «волхв», «чарівник» чи «чаклун» не віддзеркалюють сутності людей наділених відповідними здібностями, за браком кращого визначення називатимемо їх шаманами.
  Подорож не можлива без здатності шамана ефективно діяти в світі духів та відшукати серед них надійних помічників. Мандрівка здійснюється лише в стані зміненої свідомості, для досягнення якого використовувалися розмаїті засоби: від споживання речовин, що впливали на психіку до тривалих танців під монотонний ритм бубна.
  Надприродні помічники героя зустрічаються мало не в кожній українській чарівній казці: люди з надзвичайними здібностями, птахи, риби, комахи та звірі. Наприклад у казці «Царівна жаба» духи помічники царенка (шамана) – ведмідь, сокіл, щука, допомагають йому в мандрівці в потойбічний світ, щоби визволити поневолену лихими силами душу царівни Жаби і повернутися з нею у світ живих людей. У казці «Летючий корабель» роль чарівних помічників героя-шамана виконують Обпивайло, Об’їдайло, Стрілець та інші.

Клименко А. Летючий корабель

  Досить яскраво взаємодія шамана з чарівним помічником змальована в казці «Яйце-райце», сюжет котрої вважається доволі архаїчним. Герой зустрічає пораненого орла, тричі цілиться в нього намагаючись застрелити з лука, і тричі зглядається на прохання птаха, лікує та відгодовує його трьома коровами.
  На знак подяки орел бере героя з собою на гостину до родичів. Під час мандрівки тричі скидає і ловить чоловіка, аби той відчув те саме, що і птах у ту мить, коли герой вирішував чи варто його пристрелити. Родичі орла дарують людині яйце-райце.
  Маємо типовий шаманський сюжет: птах-тотем, чи дух опікун, приймає жертву (три корови) від кандидата в шамани, за що дарує йому надзвичайні здібності (яйце-райце). Тричі відбувається ритуальне помирання (загроза орлу та скидання ним героя), тотожне спаленню та оживленню героя казки «Ох!».
  Подібна смерть і воскресіння героя – прямий відповідник казковому сюжету, коли тварини = духи помічники шамана, складають до купи розшматоване тіло героя й оживлюють його за допомогою живущої та цілющої води.
  Під час подорожі шаман долає важкий шлях, який може пролягати за море, відбуватися як сходження на гору, височезне дерево, або падіння в глибоку яму чи криницю. Ці перешкоди уособлюють межу, що відділяє світ реальний від потойбічного. Вода чи провалля в якості кордону між світами зустрічаються в міфології практично всіх народів світу. Дерево чи скеля – символи світового дерева, чиє коріння перебуває під землею, стовбур у реальному світі, верхівка – в небесах.
  Перешкоди на шляху шамана можуть зустрічатися як по одній, так і в купі. У залежності від типу завади, долати шлях часто допомагає чарівний кінь, (варіант – вовк), або птах, зазвичай орел чи сокіл.
  Кінь чи його замінник – обов’язковий помічник шамана. Без нього не можлива ані подорож в засвіти, ані перемога над злими духами. Кінь шамана завжди наділений надзвичайними властивостями: може мати багато ніг, як Слейпнір бога Одіна, мчати не тільки по землі, але й над нею, або мати тіло до половини золоте, а до половини срібне, як у казці «Про жар-птицю та вовка».
  Замінником коня можуть служити не тільки інші види тварин, але й бубон чи жезл шамана, або чарівні речі: килими-літаки, чоботи-скороходи, мітла тощо. У НЛП такі предмети називаються «якорями», які допомагають людині швидко увійти в транс.
  За потреби «кінь» може перетворюватися на іншу істоту чи річ, як вовк із казки про Жар-птицю. Це дуже нагадує трансформацію образів під час сновидіння – зміненого стану свідомості знайомого кожній людині.
  Кінь доправляє героя до кінцевого пункту призначення – в місце, де він отримає посвячення в шамани, або поверне з царства смерті вкрадену злими духами людську душу. Що для профанів виглядало як здобуття еліксиру чарівної сили, здатної зцілювати від важкої хвороби, тобто води живущої та цілющої.
  У потойбічному світі, щоби визволити вкрадену душу, шаман мусить перемогти духів викрадачів. Часто він долає їх на шляху туди, як у вищезгаданій польській казці, але не виключено, що вони будуть переслідувати героя, коли він повертатиметься з отриманими трофеями: красунею, жар-птицею, живущою водою тощо. За допомогою чарівних помічників він рятується від переслідувачів, і тут його може очікувати нове випробування.

Кисляков Г. Ілюстрація до української казки "Про жар-птицю та вовка".

  Під час медитації чи інших форм перебування в зміненому стані свідомості, шаман може просто заснути, і не довести місію до кінця. Саме про цю небезпеку йдеться в сюжетах, коли старші брати вбивають сплячого молодшого. Але духи помічники здатні зарадити цьому лиху за допомогою води живущої та цілющої.
  Шаман мусить пам’ятати, що злих духів не можна знищити, їх можна лише перемогти чи знешкодити, але вони можуть знов зростати на силі. Саме тому герой пробачає «братів» чи «друзів», які зрадили його та прирекли на смерть. Безглуздо вести нескінченну війна з незнищеною силою, над котрою можлива лише тимчасова перемога. Це все одно, що намагатися остаточно підкорити собі природні стихії: бурі, повені, виверження вулканів тощо. Краще шукати рішення, що здатні зменшити їх руйнівний вплив.
  Врахуємо все викладене вище, щоб краще зрозуміти перекази про чарівні напої, поширені серед інших індоєвропейських народів, та їх спорідненість з українською традиційною вірою.

Амріта

  Амріта – напій богів в індуїзмі, котрий дарує девам (богам) безсмертя. Під час другої аватари, Вішну у вигляді черепахи Курма, поставив собі на спину гору Мандара, яку асури та деви оповили змієм Васуки, та почали перетягувати його як канат, збиваючи світовий океан, немов молоко в сепараторі.

Самудра Мантхан (збивання молочного океану)

  Внаслідок чого Океан подарував 14 скарбів, серед яких: Камадхену (Сурабхі) — корова, що виконує бажання; Паріджата – райське дерево, що вічно квітне; Уччайхшравас — летючий білий кінь з сімома головами і чорним хвостом; Каустубха — чарівний самоцвіт, що означає чисту свідомість; Дханвантарі — бог медицини; Чандра – бог Місяця; Варуні — богиня вина та сп'яніння; Амріта — напій, що дарує безсмертям тому, хто його вип'є тощо.
  Серед згаданих дарів легко впізнати коня шамана; його чарівну помічницю корову; світове дерево; дар зцілення; чисту свідомість, необхідну для медитацій та напої, які змінюють як стан свідомості, так і якість буття.
  Знаменно, що амріту, відповідник живущої води, девам приносить богиня Могіні, яка вважається одним із земних втілень бога Вішну. Її культ поширений на Заході Індії, тобто саме там, де через особливості проникнення аріїв до Індостану, вплив арійських племен виявився найбільшим.
  Якщо в ранній традиції Могіні сприймалася як аватар Вішну, що здобув девам амріту, у пізніші часи її образ почали тлумачити як різновид «майї» – ілюзії, введення в оману. Її ім’я походить від санскритського дієслова «мога» – зачаровувати, спокушати.
  Ім’я богині та її функції становлять певний відповідник сіддхам – надприродним здібностям (ясновидіння, левітація, телепортація тощо), оволодіння котрими здатне відхилити йога від мети досягнути звільнення і просвітлення. Також Могіні нагадує Мару, яка намагалася спокусити і відволікти Будду напередодні його просвітлення.

Могіні з чашею амріти. Айраватешвара, Дарасурам, XII ст.

  В образі Богині Могіні шаман отримує нагадування, що зловживання речовинами, які сприяють подорожам у потойбічний світ, навіть амрітою, здатне завести мандрівника на манівці, і він не досягне поставленої мети. Як це сталося з асурами, що віддали амріту Могіні, і не отримали через це безсмертя.
  Завдяки відносно добре збереженій ведичній традиції, відомо, що брахмани – особи які взаємодіяли із сакральним світом, використовували в ритуалах напій, який допомагав їм змінити стан свідомості, завдяки чому вони складали гімни Рігведи, виконували ритуали і жертвопринесення, та отримували надзвичайні здібності. Цей напій мав божественну сутність.

Сома

  Сома — один з богів, якому присвячені гімни Рігведи. Він мав декілька іпостасей: рослини, з якої витискали камінням сік, готуючи з нього ритуальний напій; сам вичавлений сік і напій; Бог-Місяць, що дарує натхнення, наречений доньки Сур'ї (Сонця).

Боннеказ К. М. Бог Сома на колісниці. 1889 р.

  Наразі рецепт напою лишається невідомим. Той хто його споживав, досягав сяйва небес. Брунатний сік вичавлювали з невідомої рослини, яку вважали «царем рослин», отриману рідину пропускали через фільтр з овечої вовни та змішували з водою та свіжим чи кислим молоком.
  Напій вважався ритуальним і священним, його не могли вживати пересічні люди. «Ми випили сому, ми стали безсмертними, ми прийшли до світла, ми знайшли богів» – йдеться в Рігведі. Тобто напій дарував надзвичайну духовну силу та екстатичний стан, мав потужний вплив на психіку, і схоже, вважався земним відповідником амріти.
  Останні згадки про споживання соми в Індії датуються приблизно початком IX століття до нашої доби.
  Подібні напої знали й інші індоєвропейські народи.

Хаома

  Іранська хаома – прямий відповідник ведичної соми, також поєднував образи невідомої священної рослини; напій, який з неї виготовляли та Бога, який уособлював їх чарівну силу. Згадки про Хаому містяться в Авесті – священній книзі зороастризму.
  Хаома звертається до Заратуштри, щоб той вичавив його попити, і розповідає про винагороду тим, хто так робить. Першим вичавив хаому Вівахванту, батько Йіми, першого зі смертних, з ким говорив Агура Мазда. В Яснах, першій найважливішій та найдавнішій частині Авести, священна історія Ірану постає через призму ритуалів пов’язаних з хаомою. Атв'я мав син Траетаону, який переміг жахливого змія Ажи-Джахаку. У Тріти народилися два сини: Урвахшайя, хранитель Віри, і Керсаспа, який убив змія Сервару; у Пурушаспи народився Заратуштра.

Життя Заратуштри. Мумбаї, XIX ст.

  Пророк зороастризму заперечував жертвопринесення тварин, і наполягав, що єдиною прийнятною жертвою слід вважати хаому, яка водночас виконувала функцію причастя. Її споживання надихає, дарує силу, здоров’я, відчуття зростання, знання, допомагає перемагати ворожих девів і злих смертних, та ще робить багато чого, за що хаому й вихваляв Заратуштра. Тобто напій давав чимало дарунків, які становили мету шаманських практик.
  Напій схожий на сому-хаому використовували давні елліни, фрігійці, фракійці, і можливо, сусідні їм скіфи та сармати.

Сабазій

  Сабазій – верховний Бог фракійців та фрігійців. Вірогідно, його ім’я споріднене з санскритським sabhâdj (шанований) та давньогрецьким σέβειν (шанувати).

Сабазій. II ст.

  Діодор Сицилійський повідомляв, що Сабазій навчив людей орати землю, і першим змусив вола тягнути плуг. У пізніші часи його почали ототожнювати з богом Діонісом, що допомагає краще зрозуміти первісну функцію Сабазія, бо обидва культи мали оргіастичний характер. Якщо культ Діоніса супроводжувався споживанням вина, то Сабазій, як засновник землеробства, вірогідно, навчив людей виготовляти пиво. Продукти землеробства – злаки, і зараз використовуються для виготовлення хмільних напоїв.
  Пиво кольором нагадує сому і хаому, його вживання змінює стан свідомості, тобто придатне для використання в шаманських практиках у якості стимулюючої психіку речовини.
  Гімни орфіків розповідають, що Сабазія розшматували і зжерли титани. Богині Афіні вдалося врятувати лише його серце, яке вона віддала Зевсу. Той спопелив титанів блискавками. З попелу виникли люди, які поєднали в собі людське й божеське, що обумовило вади та чесноти людської природи. Зевс чи то проковтнув серце Сабазія, чи віддав його Семелі, внаслідок чого народився Діоніс.
  У Фракії Сабазія зображували у вигляді бика або рогатого чоловіка, з піднятою рукою та трьома пальцями здійнятими для благословення. У потаємних культах (містеріях) цього народу його уособлювала змія з товстими щоками. Фрігійці також зображували Сабазія у вигляді змія. У молитвах звернених до його, зустрічається висловлювання: бик породив змію, змія породила бика. Двоїстість образу віддзеркалювала подвійну сутність людини: божественну та людську.

Рука Сабазія

  Пригадаємо, що саме бики були першою тягловою силою, яку праіндоєвропейські народи почали використовувати в якості рушійної сили транспортних засобів. Образ змія може перегукуватися з функціями змія Васуки, за допомогою якого деви та асури створили амріту.

Мед поезії

  Одною з важливих складових культу Діоніса та ототожненого з ним Сабазія було споживання алкогольних напоїв. Учасники містерії, відомих як оргії чи вакханалії, впадали в екстатичний стан за допомогою котрого відбувався катарсис (очищення) від психічних негараздів.
  У зміненому стані свідомості деякі учасники містерій отримували божу благодать, засвоєна інформація доповнювала та розвивала релігійне вчення. Гімни Рігведи з високою вірогідністю створені людьми під час ритуалів причастя сомою. Чимось подібним надихалися поети германських народів про що оповідає переказ про Мед поезії.
  Якось вани та аси, германський відповідник ведичних девів та асурів, вирішили покласти край віковічній ворожнечі, і щоби закріпити досягнуту згоду здійснили обряд змішання слини в ритуальній чаші. З цієї суміші виник Квасір – наймудріша в світі істота, яка могла відповісти на будь-яке питання, і тому легко віднайшла спосіб примирити асів та ванів. Мудрець вирішив поділитися мудрістю не тільки з богами, але й з іншими істотами.

Штассер Ф. Гноми збирають кров Квасіра. Ілюстрація до книги Г. фон Фольсцогена "Едда", 1920 р.

  Йому не пощастило: під час мандрів він натрапив на двох цвергів (гномів) Ф'ялара та Галара. Вони підступно вбили Квасіра, зцідили його кров і приготували з неї напій з чарівними властивостями – Мед поезії. Кожен, хто хоча б раз його скуштував, отримував поетичний талант.
  Про мед дізнався бог Одін, образ котрого містить чимало ознак притаманних людині-шаману. Одін викрав напій й у вигляді орла повернувся до Асгарду. Утім йому не вдалося донести весь напій до пункту призначення – частина його витекла через задній прохід птаха. Відтоді й дотепер втрачена орлом рідина живить творчість недолугих віршомазів та графоманів.

Викрадення меду поезії. Ілюстрація ісландського рукопису XVIII ст.

  Діставшись Асгарду Одін перелив напій у золотий глек та передав його богу поетів Брагі. Про нього розповідали, що колись отримав від цвергів (гномів) чарівну арфу і вирушив у мандри на їх кораблі. Під час подорожі Брагі співав «Пісню життя», яку почули в Асгарді, і запросили співака в місто богів.
  Брагі зображувався з бородою та арфою. Його ім’ям закріплювалися особливо важливі клятви, які вимовляли над ритуальною Чашею Брагі. Ім’я Бога поезії виводять від іменника bragr, який з мови давніх скандинавів перекладається як «поезія», а також «найшляхетніший». Слово зберіглося в ісландській мові як bragur = «вірш, мелодія, мудрий». Давньоскандинавські поети використовували іменник bragningr для позначення короля. Множина слова, – bragnar = «вожді, чоловіки».

Бломмер Н. Ідун ат Брагі. 1846 р.

  Для слов’янина імена Квасір та Брагі нагадують напої бродіння – квас та брагу. Пару тисяч років мови слов’ян, балтів та германців були лексично набагато ближчими, ніж зараз. Тому не виключено, що в розповіді про Мед поезії, в метафоричній формі віддзеркалився процес виготовлення хмільних напоїв, якими надихалися поети.
  Варто пригадати, що медуха (медовуха, питний мед) була не тільки популярним напоєм панівних верств, але й використовувалася під час релігійних відправ та містерій, як у середньовічній Європі, так і в античному світі.
  У міфології кельтів, які колись мешкали в значній частині Європи, мед асоціювався з мудрістю та натхненням. За кельтськими уявленнями, струмки меду текли у райському місті Емхайн Аблах.
  Друїди використовували мед як для проведення ритуалів, так і для ворожіння, бо цей напій дарував можливість налагодити зв'язок з потойбічним світом. В Ірландії, де кельтські традиції збереглися особливо довго, мед користувався значним попитом у часи Середньовіччя, і  наразі відбувається відродження його популярності.

Нектар

  Давні елліни також мали уявлення про напої, які дарували вічну молодість та безсмертя. Згідно «Одіссеї» Боги харчувалися амброзією і запивали нектаром. Опис нектару, зроблений Гомером, дуже нагадує червоне вино. «Ласкаво просимо, ввійди, щоб могла тебе пригостити я. Так сказавши, поставила стіл перед гостем богиня, повний амброзії; нектар йому замішала багряний».
  У ранніх версіях міфів нектар розливала Геба – Богиня молодості. Пізніше Зевс доручив робити це Ганімеду, своєму виночерпію та коханцю. Його ім’я перекладається, як «той, що дарує душі радість», «втіха розуму», що перегукується з функцією – порядкувати напоями Богів.
  Міф про Ганімеда вважається дуже архаїчним. Згідно його, Зевс закохався в сина царя Трої та німфи Калірої, що вирізнявся надзвичайною красою. Орел (птах і один із символів Зевса), викрав хлопця коли той пас череду біля гори Іда.

Аппіані А. Олімп (Юпітер, увінчаний миртом, пропонує Ганімеду келих для нектару). Між 1899 та 1817 р.

  Зевс дарував юнаку вічну молодість та безсмертя. Засмученому батькові царю Трої, Бог дав на втіхи золоту виноградну лозу, за іншою версією – пару божественних коней, і повідомив про нове життя сина.
  Маємо прозорі паралелі з шаманськими міфами. Ганімед здійснив мандрівку на небеса (гору Олімп) за допомогою орла, його батько отримав шаманських коней. Можливо цю функцію виконувала золота виноградна лоза, виготовлене з котрої вино допомогло батькові дізнатися про долю сина красеня.
  Назва «нектар» утворилося від давньогрецького слова νέκρος – «мертвий». Можлива реконструкція назви від праіндоєвропейських коренів *nek- «смерть» і -*tar «подолання», що зближує напій з «мертвою водою» українських казок.
  Пригадаємо, що в гуцульській казці «Вдячний мертвець» пес склав порубане на шмаття тіло героя, полив мертвою водою, щоби зцілити рани і повернув до життя живою водою.
  У слов’янських мовах мертвою водою називають рідину, що залишилася після обмивання небіжчика. Поляки звуть її martwa woda, martwica, чехи і словенці – mrtvá voda, болгари – мъртвешка вода. Омовіння символізувало перехід померлого від живих людей до світу мертвих.
  «…Якщо висловлені тут припущення правильні, то це пояснює, чому героя спершу обприскують мертвою водою, а потім живою. Мертва вода його ніби добиває, остаточно перетворює на мерця. Це свого роду похоронний обряд, відповідник обсипання землею. Тільки після цього він — справжній померлий, а не істота, що тиняється між двома світами, і може обернутися упирем. Тільки тепер, після кроплення мертвою водою, жива вода буде діяти». (Пропп В. Исторические корни волшебной сказки. V, II, 15).

Амброзія

  Якщо нектар, через який Ганімед залишив світ живих, виконував функцію мертвої (цілющої) води, то амброзія – прямий відповідник води живущої, і перекладається так само як і амріта – «безсмертя». Обидва слова вірогідно походять від індоєвропейського *ṇ-mṛ-tós – «невмирущий».
  Амброзія вважалася не тільки стравою богів, але й запашною маззю, нанесення якої робило богів вічно молодими. Зевс змащував нею своє волосся.

Ніколо до Урбіно. Бенкет богів на Олімпі. 1530 р.

  Що дало підстави Річарду Оніансу ототожнити амброзію з оливковою олією (Онианс Р. На коленях богов. М: 1999. – С. 286). За однією з давньогрецьких версій амброзію створила богиня землі, родючості та хліборобства Деметра, за іншою — її постійно виробляє Місяць. Пригадаємо, що Сабазій вважався першим хліборобом, а Сома – бог Місяця.

Підсумуємо

  З високою долею вірогідності уявлення про живущу та цілющу воду, як і близьких до них перекази про сому, хаому, нектар та мед поезії, пов’язані з шаманськими практиками.
  Шаманізм – «особливий етап розвитку містичних пізнань і переживань в людині, простір генезису її уявлень про сакральне й способи прориву до трансцендентного». (Ятченко В. Український шаманізм. К: Міленіум, 2011. — С.17). «Дослідники давно й переконливо довели: шаманізм присутній практично у всіх відомих нам архаїчних культурах, синтезує в собі різні космогонічні уявлення, відмінні між собою пантеони вищих духовних істот з несхожими функціями, ролями й ієрархіями і в такий спосіб вбирає в себе вже існуючі міфологічні візії (шаман продукував свої розповіді у контексті наявних міфопоетичних традицій, його «духи-помічники» мали свої «біографії», які брались із міфів, наявних в духовній спадщині оточуючої його спільноти; звертаючись же в обряді камлання до духа чи бога, шаман переповідав міф про нього)». (Там же — С. 18).
  Шаманізм допоміг людству подолати межу між реальним та потойбічним світами, подарував здатність перетворитися з пасивного об’єкта, іграшки вищих сил, на активного і дієвого суб’єкта, здатного змінювати довколишній світ.
  Біологічна еволюція розгортається в напрямку зростання рівня свідомості: від неорганічної матерії до людського інтелекту. Цей процес не лінійний, бо одним з механізмів еволюції можна вважати деградацію видів. Людство так само розвивається від первісної брутальності до культурної вишуканості. Наприклад, згідно китайським трактатам з чжень-цзю терапії, якщо в давнину люди припікали вогнем точки акупунктури, то в наш час достатньо просто прогрівати їх полинними сигаретами.

Шаман

  На початкових етапах шамани використовували різні напої з речовин, які активно впливали на психіку і вводили людину в змінений стан свідомості – шаманський транс. З розвитком людства відбувся перехід від використання психічних стимуляторів до входження в транс за допомогою ритуальних дії – «камлання». На сучасному етапі це можна робити за допомогою медитацій та дихальних технік, без жодного застосування зовнішніх стимулів для психіки.
  Порівняння переказів індоєвропейських народів про різні еліксири, що дарували безсмертя, дозволяє зробити обережне припущення, що одним з джерел цих уявлень були шаманські практики, під час яких використовувалися напої, здатні впливати на стан людської свідомості. Справедливість гіпотези допоможуть підтвердити, чи спростувати, подальші дослідження духовної спадщини індоєвропейських народів.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!