«Вільні люди мають зброю!»: військовий досвід козацької України та Швейцарської конфедерації
 |
| Українські козаки та вояк армії Швейцарії. Колаж. |
Устрій армії Швейцарії вельми нагадує збройні сили Війська Запорозького: у XVII столітті обидва війська вважалися одними з кращих у Європі, складалися з вільних озброєних громадян і суттєво вплинули на військове мистецтво. Понад те, сучасну швейцарську систему оборони можна вважати практичною реалізацією моделі козацької держави.
Головне, що об’єднує українську козацьку та швейцарську армії – народна основа. Їх створили звичайні вільні люди, для захисту прав та свобод, як особистих, так і загальнонаціональних. Обидві армії боронили незалежність власних держав, від іноземних монархій: швейцарці від Габсбургів, українці – від Речі Посполитої, Московії та імперії Османів.Під час бойових дій, обидві армії демонстрували залізну дисципліну. Швейцарці навіть зажили всеєвропейської слави чіткістю здійснення маневрів та бойовою злагодженістю. Через мужність та високі професійні навички військовиків обох армій охоче наймали на службу іноземні держави Європи.
 |
| Швейцарські пікінери в бою |
Козаки першими в Європі використали тактику щільного вогню піхотних лав в поєднані зі швидким зведенням укріплень. Завдяки цьому вони, в боях з кримськотатарськими вершниками чи польськими гусарами, зводила нанівець перевагу кіннотника над піхотинцем. Тактика знайшла несподіване продовження в новітні часи, коли українські вояки армії Махна поєднали високу мобільність тачанок, тобто нове застосування ідеї возової градьби, з масованим вогнем кулеметів.
Основу обидвох військ становила піхота. Утім, козацькі піхотинці демонструвала високі бойові якості і на морі, коли вирушала на чайках в експедиції проти Османської імперії. Козацька армія виявлялася найбільш звитяжною в штурмах фортець, морських рейдах та використанні розмаїтих військових хитрощів. Пригадаймо, що хитрість – когнітивна гнучкість, здатність людини до нестандартних рішень.
 |
| Козацька возова градьба |
Швейцарці демонстрували надзвичайну мужність та майстерність у фронтальних боях, в яких згуртована у фаланги піхота, котру становили міщани та селяни, успішно протидіяла лицарській кінноті, що складалася з професійних вояків.
Ще більшу схожість виявляє державотворення вільних озброєних людей, котрі боронили власний край від хижих іноземних зайд, числячи виключно на власні сили. Оскільки ця подібність виходить за межі розвідки, торкнемося її лише побіжно.
В умовах майже постійної війни найвищу виконавчу владу отримав гетьман – верховний військовий головнокомандувач, що заразом порядкував внутрішньою, зовнішньою та фінансовою політикою держави.
До Ради старшин – уряду козацької держави входили генеральні обозний, писар, два осавули, хорунжий, бунчужний, підскарбій, суддя. Усі судді обиралися громадами.
Козацькі ради різних рівнів вирішували питання державного ладу та місцевого самоврядування, ухвалення міжнародних угод та питання пов’язані з війною, сплатою податків тощо. До вирішення важливих питань долучалися представники всіх суспільних станів.
Основу адміністративного поділу становила військова модель Війська Запорозького – розподіл територій на полки, сотні та курені. За умов майже нескінченної війни це дозволяло швидко здійснювати мобілізаційні заходи.
Найнижча ланка – курінь, об’єднував кількадесят місцевих козаків. Їх очолював курінний отаман, а рештою місцевої громади опікувався виборні війти чи городовий отаман, спільно з органами місцевого самоврядування.
Кілька куренів входили до сотні, що об’єднувала в бойовий підрозділ з 200—300 козаків. Сотня мала власну старшину: сотника, осавула, писаря і хорунжого, з центром у сотенному містечку.
Сотні складалися в полки – найвищу адміністративно-територіальну одиницю Гетьманщини. Його очолював призначений гетьманом полковник, який мешкав у полковому місті, де разом з ним, поточними справами порядкувала полкова старшина: осавул, обозний, суддя, писар, хорунжий. Кількість полків коливалася в залежності від потреб моменту.
Козак отримував у розпорядження необхідну кількість ґрунтів для ведення автономного господарства. У разі необхідності він не тільки опікувався забезпеченням правопорядку на ввіреній території, але й ставав на захист Вітчизни із власною зброєю та військовим спорядженням.
Запорозька Січ мала особливий статус і керувалася власним обраним кошовим отаманом, який, разом з братчиками, підпорядкувався безпосередньо гетьману.
В усіх містах, разом з пільгами католицькому духівництву і шляхті, скасовували всі привілеї іноземцям та іновірцям займатися підприємницькою діяльністю. Панівне становище в суспільстві посіла козацька старшина.
Хмельниччина скасувала панщину та право землеволодіння для магнатів та шляхти. Утім, нова панівна верства – козацька старшина, прагнула заволодіти максимальною кількістю прав на володіння ґрунтами. Отже, земельне питання лишалося далеким від остаточного розв’язання, і створювало умови для посилення соціальних суперечностей.
Хоча головним джерелом влади і оборонцями державного суверенітету були козаки, наведені факти, разом з наявністю міст та монастирів з Магдебурзьким правом, дозволяють стверджувати, що козацька старшина, під проводом Хмельницького, створила республіку, яка мала задовільнити інтереси більшості суспільних верств української нації.
Утім, в умовах постійної військової загрози з боку Московії, Речі Посполитої та Блискучої Порти, неминуче відбувалася централізація влади, яка урізала повноваження козацьких рад та інших органів прямої демократії та місцевого самоврядування.
З іншого боку, боротьба між претендентами на гетьманську булаву, змушувала їх звертатися за підтримкою до козацького кола, як вищого прояву волі козацтва. Також повноту влади провідників Гетьманщини систематично обмежував царат, який мав на меті повне знищення козацької автономії та зросійщення української нації. Задля цього московський режим вдало використовував поєднання політичних амбіцій кандидатів у гетьмани з урізанням прав та можливостей, як їх особисто, так і козацтва в цілому.
Усе це сприяло підпорядкуванню демократичних інституцій козацької держави авторитарним прагненням гетьманів та козацької старшини. Утім, їх авторитаризм виявився дитячими пустощами, в порівнянні з визиском московського самодержавства, який запанував після остаточного знищення козацької автономії.
Натомість, геополітичні умови, в яких перебувала Швейцарія, обумовили зовсім іншу траєкторію розвитку. Країна зберегла лад республіканської конфедерації, в якій більшість владних повноважень отримали органи місцевого самоврядування, які дотепер діють в умовах прямої демократії, коли важливі для кантону (регіону) рішення ухвалюються, або відкидаються, на місцевому референдумі.
Для нашої розповіді особливу цікавість становить устрій системи оборони країни, який демонструє, як розвивалися б збройні сили України, за умов збереження незалежної козацької держави. Через наявність агресивної рашистської імперії, досвід альпійської країни лишається вельми актуальним для забезпечення національної безпеки нашої держави.
Саме тому Швейцарія реалізувала на практиці концепцію держави-їжатця, нація котрої, в разі небезпеки, перетворюється на армію. Протягом пари-трійки годин держава здатна збільшити 20-тисячну армію до 650 тисяч бійців. За дві доби до зброї стане 1,7 мільйонів вояків гарно вишколеного, озброєного і чудово керованого війська.
Мобілізаційний потенціал армій країн зі значно більшою кількістю населення, не витримує порівняння зі Швейцарією. Наприклад, військо США налічує 1,3 мільйони військовиків та таку ж кількість резервістів. Китай має 2,4 мільйони військовослужбовців та мільйон військового резерву.
Гірський ландшафт Швейцарії дозволив підготувати країну до ефективної партизанської війни. В горах розташовані численні криївки, схрони, укріплені артилерійські та ракетні вогневі точки. Згідно військової доктрини країни, жоден швейцарець не припинить визвольну боротьбу і не складе зброї, навіть якщо уряд офіційно оголосить капітуляцію. Таким чином невеличка за розміром та чисельністю населення країна приготувалася до виснаження потенційного агресора нескінченною партизанською війною.
Військові витрати становлять до 20% державного бюджету. Свободу порівняно невеличкої країни захищають 14 ескадрилей, що налічують понад 350 бойових і 120 навчальних літаків, та ще сотню гелікоптерів. Наземна панцирна техніка налічує більше восьми сотень танків та бронемашин. Поза сумнівом, військове керівництво країни ретельно вивчає перебіг теперішньої московсько-української війни, і використовує чужий досвід для модернізації власного війська.
Кадровий армії склад не перевищує 9 тисяч осіб, який становлять переважно військовики авіації та ППО, професійні навички котрих потребують постійної участі в охороні національної безпеки та забезпеченні обороноздатності країни.
У той же час, на терміновій службі чи перепідготовці перебуває від 10 до 15 тисяч бійців. Вперше солдат призивається на 90 денне навчання до Rekrutenschule – Ecole de recrue (школи рекрутів). Загальний строк термінової служби не перевищує 21 тиждень.
Після її закінчення вояк звільняється до резерву, з особистою стрілецькою зброєю, бронежилетом, каскою, трьома комплектами однострою та «консервами міністра», які можна використати лише в разі війни, за особистим наказом військового міністра. Відповідальність за умови зберігання усього цього добра несе виключно резервіст.
З 2007 року резервісти не можуть тримати вдома жодних боєприпасів. У разі необхідності їх видаватимуть у заздалегідь призначеному місці.
Резервісти періодично проходять кількатижневі курси підвищення військової кваліфікації. Працедавець повинен забезпечити всі умови працівнику для виконання військового обов’язку, з повним збереженням заробітної платні за весь період служби.
До 34-річного віку чоловіків зараховуються до «аусцуг», і вони мусять відслужити протягом відведеного часу 8 тритижневих військових зборів. Після досягнення необхідного віку їх переводять у «ландвер», в якому резервіст має тричі пройти двотижневі військові збори, допоки йому не виповниться 42 роки. Потім починається «ландштурм», котрий передбачає одні двотижневі збори.
По досягненню 51 року чоловіків остаточно звільняють від військового обов’язку, вони повертають державі зброю та «консерви міністра». Натомість людина отримує помпову рушницю та мобілізаційне розпорядження, на випадок війни. Офіцери виходять у запас у віці 55 років.
За самими обережними підрахунками цивільне населення має до півтора мільйона карабінів, автоматів та інших видів стрілецької зброї. І це без урахування двох мільйонів пістолетів. Пригадаємо, що загальна кількість громадян Швейцарії не перевищує 6,6 мільйонів осіб. Майстерність у володінні зброєю громадяни можуть вдосконалювати в численних стрілецьких клубах.
Надлишкову чи відремонтовану зброю держава продає громадянам з великою знижкою. Нескладної обов’язкової реєстрації потребує лише нова зброя придбана в крамниці. Купівля озброєння у приватних осіб не потребує подальшої реєстрації.
За бажанням, при першому призові у віці 20 років, людина може відслужити 43 тижні поспіль, після чого зараховується до резерву без подальшого проходження військових зборів.
Військову службу проходять усі громадяни чоловіки, не залежно від соціального стану та рівня економічного добробуту. Не дивно, що для чималої кількості швейцарців військова служба виконує роль нетворкінгу – зав’язування корисних знайомств.
Від військового обов’язку звільняються виключно чоловіки з інвалідністю. Альтернативна служба передбачає частіший призов на збори з тривалішим терміном виконання громадсько-корисних робіт. Жінки йдуть на військову службу лише за власним бажанням. Усі особи визнані непридатними до військової служби, зобов’язані сплачувати спеціальний податок на оборону.
Усіх без винятку ухилянтів очікує ув'язнення. Стаття, за якою відбувається покарання, гарантує, що потенційні працедавці чи бізнес партнери, вважатимуть ухилянта дуже ненадійною особою, з котрою краще не мати жодних справ.
Під час призову до армійських лав швейцарці займаються лише інтенсивною підготовкою згідно військової спеціальності. Підйом о 5-й ранку, відбій – у 24-й. Передбачено два вихідних на тиждень.
Ще більшу схожість виявляє державотворення вільних озброєних людей, котрі боронили власний край від хижих іноземних зайд, числячи виключно на власні сили. Оскільки ця подібність виходить за межі розвідки, торкнемося її лише побіжно.
Козацька держава
Гетьман Богдан Хмельницький творив державу на основі устрою лицарства Війська Запорозького. Метафорично, устрій Січі, як і козацької держави, можна уподібнити іжатцю, котрий захищає себе від агресії хижих гієн дошкульними ударами власними голками в їх носи. |
| Івасюк М. В'їзд Богдана Хмельницького до Києва в 1648 році. Кінець XIX ст. |
До Ради старшин – уряду козацької держави входили генеральні обозний, писар, два осавули, хорунжий, бунчужний, підскарбій, суддя. Усі судді обиралися громадами.
Козацькі ради різних рівнів вирішували питання державного ладу та місцевого самоврядування, ухвалення міжнародних угод та питання пов’язані з війною, сплатою податків тощо. До вирішення важливих питань долучалися представники всіх суспільних станів.
 |
| Калинський Т. Рядовий козак. 1769 - 1770 р. |
Найнижча ланка – курінь, об’єднував кількадесят місцевих козаків. Їх очолював курінний отаман, а рештою місцевої громади опікувався виборні війти чи городовий отаман, спільно з органами місцевого самоврядування.
Кілька куренів входили до сотні, що об’єднувала в бойовий підрозділ з 200—300 козаків. Сотня мала власну старшину: сотника, осавула, писаря і хорунжого, з центром у сотенному містечку.
 |
| Калинський Т. Козацький сотник. 1769 - 1770 р. |
 |
| Калинський Т. Козацький полковник. 1769 - 1770 р. |
Запорозька Січ мала особливий статус і керувалася власним обраним кошовим отаманом, який, разом з братчиками, підпорядкувався безпосередньо гетьману.
В усіх містах, разом з пільгами католицькому духівництву і шляхті, скасовували всі привілеї іноземцям та іновірцям займатися підприємницькою діяльністю. Панівне становище в суспільстві посіла козацька старшина.
Хмельниччина скасувала панщину та право землеволодіння для магнатів та шляхти. Утім, нова панівна верства – козацька старшина, прагнула заволодіти максимальною кількістю прав на володіння ґрунтами. Отже, земельне питання лишалося далеким від остаточного розв’язання, і створювало умови для посилення соціальних суперечностей.
Хоча головним джерелом влади і оборонцями державного суверенітету були козаки, наведені факти, разом з наявністю міст та монастирів з Магдебурзьким правом, дозволяють стверджувати, що козацька старшина, під проводом Хмельницького, створила республіку, яка мала задовільнити інтереси більшості суспільних верств української нації.
 |
| Калинський Т. Козацький писар. 1769 - 1770 р. |
З іншого боку, боротьба між претендентами на гетьманську булаву, змушувала їх звертатися за підтримкою до козацького кола, як вищого прояву волі козацтва. Також повноту влади провідників Гетьманщини систематично обмежував царат, який мав на меті повне знищення козацької автономії та зросійщення української нації. Задля цього московський режим вдало використовував поєднання політичних амбіцій кандидатів у гетьмани з урізанням прав та можливостей, як їх особисто, так і козацтва в цілому.
Усе це сприяло підпорядкуванню демократичних інституцій козацької держави авторитарним прагненням гетьманів та козацької старшини. Утім, їх авторитаризм виявився дитячими пустощами, в порівнянні з визиском московського самодержавства, який запанував після остаточного знищення козацької автономії.
Натомість, геополітичні умови, в яких перебувала Швейцарія, обумовили зовсім іншу траєкторію розвитку. Країна зберегла лад республіканської конфедерації, в якій більшість владних повноважень отримали органи місцевого самоврядування, які дотепер діють в умовах прямої демократії, коли важливі для кантону (регіону) рішення ухвалюються, або відкидаються, на місцевому референдумі.
Для нашої розповіді особливу цікавість становить устрій системи оборони країни, який демонструє, як розвивалися б збройні сили України, за умов збереження незалежної козацької держави. Через наявність агресивної рашистської імперії, досвід альпійської країни лишається вельми актуальним для забезпечення національної безпеки нашої держави.
Народ як армія
Сучасна Швейцарія уникає агресії в зовнішній політиці, дотримує постійного нейтралітету в усіх міжнародних конфліктах і не долучилася до жодного військового альянсу. Позаблокове становище спонукає країну приділяти підвищену увагу національній безпеці та обороні, оскільки країна, в разі військової загрози, може числити виключно на власні сили. |
| Кауфман Й. К. Навчання швейцарської армії. 1896 р. |
Мобілізаційний потенціал армій країн зі значно більшою кількістю населення, не витримує порівняння зі Швейцарією. Наприклад, військо США налічує 1,3 мільйони військовиків та таку ж кількість резервістів. Китай має 2,4 мільйони військовослужбовців та мільйон військового резерву.
Гірський ландшафт Швейцарії дозволив підготувати країну до ефективної партизанської війни. В горах розташовані численні криївки, схрони, укріплені артилерійські та ракетні вогневі точки. Згідно військової доктрини країни, жоден швейцарець не припинить визвольну боротьбу і не складе зброї, навіть якщо уряд офіційно оголосить капітуляцію. Таким чином невеличка за розміром та чисельністю населення країна приготувалася до виснаження потенційного агресора нескінченною партизанською війною.
 |
| Літак швейцарських ВПС |
Кадровий армії склад не перевищує 9 тисяч осіб, який становлять переважно військовики авіації та ППО, професійні навички котрих потребують постійної участі в охороні національної безпеки та забезпеченні обороноздатності країни.
У той же час, на терміновій службі чи перепідготовці перебуває від 10 до 15 тисяч бійців. Вперше солдат призивається на 90 денне навчання до Rekrutenschule – Ecole de recrue (школи рекрутів). Загальний строк термінової служби не перевищує 21 тиждень.
Після її закінчення вояк звільняється до резерву, з особистою стрілецькою зброєю, бронежилетом, каскою, трьома комплектами однострою та «консервами міністра», які можна використати лише в разі війни, за особистим наказом військового міністра. Відповідальність за умови зберігання усього цього добра несе виключно резервіст.
З 2007 року резервісти не можуть тримати вдома жодних боєприпасів. У разі необхідності їх видаватимуть у заздалегідь призначеному місці.
Резервісти періодично проходять кількатижневі курси підвищення військової кваліфікації. Працедавець повинен забезпечити всі умови працівнику для виконання військового обов’язку, з повним збереженням заробітної платні за весь період служби.
 |
| Вояки армії Швейцарії |
По досягненню 51 року чоловіків остаточно звільняють від військового обов’язку, вони повертають державі зброю та «консерви міністра». Натомість людина отримує помпову рушницю та мобілізаційне розпорядження, на випадок війни. Офіцери виходять у запас у віці 55 років.
За самими обережними підрахунками цивільне населення має до півтора мільйона карабінів, автоматів та інших видів стрілецької зброї. І це без урахування двох мільйонів пістолетів. Пригадаємо, що загальна кількість громадян Швейцарії не перевищує 6,6 мільйонів осіб. Майстерність у володінні зброєю громадяни можуть вдосконалювати в численних стрілецьких клубах.
Надлишкову чи відремонтовану зброю держава продає громадянам з великою знижкою. Нескладної обов’язкової реєстрації потребує лише нова зброя придбана в крамниці. Купівля озброєння у приватних осіб не потребує подальшої реєстрації.
За бажанням, при першому призові у віці 20 років, людина може відслужити 43 тижні поспіль, після чого зараховується до резерву без подальшого проходження військових зборів.
Військову службу проходять усі громадяни чоловіки, не залежно від соціального стану та рівня економічного добробуту. Не дивно, що для чималої кількості швейцарців військова служба виконує роль нетворкінгу – зав’язування корисних знайомств.
Від військового обов’язку звільняються виключно чоловіки з інвалідністю. Альтернативна служба передбачає частіший призов на збори з тривалішим терміном виконання громадсько-корисних робіт. Жінки йдуть на військову службу лише за власним бажанням. Усі особи визнані непридатними до військової служби, зобов’язані сплачувати спеціальний податок на оборону.
Усіх без винятку ухилянтів очікує ув'язнення. Стаття, за якою відбувається покарання, гарантує, що потенційні працедавці чи бізнес партнери, вважатимуть ухилянта дуже ненадійною особою, з котрою краще не мати жодних справ.
 |
| Тренування з рукопашного бою в армії Швейцарії |
Військовослужбовців можуть залучати до виконання завдань пов’язаних з ліквідацією наслідків природних та техногенних катастроф, підтримання порядку під час масових заходів тощо. Усіма господарськими питаннями, включно з охороною військових об’єктів, займаються наймані працівники приватних компаній.
Саме така армія захищала козацьку державу, і жоден ворог не міг її здолати, допоки нація зберігала єдність. І лише політичні амбіції козацької старшини, частина котрої не цуралася відвертої зради національних інтересів заради власної користі, спричинили Руїну в Україні.
Досвід Швейцарії, яка на практиці втілила ідеал козацької держави і зберегла національну незалежність, попри сильну децентралізацію влади, конфедеративний устрій та відмінні етнічні складові нації, може бути дуже корисним для українців, котрі в таких же складних умовах, як і в часи козаччини, виборюють право на існування власної суверенної держави.
***
Завдяки системі оборони, яку забезпечує народна армія, розташована в центрі Європи Швейцарія уникла участі в двох світових війнах, які буквально спустошили та зруйнували сусідні з нею країни. Жодна з них не наважилася напасти на державу з армією, що складається з вільних озброєних людей.Саме така армія захищала козацьку державу, і жоден ворог не міг її здолати, допоки нація зберігала єдність. І лише політичні амбіції козацької старшини, частина котрої не цуралася відвертої зради національних інтересів заради власної користі, спричинили Руїну в Україні.
Досвід Швейцарії, яка на практиці втілила ідеал козацької держави і зберегла національну незалежність, попри сильну децентралізацію влади, конфедеративний устрій та відмінні етнічні складові нації, може бути дуже корисним для українців, котрі в таких же складних умовах, як і в часи козаччини, виборюють право на існування власної суверенної держави.
Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!
Немає коментарів:
Дописати коментар