Мирні угоди Петра I

 

Шарлемань А. Пьотр І оголошує Ништадтський мир на Троїцькій площі в Санкт-Петербурзі 4 вересня 1721 року. 1860 р.

  Історія мирних угод Петра І — яскравий приклад того, як московська пихатість і агресивність зникає одразу, щойно отримує адекватну реакцію.

Місія Мустафи-аги

  Після величезного надзусилля: двох військових походів та побудові флоту, царю Петру вдалося оволодіти османською фортецею Азов. При цьому царська регулярна армія та флот відіграли лише допоміжну роль у звитяжних військових ініціативах іррегулярного козацького війська запорожців та донців.
  Придворні дуполизи поквапилися приписати всі успіхи геніальності Петра, та створеному ним «потешному» війську. Окрилений успіхом цар заходився будувати нові кораблі в завойованому порті та наказав створити укріплення для захисту завойованого Азову.
  Османська імперія, яка крім Московії вела тоді війну з Австрійською імперією, вимушено погодилася на вимоги висунуті московським самодержцем. Константинопольська мирна угода 1700 року поклала край залежності Москви від Чингізидів та дала змогу розпочати загарбницьку війну проти Шведського королівства.

Смірнов А. Пьотр І. 2001 р.

  Та не все сталося, як гадалося. У всі часи Московія могла перемагати або в коаліції могутніх держав, або в одноосібній війні проти дуже слабкого супротивника.
  Попри те, що Москва напала на Швецію разом з Датським королівством, Саксонією та Річчю Посполитою, військові дії для агресорів не задалися. Після стрімких контрударів шведського короля Карла XII, Данія вийшла з війни, саксонський курфюрст та король Речі Посполитої Август опинився в дуже складній політичній ситуації, а московський цар зазнав ганебної поразки під Нарвою.
  Шведський король вважав головним супротивником Річ Посполиту, тому Карл заглибився у розв’язання польського питання. Поки король з невеличкою армією воював з Річчю Посполитою, шведське королівство просто не мало сил допомогти балтійським містам.
  Московський цар скористався ситуацією і використовуючи величезну перевагу в живій силі та техніці, почав захоплювати фортеці з невеличкими шведськими залогами в Балтії. Доки відбувалися ці події в Османській імперії сталася важлива подія — заколот яничар.
  У попередні роки султан Мустафа II вжив важливих заходів у відповідь на захоплення Москвою Азову: посилив укріплення і збільшив залогу Керчі, збудував на іншому боці Керченської протоки нову фортецю, яку так і назвали — Єнікале («нова фортеця»), щоб заблокувати московський флот в Азовському морі. Утім, на початку 1703 року, султан став на заваді спробі кримського хана розв’язати війну з Московією.
  Хана стратили, але трохи пізніше повстала найбільш боєздатна частина османського війська — яничари, чим поклала край пануванню султана Мустафи. Новим султаном османів та халіфом усіх мусульман-сунітів став Ахмед III.
  Дотримуючись тогочасних дипломатичних процедур, він спрямував до Московії посла з повідомленням про важливі зміни в управлінні імперії Османів та з підтвердженням вимог попереднього султана зруйнувати московські фортеці в Приазов’ї: Кам’яний затон та Троїцьку, а також знищити азовський флот та припинити спорудження нових кораблів у Воронежі.
  Посольство з 30 осіб очолював Ногайли Мехмед Мустафа-ага. Вибір саме такого очільника був не випадковим, про що засвідчили всі його подальші дії.
  Взимку 1703 року османське посольство прибуло до Батурина, де Мустафа-ага зустрівся з гетьманом Лівобережної України Іваном Мазепою. Посол продемонстрував повну зневагу до царського пахолка — гетьмана він зустрів лежачи. Мазепа здивувався порушенню всіх дипломатичних протоколів, але галасу здіймати не став — для нього це був просто візит ввічливості, оскільки Москва забороняла вести Гетьманщині будь-які самостійні переговори з Османською імперією.
  19 лютого 1703 року місія Мустафи-аги прибула в Москву, де їх зустріли з належними урочистостями. Якими посол османів презирливо знехтував.
  Посольство зустрічала делегація на чолі з царським стольником Федором Протасьєвим. Холоп государя запропонував Мустафі-азі, згідно протоколу, змінити дорожній ридван на розкішну царську карету.
  Посол султана відмовився навідліг. Після тривалого умовляння, він таки погодився зняти царський візок, але виштовхав із нього царевих служок — стольників, які мали його супроводжувати.
  23 лютого послу Блискучої Порти надали величезну милість — царську авдієнцію. Мустафа-ага не оцінив благодіяння.
  Щойно він зайшов до царських палат, як одразу запитав: «А де я сяду?». Це було кричущим порушенням усіх дипломатичних норм, адже, будь-де в Євразії, посол мав стояти перед вінценосною особою.
  Слід відзначити, що перебіг війни зі шведами, змусив московитів мовчки проковтнути таку зневагу. Мустафа-ага сів і вирячився на царя та його почет. Царський речник, здивовано спитав, коли посол виголосить вітальну промову.
  Посол відповів, що на це годі сподіватися. Після невеличкої суперечки Мустафа-ага мовчки передав послання султана, недбало зронив відповідну царську грамоту і без поклону залишив Кремль.
  Опинившись на дворі, він заліз у перший-ліпший візочок та зажадав доправити його у відведені апартаменти. Його привезли до оселі, де запропонували поласувати наїдками з царського столу. Мустафа-ага відмовився. Але після наполегливих прохань змилостивився і погодився.
  Коли московський цар дізнався про витівки посла Османської імперії, то наказав ставитися до цього з пошаною. На всі витівки посла він сказав: «Забудем и не обидимся».
  Бо побоювався війни з Великою Портою. Цар вирішив вразити Мустафу-агу масштабом досягнень московської зброї.

  За витівки посол османів отримав від царя коштовну шубу з хутра соболя вартістю 300 рублів та щоденне утримання в розмірі 25 рублів. На той час це становило чималі виплати. Варто пригадати, що рядовий московський солдат отримував річну зарплатню в розмірі 11 рублів, що вважалося високою оплатою для пересічного царського підданого.
  Аби вразити Мустафу-агу, йому влаштували подорож до земель Великого Новгороду та Санкт-Петербургу. Усі потуги московства не справили жодного враження на посла. У відповідь на увагу, він поскаржився на тривале статеве утримання і зажадав компенсації. Для задоволення посольських потреб царат прислав двох татарських дівчат.
  Понад сім місяців провів Мустафа-ага на півночі Московії. За весь час посол не відправив жодної депеші до Стамбулу, що викликало у султанського візира підозру в арешті та ув'язненні посла.
  За час візиту османського посла московитам вдалося захопити Нієншанц, Ригу, Нарву та інші шведські території. Цар Пьотр відчув себе впевнено і вирішив відмовити султану в його вимогах.

Кушевський Ю. Нова на Московії справа. 2009 р.

  24 листопада 1704 року цар дав аудієнцію послу султана в нещодавно захопленій Нарві, з метою продемонструвати успіхи московської зброї. На вимоги султана він відповів відмовою: Москва залишала неушкодженими азовський флот та фортеці Азов, Кам'яний затон та Троїцьке.
  Мустафа-ага відреагував спокійно. Лише попрохав подарувати йому десь побачений портрет царя. Це прохання володар Московії милостиво задовільнив.
  Несподіванка сталася в Кам’яному затоні, останньому місті на кордоні Московського царства та Османської імперії. Тут Мустафа-ага виколов царю очі на портреті, запаскудив зображення та кинув його під ослін подорожнього двору.
  Москва поскаржилася великому візиру на поведінку посла. Султан лише позбавив Мустафу-агу доступу до султанського двору. Москва мовчки проковтнула всі образи.

Прутський договір

  Цар Пьотр не забув колишньої образи. У 1711 році він вирішив поквитатися з Османською імперією. Прутська авантюра Петра І завершилася приголомшливою поразкою московства. Царя змусили піти на значні поступки.
  Немов побитий собака, цар підібгав хвоста і погодився на всі вимоги Османів.

Іванов М. Московський табір на Пруті. 1804 р.

  Повернув Туреччині Азов та прилеглі території до річок Орель та Синюха. Зруйнував московські фортеці Таганрог, Кодак та Кам’яний затон. Пообіцяв не втручатися у справи Речі Посполитої та Запорізької Січі. Шведський король Карл XII міг вільно повернутися з Османської імперії, де він перебував після поразки у Полтавській битві, до Швеції, через Московію.

Московська алегорична гравюра із зображенням Прутського походу. XVIII ст.

  Принижений поразкою цар Московії старанно виконав усі вимоги договору. Більшість кораблів азовського флоту згнила ще до того, до руйнування згідно домовленостей, які цар додатково підтвердив в Адріанопільській мирній угоді 1713 року.

  Хіба-що король Карл не виявив бажання повернутися додому через Московію.

Ништадтський мирний договір

  30 серпня 1721 року Московія, з населенням у 13 мільйонів осіб, офіційно завершила війну проти Швеції, з населенням у 3 мільйони мешканців. Війна тривала 21 рік, попри те, що разом з Московським царством проти Шведського королівства воювали Річ Посполита, Саксонія та Данія.

П.Шенк-молодший. Підписання мирної угоди 30 серпня 1721 року. 1721 р.

  Після поразки в Полтавські битві 1709 року, король Швеції опинився без війська. Його королівський домен не мав жодної змоги зарадити ситуації. Кілька років король Карл сподівався змінити ситуацію на краще за допомогою війська Османською імперії.
  Сподівання виявилися марними.
  Хоробрий Карл XII наклав головою в Норвегії у 1718 році. Його країна, без військової потуги, перебувала на межі фінансових можливостей, відмовилася капітулювати перед Москвою.
  І це попри те, Московія окупувала всю шведську Балтію та Фінляндію. Ворог загрожував самій Швеції: московські морські десанти плюндрували шведське узбережжя.
  Але уряд Шведського королівства і чути не бажав про капітуляцію. Московія, яка втратила у Північній війні понад 1 мільйон підданих (8% населення), не могла схилити Швецію до миру на своїх умовах. Слід зазначити, що подібні за масштабом втрати Москва зазнала лише в Лівонській війні Івана Грозного та Другій світовій війні, розв’язаній Сталіним.

  У Північній війні, Москва зважила на відчайдушний спротив остаточно виснаженої Швеції, і вирішила рахуватися з її умовами. Московія вивела окупаційний корпус з Фінляндії.
  До речі, про окупацію Фінляндії у 1713 – 1721 роках, Москва і досі воліє не згадувати. Пам’ятають про це хіба-що історики. Пересічним москвинам дозволено знати лише про «прорубане вікно до Європи».
  За це «вікно», тобто окуповані території Інгрії та Естонії, Москва виплатила Швеції компенсації 2 мільйони срібних талерів = 1,3 мільйона рублів. Для порівняння: весь обсяг зовнішньої торгівлі тодішньої Московії не перевищував 120 тисяч рублів на рік.

Розподіл територій згідно Ништадтського мирного договору 1721 р. Штриховими лініями позначено території захоплені Московією.

  За шведським та остзейським дворянством, на окупованих Москвою землях, зберігалися всі права в повному обсязі.
  Таким чином, шведське суспільство, яке воліло боротися до останньої можливості, за самих несприятливих обставин, отримало максимально прийнятні умови мирної угоди.

***

  Мирні угоди Московії часів Петра І свідчать лише про одне. При укладанні договорів Москва рахується лише з силою. Інші аргументи вона просто не здатна осягнути.

Два деспоти: Путін і Пьотр І

  Усе це варто врахувати українцям, коли влада України захоче домовлятися про мир з узурпатором, який прийшов до влади на РФ внаслідок фальсифікації виборів і згодом ототожнив себе з царем Петром.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!