Вплив полону князя Василія II на особливий шлях Московії

 

Вахітов Р. Портрет Улу-Мухаммеда

  Слабкий правитель князь Василій II, на прізвисько «Темний», уславився тим, що потрапив у полон, звільнився ціною величезного викупу, потім його осліпили. В часи його князювання Московія остаточно визначилася з ординською ідентичністю. Утім, про все по порядку.

Онук князя Вітовта і Дмитрія Донського

  Василій II приходився онуком князю Дмитрію Івановичу, який начебто, переміг татар у Куликовській битві. З боку матері Василій доводився онуком Великому князю Литовському, Руському та Жемайтійському Вітовту. Оскільки Василій лишився без батька в дуже ніжному віці, його мати Софія та її батько князь Вітовт певний час визначали політику Московського князівства.

Великий князь московський Василій Васильович Темний

  Супротивниками князя Василія були його близькі родичі: діти й онуки Дмитрія, прозваного чомусь Донським. Найбільше дошкуляв Василю троюрідний брат князь Дмитрій Шемяка. Як не дивно, тривалий час обидві ворожі партії дотримували проєвропейської орієнтації: Василій –завдяки матері та діду Вітовту, Шемяка – через дружні взаємини з Великим Новгородом.
  Зрештою князь Василій, на думку московського історика Зиміна – «витязь на роздоріжжі», знехтував європейським вибором, і повів Московію ординською стежкою, з якої вона так і не спромоглася зійти аж до нашого часу. Причиною цього стала зарозумілість князя Василія, який надто переоцінював себе, і зверхньо ставився до опонента – хана Улу-Мухаммеда.

Гра долі хана Улу-Мухаммеда

  Улу-Мухаммеда, нащадка Чингісхана, важко назвати пестунчиком Фортуни. Йому вдалося досягти значних успіхів завдяки власному талану, розуму та наполегливості.
  Харизми предків виявилося замало, щоб захистити хана Золотої Орди. На престол Великого хана виявилося одразу декілька претендентів, і Улу-Мухаммед виявився не наймогутнішим серед них.
  У 1436 році він залишив Золоту Орду, і з загоном відданих вояків вирушив до Криму, в якому не вдалося затриматися надовго. Наступного року Улу-Мухаммед з армією в три тисячі вершників, опинився в ролі вигнанця, якому, здавалося б, немає місця в порядному ординському суспільстві.
  Улу-Мухаммед, як і його далекий предок Чингісхан, виявився «людиною довгої волі». Колишній хан Золотої Орди не марнував зусиль, аби перетворити свій загін на величезну зграю розбишак. Він міркував як політик, який прагнув суттєво впливати на стан речей у Золотій Орді.
  Тому, запропонував послуги володарю одного з уділів Золотої Орди – московському князю. Улу-Мухаммед знав, що Московія та Велике князівство Литовське (ВКЛ), після смерті Вітовта, знаходилися в стані війни. Через відсутність телебачення та інтернету до Улу-Мухаммеда просто не дійшли новини, що країни нещодавно уклали мир, якого так потребувала Московія.
  Бажаючи догодити новому союзнику, військо Улу-Мухаммеда захопило місто Бельов (сучасна Тульська область РФ). Василій II збагнув, що цю акцію ВКЛ розцінить, як черговий підступ московитів, що вкотре порушили укладені угоди. Тому князь Василій вирішив продемонструвати лояльність та порядність до держави дідуся.
  Після тривалих зборів, до Бельова вирушила сорокатисячна московська рать. Трьохтисячний загін татар мав мало шансів на порятунок – сила перебувала на боці Московії. Подальші події довели, що сила без розуму нічого не варта.
  Відвага і мужність татар взяли гору над переважаючими силами супротивника. Після розгрому московського війська, Улу-Мухаммед спрямував всю невеличку армію в Надволжжя, де незабаром захопив Казань. Ця подія стала точкою відліку створення нової держави – Казанського ханства.

Вояки Казанського ханства

  Казанський хан не забув витівок московитів. Через міжусобиці в Орді, більшість земель які згодом стали Казанським ханством, грабували сусіди. Держава створена Улу-Мухаммед дозволила сформувати з булгар (татар) та черемисів (марійців) потужне військо, яке стало справжньою проблемою для Московії.
  У 1439 році хан захопив Нижній Новгород, навіть взяв в облогу Москву, випалив усі посади, і хоча захопити Кремль не зміг, але вертаючи домів спалив Коломну.

Битва під Суздалем і полон князя Василія II

  У 1444 році казанське військо вирушило в новий похід на Московію. Сини хана спустошували землі Московського та Рязанського князівств. Під час рейду на Рязанщину наклав головою Мустафа – син Улу-Мухаммеда.
  Хан захопив Нижній Новгород, потім попрямував на Муром. Йому назустріч, на чолі великого війська вирушив московський князь Василій.
  У січневих боях під Муромом та Гороховцем московитам удалося вибити казанські війська зі своїх територій. Військовий успіх не пішов на користь московським військам – вони вирішили, що армію Казанського ханства не важко перемогти.
  Навесні 1445 року казанські війська, на чолі з Махмудом та Якубом – синами Улу-Мухаммеда, знов виринули під Нижнім Новгородом. Великий князь московський Василій II оголосив збір війська. Згідно московських літописів, на заклик князя васали відгукнулися не охоче, сили зібрали невеличкі, Василій вирушив на супостата «яко не с тысячю».

Атака татарської кінноти

  Навіть з цього висловлювання зрозуміло, що літописець не мав уявлення про точну чисельність московського війська, можливо, вояків було набагато більше. Але достеменно відомо інше.
  6 липня 1445 року московське військо в очікуванні війська супротивника розташувалося поблизу Спасо-Євфим’ївого монастиря на околицях Суздаля. Аби скоротити нудне байдикування, розпочали бучний бенкет.
  Слід відзначити, що пияцтво у московському війську не випадковість, а стійка військова традиція. В очікуванні ворога московство перепилося перед битвою на річці П’яні в 1377 році, так само вчинив цар Петр І, під час Прутської авантюри в 1711 році.
  7 липня князь Василій, якому вельми дошкуляло похмілля, наказав шикувати лави до бою з казанським військом. Раті зійшлися в бою, аж ось казанські лави здригнулися і почали відступати. Василій залив ще трохи «за комір», і віддав наказ переслідувати ворога.
  Під час наступу московське військо втратило бойовий лад, і тут по ньому вдарив засадний полк казанського війська. Слабо кероване московське вояцтво швидко припинило опір, в полон потрапили князь Московії та його воєводи.

Викуп з неволі, або як Василій «Темним» зробився

  Звістка швидко досягла Московського князівства, переважна більшість підданих розцінило княжий полон як нечувану ганьбу – ніколи ще московський князь не потрапляв у полон. Слід відзначити, що такого більше не траплялося і після Василія – його наступники врахували досвід попередника, і більше особисто війська в бій не водили.
  За винятком хіба що царя Петра І – він водив військо під Нарву та на Прут. Але в полон не потрапив: з під Нарви втік, щойно дізнався про наближення шведської армії з Карлом XII на чолі, а на Пруті банально відкупився від османського полону. Прутська пригода таки не минулося Петру – після неї він утратив реальну владу.

Полонений Василій Темний присягається на розп'ятті сплатити хану викуп. Мініатюра Лицевого літописного зводу

  Поки князь Василій тужив у полоні, казанське військо захопило Суздаль, спустошило більшість земель Володимирського князівства, хоча штурмувати стольне місто не стали.
 До Москви прибули посланці, які повідомили про полон князя, і в якості доказу передали княжий натільний хрест. У місті почалася паніка – очікували на штурм. Під час приготувань до оборони Москви, спахнула величезна пожежа, яка знищила всі дерев’яні споруди, зруйнувала кам’яні церкви та частину мурів, загинуло кілька тисяч посадських мешканців. Княжа родина залишила столицю і чкурнула до Ростова. Владу на Московії обійняв Дмитрій Шемяка – князь Углицький та Галицький.
  Казанці не пішли на Москву. 23 серпня їх військо повернулося до Нижнього Новгороду.
  Великий князь московський Василій не довго поневірявся в полоні: 1 жовтня залишив гостинну оселю казанського хана, та вирушив додому. Після тривалої подорожі він повернувся в Москву 17 листопада 1445 року.
  Стольне місто зустріло володаря вельми непривітно. Справа в тім, що за свободу він зобов’язався виплатити Казанському ханству чи то 200 тисяч (згідно новгородських літописів), чи то 25 тисяч рублів (по псковських джерелах). У будь-якому разі суму просто не підйомну.
  До того ж, Василій II прибув не сам – його почет складався з 500 татар, яким московський князь швидко передав багато міст для кормління – саме так на Московщині називалася система розподілу намісництв у винагороду за службу государю. (М. Худяков, Очерки по истории Казанского ханства. Казань, 1991. – С. 27).
  Деякі московські історики заперечують факт виплати князем Василем викупу, інші зазначають, що він виплатив лише від 25 до 50 тисяч рублів. Для порівняння: згідно Столбовського мирного договору 1617 року, Москва виплатила Швеції контрибуцію в розмірі 20 тисяч рублів. Зрозуміло, що навіть 25 тисяч рублів викупу для Московії становили величезну суму, заради виплати якої князь заліз у кишеню кожному підданому.
  Чи варто дивуватися, що вночі 16 лютого 1446 року до княжої опочивальні увійшли обурені піддані, і згідно Карамзіна, почали гамселити володаря, аби довідатися навіщо він привів мусульман, винагородив їх гарним кормліннями, а підвладний народ розорює важкими податями. Василій так і не спромігся пробелькотіти щось вагоме на свій захист.
  Серед делегації не знайшлося людей, які наважилися б убити князя, але й залишати його на престолі не бажали. Дісталися компромісного рішення – виколоти князю очі та відпустити, бо сліпа людина не могла посідати княжий стіл.
  Насильницьке засліплення стало причиною нового прізвиська князя – «Темний», тобто «сліпий».
  Утім, Василію таки вдалося залишитися на княжому столі – його підтримала московська православна церква, ієрархи якої вирішили, що краще з Василієм в мусульманській Орді, ніж зіштовхнутися з православною церквою Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського. Пригадаємо: Литвою в ті часи називалися землі сучасної Білорусі, Русь – це Україна, Жемайтія – частина території сучасної Литовської республіки.

Касимовське царство (ханство) і особливий шлях Московії

  Найбільш значний наслідок полону князя Василія – створення Касимовського ханства. Татар, які супроводжували московського князя з полону, очолював син казанського хана Улу-Мухаммеда – Касим. Василій II виділив йому та його товариству в уділ та кормління землі Мещери.

Карта Касимівського ханства

  Завдяки цьому виникла нова мусульманська держава – Касимове царство, що існувало до 1681 року. Князь Василій, та всі його нащадки, сумлінно виплачували данину новій державі. Зобов’язання виплати «виходу» Касимовському ханству можна прочитати в заповіті Івана III, угоді його синів від 16.06.1504 і навіть в документах Івана Грозного.
  Чи варто дивуватися, що московські історики новітніх часів почали подавати Касимовське князівство, як незначне і залежне від Москви утворення, яке не грало якоїсь істотної ролі в історії Московії? Побрехеньки на кшталт «распятые снегири в одних трусиках» та «нас там нет» – зовсім не винахід ОРТ 2014 року.
  З полону та викупу князя Василія всі сторони отримали власний зиск. Улу-Мухаммед завдяки московським коштам зробив з Казані величне місто, яке стало справжнім центром торгівлі та ремісництва.

  Його син Касим отримав власну державу, підтримувану не менше століття московськими дотаціями. У його володіннях квітнула ісламська культура, будувалися мечеті, відкривалися медресе.
  Князь Василій отримав… Московське князівство. Улу-Мухаммед подбав про те, аби Василій Темний зміг виконувати взяті на себе фінансові зобов’язання, і допоміг вигнати з Москви Дмитрія Шемяку.
  Поразка Шемяки залишала Москву в орбіті впливу «золотоордынского мира», де дружно співіснував триєдиний народ – тюрки, фіно-угри та московити.

  Московія, народжена з лона Золотої Орди, обрала особливий шлях, на якому залишається дотепер.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!