Ціна імперіалізму – скільки коштували загарбницькі війни Московського царства і Російської імперії

Частина І

Від Івана Грозного до Єкатерини II

 

Е. Лісснер. Мідний бунт 1662 р. 1938 р.

  Загарбання чужих земель – справа вельми витратна, насамперед у фінансовому плані. Процвітання чи економічний занепад імперій залежить від колоніальної політики. Якщо імперський центр викачував з колоній сировину, то через певний час починався занепад і технологічне відставання. Так сталося з Іспанською імперією, що збагачувалася коштовностями американських колоній, чи Московією, що захоплювала величезні території заради ясаку – державного рекету.

  Метрополії, що налагоджували у себе високотехнологічне виробництво, і використовували колонії для збуту своєї продукції, як правило, процвітали. Варто згадати історію Британської імперії, Голландії чи Франції.

  У цій розвідці ми розглянемо економічну ціну завойовницьких війн Московії.

  Ця держава постала на уламках Золотої Орди наприкінці XV століття. Претензії на створення імперії стали очевидними за царювання Івана Грозного. Він проголосив себе царем, такий титул могли носити лише правителі імперій, і поширив свою владу на більшість улусів Золотої Орди. На додачу цар Іван невдало спробував захопити країни Балтії.

Ціна воєн Івана IV Грозного

  Іван Грозний закономірно довів своє царство до банкрутства височезними військовими витратами. Тільки на утримання стрілецького війська витрачалося 10% усіх державних доходів. Світовий досвід переконливо доводить – країни де в мирний час військові видатки перевищують 2% бюджету приречені на злидні.

Цар Іван Грозний та Федор Басманов у жіночій сукні

  В часи царя Івана про мир можна було хіба-що мріяти. З 37 років його царювання війни тривали 35. Певний час військові витрати компенсувалися грабунком: скарбницю новоспечений цар поповнював за рахунок загарбаних територій. Так тривало доки перемоги не змінилися поразками.

  За рахунок розорення Великого Новгорода та поцуплених скарбів Софійського собору міста, Іван Грозний реформував і оплачував стрілецьке військо, підготував похід на Казань.

  На початку існування стрілецьке військо становили 3 тисячі осіб із жалуванням 4 рублі сріблом на рік. Наприкінці 70-х років XVI століття, кількість корпусу досягла 20 тисяч стрільців, з річною оплатою 7 рублів для рядових і 10 рублів – для командирів. Для порівняння – кваліфікований московський тесля заробляв 0,5 рубля на рік.

  Шалені військові витрати компенсувалися жорстким визиском поневолених народів. Особливо обтяжував ясак, що виплачувався «рухлядью» – хутром соболів, куниць та інших звірів.

  Але навіть грабунки та ясак не могли компенсувати всіх військових витрат. Наведені витрати на стрільців відносяться до часів мирної служби. Під час війни до цього додавалися витрати на озброєння та оплату військових походів.

  Воякам, що не належали до стрілецького війська, під час бойових дій виплачували 2 рублі на рік пішому ратнику, і 5 – вершнику. Не враховуючи забезпечення харчами, транспортом, порохом, гарматами, ліками та іншим.

  Щоб відправити у похід 10 тисяч вояків царська скарбниця витрачала не менше 100 тисяч рублів – десяту частину всіх річних надходжень до бюджету. Згідно царських розписів у походах споряджали набагато більші сили – до 30 тисяч вояків з конями та гарматами.

  Якщо врахувати занепад спричинений опричниною та військовими поразками, наприклад, Кримський хан Девлет Ґерай спалив Москву вщент, то зовсім істотно виглядає зменшення населення Московії від голоду, злиднів та воєн, на 25%.

  Імперська політика Івана Грозного спровокувала економічну кризу, розв’язувати яку довелося його наступникам на троні. У зубожілій країні почалася Смута, яка ледь не поклала край самому існуванню Московії.

Ціна загарбання Лівобережної України та Києва

  Московія, як імперія, утворилася після захоплення частини земель України. На Москві добре розуміли, що війна за Україну з Польщею коштує дорого, тому довго не наважувалися розпочинати бойові дії.

Прижиттєвий портрет царя Олексія Михайловича

   Імперські мрії виявилися більш вагомим за матеріальні втрати, і спадкоємці Золотої Орди втрутилися у внутрішній конфлікт Речі Посполитої: в 1654 році спорядили військо в 70 тисяч вояків. Тільки прямі витрати у 800 000 рублів, на утримання війська перевищили 60% річного бюджету Московії. Військові витрати  наступного 1655 року виявилися трохи меншими – пів мільйона рублів.

  З непрямими видатками перші два роки війни обійшлися царській скарбниці в 1,5 мільйони рублів. Війна тривала 13 років, витрати на неї перевищили 10 мільйонів рублів, що склало всі доходи Московії за 7 літ.

  Головним джерелом надходжень до бюджету лишалася продаж в європейські країни цінного хутра. Торгівля хутровим ясаком сягнула піку саме в часи царювання Олексія Михайловича. Але цих коштів бракувало.

  Тому на вірних холопів наклали нові податки: 1 рубль з селянського подвір’я та 2 рублі – з посадських: міських ремісників та торговців. Величезні видатки для царських підданих. Варто пригадати, що московське селянство жило нужденно завжди. Про злиденні села Московщини в новітні часи читайте в статті: «Жизнь и быт российского крестьянства в начале ХХ века».

  Цар Олексій Михайлович не обмежився податковим здирством з холопів. Він вдався до заміни срібних монет на мідні, що спричинило «Мідний бунт» 25 липня (4 серпня) 1662 року. Податки з населення стягалися сріблом, а розплачувалася царська скарбниця по рахунках мідними грошима по номіналу. Підміна срібних грошей на мідні спричинило гіперінфляцію, знецінення рубля (1 рубль сріблом = 14 мідних рублів) та масове зубожіння населення.

  Через економічні негаразди в Московському царстві, невдовзі після укладання Андрусівського перемир’я, що завершило московсько-польську війну 1654 – 1667 років, спалахнула війна козаків під проводом Степана Разіна проти московського самодержавства 1670 – 1671 років.

  Місто Київ, за умовами Андрусівського перемир’я, переходило під оруду Москви всього на 2 роки. Але повертати місто Речі Посполитій Кремль не збирався. До 1686 року точилися суперечки про повернення Києва, аж поки Річ Посполита не погодилася проміняти місто на 7 тон срібла. Москва виплатила суму, що дорівнювала 10% держбюджету царства протягом року.

Ціна воєн Петра І

  Подібно до Івана Грозного, цар Петро втягнув підвладну державу у нескінченні війни. З подібними наслідками – населення Московії зменшилося на чверть, в обмін на загарбання нових територій.

  Тільки на побудову кораблів для походу на турецьку фортецю Азов витратили понад мільйон рублів. Це при тому, що весь бюджет Московського царства не становив і 2 мільйонів рублів. До ціни захоплення Азову варто додати витрати утримання армії, і те, що володіння цією фортецею не мало для Московії жодного економічного зиску.

Азовський флот. З книги І. Г. Корба "Щоденник подорожі в Московію". Близько 1700 р.

  Останній факт настільки очевидний, що навіть божевільний цар Московії зрозумів усю безглуздість просування в Азовсько-Чорноморському напрямку. Тому спрямував усі зусилля на загарбання країн Балтії, Інгерманландії, Карелії та Фінляндії. Для цього довелося вести війну зі Швецією, що тривала 21 рік.

  Тільки в перші 7 літ війни, прямі військові витрати Московії перевищили 18 мільйонів рублів. В 1705 році на війну витратили майже всі кошти: 96% державного бюджету.

  Утримання збройних вимагало чималих видатків: один піхотний полк коштував 16 тисяч рублів на рік, кавалерійський – утричі дорожче. Утримання одного полку піхоти дорівнювало податкам з 20 тисяч селян, відповідно полк кавалерії утримувався за рахунок 60 тисяч холопів. Армія царя Петра  налічувала 200 піхотних і 33 кавалерійські полки.

  Для служби у війську рекрутувалися люди з платників податків, і їм ще виплачувалося річне жалування: 7 рублів рядовому піхоти, 66 рублів московському моряку, і в 10 разів більше отримував моряк-іноземець. За царювання Петра мобілізували 284 тисячі рекрутів. Жалування офіцерів значно перевищувало солдатське.

  Колосальні гроші витрачалися на створення флоту: побудова невеличкого фрегату обходилася в 30 тисяч рублів. Помножте цю суму на 30 фрегатів. І це ще ціна порівняно не дорогих кораблів. Витрати тільки на матеріали і їх транспортування, для будівництва корабля на 90 гармат (створено 3 одиниці) коштувало до 47 рублів, без урахування вартості гармат, заготівлі лісу та будівництва самих кораблів.

  По закінченню Північної війни в 1721 році, за мирною угодою Московія зобов’язалася виплатити Швеції компенсацію за анексовані землі в розмірі 1,5 мільйони срібних рублів. І вже наступного, 1722 року, Петро І відправив військо в похід на Каспій, що коштувало платникам податків ще 1 мільйон рублів тільки прямих витрат.

  Для таких надмірних військових видатків населення Московії обкладалася чималими податками. Створили навіть посади державних «прибыльщиков», які займалися вигадуванням нових податків та виплат. Цар Петро не гребував і псуванням монет – навіть у мідних, а не тільки в срібних, грошах зменшувалася вага, при збереженні номінальної вартості.

  Через жорстку внутрішню політику, навіть серед московства, поширилися уявлення про Петра І як про царя Антихриста. Лишається тільки дивуватися, що від реформ «Антихриста» вимерло лишень 25% населення Московського царства.

  І зовсім не викликає здивування факт, що повставали  проти жорсткого царського визиску лише поневолені Москвою народи: українці (Мазепа і запорозькі козаки), донські козаки (повстання Булавіна), коряки та інші. Московські ж холопи вважали, що носити ошийник раба набагато легше, ніж тримати меч повстанця.

Ціна воєн Єкатерини II

  Єкатерина II, продовжила імперіалістичну політику Петра І. Витрачали ще більше, і для покриття робили позики за кордоном, а також увели в обіг паперові гроші замість срібних та мідяних. За фінансову політику імператриці, розплачувалися її наступники аж до 1915 року. Докладніше про кредитну історію Московії розповідається в статті «Бартер Российской империи: пушечное мясо в обмен на кредиты».

  Витрати Росії на війни відомі мало не до копійки. Перша війна Єкатерини II з Османською імперії 1768 – 1774 років обійшлася царському бюджету в 47 512 260 рублів. Для порівняння: доходи державного бюджету Російської імперії в 1773 році становили 26,7 мільйонів рублів, а видатки – 29,4 мільйонів рублів.

  Одним з наслідків цієї війни стало найбільше повстання козаків та інших поневолених народів під проводом Омеляна Пугачова (1773 – 1775). Після придушення повстання уряд Єкатерини вдався до реформування системи внутрішньої політики в імперії. Докладніше про наслідки правління імператриці розповідається у статті «Ціна великодержавності – негативні наслідки царювання Єкатерини II».

  Друга війна з османами коштувала ще більше. Війна 1787 – 1791 років утворила дефіцит бюджету в 112 мільйонів рублів, що перевищувало всі надходження до бюджету за три роки. Іноземні кредити покривали лише частину бюджетного дефіциту, і царський уряд не міг розраховуватися за взятими по ним зобов’язаннями.

Невідомий художник. Апофеоз Єкатерини II. Початок 19 ст.

  До цього можна додати, що за правління Єкатерини надрукували 157 мільйонів паперових рублів, і накарбували лише 66 мільйонів рублів сріблом. Випуск паперових грошей спричинив інфляцію наприкінці правління імператриці: 1 рубль асигнаціями коштував лише 68 копійок сріблом.

  Але для московства розширення імперії виявилося бажанішим за звичайний добробут. В  XX століттях імперські амбіції розрослися до претензій на світове панування під виглядом «Мировой пролетарской революции». Про ціну імперіалістичних воєн Російської імперії  та СССР читайте у наступних публікаціях блогу.

Далі буде...

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!