«Трійка, сімка, туз», або життя і смерть альфонса Пушкіна

 

"Трійка, сімка, туз" і... Пушкін

  Загибель Пушкіна на дуелі безпосередньо пов’язана з історією його успіху. Котрий без жодних перебільшень можна назвати успіхом альфонса – чоловіка, що живе на утримані дружини. Пригадаймо, що завдяки п’єсі Олександра Дюма-молодшого «Мосьє Альфонс» (1873), особисте ім’я Альфонс, що походить від давньо німецького Adalfuns – «шляхетний сміливець», перетворилося на протилежність – ознаку чоловіка, що перебуває на утриманні жінки.
  Ключ до розуміння причин дуелі Пушкіна з Дантесом дає стрімка метаморфоза видатного поета Московії. До одруження він – худорідний картяр та гульвіса специфічної зовнішності, обтяжений величезними боргами. Після шлюбу з красунею, в повному сенсі слова на голову вище чоловіка, бо крім високого зросту вона походила зі шляхетної і вельми заможної родини – Пушкін перетворюється на знаного провідною верствою московства грошовитого літератора, з перспективою посісти місце першого придворного історіографа.

  Невже сталося диво, і Наталя Гончарова – праправнучка Гетьмана України Петра Дорошенка, закохалася, в чіткій відповідності до московського прислів’я: «любовь зла — полюбишь и козла»? Невже вона не знала висновок повної версії народної мудрості: «любовь пройдет, а козел останется»?

Пушкін до одруження

  До одруження Александр Пушкін зажив собі слави бахура та картяра. Він відверто хизувався амурними звитягами. Вищий імперський світ подейкував про його венеричні хвороби – рани отриманні в боях за кохання.
 «Великий поет» Московії вельми пишався любовними походеньками. Свідченням чого можна вважати складений ним «донжуанський перелік» для Єлизавети – представниці відомого аристократичного роду Ушакових.

Аркуш з донжуанського переліку Пушкіна, зроблений ним для альбому Єлизавети Ушакової

  Попри численні амурні пригоди Пушкіна, нічого не відомо про дітей, народжених від цих стосунків. Факт, який допоможе зрозуміти приховані від загалу подробиці його подружнього життя, про яке йтиметься в подальшій розповіді.
  Пристрасть до картярської гри Пушкін віддзеркалив у багатьох віршах, найвідомішими з котрих можна вважати фатальну «трійку, сімку та туз» з поеми «Пиковая дама» та написані зі знанням справи місця поеми «Евгений Онегин».
  «Но мне досталася на часть
Игры губительная страсть.
Страсть к банку! ни любовь свободы,
Ни Феб, ни дружба, ни пиры
Не отвлекли б в минувши годы
Меня от карточной игры –
Задумчивый, всю ночь, до света
Бывал готов я в эти лета
Допрашивать судьбы завет,
Налево ль выпадет валет?
Уж раздавался звон обеден,
Среди разбросанных колод
Дремал усталый банкомет.
А я, нахмурен, бодр и бледен,
Надежды полн, закрыв глаза,
Гнул угол третьего туза».

Нестерова Н. Пушкін за грою в карти

  З приводу картярства в нього відбулася гутірка з царем, і на зауваження імператора кинути кепську пристрасть, поет відповів: «игра в карты спасает меня от хандры». «А разве литературная деятельность не спасает вас от хандры» – спитав здивований самодержець. У відповідь Пушкін зізнався, що література «нужна для уплаты карточных долгов, а удовольствие от жизни я получаю исключительно, играя в карты».
  Хоча Пушкін й намагався махлювати – «гнул угол третьего туза», його дилетантизм нічого не міг протиставити майстерності професійних карткових шулерів. Майстерність, надбана шляхом систематичного вдосконалення, у кінцевому підсумку б’є найгеніальніші ходи аматорів. Тому Пушкін животів «в долгах, как шелках», і мав лише єдине джерело надходжень для розрахунку з «боргами честі» – виплати за літературні твори. Котрих, через мізерність гонорарів та читацького ринку Російської імперії просто бракувало, аби задовільнити несамовите бажання Пушкіна зірвати омріяний джекпот.
  Дружні взаємини з декабристами аж ніяк не наближали його до цієї мети. В купі з крамольними віршами, на кшталт «Вольності».
  «Самовластительный Злодей!
Тебя, твой трон я ненавижу,
Твою погибель, смерть детей
С жестокой радостию вижу.
Читают на твоём челе
Печать проклятия народы,
Ты ужас мира, стыд природы,
Упрёк ты Богу на земле».
  Хоча вірш стосувався подій Великої французької революції, натяк на царську родину виявився настільки прозорим, що згадування імені короля Франції нікого не вводило в оману.

«Кожна птиця знайде свого Гриця»

  Аж ось у 1831 році сталося диво. Красуня аристократка уподобала гультіпаку «оторви и брось». Припустимо, що молода і нерозважна дівчинка закохалася до нестями. Але як на такий нерівний шлюб погодилися її батьки?

Брюллов А. Наталя Пушкіна (Гончарова). Між 1831 та 1832 р. 

  ЇЇ мати Наталя, в дівоцтві Загряжська, фрейліна імператриці Єлизавети (уродженої Луїзи Марії Августи Баденської), доводилася правнучкою Гетьману України Петру Дорошенку. На її весілля з Ніколаєм Гончаровим прибула вся імператорська родина, Перед вінчанням наречену вдягали в особистих покоях імператриці Марії Федорівни. Предки тестя Пушкіна – успішні і вельми заможні підприємці, котрі ще за часів Єкатерини II отримали право на спадкове дворянство.
  На відміну від родини дружини, наречений хоча й хизуватися власним родоводом, належав до «захудалой» дворянської родини. У «Моей родословной» Пушкін стверджував: «Мой предок Рача мышцей бранной святому Невскому служил». Але жодних документальних підтверджень цьому факту немає, крім запису в «Государевом родословце» складеним у 50-х роках XVI століття: «из Немец пришел Ратша». Ким був і чим уславився Ратша лишається тільки здогадуватися.
  Зате достеменно відомо, що бабуся поета (по лінії матері) – Марія Ганнібал, в дівоцтві Пушкіна, доводилася дочкою тамбовському воєводі Алєксію Пушкіну та Сарі Ржевській. До роду останньої належить і герой популярних анекдотів – уславлений поручник з тим же прізвищем.
  Найвідоміший предок Александра Пушкіна – «арап Петра Великого» Абрам Ганнібал, котрий з високою долею вірогідності походив з ефіопських юдеїв – фалашів. Мабуть надихаючись прикладом прабатька Авраама, що віддавав в користування можновладцям дружину Сарру (Буття 12: 10 – 20 та 20: 1 – 18) і вельми збагатився від цих оборудок, нащадок ефіопського юдея вирішив наслідувати приклад патріарха, і одружитися, з метою отримати матеріальний зиск від подружнього життя.

«Скелети в шафі» Наталі Гончарової

  Красуня аристократка Наталя Гончарова, у віці 18 років, за схваленням царської родини, побралася з Пушкіним 2 березня 1831 року. Ще тоді, шлюб супроводжували чутки, про інтимні зв’язки Наталії з імператором Ніколаєм I. Щоб зрозуміти, наскільки обґрунтовані подібні балачки, уявімо, любий читачу, себе на місці пані Наталі.
  Ви – юна красуня шляхетного походження, із вельми заможної родини. Ваш зріст, за різними джерелами, від 1,73 до 1,77 метрів. Хто для Вас виявиться привабливішим: оповитий боргами бабій і картяр, зростом, за різними оцінками, від 1,6 до 1,66 метрів, чи імператор Російський, зростом під 1,9 метрів?

Ульянов М. Пушкін з дружиною на балу. 1930-ті р.

  Якщо Ви вважаєте, що Наталя, через велике кохання, обрала Пушкіна, нащо її родина зверталася до царя за гарантіями для шлюбу? І чому після весілля, справи московського віршомаза раптом стрімко пішли вгору? Чому не відомо про жодну дитину, народжену від перелюбів Пушкіна, а в шлюбі їх народилося аж четверо?

  Тепер уявіть: Ви батьки малолітньої дівчини, котрі добре розуміють, що «горбатого лишень могила виправить». Ви знаєте, що попри всю самовпевненість, майже жодній дівчині не вдалося виправити чоловіка алкоголіка, ігромана чи наркомана. Що кожний бабій керується принципом – «у саду сусіда яблука кращі». Виходячи з життєвого досвіду, який вибір малолітньої доньки отримає Ваше батьківське благословення?
  Методологія бритва Оккама закликає нас не збільшувати сутності без потреби, і обрати версію, котра вимагає мінімальну кількість припущень. Тобто, найпростіше пояснення, з високою долею вірогідності, виявиться найближчим до істини.
  Отже, гарно вихована шляхетна красуня із заможної родини, між бабієм на межі банкрутства і царем могутньої імперії, що здатен подарувати цілу низку розмаїтих бонусів, зробить вибір на користь…
  Можна побитися об заклад, що з ймовірністю 99,999 зі 100, вибір молодої красуні впав на імператора. Попри те, що поширювалися чутки про силу силенну імператорських коханок. Подібну обставину компенсувало опікування московського царя подальшою долею своїх «колишніх». Він не тільки забезпечував їм майбутнє в пристойному шлюбі, але опікувався кар’єрою чоловіків та допомагав матеріально.

Пропозиція, від котрої неможливо відмовитися

  Судячи з усього пропозиція побратися з красунею аристократкою Пушкіну зробив начальник Третього відділення імператорської канцелярії і шеф жандармів граф Александр Бенкендорф. Спілкування з поетом входили до його обов’язків ще з часів заколоту декабристів, та і справа прилаштувати коханку імператора безпосередньо стосувалася царини державної безпеки. Позашлюбні царські діти могли створювати неабиякий клопіт режиму імперії, яку декілька разів ледь не поховала поява самозванців.
  Шеф жандармів чудово уявляв фінансовий стан поета, і запропонував йому одружитися з подальшою перспективою отримати «хлібне» місце та допомогу в питанні боргів. Пушкін скористався усіма пропозиціями.
  Про що свідчить лист з яким він звернувся до Бенкендорфа в липні 1831 року, через кілька місяців після одруження. «Заботливость истинноотеческая государя императора глубоко меня трогает. Осыпанному уже благодеяниями его величества, мне давно тягостно моё бездействие. Я всегда готов служить ему по мере своих способностей… Осмеливаюсь также просить дозволения заняться историческими изысканиями в наших государственных архивах и библиотеках… Могу со временем исполнить моё давнишнее желание написать историю Петра Великого и его наследников до государя Петра III».

Поляков А. Портрет імператора Ніколая Павловича. 1829 р.

  Одружений Пушкін повернувся на державну службу з підвищенням, хоча раніше він вилетів звідти, вірогідно, як особа, що не відповідала отриманій посаді. Йому надали чин титулярного радника з жалуванням 5 тисяч рублів на рік, що набагато перевищувало середню зарплатню чиновника такого рівня Табеля про ранги. Видавництва почали охоче приймати його тексти за найвищими розцінками.
  Події, що відбулися на весіллі видають справжнє ставлення Пушкіна до шлюбу. Під час обміну обручками він зронив власне кільце на підлогу, і потім раптом згасла його свічка. Поет сполотнів і промовив: «Усе — погані знаки!». Як сказав би Зигмунд Фрейд: підсвідома установка проявилася в психопатології буденного життя.

Ланський Н. Портрет Наталі, дочки Пушкіна та Гончарової 1852 р.

  Попри випадок під час вінчання, перші років п’ять спільного існування подружжя демонструвало всі ознаки щасливої родини. Вони регулярно виїжджали на великосвітські тусовки. З невеличкими природними перервами сім’я поповнилася чотирма дітьми. Але хто був їх батьком – питання не таке однозначне, як видається при поверховому ознайомленні.

Ланський Н. Портрет Александра, сина Пушкіна та Гончарової. 1851 р.

  Повернемося до пропозиції Бенкендорфа. Чому вибір впав саме на Пушкіна? Адже було чимало інших більш родовитих парубків, які вважали б за честь побратися з праправнучкою Гетьмана України.

Ланський Н. Портрет Григорія, сина Пушкіна і Гончарової. 1851 р.

  Відповідь буквально лежить на поверхні. Через дружні взаємини з декабристами Пушкін давно потрапив в поле зору шефа жандармів, котрий добре уявляв з ким має справу. До службових обов’язків Бенкендорфа входив нагляд за ненадійними особами, і Пушкін, через дружбу з декабристами, опинився в їх числі. Його амурні походеньки потрапляла до звітів компетентних органів, котрі фіксували що, жодних наслідків (байстрюків) не спостерігається. Отже, Пушкін стерильний, і його шлюб з подругою імператора в жодному разі не спричинить сумнівів, стосовно батьківства дітей Наталі Гончарової.

Ланський Н. Потрет Марії, дочки Пушкіна і Гончарової. 1852 р.

  Вірогідний батько дітей народжених у шлюбі Пушкіна і праправнучки українського Гетьмана – цар Ніколай Павлович. Сумніви щодо істинності чи оманливості припущення могла б розвіяти генетична експертиза, але на заваді стоїть декілька «але», які виходять за межі нашої розвідки.

«Но нежданно к ней пришла беда — как-то в банке высохла вода»

  Подібно до героїні пісні Андрея Макаревич «Рыбка в банке», щасливому та забезпеченому життю Пушкіна поклав край… московський імператор. Не через якусь упередженість чи зловорожість – просто одного дня він відчув, що втратив цікавість до Наталі Пушкіної-Гончарової.
  Бідолашний нащадок фалаша Петра Великого зрозумів, що скінчилося його dolce far niente (солодке байдикування) – цар припинив грошову компенсацію кучерявому рогоносцю. Але й трубадур імперії виявився не непальцем пальцем зроблений – Пушкін вирішив вдатися до шантажу. Одного чудового дня, точніше 4 (16) листопада 1836 року, він отримав ущипливого листа.
  «Кавалеры первой степени, командоры и кавалеры светлейшего ордена рогоносцев, собравшись в Великом Капитуле под председательством достопочтенного великого магистра ордена, его превосходительства Д. Л. Нарышкина, единогласно избрали г-на Александра Пушкина коадъютором великого магистра ордена рогоносцев и историографом ордена.
  Непременный секретарь граф И. Бор».
  Невеличка довідка. Обер-єгермейстер Дмитрій Наришкін – чоловік Марії Четвертинської, багатолітньої коханки імператора Александра I.
  Пушкін, замість того аби приховати лист, який виставляє його класичним куколдом, подбав про те, аби зміст ущипливого послання набув якнайбільшого розголосу.

Невідомий художник. Жорж Шарль Дантес. 1830 р.

  Появі анонімки передували скандальні події. Начебто в дружину поета закохався офіцер лейб-гвардії Кінного полку Жорж Шарль Дантес. Йому вдалося заманити сердешну добропорядну Наталю Пушкіну до обійстю Ідалії Полетики – жінки ворожо налаштованої до великого поета Московії. Коли Наталя Миколаївна з’ясувала, що замість Ідалії в помешканні перебуває лише Жорж, було вже запізно. Дантес розпочав залицяння, котрі мало не обернулися брутальним зґвалтуванням.
  Сердешній жертва здійняла страшенний лемент, і врятувалася втечею, попри те, що на «шухері» поблизу помешкання Полетики перебував ад’ютант імператора Петро Ланський. Після чого Пушкін отримав вищезгадану анонімку і викликав кривдника дружини на дуель. Але потім чомусь відкликав виклик, аби через пару місяців спровокувати нову сутичку, яка завершилася фатально для поета.
  Хоча для Пушкіна це був не перший поєдинок, переможцем вийшов Дантес. На сучасній Московії вважають величезною загадкою історії – чому встановлюють пам’ятники Пушкіну, якщо залік стрільця на відмінно склав не він, а офіцер лейб-гвардії?
  Утім, питання слід сформулювати інакше – як і чому Дантес погодився стрілятися з Пушкіним.

Загадковий Жорж Дантес

  При ближчому ознайомленні з деталями тої стрілянини, факти свідчать: «не все так однозначно». Дантес, який начебто мало не зґвалтував дружину Пушкіна, одружився з її рідною сестрою Єкатериною за кілька місяців до дуелі з поетом. Більше того, він мав «нетрадиційні інтимні зв’язки» з бароном Луї Геккерном, котрий у винагороду за приязнь всиновив Жоржа, аби офіційно надавати йому «безкорисну» матеріальну підтримку. «Родинні» взаємини двох чоловіків не становили великої таємниці для бомонду столиці імперії. Залишилося їх листування, в якому вони називають одне одного «янголятками».

Кріхубер Й. Луї Геккерн. 1843 р.

  Тобто, гомосексуаліст намагався зґвалтувати заміжню жінку, але без жодних проблем побрався з її рідною сестрою. Попри гучний скандал на квартирі Полетики, про найменше заперечення родини Єкатерини Гончарової стосовно її шлюбу з Дантесом нічого не відомо. І це ще не вся дивовижа: приятель «ґвалтівника» Петро Ланський, що чатував на вулиці під час скандалу в оселі Ідалії Полетики, троюрідної сестри пані Наталі, після загибелі Пушкіна одружився на його вдові, «і жили вони довго та щасливо».
  Дружина Пушкіна напевне знала про ворожість кузини до свого чоловіка, і виникає питання – чого, в такому разі, вона поїхали в гості до Полетики, котра вдавалася до підступів стосовно сердешного поета?
  І на цьому дивні речі не закінчуються. Пушкін після скандалу кинув виклик Дантесу, потім його відкликав, аби через два місяці образити «татуся» Геккерна і стрілятися з його «синочком».

«А ларчик просто открывался»

  Усе суперечливе нагромадження невідповідностей офіційної версії зникає, після припущення, що дружина Пушкіна зустрічалася в оселі Полетики з імператором всеросійським. У такому випадку гомосексуаліст не прагнув оволодіти тілом матері чотирьох дітей, а на вулиці вартував ад’ютант його величності, в очікуванні коли цар закінчить справи.
  Але саме та зустріч відбулася не так як зазвичай. Вірогідно цар повідомив пасії, що їх взаємини вичерпалися, після чого почалася істерика покинутої жінки. Скандал набув розголосу, і щоби зберегти репутацію государя-імператора, почалася спецоперація «Дантес». Пана Жоржа обрали не випадково – він був приблизно одного зросту з царем і обидва могли носити мундири Кінного полку. Цей підрозділ користувався великою приязню царя, і можливо він особисто знав Дантеса.

Петро Ланський. Альбом лейб-гвардійського полку. 1843 р.

  Котрий через ад’ютанта Ланського отримав таємну пропозицію врятувати честь государя, і участь в подібній пригоді цілком відповідала уявлденням про мораль «синочка» Геккерна .
  Після того як у справу втрутився Жорж Дантес, Пушкін швидко зметикував: «Плакали мої грошенята! Більше вас, мої любі, я ніколи не побачу!». Ситуація не залишала вибору московському поету: він не міг кинути картярство, що потребувало чимало грошей, а зміна статусу дружини покладала край царським милостям і грошовій підтримці. Обтяжений астрономічними боргами затятий гравець й особа, в котрій буяла гаряча кров поручника Ржевського та юдеїв з Ефіопії, вирішив грати ва-банк.
  Як людина з літературними здібностями він накрапав скандального листа від імені «ордену рогоносців». Згадкою про Наришкіна, текст проводить пряму відповідність ситуації обер-єгермейстера з Пушкіним, тобто містить прозорий натяк, що дружина поета була коханкою царя.
  Нащадок Абрама Ганнібала вдався до відвертого шантажу першої особи в імперії. Чи варто казати, що подібні жарти закінчуються погано, для теляти, що вирішило розшматувати кривенькими ріжками розлогий дуб?

Finita la commedia

  Слід віддати належно царю Ніколаю Павловичу. Щоби пригасити резонанс конфлікту Дантеса з Пушкіним, імператор зробив їх свояками. Начебто непогане рішення в моральному плані, але воно жодним чином не розв’язувало фінансову скруту Пушкіна, який продовжував роздмухувати скандал.
  Оскільки поет вдався до шантажу, цар прийняв єдине можливе рішення. Він чудово розумів, що взаємини з шантажистом відбуваються лише двома шляхами. Або жертва піддається шантажу, і мусить мало не довічно виконувати вимоги шантажиста, що постійно зростають або, в разі відмови, оприлюднюється компромат. Оскільки жодна з цих перспектив не приваблювала імператора, він вирішив розібратися зі скандалістом раз і назавжди.
  Дантес, що на батьківщині зажив слави одного з найкращих стрільців Парижу, отримав сигнал прийняти виклик Пушкіна. Слід зауважити, що на той час дуелі в Російській імперії перебували під жорсткою забороною, і всі її учасники підлягали суворій кримінальній відповідальності.
  Після влучного пострілу в живіт Пушкіна, Жоржа Дантеса позбавили військового звання, але він не зазнав інших передбачених законом переслідувань. І спокійно повернувся на батьківщину, аби згодом стати там депутатом Національних зборів, а потім довічним сенатором Другої імперії.

Наумов А. Дуель Пушкіна з Дантесом. 1884 р.

  Сердегу Пушкіна поховали з належною пошаною. Імператор сплатив борги поета до останньої копійки, і призначив солідний пенсіон усій його родині. Вдова вийшла заміж за царського ад’ютанта Петра Ланського, того самого, що під час згаданого вище скандалу чатував біля будинку Полетики.
  Скандальна ситуація розв’язалася якнайліпше для всіх учасників, в тому числі й для Пушкіна. Бо хто знає, куди б завела його пристрасть скакати в гречку, програвати в карти величезні статки та схильність до інших подібних витребеньок. Чи не заплямував би він, за умов більш тривалого життя, власне ім’я такими вчинками, що навіть московські комуністи вважали б за краще просто замовчувати не тільки його витівки, а й сам факт існування?

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!