Масонська основа заколоту декабристів

 

Інформаційний стенд з виставки присвячений династії Романових. Москва, Манеж, 2013 р.

  Під час війн з Наполеоном московське офіцерство познайомилося з різними аспектами європейського життя, зокрема з намаганнями таємних організацій впливати на державну владу. Для багатьох майбутніх декабристів масонство стало взірцем для наслідування.
  Попередниками таємних організацій декабристів вважаються Семенівська (1815) та Священна (1814) артелі, гурток Владимира Раєвського в Кам'янець-Подільську (1816) та «Орден рыцарей русского креста», який ще називали «Орден русских рыцарей» (1814 — 1817). Останню організацію створили два генерали: Михаїл Орлов, небіж Григорія — фаворита Єкатерини II, і Матвій Дмитрієв-Мамонов — син Александра, іншого фаворита тієї ж імператриці. Завдяки царській ласці обидва генерали належали до найбільш заможних родин імперії, але чогось бракувало їм для повного щастя.

Медаль "В память Отечественной войны 1812 года" з масонською символікою

  Невдовзі після того, як генерал-майор Михаїл Орлов прийняв капітуляцію Парижа у березні 1814 року, він зустрівся в Москві з генералом Матвієм Дмитрієвим-Мамоновим. І запропонував створити товариство, що ставило на меті перетворення самодержавної монархії на конституційну. Царську владу мав обмежити Сенат, частину котрого обирали б дворяни і міщани, а решту — призначав цар. Планувалося скасування кріпацтва, виділення земельних ділянок ветеранам імперської армії тощо.

Запон (фартух) майстра масона. Кінець XIX ст.

  Засновники «лицарського» ордену створили «Пункты преподаваемого во внутреннем ордене учения», а в 1816 році оприлюднили французькою мовою «Краткие наставления русским рыцарям», накладом 25 примірників виробництва друкарні Московської медико-хірургічної академії. Наприкінці того ж року Дмитрієв-Мамонов склав нову програму «Краткий опыт», котрий не містив жодних згадок про монархію, натомість розглядав створення двопалатного віча можновладців та міщан. Провідну роль мав відігравати аристократична палата вельмож, а палаті міщан, купців, ремісників та поселян відводилася представницька функція.
  Крім того, Дмитрієв-Мамонов займався розробкою розмаїтих масонських обрядів та ритуалів, які мали супроводжувати зібрання ордену, писав інструкції для різних ступенів членського посвячення, проектував підземні помешкання у великих містах імперії, для проведення таємних зібрань та масонських містерій.

Невідомий художник. Посвячення в масони. Друга половина XVIII ст.

  Іншими, хоч якимись значними діями нетривале існування «лицарів» не відзначилося. Хоча серед його членів зустрічаємо доволі впливових осіб: Н. Тургенєва, М. Новікова (небожа відомого масона часів царювання Єкатерини II), поета-гусара Д. Давидова, майбутнього шефа жандармів А. Бенкендорфа, князя А. Меньшикова. У 1818 році залишки «Ордена русских рыцарей» об'єдналися з іншою таємною організацією «Союзом спасения», і утворили «Союз благоденствия».
  У 1819 році Матвій Дмитрієв-Мамонов вийшов у відставку в зв'язку з психічним розладом. Він прожив ще чимало років під опікою, але потьмарений стан свідомості унеможливив його активну діяльність на масонській ниві. Орлов лишався дієвим учасником змови декабристів, і як командувач розташованої в Бессарабії 16-ї дивізії, очолював Кишинівську управу товариства змовників. У грудні 1825 року його заарештували як учасника заколоту, але заступництво впливового рідного брата врятувало від заслання до Сибіру, із заміною на висилку до родового маєтку.
  У 1815 році князь С. Волконський, П. Лопухин і М. Вільєгорський створили ложу іоанівського масонства перших трьох ступенів під назвою «Три добродетели». Щонайменше 10 братчиків цієї ложі в 1817 році входили до створеної в 1816 році організації майбутніх декабристів «Союз спасения»: князі С. Волконський, І. Долгоруков та С. Трубецькой, а також М. і С. Муравйови-Апостоли, Н. і А. Муравйови, П. Пестель, А. Норов, Ф. Шаховський.
  Від початку «Союз спасения» створювався за взірцем таємного прусського патріотичного товариства з елементами масонства «Тугенбунд» (Друзі доблесті). Статут «Союз спасения» написав Павел Пестель. Згідно свідчень С. Трубецького організація мала на меті організацію революційної діяльності на основі масонської структури.

Моравов А. Зібрання масонів часів Александра I

  За статутом Пестеля, члени «Союз спасения» поділялися на три ступені: братів, мужів та бояр. З бояр щомісяця обирали старшину: голову (у масонів — майстер стулу), двох блюстителів (наглядачі ложі) та секретаря. Член Союза присягався суворо оберігати всі таємниці товариства, виконувати покладені обов'язки та доручення, вести шляхетне життя кероване чеснотами задля спільного блага, а також вихваляти гарні справи та засуджувати лихі. Статут практично наслідував масонські зразки.
  Александр Муравйов та Павел Пестель сподівалися використати напівофіційну структуру масонства, аби підкорити власній волі братчиків, що знаходилися на нижчих щаблях масонської ієрархії. З цією метою Пестель увійшов до консервативної Великої провінційної ложі, яка відзначалася суворою дисципліною, і досить швидко досяг посвячення в IV, а трохи згодом — в V ступінь шотландського масонства ложі «Сфінкса», що підтвердив відповідний патент від 12 лютого 1817 року.

Гольштейн К. Виступ П. Пестеля на зібранні Північного товариства в Петербурзі  в 1824 році. 1836 р.

  П. Лопухин та Ф. Шаховський сягнули VII ступеню Лицарів храму, що дало їм право увійти до Капітулу Фенікса, який вважався святая святих масонського ордену, який очолювали М. Вільєгорський, С. Ланськой, Г. Чернишов.
  Інша організація декабристів — «Союза благоденствия», також починався як масонська ложа «Избранного Михаила», до котрої належали Г. Батеньков, Н. Бестужев, А. Боровков, В. Кюхельбекер, М. Новіков. Останній був управляючим майстром ложі «Любви к истине», створеної в 1818 році в Полтаві, як філія союзу Великої ложі «Астреї». Намісним майстром в полтавській ложі працював С. Кочубей, серед її членів фігурували учасники «Союза благоденствия» В. Глинка та В. Лукашевич. Ложа припинила існування в 1819 році.
  Статут «Союза благоденствия» — «Зелену книгу», написав князь Ф. Шаховський. Документ передбачав розподіл діяльності організації по галузях, які цілком відповідали напрямкам масонської роботи: «Правосудие», «Человеколюбие», «Просвещение» і «Народное богатство».

Засідання декабристів

  Майбутні декабристи опанували масонські ложі Києва, Кишинева та Одеси, управи «Союза благоденствия» діяли в Полтаві та Нижньому Новгороді. У списках майже кожної масонської ложі знаходимо прізвища учасників заколоту декабристів: в ложі «Орла российского» бачимо В. Бакуніна, «Тройственного благословения» — І. Бібікова, «Орла российского» — Є. Мусіна-Пушкіна, «Елизаветы к добродетели» — І. Поливанова, «Пламенеющей звезды» — К. Рилєєва тощо.
  Приблизно напередодні 1820 року найактивніші організатори заколоту декабристів переконалися, що більшість пересічних братчиків масонів прагнуть не революційних суспільних змін, а робити кар'єру, використовуючи масонські зв'язки, або розважаються окультними практиками. Тому, після переведення в інші місця служби, частина майбутніх декабристів не відновили членство в масонських організаціях.
  Так у 1819 році учинили П. Пестель, І. Долгорукий, Н. Муравйов, С. Муравйов-Апостол, Ф. Шаховський. Утім, чимало змовників лишалися масонами аж до офіційної заборони діяльності масонства в Російській імперії у 1822 році. Серед них: Н. Бестужев, В. Кюхельбекер, М. Лунін, К. Рилєєв.

Портрети страчених декабристів

  Після придушення заколоту декабристів Верховний кримінальний суд встановив, що зі 121 засуджених щонайменше 23 особи (близько 20%) належали до масонства. Слідство також з'ясувало, що ще приблизно стільки ж членів таємних організацій декабристів належали до масонів, але не взяли участі у збройному повстанні, тому розглядалися слідством в якості свідків. Серед них: П. Чаадаєв, І. Долгоруков, С. Трубецькой, Ф. Толстой, В. Раєвський, М. Новіков, В. Лукашевич, Ф. Глинка та чимало інших представників аристократичних родин.
  Знамено, що братчики-масони не полишили напризволяще покараних учасників постання декабристів. Вони намагалися всіляко полегшити їх долю, з використанням усіх досяжних засобів: особистих зв'язків та впливу, хабарів, збирали кошти для в'язнів та їх родин тощо.

Посвячення учня в масони. Кінець XVIII ст.

  Виходячи з того, що більшість найактивніших діячів руху декабристів належали до лож «вільних мулярів», можна впевнено стверджувати, що масонський рух став живильним елементом для утворення організацій радикального політичного спрямування московського дворянства. Без масонства політична змова не набула б стійких організаційних форм, і швидше за все повстання не відбулося б. Але з часом, заколотники переросли містичні та окультні основи масонських товариств, і зосередилися на опануванні владою в імперії, залишивши духовні пошуки менш політично активним братчикам.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!