Пушкін, поручник Ржевський та юдей Петра Великого

 

Відтворення зовнішності Пушкіна по посмертній масці за допомогою комп'ютерної графіки

 «Яке коріння – таке й насіння»

Українське прислів’я 

  Відомий московський поет і прозаїк Александр Пушкін вельми пишався предками так, що присвятив родоводу декілька творів. Хоча його предки вважалися, як то кажуть на Московщині «захудалыми», поет мав їх за взірець шляхетності, бо вони віддано служили вітчизні, але не дочекалися належної оцінки московських володарів.

Абрам Ганнібал

  Найвідоміший предок Пушкіна «арап Петра Великого» Ганнібал. Насправді його звали Абрамом. Трохи несподіване ім’я для африканського тубільця.
  Після хрещення в православ’я Абрам отримав чи то прізвище, чи то по-батькові від хрещеного батька – Петра І, і став Абрамом Петровим. Ганнібалом жартома звав його цар. Після смерті царя Петра Абрам узяв прізвисько за прізвище. Таким чином з’явився Абрам Петрович Ганнібал.

Абрам Петрович Ганнібал. Порівняйте риси обличчя з наступною світлиною.

  Царський арап не залишив жодних згадок про свій рід. Він обмежився натяками на походження з африканської аристократії.

Ізраїльський політик, депутат кнесету Shlomo Molla. Народився в Ефіопії в 1965 р.  

  За браком документів точно визначити походження Абрама Ганнібала важко. Утім найавторитетніші дослідження стверджують: він походив з Ефіопії, і в дитинстві сповідував юдаїзм. Докладніше з цими гіпотезами можна ознайомитися в працях: Д. Анучін «А. С. Пушкин: антропологический эскиз» (1899); А. Кторова «Загадка национальных корней Пушкина» (2002); А. Зинухов «Абрам из рода Ганнибалов»; В. Островський «Загадка Абрама. Версии» (2005).
  Не будемо докладно зупинятися на твердженнях дослідників, тим більше, що вони відрізняються в деталях. Анучін доводить походження Абрама з Ефіопії, Кторова вважає його фалашем – ефіопським юдеєм, Зинухов – караїмом, Островським – сефардом.
  Більшість дослідників погоджуються, що Абрам сповідував юдаїзм. Про це свідчить не тільки його ім’я, але й імена дітей: Ісак, Яків та Йосиф.
  В часи середньовіччя юдаїзм значно поширився в Африці. Його сповідували в землях сучасних Гани, Нігерії, Судану, Сенегалу та Мавританії. У Сенегалі єврейська держава існувала ще у XVIII столітті. Згодом багато з цих людей прийняли іслам, але й дотепер в тих країнах існують численні громади юдеїв, як і в Камеруні, Гані, Малі. Крім цього наявні цілі народи, що сповідують (чи сповідували) віру в Ягве: фалаші в Ефіопії, н’ямбо в Танзанії та Уганді, ігбо в Нігерії, ібир в Сомалі, на півдні континенту – народ лемба.

Александр Пушкін. Гравюра 1822 р.

  Опосередкованим доказом юдейського сповідання Абрама Ганнібала служить його особиста бібліотека.
  З 1716 по 1723 роки він навчався у Франції. Царська влада, що відрядила його туди, часто забувала вислати «стипендію», змушуючи Абрама голодувати. Тим не менше, на невеличкі заощадження арап зібрав бібліотеку з 400 книжок, яку потім привіз на Росію. Більшість фоліантів згоріла, та лишився їх перелік. У ньому зазначені п'ятнадцятитомна «Історія євреїв» Жака Баснажа та «Вдача ізраелітів» Клода Флері. Напевне, серед іншої спеціалізованої літератури з математики, артилерійської та фортифікаційної справ, ці твори опинилися не випадково.

Ізраїльський актор Sirak M. Sabahat. Народився в Ефіопії 1981 р.

  Абрам охрестився та охрестив дітей: Ісак став Савою, Йосиф – Януарієм, Яків помер до хрещення. Не виключено, що Абрам продовжував сповідувати віру предків і після хрещення: практика серед вихрестів поширена й добре відома.
  Пушкін, без сумніву, пишався юдейським чорношкірим предком, про що свідчить незакінчений роман «Арап Петра Великого».

Рід Ржевських

  Маленький Сашуня зріс у франкомовній родині, за невеличким винятком: няні Аріни Родіонівни та бабусі Марії Ганнібал.
  Бабуся варта окремої уваги. Її дівоче прізвище – Пушкіна, дочка тамбовського воєводи Алєксєя Пушкіна та Сари Ржевської.
  Ржевські – нащадки смоленських князів, що вважали предком самого Рюрика. Рід Ржевський налічував багато славетних представників, та ми зупинимося всього на двох.
  Авдотья Ржевська, в заміжжі – Чернишова, – двоюрідна тітка Сари (прабабусі поета), коханка царя Петра І та ще багатьох інших. Цар Петро, що страждав на різні психічні розлади, власноруч бив Авдотью різками за численні «зради». Інтелектуально обмежений цар Московії не розумів простої істини – якщо ти кепський коханець, то залякування та садизм тобі не допоможуть.

Юрій Яковлєв у ролі поручника Дмитрія Ржевського. Фільм "Гусарська балада", 1962 р. Після виходу в світ цієї кінострічки поручик Ржевський набув популярності не меншої, ніж легендарний герой анекдотів  Василій Чапаєв.

  Найвідоміший із Ржевських – уславлений гусарський поручник Дмитрій, герой анекдотів та альфа-самець. Попри те, що поручик Дмитрій Ржевський став своєрідним архетипом офіцера-гусара, встановити його історичний прототип дуже важко. Першим із Ржевських отримав чин поручника Юрій – батько Сари, прапрадід поета.

  Гени легендарного Ржевських вплинули на Александра Пушкіна – в інтимному житті він мав багато спільного із поручником Ржевським. Про амурні справи поета ходили легенди.

Великий поет Московії

  Утім, не вони створили йому славу і пам’ять прийдешніх поколінь.
  Як уже згадувалося, рідною мовою Пушкін вважав французьку. Він володів нею настільки досконало, що отримав у ліцеї прізвисько «Француз». Автор біографії поета Юрій Лотман уточнює прізвисько: «Мавпа з тигром», що в алегоричній формі віддзеркалювало не поєднувані властивості щирого француза. Можливо прізвисько «Мавпа» містило і якісь інші натяки на якості молодого Пушкіна.

  В ліцеї він здобув поетичну славу розмаїтими поетичними жартами і сатирами французькою мовою. Його епіграми та шаржі далекі від геніальності – на ті часи французька поезія мала довжелезну історію та багатьох визначних поетів і драматургів. На цьому тлі початківець, що жив поза Францією, не мав жодних шансів отримати славу «Великого поета».
  Інша справа поезія Росії. ЇЇ культура знаходилася в зародку, і тут той, хто зміг би вдало застосувати розвинені поетичні техніки Європи, отримав би шанс на успіх.

  Майбутній поет не успадкував великих статків, тому по закінченню ліцею пішов на державну службу. Кар’єру розпочав у чині колезького секретаря в Колегії іноземних справ Російської імперії. Цивільний чин дорівнював армійському чину поручника. Тобто Пушкін мав одне звання з героїчним родичем Дмитром Ржевським.
  Чин, що й казати, незначний, з невеличкою зарплатнею (жалуванням). А молодий Александр вельми полюбляв світське життя, театри, і особливо, жіноцтво.
  Аби поліпшити фінансовий стан Пушкін почав підробляти як поет. Якщо не рахувати його віршованих звернень до знайомих та друзів, то більшість його поетичних творів становлять вільні поетичні перекази чужих творів. Згадаємо «Білосніжку та сім гномів», у Пушкіна – «Сказка о мертвой царевне и семи богатырях», або «Повесть о Еруслане Лазоревиче», відповідно – «Руслан и Людмила», і вони не єдині.
  «Руслан і Людмила» зазнали найбільшої критики саме за поєднання французьких поетичних форм з мовою московського плебсу та фольклорної стилістики.
  Були й оригінальні поезії, як оця, написана не для друку у 1821 році.

«Христос воскрес, моя Реввека,
Сегодня следуя душой
Закону бога-человека,
С тобой целуюсь, ангел мой.
А завтра к вере Моисея
За поцелуй я не робея
Готов, еврейка, приступить –
И даже то тебе вручить,
Чем можно верного еврея
От православных отличить».

  У цьому вірші в поета позначилася спадщина Абрама Ганнібала.

А. Наумов. Дуель Пушкіна з Дантесом. 1884 р.

  Загинув Пушкін внаслідок дуелі. Що дуже дивно, бо поет брав участь в багатьох поєдинках, постійно вправлявся з пістолем, і стріляв досить влучно.
  Дуель з Дантесом залишила багато питань, головне з яких – чому пам’ятники ставлять Пушкіну, якщо влучив Дантес? Мабуть це один з проявів «загадочной русской души»...

  P. S. Ці прояви загадковості душі помітні і в нащадків поета. Більшість з них обрали різні країни світу, і ностальгію за Росією. Як чудово згадувати «милую родину предков», і плакати, за «русскими березами», постійно живучи в США, Великій Британії, Бельгії, Німеччині – подалі від «русского мира»...

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!