Кредитні спілки як фінансова основа громадянського суспільства

 

Кредитні спілки

  Для здійснення ефективного контролю над державною владою і бюрократією громадянське суспільство України потребує незалежного та потужного фінансування. Одним з таких джерел можуть стати кредитні спілки (КС). Понад те, спілки здатні відгравати роль школи для виховання високої громадської активності та соціальної взаємодії громадян України.
  Головна функція кредитних союзів – фінансовий захист спілчан шляхом взаємного кредитування та взаємодопомоги, заснований на принципі «Свій до свого по своє». Тобто, кожен член спілки може бути як вкладником і позичальником, так і увійти до керівних органів організації та впливати на ключові рішення, в тому числі і на загальних зборах, згідно принципу «Одна людина – один голос», не залежно від розміру фінансового внеску. Саме в цьому полягає докорінна відмінність організацій заснованих на принципах кооперації, від акціонерних товариств, де вага акціонера визначається кількістю акцій, котрою він володіє.

Що таке кредитна спілка?

  На відміну від акціонерних банків керівництво кредитних спілок обирається всіма членами організації на загальних зборах. Там же члени правління, комітетів та технічні працівники звітують про власну діяльність, ухвалюються важливі рішення. Люди на практиці навчаються контролювати інституції, і водночас, приймають відповідальність за ухвалені рішення та їх реалізацію. Таким чином спілки працюють як своєрідні школи демократії та самоорганізації на рівні громади.
  Доступність фінансових послуг дозволяє зменшити залежність громади і громадян від держави чи олігархічних структур. У свою чергу, економічна незалежність сприяє зростанню активності громадян в обороні власних прав та інтересів.
  Понад те, оскільки кредитні спілки часто працюють у містечках та селах, вони можуть фінансувати сектори, які комерційні банки, через ризики, вважають малопривабливими: локальні проекти, малий бізнес, фермерів, фізичних осіб тощо. Це посилює здатність громад до самоорганізації та економічно живить малий та середній бізнес.

Основні принципи діяльності кредитних спілок

  Утім, кредитні спілки перетворюються на ланку, що єднає економіку з громадянською активністю, лише за умов прозорості у власній діяльності. Слабкий контроль керівних структур, низька фінансова грамотність спілчан відкриває шлях до можливості зловживань та подальшого банкрутства. Тому, для успішного розвитку спілки необхідна взаємна довіра між її членами, яка базується на активній участі в житті організації та розумінні принципів та методів її роботи.
  Успішна робота кредитних спілок на благо місцевих громад та розвиток громадянського суспільства доведена їх роллю в історії української нації.

Невеличка історична довідка

  Історія кредитних спілок почалася в Німеччині, де в 1849 році Фрідріх Вільгельм Райффайзен заснував «Товариство допомоги», досвід котрої у 1864-му ліг в основу принципів і діяльності першого кооперативного кредитного банку, що мав на меті звільнити тамтешніх селян від боргового зашморгу лихварів. Задум виявився вдалим, і досить швидко банк почав виконувати і функцію першого сільського кредитного споживчого кооперативу.
  Організація заснована на принципах взаємної допомоги, самоврядування та зростання громадської активності та відповідальності її членів, посприяла зростанню можливостей місцевої громади, фінансовій незалежності громадян та їх громадсько-культурному розвитку. Досвід виявився настільки вдалим, що стрімко почав поширюватися в інших країнах Європи.

"Де дружніші, там і сильніші"

  В Україні першу ощадно-позичкову касу для селян у 1871 році заснував Григорій Ґалаґан у селі Сокиринці на Полтавщині. У Західній Україні перше кредитове товариство «Віра» постало в 1894 році в місті Перемишль, завдяки зусиллям адвоката та посла до Галицького сейму Теофіла Кормоша. Напередодні Першої світової війни на українських землях діяло близько двох тисяч кас взаємодопомоги, які налічували понад 1,7 мільйона учасників.
  «Райффазенівські» товариства стали справжньою кузнею кадрів для формування українського середнього класу та розвитку національної свідомості спілчан. Завдяки кредитним спілкам селяни позбавлялися лихварського визиску, навчалися самоорганізації та кооперації, створювали кооперативні та приватні підприємства, підтримували осередки «Просвіти», «Пласту» та інші заклади та організації.
  Не зайве нагадати, що ідея кооперації має мало спільного з «кооперативами» часів горбачовської «перестройки». Московські комуністи часів Горбачова використали назву «кооперативи» для малих приватних підприємств, виключно з ідеологічних міркувань. Правдивий кооперативний рух має на меті насамперед взаємну допомогу та співпрацю кооператорів, а не максимізацію прибутку, як у комерційних підприємств.
  Оскільки кредитні спілки сприяли розвитку добробуту та громадянської активності спілчан, московсько-більшовицькі окупанти поквапилися їх заборонити. Бо в тоталітарній імперії населення мусить перебувати у злиднях і проявляти активність виключно за вказівкою начальства.
  На Західній Україні, у період між двома світовими війнами, кредитові кооперативи в співпраці з іншими кооперативами, приватними підприємствами та різними українськими організаціями, фактично створили економічну основу українського громадянського суспільства. Перебуваючи в не вельми сприятливих умовах чужої державності понад півтисячі кредитних спілок підтримували українську освіту, культурні проекти, фінансували кооперативний рух та приватний бізнес.

Як працюють кредитні спілки

  Найбільшого успіху досягли кредитні спілки створені українськими громадами в Канаді та США. Батьком-засновником української кооперації в Канаді вважається учасник Перших визвольних змагань Василь Топольницький, який скориставшись досвідом кооперативного руху на Галичині, у 1930 році створив у Вінніпегу перший український торговельно-промисловий кооператив «Калина». У 1939 році в місті Саскатун, зусиллями Топольницького та інших представників нашої діаспори, постала «Нова громада» – перша українська кредитна спілка в Канаді.
  Трохи відволікаючись від основної теми, відзначимо, що діяльність Василя Топольницького та інших борців за волю України, яскравий приклад того, як учасники визвольних змагань структурували аморфну українську діаспору так, що пізніше, президент США Рональд Рейган мусив визнати, що за організованістю українська громада в Штатах поступалася лише єврейській. Поза сумнівом, після нашої перемоги, ветерани теперішньої московсько-української війни так само виявляться живильним елементом та рушійною силою всебічного відродження української нації.
  Популярність кредитових товариств, спрямованих на фінансовий захист та підтримку своїх членів, стрімко зростала в українських громадах за кордоном. І вже у 80-ті роки минулого століття українські credit union в Канаді та США за розмахом поступалися лише відповідним організаціям ірландської діаспори. Зауважимо, що ідея кредитних спілок фактично не зацікавила московську діаспору, і кредитові кооперативи в їх середовищі становили радше виняток, аніж правило.
  Кредитні спілки української діаспори не обмежувалися виключно фінансовою діяльністю. У тісній співпраці з культурними інституціями, насамперед такими як українська скаутська організація «Пласт», Спілка Української Молоді (СУМ) та «Просвіта», а також з релігійними громадами, вони стояли в обороні та збереженні етнічної та культурної ідентичності української діаспори.
  З відновленням незалежності, в Україну повернулися і кредитні спілки, за активного сприяння української діаспори Канади та США. У 1992 році перші неприбуткові фінансові установи розпочали активну діяльність в Кривому Розі та Стрию. Невдовзі виникло ще чимало інших спілок, частина з яких не витримали негараздів спричинених гіперінфляцією та кризовими явищами в економіці України.
  Утім, значній кількості спілок вдалося не тільки подолати всі непереливки буремних часів, але успішно розвиватися. Їх досвід слугує цінним джерелом інформації для сталого розвитку кредитової кооперації в Україні, яка, у свою чергу, сприятиме розвою нашого громадянського суспільства.

Причини успіхів та невдач українських кредитних спілок

  У порівнянні зі спілками діаспори, організації фінансової взаємодопомоги в сучасній Україні виявилися у більш складному становищі. За кордоном розвиток кредитних спілок відбувався протягом тривалого часу, паралельно зі збагаченням культури кооперації та вдосконаленням методів фінансової регуляції, що сприяло зростанню довіри до цих інституцій. Натомість в Україні процес відбувався стрімко й нерівномірно. Деякі засоби виникали із запізненням, або, через відсутність досвіду та інші причини, втілювалися вкрай недосконало.

Механізм функціонування кредитних спілок

  Найбільш лиховісними для всього руху кредитових союзів виявилися ділки, що усупереч головним принципам фінансової кооперації, використовували спілки виключно для особистого збагачення. Тобто організовували брутальні фінансові піраміди. У країнах Східної Європи, котрі позбулися московського ярма приблизно в той же час, що і Україна, наприклад у Польщі, фінансові махінації в спілках унеможливили практично в зародку, за допомогою жорсткого контролю усіх спроб зловживань.
  Іншою причиною, що спричинила втрату довіри і банкрутство деяких кредитових спілок, стала елементарна фінансова неграмотність їх організаторів. Вони також знехтували головною метою діяльності кредитних спілок – фінансовим захистом спілчан, і заходилися діяти в парадигмі комерційних підприємств, тобто працювати задля максимізацію прибутку.
  У таких установах позики видавалися мало не всім охочим, за принципом «хто в спілку прийде». Наслідки не забарилися – стрімке зростання неповернених кредитів, з подальшою фінансовою кризою та банкрутством організацій.
  Не сприяли розвитку спілок і методи регуляції їх діяльності з боку держави. На початках слабкий державний контроль посприяв зловживанням та помилкам, про які йшлося трохи вище. Згодом жорсткіші заходи з контролю почали гальмувати розвій спілок.
  Як приклад можна навести мало не парадоксальний випадок. Хоча кредитні спілки вважаються некомерційними організаціями, оскільки мають на меті не максимізацію прибутку, а фінансовий захист своїх членів, податкова вимагала від КС сплати податку на прибуток з усіх відсотків, нарахованих спілчанам за їх грошові внески. Це здорожувало кредитування і тривало аж до роз’яснення НБУ про джерела пасивних доходів, зроблене лише в 1999 році.

Причини слабкого розвитку вітчизняних кредитних спілок

  Також на заваді здоровому розвитку кредитних спілок стояла вихована московсько-більшовицькими окупантами звичка до пасивності населення. Багато осіб не розуміли сутність і призначення кредитних спілок, в яких спілчанин не пасивний клієнт як у банку, а співвласник. Тому уникали активної участі в контролі та управлінні організацією, що в свою чергу, спрощувало зловживання нечистим на руку ділкам.
  На відміну від комерційних банків кредитні спілки не мають доступу до дешевих коштів, на кшталт розрахункових рахунків підприємств чи фізичних осіб, діють на локальному рівні громад і тому не мають розвиненої інфраструктури, не можуть здійснювати багато чого з операцій дозволених банкам. За кордонами Україні це компенсується створенням мережевої структури, яка в нашій країні робить лише перші кроки. Але, як говорить китайське прислів’я: «Шлях у тисячу лі починається з перших кроків».
  Наразі вже існують два об’єднання цих організацій: Українська об'єднана кредитна спілка та Об'єднана кредитна спілка «Національної асоціації кредитних спілок», створені на базі, відповідно, Всеукраїнської асоціації кредитних спілок та Національної асоціації кредитних спілок. Об’єднання спілок створено з метою сприяння фінансовій стабільності КС та взаємного кредитування вільними коштами. У перспективі мають з’явитися спільні фонди гарантування грошових внесків та страхування ризиків.

Об'єднання кредитних спілок

  Розв’язана московством у 2014 році війна проти України також суттєво погіршила загальну фінансову ситуацію в країні. Віковічний супутник усіх воєн – інфляція, та породжені нею зменшення доходів громадян, посилюють кредитні ризики та ускладнюють стратегічне планування розвитку КС.
  Утім, користуючись досвідом іноземних спілок, вплив усіх вищеозначених негараздів можна нейтралізувати повністю, або хоча б значною мірою.
  Головний чинник успіху – соціальний капітал спілки: наявність довіри до неї з боку спілчан, їх активна взаємодія та прозорі правила однакові для всіх. В разі успішного втілення цих принципів кредитна спілка працюватиме не тільки як фінансова установа, але й виконуватиме роль школи самоорганізації громади та навчатиме громадян принципам демократії.
  Довіру породжують чіткі і зрозумілі правила і гарантії. Тому кожен вкладник має знати, як і чим гарантується повернення його грошового внеску, а також, у разі потреби, може отримати усю необхідну фінансову звітність. Для розуміння стану справ у спілці пересічному спілчанину слід володіти певним обсягом фінансової грамотності, відчувати себе співвласником організації, тобто розуміти як контролювати управління та впливати на прийняття ключових для спілки рішень.
  Розв’язати задачу гарантування вкладів та навчання спілчан можливо через об’єднання кредитних спілок, задля створення резервних фондів, навчальних центрів та централізованої IT-мережі, з особистими онлайн кабінетами, мобільними додатками та можливістю електронних розрахунків.
  Спілки працюють переважно з порівняно невеличкими розмірами позик. Банки вважають цю фінансову нішу не дуже привабливою, через невеликий розмір зиску та певну ступінь ризику. Натомість, як спілкам, що розбудовують власну діяльність спираючись на взаємодію громадян локальних громад, можуть діяти досить успішно в невеличких містечках, селах, об’єднаннях ветеранів та ВПО.
  У країнах Східної Європи робота з малим бізнесом, фермерами, людьми без кредитної історії – головна фінансова ніша кредитних спілок. Успіх досягається насамперед завдяки роботі в локальній громаді, де більшість людей знають одне одного. З одного боку це підвищує довіру до організації, поліпшує співпрацю та взаємодію, а з іншого – зменшує кількість видачі сумнівних кредитів, за рахунок відсіювання осіб з недбалим ставленням до фінансових зобов’язань.
  Знаходження своїх фінансових ніш у поєднанні з диверсифікацією кредитного портфелю («Не складати всі яйця в один кошик») – гарантія сталого розвитку спілки. Перевага має залишатися за збільшенням соціального капіталу та органічним зростанням спілки. Агресивне нарощування фінансової потуги КС, через значне збільшення кількості ненадійних позичальників, у більшості випадків завершується банкрутством організації.
  Важливу роль повинна відігравати освіта спілчан: навчання фінансовій грамотності, принципам кооперації, відповідальності за прийняті рішення. Без налагодженої освіти активістів ефективна діяльність будь якої неприбуткової організації не можлива – спілчани просто не здатні реалізувати права співвласників спілки через контроль за діяльністю керівництва та найманих працівників. Безконтрольність створює сприятливий ґрунт для зловживань.

"Свій до свого по своє"

  Приклад породжених сапатистською революцією в Мексиці караколів наочно засвідчує важливість постійної освіти та активності громадян для успішного розвитку громади та запобіганню зловживання владою.
  Кредитні спілки не повинні конкурувати з комерційними банками. Банки орієнтуються на збільшення прибутковості, і як наслідок – на масштабні проекти та масовий ринок. Спілки в Україні працюють на локальні громади, малий та середній бізнес, споживче кредитування. Їх головна цінність – соціальний капітал. Масштабування діяльності спілок може відбуватися через їх об’єднання з метою взаємного кредитування, створення стабілізаційних фондів, співпраці з іншими некомерційними організаціями тощо. Завдяки тому, що банки та спілки посідають різні ніші, фінансова система країни стає більш гнучкою та стабільною.
  Ідеальні умови для розвитку спілки виникають тоді, коли вона стає органічною складовою локальної спільноти, що переконливо засвідчено досвідом української діаспори, де кредитні союзи така ж невід’ємна складова громад як релігійні заклади, культурно-просвітницькі та національні молодіжні організації.
  Прозорість діяльності та залучення спілчан до активної участі в контролі та управлінні організацією має поєднуватися із заходами спрямованими на зменшення кількості та якості прострочених позик, резервування страхового фонду сумнівних боргів тощо. Конкретні методики вже давно відпрацьовані і новостворені КС без проблем можуть отримати повну інформацію та навчання від об’єднання кредитних спілок.
  Крім інших завдань, на об’єднання покладається розробка електронних інструментів, котрі не повинні чимось поступатися схожим банківським особистим кабінетам, історіям рахунків, інформації про послуги, можливості подавати заявки на позику та розраховуватися онлайн тощо.

Підсумуємо

  Спілки можуть відгравати роль надійної основи для розвитку громадянського суспільства в Україні, в якості органічної фінансової складової локальних громад. Фінансова самостійність дозволить громадам та громадським організаціям діяти не залежно від олігархічних лихварів, місцевих «князьків» чи фінансування з держбюджету. Успіх кредитних спілок, як і всіх громадських організацій та органів самоуправління, забезпечує активна участь громадян в їх прозорій діяльності, спрямованій на суспільну користь. Засіб підвищення ефективності спілок, громади та громадян – налагоджений процес освіти активістів.
  Без дотримання цих принципів громадянське суспільство виявиться слабким і не здатним протидіяти зловживанням владою корумпованою бюрократією, злодійкуватою олігархією та групами політичного та економічного впливу, створеними агентурою іноземних держав. Народовладдя та політична свобода існують лише в суспільствах здатних їх постійно захищати від зазіхань численних узурпаторів. Приклад Московії наочно демонструє, що відбувається зі спільнотою, в котрої замість активних громадян існують лише піддані панівного авторитарного режиму.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!