Відплата за зраду – прокляття роду Ґалаґанів

Гнат Ґалаґан

  Підступна зрада Гната Ґалаґана вдарила по його нащадках, і прирекла на вимирання весь рід. Історія Ґалаґанів – пересторога для всіх, хто заради кар’єри та статків прагне повернути Україну в московську неволю.

  Гнат Ґалаґан починав кар’єру на Січі, де став полковником у 1706 році. Разом з Гетьманом Іваном Мазепою підтримав короля Швеції Карла XII у війні проти Московського царства .

  За перших труднощів, які виникли в старого Гетьмана, Ґалаґан одним із перших козацьких старшин покинув Мазепу, і перейшов на бік царя Петра І.

  Історія всіх зрадників свідчить, що замало лише пристати до ворогів. Слід довести вірність новому господарю, вчинити дії, які остаточно розірвуть зв’язок перекинчика з тими, хто колись вважав його своїм.

  Не став винятком і Гнат Ґалаґан. Служба московському царю змусила його заподіяти тяжкі злочини проти українських козаків. Новоявлений Юда отримав за це винагороду, що значно перевищувала 30 срібняків, але покуту за ці злодіяння понесли його далекі нащадки.

Знищення Чортомлицької Січі

  Після того, як запорожці, на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнко, підтримали виступ Гетьмана Мазепи проти царя Петра І, царат спрямував на Січ каральну експедицію. Навесні 1709 року московські війська на чолі з полковником Петром Яковлевим підійшли до Чортомлицької Січі. По дорозі царський загін нищив козацькі поселення. Показова доля Переволочного – московські карателі перебили до ноги залогу містечка і спалили козацьку флотилію.

  Спроба захопити Запорозьку Січ виявилася для Яковлєва невдалою. Дізнавшись про наближення московства, наказний отаман Яким Богуш, наказав викопати величезний рів, який наповнили води Чортомлика. Січ, яка до цього розташовувалася на півострові, зусиллями козаків опинилася на острові.

  Для московського війська стало неможливим дістатися Січі. Обстріли з гармат нічого не давав – ядра просто не діставали до козацьких укріплень, а ті що долітали, не завдавали жодної шкоди.

  Яковлєв наважився брати приступом Січ без ефективної артпідготовки. Він посадив вояків у човни і... відправив їх на вірну загибель. Козаки з гармат і самопалів знищили не менше трьохсот царських карателів, решта відступила.

  Місія Яковлєва по знищенню Січі перетворювалася на нездійсненну. Але на допомогу загарбнику прийшла чорна тінь української історії – зрада.

  14 травня 1709 року до Чортомлицької Січі підійшов кінний козачий загін. Запорожці вирішили, що це прибуло підкріплення на чолі з кошовим  отаманом Петром Сорочинським. Наказний отаман Богуш повів січовиків на прорив, аби з’єднатися з козаками Сорочинського. Якби задум вдався, московське військо опинилося б між козацьким молотом і ковадлом.

Чортомлицька Січ. Реконструкція В. Ленченка

  Але очікуване підкріплення прибуло до царських військ. Привів його український полковник Гнат Ґалаґан. Москвини скористалися вилазкою запорожців і вдерлися на Січ.

  Запорожці швидко зрозуміли помилку, хутко вернулися на Січ і вибили звідти непроханих гостей. Військова ситуація повернулася до попереднього стану – січовики опинилися в оточені на острові, який війська царя Петра обложили, але не мали сил захопити.

  Долю Січі вирішив Гнат Ґалаґан. Він звернувся до запорожців із закликом не проливати братньої православної крові, і присягнув християнськими святинями, що всі хто складе зброю, отримають царське прощення.

  Частина запорожців повірила запевненням царського посіпаки, решта, на чолі з отаманом Якимом Богушем, вирішила прориватися з оточення.

  Усіх козаків, що повелися на обіцянки Ґалаґана, стратили московські карателі. Схожа доля завжди очікує на тих, хто «стомився від війни», і вирішив, що носити рабські кайдани легше, ніж обладунки вояка.

  Нескорені січовики разом з Богушем відступили до Кам’янки, де незабаром з’єдналися з Запорозьким військом Петра Сорочинського, і заснували нову Січ – Кам’янську.

Прокляття Ґалаґанів

  Зрадницький вчинок Гната Ґалаґана належно оцінили всі сторони протистояння на Чортомлику. Цар Петро І нагородив відданого посіпаку шаблею та чином чигиринського полковника, землею і селами поблизу Чигирина.

Герб Ґалаґанів

  Утім це виявилася не стільки премія за зраду, як аванс за нові злочини проти свого народу. Ґалаґан прийняв активну участь у згоні населення Правобережної України на лівий берег Дніпра.

  Формально Правобережжя входило до складу Речі Посполитої. У перебігу Північної війни польського короля Августа неодноразово бив король Швеції Карл XII. Московський цар Петро надсилав численні війська на допомогу союзнику Августу, завдяки чому фактично контролював значну частину Правобережної України.

  На початку 1711 року Пилип Орлик, що став Гетьманом України після смерті Мазепи, вирушив у похід на Правобережжя, за підтримки Османської імперії. Попри те, що більшість населення поставилася прихильно до війська Орлика, похід завершився невдало.

  Московська влада швидко оцінила небезпеку нового походу Гетьмана Орлика. Аби унеможливити можливий спалах антимосковського повстання на Правобережжі, царат вирішив депортувати значну частину населення на лівий берег Дніпра. Ідею підтримав, а можливо ініціював, призначений царем гетьман Лівобережної України – Іван Скоропадський.

  За його наказом полковники правобережних полків мусили депортувати українців на інший берег Дніпра. З семи полковників Правобережжя чотирьох, що підтримали Орлика, схопила та покарала московська влада. Це богуславський полковник Самійло Іванович (Самусь), корсунський Андрій Кандиба, та уманський і канівські полковники, імена котрих, на жаль, історія не зберегла.

   Решта полковників Правобережжя, серед яких і чигиринський – Гнат Ґалаґан, завзято заходилися виганяти українців з власної землі.

  Точна чисельність депортованих не відома. За свідченням сучасників, Правобережжя повністю знелюдніло. Разом з депортованим населенням за Дніпро відступили і московські війська – один із наслідків поразки Петра І під час Прутської авантюри.

  На спустошені московством землі Правобережжя прийшли запорожці. Полковник Ґалаґан не став очікувати появи січовиків в чигиринських маєтках, і чкурнув під крило двоголового орла.

  Спритний зрадник не пішов по світу з торбами. В 1714 році Ґалаґан отримав чин прилуцького полковника, і заходився розбудовувати нові маєтності, стягаючи ґрунти і села на Полтавщині. Знаменно, що до Ґалаґана на чолі Прилуцького полку перебував Іван Ніс – інший зрадник українського народу, який добре прислужився московським окупантам. Полковник Ґалаґан став дуже заможною людиною – винагороди за зраду та службу царю дозволили йому залишити великі статки спадкоємцям.

  Запорожці не пробачили Ґалаґану підступу, вчиненого під час оборони і знищення Чортомлицької Січі. У народі поширилися чутки, що січові характерники прокляли зрадника і весь його рід до сьомого коліна.

Григорій Ґалаґан

  Нащадок Гната по чоловічій лінії у шостому поколінні – Григорій Ґалаґан, вельми відрізнявся від пращура. Він був щедрим меценатом і гарним приятелем багатьох діячів української культури. Його дружні взаємини з Тарасом Шевченко, Пантелеймоном Кулішем, Михайлом Максимовичем, Володимиром Антоновичем – промовистий факт, і гарна характеристика, що не потребує зайвих коментарів.

  І саме Григорій Ґалаґан, який за словами Куліша сильно проголошував на користь національного, та його син Павло стали жертвами прокляття характерників.

  Григорій залишився єдиним прямим нащадком Гната Ґалаґана по чоловічій лінії. І доля подарувала йому єдиного сина – Павла. Хлопчика виховували щирим українцем –  його нянькою була проста селянка, рідною мовою Павлусь вважав українську. Але 27 квітня 1869 року, у віці 16 років він несподівано захворів на тиф і помер наглою смертю.

Павло Ґалаґан

  Його невтішний батько прожив ще досить довго, зробив чимало доброчинних справ. Він полишив цей світ 25 вересня 1888 року. З його смертю увірвався рід Ґалаґанів по чоловічій лінії.

  Відплата за зраду і жорстокість предка впала на нащадків, які своєю діяльністю ніби спокутували провину предка, користуючись при цьому капіталами започаткованими його неправедними діями.

  Історія роду Ґалаґанів – пересторога для всіх, хто заради кар’єри та статків прагне повернути Україну в московську неволю. Деякі коміки вже відчули, як їх глум і кпини над Україною повернулися ще більш дотепними глузуванням і кепкуванням над ними самими. Серйозніші вчинки матимуть вагоміші наслідки.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!